Справа №592/1549/13-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Кондратенко Микола Вікторович
Номер провадження 22-ц/788/1864/13 Суддя-доповідач - Попруга С. В.
Категорія - 26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 серпня 2013 року м.Суми
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Попруги С. В.,
суддів - Рибалки В. Г., Гагіна М. В.,
з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційними скаргами Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Суми (далі - Відділення) та Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе"
на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 04 липня 2013 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_3, який діє від імені ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе", Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Суми,
про відшкодування моральної шкоди спричиненої професійним захворюванням,-
в с т а н о в и л а:
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 04 липня 2013 року позов задоволено частково.
Стягнуто з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в м. Суми на користь ОСОБА_4 3000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди, яка спричинена їй професійним захворюванням.
Стягнуто з ПАТ "Сумське МНВО ім. Фрунзе" на користь ОСОБА_4 5000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, яка спричинена їй професійним захворюванням.
Стягнуто з ПАТ "Сумське МНВО ім. Фрунзе" на користь держави судовий збір у сумі 114, 70 грн.
В апеляційній скарзі Відділення, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність позивачем обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову до цього відповідача.
По суті Відділення доводить, що суд першої інстанції не врахував вину самого позивача у нещасному випадку на виробництві, відсутність відповідного висновку медичних органів на підтвердження факту заподіяння моральної шкоди. Крім того, суд не застосував до спірних правовідносин позовну давність у три роки встановлену ч. 3 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі - Закон), та не врахував, що у зв'язку із внесеними змінами до Закону, не передбачено з 01 січня 2006 року відшкодування Фондом моральної шкоди потерпілому.
В апеляційній скарзі ПАТ «Сумське МНВО ім. М.В. Фрунзе» посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність позивачем обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову до цього відповідача.
ПАТ "Сумське МНВО ім. М.В. Фрунзе" по суті доводить, що суд першої інстанції не врахував відсутність належних доказів на підтвердження факту заподіяння моральної шкоди. Позивачка звернулась до підприємства з вимогою з пропущенням строку встановленого ст. 233 КЗпП України. Розмір стягнення моральної шкоди завищено.
Рішення в частині вимог, які не були задоволені, відповідачі не оскаржують.
У судовому засіданні представник Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Суми Іваній Є.М. та представник ПАТ «Сумське МНВО ім. М.В. Фрунзе» Гоч В.М. підтримали доводи апеляційних скарг, а представник позивача ОСОБА_3 заперечував проти них, вважав рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим.
Позивачка ОСОБА_4 в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4 з 20 липня 1977 року і до цього часу перебуває у трудових відносинах з ПАТ "Сумське МНВО ім. Фрунзе і працює старшим комірником, що підтверджуються копією її трудової книжки.
Під час виконання трудових обов'язків на різних посадах вона отримала професійні захворювання: нейросенсорна туговухість III-VI ст. професійного характеру (основний діагноз), гіпертонічна хвороба II ст. стан після холецистоектомії (супутній діагноз), що підтверджується Актом розслідування професійного захворювання (отруєння) № 26 від 25 лютого 2003 року, повідомленням форми П-3 за № 1094 від 19 лютого 2003 року про професійне захворювання, що є наслідком неефективності технологічних процесів ковально-пресового виробництва, не забезпечення роботодавцем виконання вимог № 1042-73 «Санітарних правил організації технологічних процесів та гігієнічні вимоги до виробничого обладнання», ДСН 3.3.6-037-99 «Державних санітарних норм виробничого шуму, ультразвуку, інфразвуку».
Відповідно до довідки МСЕК Зарічного району м. Суми від 21 квітня 2003 року ОСОБА_4 визначено 20 % втрати професійної працездатності - первинно.
Згідно повідомлення від 23 серпня 2010року форми П-3, акту № 29 розслідування хронічного професійного захворювання від 09 квітня 2010 року і складеного роботодавцем, у ОСОБА_4 встановлені наступні професійні захворювання: хронічний субатрофічний фарингіт; хронічне обструктивне захворювання легень II ст. токсичної етнології у фазі нестійкої ремісії; емфізема легень І ст.; легенева недостатність II ст.; захворювання професійне; нейросенсорна туговухість зі значним ступенем зниження слуху (IV ст.) професійного ґенезу (основний діагноз); гіпертонічна хвороба II ст., хронічний панкреатит; рефлексна хвороба; ДЕП II ст-, з лікворно-венозною дисциркуляцією ХНМК в вертебро-базилярному басейні; астеноневротичний синдром; розповсюджений остеохондроз хребта; близорукий астигматизм правого ока; гіпертонічна ангеопатія сітчатки (супутній діагноз), що виникли через недосконалість технологій, неефективне використання засобів індивідуального захисту, тривалість роботи у шкідливих умовах праці.
