Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

№ 22-ц/778/2691/13 Головуючий у 1 інстанції: Махіборода Н.О.

Суддя-доповідач: Боєва В.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2013 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Боєвої В.В.,

Суддів Денисенко Т.С., Коваленко А.І., При секретарі: Хомяк К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Запорізької міської ради на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 26 березня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Запорізької міської ради, МКП «ОСНОВАНІЄ», треті особи ОСОБА_3, виконавчий комітет Запорізької міської ради про визнання членом сім'ї померлого та визнання права користування житловим приміщенням,

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Запорізької міської ради, МКП «ОСНОВАНІЄ» про визнання членом сім'ї померлого та визнання права користування житловим приміщенням.

В позові зазначав, що квартира АДРЕСА_1 була надана 21.01.1987 року виконкомом міськради його батькові - ОСОБА_4 на склад сім'ї з 4-х осіб: дружину ОСОБА_5 та двох синів ОСОБА_6 та ОСОБА_2

На підставі рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19.10.1993 року особистий рахунок на квартиру було поділено: за ним та його батьками було закріплено дві кімнати житловою площею 23,6 кв. м, а за ОСОБА_6 - кімната площею 12 кв. м. Батьки померли: батько ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_5 року, а мати - ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_6 року, брат ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_7 року.

Позивач просив визнати його членом сім'ї померлого брата - ОСОБА_6 та визнати право користування кімнатою площею 12 кв. м, посилаючись на те, що поділ в 1993 році особистого рахунку був здійснений у зв'язку з тим, що ОСОБА_6 уклав шлюб і у нього народився син ІНФОРМАЦІЯ_1. Його сім'я мешкала в кімнаті площею 12 кв. м і вони хотіли самі сплачувати квартплату та комунальні послуги. Брат був інвалідом 1 групи і його дружина здійснювала догляд за ним. Однак між братом та його дружиною сімейні стосунки не склалися і в 1994 році його дружина разом з сином поїхала в м. Слов'янск Донецької області де й мешкає по теперішній час. Потім за братом доглядали батьки.

Позивач ОСОБА_2 вказував, що після смерті матері - з 2002 року - він проживав в спірній квартирі зі своєю дружиною - ОСОБА_3, перебуваючи у фактичних шлюбних відносинах. Вони з дружиною повністю взяли на себе турботу за братом, який був інвалідом І групи та не міг сам себе обслуговувати. Позивач також вказував, що у нього з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_8 року народився син ОСОБА_7, який з дня народження проживає в цій квартирі. Теперішнього часу він перебуває з ОСОБА_3 в зареєстрованому шлюбі.

Позивач, посилаючись на те, що він, його дружина та його брат проживали однією сім'єю, а саме, планували разом витрати, купували продукти і готували їжу на всю сім'ю, прибирали всю квартиру, допомагали ОСОБА_6 купатися, переодягатися, виносили його на вулицю, купували йому ліки, робили уколи та всі разом користувалися всією квартирою, а іншої родини у брата не було, вважає, що як члени сім'ї брата він, його дружина та дитина мають право на користування всією квартирою.

Через матеріальні труднощі в них виникла невелика заборгованість по квартплаті та комунальним послугам. За життя брат мав намір об'єднати особисті рахунки в один, проте через стан його здоров'я, оскільки він був обмежених в пересуванні, фактично з квартири не виходив, а згодом взагалі тяжко захворів, він не встиг переоформити особистий рахунок.

Посилаючись на ці обставини позивач ОСОБА_2 просив визнати його членом сім'ї померлого та визнати за ним право користування житловим приміщенням - кімнатою площею 12 кв. м. в квартирі АДРЕСА_2.

Представники відповідачів: Запорізької міськради, МКП «Основаніє» та 3-ї особи - виконкому Запорізької міськради, проти позову заперечують, пояснивши суду, що квартира АДРЕСА_3 з 1993р. має два особистих рахунка. На момент смерті ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_7., за ним була закріплена кімната площею 12 кв. м., а за позивачем ОСОБА_2 - кімнати розміром 15,9 кв. м. та 7,7 кв. м.

В листопаді 2011р. позивач звернувся з заявою про надання йому в користування звільненої кімнати площею 12кв.м., якою користувався його брат. Однак, 09.12.2011р. департаментом житлового господарства та розподілу житлової площі Запорізької міськради, позивачу було відмовлено в його заяві, оскільки в квартирі на момент смерті ОСОБА_6 був зареєстрований тільки позивач ОСОБА_2 Після смерті брата він 28.10.2011р. офіційно зареєстрував шлюб з ОСОБА_3, а згодом (01.11.2011р.) зареєстрував за цією адресою дружину з сином ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_8 народження.

Відповідачі вважають, що покращення житлових умов, позивач не потребує, тому що нормами забезпеченості житловою площею на одну особу по м. Запоріжжю, він забезпечений. З якого часу в спірному приміщенні мешкали ОСОБА_3 з дитиною та чи проживали вони з померлим ОСОБА_6 однією сім'єю, не з'ясовували. Крім того, відповідачі зазначають, що рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 05.06.2012р. був задоволений позов КП «ВРЕЖО-9» м. Запоріжжя про виселення ОСОБА_2 з кімнати.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 26 березня 2013 року позов задоволено.

Визнано ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_7 року, членом сім'ї його рідного брата ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, з дружиною ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 та їх сином ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4.

Визнано за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 та їх сином ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4 право користування кімнатою площею 12 кв. м в квартирі АДРЕСА_2.

Не погоджуючись з рішенням суду Запорізька міська рада подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

У відповідності до статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольнивши позов, суд першої інстанції вірно посилався на положення статей 64, 65, 106 ЖК України, якими визначено, хто може відноситись до членів сім'ї наймача та врегульовано права і обов'язки членів сім'ї наймача.

При цьому суд виходив з того, що позивачем доведено обставини, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, оскільки за частиною 4 статті 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких, суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитана: як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко і відеозаписів, висновків експертів.

Дослідивши надані сторонами докази, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_2, виходячи з того, що згідно приписам статті 64 ЖК України члени сім'ї наймача житла, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем-усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, належним чином оціненим доказам, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 була надана 21.01.1987 р. виконкомом Запорізької міськради ОСОБА_4 на склад сім'ї з 4-х осіб: дружину ОСОБА_5 та двох синів ОСОБА_6 та ОСОБА_2, відповідно ордеру на житлове приміщення №5500 /Серії Б/ (а. с. 9).

На підставі рішення Ленінського райсуду м.Запоріжжя від 19.10.1993р. особистий рахунок в вищевказаній квартирі було поділено: за позивачем ОСОБА_2 та його батьками було закріплено дві кімнати житловою площею 23,6кв.м., а за ОСОБА_6, братом позивача - кімната площею 12кв.м. (а. с.112-113).

Батьки позивача померли: батько ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_5, а мати ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_6(а. с. 11; 111).

Брат позивача - ОСОБА_6, який був інвалідом І групи, помер ІНФОРМАЦІЯ_7.(а. с. 12).

Позивач, звернувся до суду з позовом про визнання його членом сім'ї померлого брата - ОСОБА_6 та визнання права користування житловим приміщенням, кімнатою площею 12кв.м., посилаючись на те, що поділ в 1993р. особистого рахунку в спірній квартирі був здійснений у зв'язку з тим, що ОСОБА_6 уклав шлюб і у нього з дружиною народився син ІНФОРМАЦІЯ_1. народження. Його сім'я мешкала в кімнаті площею 12кв.м. і вони хотіли самі сплачувати квартплату та комунальні послуги. Брат позивача був інвалідом 1-ї групи - пересувався за допомогою коляски - і не міг сам за собою доглядати, тому за ним доглядала дружина. Однак, між братом та його дружиною сімейні стосунки не склалися і в 1994р., дружина брата з дитиною поїхала в м. Слов'янськ Донецької області, де і проживає до теперішнього часу. Після чого брат проживав однією сім'єю з батьками. Після смерті матері, а саме з 2002р., позивач став проживати в спірній квартирі. З ним проживала ОСОБА_3, з якою він перебував у фактичних шлюбних відносинах, а ІНФОРМАЦІЯ_4 в них народився син ОСОБА_7. Згодом позивач та ОСОБА_3 уклали шлюб. Позивач, його дружина та син проживають та зареєстровані в спірній квартирі.