При повторному обстеженні ОСОБА_4 згідно довідки до акта огляду МСЕК серії 10 AAA № 209336 від 19 травня 2010 року і довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності серії ПЗ за № 005668 від 19 травня 2010 року, їй встановлено третю групу інвалідності, 55 % втрати професійної працездатності, де туговухість становить 20 %.
Згідно довідки до акта огляду МСЕК серії 10 ААБ № 211783 від 08 червня 2012 року і довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності серії 10 AAA за № 022085 від 08 червня 2012 року, ОСОБА_4 підтверджено третю групу інвалідності, і встановлено вже 60 % втрати професійної працездатності.
Роботодавцем було порушено право позивачки на безпечні умови праці, внаслідок чого у неї виникло професійне захворювання, що спричинило їй душевні страждання в зв'язку зі значним погіршенням стану здоров'я. Внаслідок погіршення стану здоров'я позивачка значно обмежена в життєдіяльності, звичках, бажаннях, що вимагає від неї вживати додаткових зусиль по організації її життя. Саме в цьому полягає моральна шкода заподіяна позивачці.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають відхиленню з наступних підстав.
Так, згідно зі ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Ухвалюючи рішення суд першої інстанції врахував всі факти, що входять до предмета доказування. Обставини, якими мотивовано рішення підтверджуються належними й допустимими доказами, яким суд дав оцінку з дотриманням вимог ст. 212 ЦПК України, тому підстав для їх переоцінки колегія суддів не вбачає. Названі обставини доведено ОСОБА_4, тоді як Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Суми та ПАТ «Сумське МНВО ім. М.В. Фрунзе» на порушення положень ст. 60 ЦПК України, не надали належних доказів на підтвердження своїх заперечень.
Висновки суду по суті спору відповідають встановленим фактам. Суд дійшов цих висновків з дотриманням на правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, на які послався в рішенні.
Доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують з наступних підстав.
Так, відповідно до ст. 153 КЗпП України роботодавець зобов'язаний створити безпечні умови праці для особи, що працює за трудовим договором.
Право на отримання страхових виплат, відшкодування моральної шкоди виникає у потерпілого, застрахованого відповідно до закону, з дня встановлення МСЕК вперше стійкої втрати професійної працездатності за цим страховим випадком.
Відповідно до вимог ст.ст. 21,28,34 вищезгаданого Закону, в їх сукупності, страхові виплати у разі настання стійкої втрати працездатності, у тому числі виплати компенсації за моральну шкоду (окремої виплати від інших страхових виплат) за період з 01 квітня 2001 року по 31 грудня 2005 року має проводити Фонд соцстраху, в даному випадку його Відділення (відповідач), виходячи з дії законів у часі.
За період починаючи з 01 січня 2006 року і в подальшому відшкодування моральної шкоди заподіяної працівникові каліцтвом на виробництві покладено на роботодавця відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, якою передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.
Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншими ушкодженнями здоров'я.
За змістом закону, проявом моральної шкоди стосовно фізичної особи є душевні страждання, яких вона зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою завдавача шкоди щодо потерпілого. Оскільки підставою виникнення обов'язку про відшкодування моральної шкоди є правопорушення, а у справі достовірно встановлено, що роботодавець вчинив правопорушення відносно позивача, то завжди є і моральні страждання з приводу порушення прав фізичної особи.
За таких обставин, доводи апеляційних скарг про те, що суд першої інстанції дійшов висновку про наявність моральної шкоди без встановлення факту такої шкоди МСЕК, не дають підстав для перегляду оскаржуваного рішення. Крім того, відповідачі не заявляли в суді першої інстанції клопотання про медичний огляд позивачки, для встановлення факту заподіяння їй моральної шкоди.
Відповідно до частин 3-5 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю (п.3 ч. 1 ст. 268 ЦК України, ст. 83 ЦК УРСР).
Оскаржуване рішення ухвалено з дотриманням названих положень законів, тому доводи апеляційних скарг з цього приводу до уваги не приймаються, і не дають підстав для скасування рішення суду.
Колегія суддів також вважає, що при розгляді справи не було допущено порушень процесуального права, що унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а:
Апеляційні скарги Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Суми та Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе" відхилити.
Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 04 липня 2013 року в оскаржуваній частині залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий -
Судді -