Позивач - ОСОБА_2 з дружиною з 2002 року фактично проживали зі своїм братом - ОСОБА_6 - однією сім'єю. Повністю взяли на себе турботу за братом позивача, проживаючи однією родиною: купували продукти і готували їжу на всю сім'ю, прибирали всю квартиру, допомагали ОСОБА_6 купатися, переодягатися, виносили його на вулицю. Крім того, дружина позивача ОСОБА_3, яка за фахом є медсестрою, купувала ліки і робила уколи ОСОБА_6 Через матеріальні труднощі в них виникла невелика заборгованість по квартплаті та комунальним послугам. Що стосується об'єднання особистих рахунків в один, то через стан здоров'я брата, оскільки він був обмежений в пересуванні, позивач питання про це не ставив, хоча брат - ОСОБА_6 - на цьому наполягав.

Судом першої інстанції досліджені надані сторонами докази, в тому числі, показання свідків, які свідчать про те, що позивач ОСОБА_2, його дружина ОСОБА_3 та їх малолітній син ОСОБА_7 проживали з братом позивача ОСОБА_6 (який був інвалідом І групи) однією сім'ю. Тобто, судом встановлено і підтверджується дослідженими доказами, що позивач ОСОБА_2 проживав за спірною адресою: в АДРЕСА_1 з 2002р - разом з братом ОСОБА_6 та з дружиною ОСОБА_3, з якою він знаходився в фактичних шлюбних відносинах. Позивач ОСОБА_2, разом з дружиною ОСОБА_3 піклувалися про брата позивача - ОСОБА_6.(інваліда 1-ї групи у зв'язку з перенесеною спинальною травмою в 1986р)., який потребував постійного стороннього догляду (а.с.13,72).

В судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_6 по квартирі пересувався тільки в колясці, а пересідати з коляски йому допомагав брат - позивач по справі. Позивач з дружиною купували продукти і готували їжу на всю сім'ю, прибирали всю квартиру, утримували її в належному стані, прали на всю сім'ю, допомагали ОСОБА_6 купатися, переодягатися, позивач виносив його на вулицю. Крім того, дружина позивача ОСОБА_3 - медсестра, тому, вона надавала медичну допомогу - сама робила уколи інваліду ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_8 у позивача з дружиною народився син ОСОБА_7 (а.с.29). ОСОБА_6 був завжди охайно одягнутий, поголений, усміхнений, не зважаючи на те, що сам він не міг за собою доглядати, жодної скарги на свого брата та його дружину свідки від ОСОБА_6 не чули. В цій квартирі не було замків на дверях кімнат, оскільки всі разом користувалися житловими приміщеннями, а в зв'язку з інвалідністю ОСОБА_8 та необхідністю доглядати за ним, в відокремленні кімнат взагалі не було потреби. Крім того, свідок ОСОБА_9 пояснила в суді, що допомагала позивачу в 2009-2010р. робити ремонт - в кімнаті, де в основному знаходився його брат та в коридорі квартири.

Також судом встановлено, що соціальні служби провідували ОСОБА_6, як інваліда 1-ї групи, формально, один раз на один-два місяці, знаючи про те, що про нього піклується родина. При апеляційному розгляді справи позивач пояснив, що була необхідність перебувати на обліку в соціальних службах - в зв'язку з тим, що тільки таким шляхом можна було отримати інвалідний візок та інше приладдя, яке потребувалося його брату - інваліду -спинальнику І групи.

Та обставина, що ОСОБА_6 був членом сім'ї позивача підтверджується і довідками про те, що, незважаючи на два особистих рахунка в квартирі, лічильник електроенергії був один, позивач та його дружина ОСОБА_3 оплачували в повному обсязі (за всю квартиру) вартість електроенергії, послуги з газопостачання та водопостачання. ОСОБА_6 мав невелику пенсію, яка майже вся йшла на його ліки, а тому бюджет у братів був спільний. (а. с. 14-24).

Відповідно до ч. 2 ст. 64 ЖК України до членів сім'ї наймача належить дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

За змістом ст. ст. 64, 65 ЖК України наймач та члени його сім'ї, що проживають разом з ним, набувають права користування одним жилим приміщенням у будинку державного або громадського житлового фонду.

Згідно зі ст. 106 ЖК України в разі смерті наймача право на визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму належить будь-кому з повнолітніх членів сім'ї.

Дійсно, у 1993 році за рішенням суду було поділено особистий рахунок на два (а. с. 45-48). Однак фактично розподіл особистого рахунку був формальним, оскільки ОСОБА_6 з батьками та братом ОСОБА_2 продовжували жили однією сім'єю з часу, коли від ОСОБА_6 пішла дружина з дитиною, а саме, з 1994р., а потім, після смерті батьків, ОСОБА_6 жив однією родиною з сім'єю брата ОСОБА_2 - з 2002р.

Згідно до вимог ст.256 ЦПК України, в судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, в тому числі і визнання членом сім'ї померлого.

Суд першої інстанції вважав доведеним, що ОСОБА_6, померлий ІНФОРМАЦІЯ_7., був членом сім'ї свого брата ОСОБА_2, який проживав в спірній квартирі і користувався всією квартирою разом із дружиною ОСОБА_3 та малолітнім сином ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_8 народження.

Статтею 105 ЖК України передбачено, що громадяни, які проживають в одній квартирі і користуються в ній жилими приміщеннями за окремими договорами найму, в разі об'єднання в одну сім'ю вправі вимагати укладення з ким-небудь з них одного договору найму на все займане приміщення.

Відповідно до вимог ст. 61 ЖК України, вони мають право на визнання за ними права користування спірним приміщенням, яким вони фактично користувалися: позивач, з моменту вселення в квартиру, а ОСОБА_3 - з 2002р.

Тому суд дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_2

Основні доводи апеляційної скарги полягають в тому, що ОСОБА_2 вже надавалося житло - у вигляді двох кімнат, якими він користується в цій квартирі. В черзі на поліпшення житлових умов він та члени його сім'ї не обліковуються, оскільки забезпечені мінімальної площею (в Запоріжжі - це 6 кв. м. на особу). Крім того, представники апелянта та МКП «ОСНОВАНІЄ» наполягали на тому, що суд першої інстанції не врахував наявність судового рішення, яким ОСОБА_2 відмовлено в задоволенні аналогічних позовних вимог.

Такі доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження при апеляційному розгляді.

З матеріалів справи видно, що за життя ОСОБА_6 об'єднанням особистих рахунків в один позивач не займався - через фізичний стан брата, оскільки той був обмежений в пересуванні, хоча брат проти цього не заперечував, навіть, наполягав на цьому. Після смерті брата позивачу було відмовлено в наданні його родині із трьох осіб кімнати, на яку був оформлений окремий особистий рахунок (листом департаменту житлового господарства та розподілу житлової площі Запорізької міськради від 09.12.2011р. та рішенням апеляційного суду Запорізької області від 05.06.2012р. - а.с.47; 51-52). Проте, позивачу було відмовлено з інших підстав - в зв'язку з тим, що його родина не потребувала поліпшення житлових умов.

Судом встановлено, що позивач протягом тривалого часу - за життя брата та до теперішнього часу користується всією квартирою, в тому числі і спірною кімнатою площею 12кв.м.

Відповідно до вимог ст.61 ЖК України,позивач ОСОБА_2 має право на визнання за ним та його родиною права користування спірним приміщенням, яким вони фактично користувалися: позивач, з моменту вселення в квартиру у 1994 році, а ОСОБА_3 - з 2002р.

З матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, що при вирішенні питання щодо наявності у позивача та його родини права на користування всією квартирою ані департамент житлового господарства та розподілу житлової площі Запорізької міськради, ані МКП «ОСНОВАНІЄ» не з'ясовували родинні відносини позивача та ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_7. та правовий режим і умови їх проживання в спірній квартирі.

Із апеляційної скарги вбачається, що інші доводи не мають належного обґрунтування у чому полягає порушення вимог матеріального і процесуального права, а тому не дають підстав для висновку щодо незаконності чи неправильності оскаржуваного судового рішення.

За таких обставин судова колегія вважає, що підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Запорізької міської ради відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 26 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: