ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 817/2194/13-а
29 липня 2013 року 17год. 35хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Ткачук Н.С. за участю секретаря судового засідання Рибачок С.С. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник ОСОБА_1,
відповідача: представник представник Полюхович О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1
до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Рівненській області
про визнання протиправними постанов
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1) звернувся до суду з позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Рівненській області (далі - Інспекція) про визнання протиправною постанови в справі про адміністративне правопорушення №176 від 03.06.2013 року та постанови про накладення стягнень, передбачених ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів» №128 від 03.06.2013 року.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що за наслідками позапланової перевірки, підставою для проведення якої стало звернення громадянина ОСОБА_4, позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності, про що було винесено постанову №52 від 04.03.2013 року. Пояснив, що 30.05.2013 року відповідачем було знову проведено позапланову перевірку дотримання законодавства про захист прав споживачів, підставою для проведення якої було звернення громадянина ОСОБА_4., за наслідками якої позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності згідно з постановою про адміністративне правопорушення №176 від 03.06.2013 року та накладено стягнення відповідно до постанови про накладення стягнень, передбачених ст.23 Закону України «Захист прав споживачів» №128 від 03.06.2013 року. Стверджує, що працівниками Інспекції було неправомірно проведено повторну позапланову перевірку позивача за один і той самий період, з одного і того самого предмета, на одній і тій самій підставі. Вважає оспорювані постанови протиправними і такими, що підлягають скасуванню. З таких підстав, просив позовні вимоги задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, надав суду письмові заперечення на позовну заяву (а.с.33-37). В обґрунтування заперечень пояснив, що оскаржувані постанови винесені за результатами перевірки ФОП ОСОБА_1 на підставі акта перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів від 30.05.2013 року за №000167. Зазначив, що перевірка позивача проводилася за його участю, він був ознайомлений з повноваженнями посадових осіб Інспекції та надавав наявні на день перевірки документи необхідні для перевірки стану дотримання суб'єктом господарювання законодавства про захист прав споживачів. Перевіркою було встановлено, що замовлення на непродовольчі товари між суб'єктом господарювання та споживачем - ОСОБА_5 не оформлено на бланку замовлення, яке складається у двох примірниках; при реалізації товарів споживачу ОСОБА_4 ФОП ОСОБА_1 не видано розрахунковий документ встановленої форми; не обумовлено, не узгоджено вартість транспортування товарів із м. Рівне до м. Здолбунів, і хто сплачує вартість транспортних послуг перевезення товарів; відсутня необхідна, доступна, достовірна та своєчасна інформація про продукцію, що є порушенням п.1.16, п.2.4, п.4.1 Правил продажу товарів на замовлення та поза торговельними або офісними приміщеннями, затверджених Наказом Міністерства економіки України від 19.04.2007 року за № 103, п.16, п.21, п.22 та п.23 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 року за №833, п.16, п.18, п.42 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджених Наказом Міністерства економіки України від 19.04.2007 року за № 104 та пп.6-11 ч.1, ч.2 ст. 15, ч.11 ст.8, ч.2 ст.15 Закону України «Про захист прав споживачів». Наголосив, що позивач ознайомився з вказаними порушеннями та визнав їх наявність. Зазначив, що перевірка позивача за зверненням громадянина ОСОБА_5 щодо неправомірних дій ФОП ОСОБА_1 була проведена вперше, оскільки постанова у справі про адміністративне правопорушення від 04.03.2013 року №52 була винесена за результатами позапланової перевірки на підставі розгляду звернення іншого споживача ОСОБА_6, що не стосується звернення громадянина ОСОБА_4 та порушених ним питань. Вважає, оскаржувані постанови правомірними, обґрунтованими і такими, що не підлягають скасуванню. З таких підстав просив в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 05.03.2010 року ОСОБА_1 зареєстрований виконавчим комітетом Рівненської міської ради як фізична особа-підприємець, що підтверджується копією Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця (а.с.9) та перебуває на спрощеній системі оподаткування з 01.01.2012 року як платник єдиного податку другої групи зі ставкою єдиного податку 20%, про що свідчить копія свідоцтва платника єдиного податку НОМЕР_1 (а.с.86). Обраний вид діяльності позивача: установлення столярних виробів; електромонтажні, водопровідні та інші будівельно-монтажні роботи
Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами Інспекції в період з 29.05.2013 року по 30.05.2013 року на підставі згоди Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів на проведення позапланових заходів здійснення державного контролю №02/7-4343-2013 від 16.05.2013 року (а.с.39), наказу №132/01-06 від 17.05.2013 року та направлення на проведення перевірки №000201 від 17.05.2013 року (а.с.40) проведено позапланову перевірку дотримання ФОП ОСОБА_1 законодавства про захист прав споживачів, за результатами якої складено акт №000167 від 30.05.2013 року (далі - акт перевірки).
Підставою для проведення перевірки стало звернення громадянина ОСОБА_4 за вх.№715 від 24.04.2013 року до Інспекції щодо неправомірних дій ФОП ОСОБА_1 при доставці та встановленні пластикових вікон та балконних дверей, що полягали у відмові в наданні належної та обіцяної гарантії на виконані роботи (а.с.38).
Актом зафіксовано наступні порушення ФОП ОСОБА_1, виявлені під час перевірки:
1) замовлення на непродовольчі товари між суб'єктом господарювання та споживачем - ОСОБА_4 не оформлено на бланку замовлення, яке складається у двох примірниках, у якому зазначаються: найменування суб'єкта господарювання, назва товару, його ціна (за один кілограм або сто грамів, одиницю розфасовки, упаковки, штуку, один метр тощо), кількість, загальна вартість товару, вартість послуг, що надаються додатково, дата (час) виконання замовлення, тощо. Перший примірник оформленого бланка замовлення передається споживачу, другий, залишається у суб'єкта господарювання. Якщо проведена попередня оплата, то в бланку замовлення робиться спеціальна відмітка. Вищезазначене свідчить про порушення п. 2.4, п. 4.1 Правил продажу товарів на замовлення та поза торговельними або офісними приміщеннями, затверджених Наказом Міністерства економіки України від 19.04.2007 року за № 103, п. 16 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 р. за № 833 та п.42 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджених Наказом Міністерства економіки України від 19.04.2007 року, за № 104.
2) при реалізації товарів споживачу - ОСОБА_5 ФОП ОСОБА_1 не видано розрахунковий документ встановленої форми, що підтверджується також проведеною контрольною перевіркою правильності розрахунку зі споживачами за реалізовані товари, надані послуги, що є порушенням п. 2.4 Правил продажу товарів на замовлення та поза торговельними або офісними приміщеннями, п. 22, п. 23 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, п. 18 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами та ч. 11 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів».
3) суб'єктом господарювання не обумовлено, не узгоджено вартість транспортування товарів із м. Рівне до м. Здолбунів, і хто сплачує вартість транспортних послуг перевезення товарів, що є порушенням п. 2.4, п. 1.16 Правил продажу товарів на замовлення та поза торговельними або " офісними приміщеннями та п. 16 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів.
4) на реалізовану продукцію (товари) споживачеві, що також підтверджується проведеною контрольною перевіркою правильності розрахунку зі споживачами за реалізовані товари, надані послуги, - відсутня необхідна, доступна, достовірна та своєчасна інформація про продукцію: дані про ціну, умови та правила придбання продукції, дату виготовлення, відомості про умови зберігання, гарантійні зобов'язання виробника (виконавця), правила та умови ефективного і безпечного використання продукції, строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій; вживання поняття «знижка» застосовується протягом невизначеного та необмеженого періоду часу, що є порушенням п. 21 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, п. 1.16, п.4.1 Правил продажу товарів на замовлення та поза торговельними або офісними приміщеннями, п.16 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами та п.п. 6-11 ч. 1, ч. 2 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів».
На підставі вказаного акта, відповідачем прийнято постанову про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України "Про захист прав споживачів" №128 від 03.06.2013 року, якою до ФОП ОСОБА_1 застосовано штраф у розмірі 1228,12 грн. (а.с.6) та постанову у справі про адміністративне правопорушення №176 від 03.06.2013 року ФОП ОСОБА_1, якою останнього притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.155 КУпАП і накладено штраф у розмірі 459 грн. (а.с.7-9)
В силу вимог п.3 ч.1 ст.21 КАС України, якщо справа щодо однієї з вимог підсудна окружному адміністративному суду, а щодо іншої вимоги (вимог) - місцевому загальному суду як адміністративному суду, таку справу розглядає окружний адміністративний суд.
Таким чином, оскільки вимога позивача про визнання протиправною постанови про накладення стягнень, передбачених ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів» №128 від 03.06.2013 року підсудна окружному адміністративному суду, розгляду підлягає також позовна вимога ФОП ОСОБА_1 про визнання протиправною постанови в справі про адміністративне правопорушення №176 від 03.06.2013 року.
Надаючи правову оцінку постанові Інспекції про накладення стягнень, передбачених ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів» №128 від 03.06.2013 року, суд виходить з такого.
Відповідно до ст.1 Положення про Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів,затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 року №465/2011 (далі - Положення №465) Державна інспекція України з питань захисту прав споживачів (Держспоживінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра економічного розвитку і торгівлі України.
Держспоживінспекція України входить до системи органів виконавчої влади і реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів та є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів.
Згідно з ст.4 Положення №465 Держспоживінспекція України відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів.
В силу вимог п.1 та п.22 ст.6 Положення №465 Держспоживінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; накладати відповідно до законодавства адміністративні стягнення та застосовувати адміністративно-господарські санкції, застосовувати фінансові санкції до суб'єктів господарювання в разі порушення ними законодавства про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення.
Відповідно до Положення про інспекції з питань захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 09.11.2011 року за №206 (далі - Положення №206), територіальними органами Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів є інспекції з питань захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
В силу вимог п.4 Положення №206 інспекції відповідно до покладених на них завдань, зокрема, здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів (крім Держспоживінспекції в Автономній Республіці Крим), рекламу в цій сфері та державний ринковий нагляд.
Згідно з п.6 інспекції мають право, зокрема, перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; проводити контрольні перевірки правильності здійснення розрахунків зі споживачами; накладати відповідно до законодавства адміністративні стягнення та застосовувати адміністративно-господарські санкції, застосовувати фінансові санкції до суб'єктів господарювання в разі порушення ними законодавства про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення.
Правовідносини, які складаються між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлюють права споживачів, а також визначають механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів, регулюються Законом України "Про захист прав споживачів" від 12.05.1991 року за №1023 (далі - Закону №1023).
Частиною 11 ст.8 Закону №1023 встановлено, що під час продажу товару продавець зобов'язаний видати споживачеві розрахунковий документ встановленої форми, що засвідчує факт купівлі, з позначкою про дату продажу.
В силу вимог ч.ч.1,2 ст.15 Закону №1023 споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.
Інформація про продукцію повинна містити:
1) назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються;
2) найменування нормативних документів, вимогам яких повинна відповідати вітчизняна продукція;
3) дані про основні властивості продукції, а щодо продуктів харчування - про склад (включаючи перелік використаної у процесі їх виготовлення сировини, в тому числі харчових добавок), номінальну кількість (масу, об'єм тощо), харчову та енергетичну цінність, умови використання та застереження щодо вживання їх окремими категоріями споживачів, а також іншу інформацію, що поширюється на конкретний продукт;
4) відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами;
5) позначку про наявність або відсутність у складі продуктів харчування генетично модифікованих компонентів;
6) дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції;
6-1) виробник (продавець) у разі виявлення недостовірної інформації про продукцію (якщо вона не шкодить життю, здоров'ю або майну споживача) протягом тижня вилучає цю продукцію з продажу та приводить інформацію про неї до відповідності;
7) дату виготовлення;
8) відомості про умови зберігання;
9) гарантійні зобов'язання виробника (виконавця);
10) правила та умови ефективного і безпечного використання продукції;
11) строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій;
12) найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.
Інформація, передбачена частиною першою цієї статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування.
Інформація про продукцію може бути розміщена у місцях, де вона реалізується, а також за згодою споживача доводитися до нього за допомогою засобів дистанційного зв'язку.
Відносини між споживачем і суб'єктом господарювання - продавцем товарів на замовлення та поза торговельними або офісними приміщеннями на підставі договору купівлі-продажу, укладеного на відстані чи поза торговельними або офісними приміщеннями визначають Правила продажу товарів на замовлення та поза торговельними або офісними приміщеннями, затверджені Наказом Міністерства економіки України №103 від 19.04.2007 року (далі - Правила №103), які також регламентують вимоги в дотриманні прав споживачів щодо належної якості, безпеки і належного торговельного обслуговування.
Згідно з п.1.16 Порядку №103 продаж товарів на замовлення та поза торговельними або офісними приміщеннями проводиться із додержанням вимог правил продажу окремих видів продовольчих і непродовольчих товарів.
Відповідно до п.2.4 Правил №103 замовлення на продовольчі та непродовольчі товари оформлюється на бланку замовлення у двох примірниках, у якому зазначаються: найменування суб'єкта господарювання, назва товару, його ціна (за один кілограм або сто грамів, одиницю розфасовки, упаковки, штуку, один метр тощо), кількість, загальна вартість товару, вартість послуг, що надаються додатково, дата (час) виконання замовлення тощо.
Перший примірник оформленого бланка замовлення передається споживачу, другий - залишається у суб'єкта господарювання. Якщо проведена попередня оплата, то в бланку замовлення робиться спеціальна відмітка.
На товари споживачу видається розрахунковий документ із зазначенням усіх належних реквізитів.
Порядок приймання, зберігання, підготовки до продажу та продажу непродовольчих товарів через роздрібну торговельну мережу, а також визначають вимоги щодо дотримання прав споживачів стосовно належної якості та безпеки товарів і рівня торговельного обслуговування визначено Правилами роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затвердженими Наказом Міністерства економіки України №104 від 19.04.2007 року (далі - Правила №104).
Загальні умови провадження торговельної діяльності суб'єктами оптової торгівлі, роздрібної торгівлі, закладами ресторанного господарства, основні вимоги до торговельної мережі, мережі закладів ресторанного господарства і торговельного обслуговування споживачів (покупців), які придбавають товари у підприємств, установ та організацій незалежно від організаційно-правової форми і форми власності, фізичних осіб - підприємців та іноземних юридичних осіб, що провадять підприємницьку діяльність на території України (далі - суб'єкти господарювання) встановлені Порядком провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №833 від 15.06.2006 року (далі - Порядок №833).
В силу вимог п.16 Порядку №833 працівники суб'єкта господарювання зобов'язані забезпечити реалізацію прав споживачів, визначених Законом України "Про захист прав споживачів", виконувати ці правила та вимоги інших нормативно-правових актів, що регулюють торговельну діяльність.
Відповідно до пп.21-23 Порядку №833 суб'єкт господарювання зобов'язаний: надавати споживачеві (покупцеві) у доступній формі необхідну, достовірну та своєчасну інформацію про товари; усіляко сприяти споживачеві (покупцеві) у вільному виборі товарів і додаткових послуг, на його вимогу провести перевірку якості, безпеки, комплектності, міри, ваги та ціни товарів з наданням йому контрольно-вимірювальних приладів, документів, які підтверджують якість, безпеку, ціну товарів; забезпечити можливість використання спеціальних платіжних засобів під час здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) відповідно до законодавства; перевірити справність виробу, продемонструвати, за можливості, його роботу та ознайомити споживача з правилами користування; забезпечити приймання, зберігання і продаж товарів та продукції, виготовленої у закладі ресторанного господарства, відповідно до законодавства; забезпечити доступ споживачів до торговельних об'єктів без здавання на збереження особистих речей, крім товарів, реалізація яких здійснюється у таких торговельних об'єктах; створити умови для збереження речей споживачів, у разі, коли вхід до торговельного об'єкта з товарами, які реалізуються в таких закладах, заборонено.
Розрахунки за продані товари та надані послуги можуть здійснюватися готівкою та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) відповідно до законодавства. Разом з товаром споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий, документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який засвідчує факт купівлі товару та/або надання послуги.
Касир та інший працівник, з якими споживач розраховується за товар, під час проведення розрахунку повинен чітко назвати суму, що підлягає сплаті, суму, одержану від споживача, і покласти гроші окремо на видному місці, оформити розрахунковий документ на повну суму покупки, назвати споживачеві належну йому суму здачі та видати її разом з розрахунковим документом.
Судом встановлено, що 03.07.2012 року ФОП ОСОБА_1 реалізував громадянину ОСОБА_4 металопластикові конструкції в кількості трьох штук, склавши акт прийому-передачі №00026 від 03.07.2012 року (а.с.85).
Судом також встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач не оформив замовлення на металопластикові конструкції на бланку замовлення встановленої форми; не надав ОСОБА_4 необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію: дані про умови та правила придбання продукції, дату виготовлення, відомості про умови зберігання, гарантійні зобов'язання виробника (виконавця), правила та умови ефективного і безпечного використання продукції, строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій; не було обумовлено, не узгоджено вартість транспортних послуг, що є порушенням п.1.16, п.2.4, п.4.1 Правил №103, п.16, п.21, п.22 та п.23 Порядку №833, п.16, п.18, п.42 Правил № 104 та пп.6-11 ч.1, ч.11 ст.8, ч.2 ст.15 Закону №1023.
Також, як вбачається з долученої до матеріалів справи реклами позивача про надання послуг з доставки та монтажу вікон та дверей, поняття «знижка» застосоване без чіткого визначення періоду часу, протягом якого вона діє, що є порушенням ч.4 ст. 15 Закону №1023.
Вказані порушення не заперечувалися позивачем в ході судового розгляду. Позивач також підтвердив суду, що замовлення на бланку не оформляв, гарантії та інформацію про правила експлуатації продукції споживачу - ОСОБА_4 на надав, вартості доставки з останнім не узгоджував.
Також в ході контрольної закупки, здійсненої під час проведення перевірки ФОП ОСОБА_1, встановлено, що розрахункового документа покупцю позивачем не видано, що підтверджується копією акту контрольної перевірки правильності розрахунків із споживачами за реалізовану продукцію від 29.05.2013 року (а.с.41).
Дані порушення ФОП ОСОБА_1 визнав і в ході проведення перевірки, що підтверджується записом у акті перевірки: «заперечень та зауважень до перевірки не маю. Всі порушення, зазначені в акті перевірки будуть виправлені» та у протоколі про адміністративне правопорушення №000169 від 30.05.2013 року, де вказав, що «всі порушення, зазначені в акті перевірки, будуть взяті до уваги та виправлені відповідно до наданого припису інспекції».
Також, на виконання припису Інспекції щодо виявлених порушень ФОП ОСОБА_1 для відповідача була надана Інформація до акту перевірки №000167 від 30.05.2013 року про виконання припису, яким позивач повідомив, що «всі порушення зазначені в акті перевірки виправлені. При реалізації товарів на замовлення споживачам видаю оформлені бланки замовлення та розрахунковий документ встановленої форми. При оформленні замовлення узгоджую із споживачем вартість транспортних послуг. На продукцію, яку реалізую споживачам надаю всю необхідну інформацію, передбачену ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів». Гарантійні зобов'язання на реалізовану продукцію надаю споживачам в обов'язковому порядку. В подальшому порушень виявлених при перевірці не допускатиму».
Позивач також повідомив суду, що після проведення перевірки надіслав споживачу ОСОБА_4 відомості про металопластикові вікна, що були продані останньому, сертифікати відповідності та висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи щодо вказаного товару (а.с.88), що підтверджується копією квитанції РД УДППЗ «Укрпошта» (а.с.87).
За встановлених в ході розгляду справи обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку що у відповідача були всі правові підстави стверджувати про порушення позивачем п.1.16, п.2.4, п.4.1 Правил №103, п.16, п.21, п.22 та п.23 Порядку №833, п.16, п.18, п.42 Правил № 104 та пп.6-11 ч.1, ч.11 ст.8, ч.2,4 ст.15 Закону №1023 та притягнення останнього до відповідальності.
Суд також звертає увагу, що кожне з виявлених перевіркою порушень є окремою і достатньою підставою для застосування стягнень, передбачених ст. 23 Закону №1023.
Поміж тим, суд не погоджується з розміром штрафних санкцій, застосованих Інспекцією до ФОП ОСОБА_1 за виявлені порушення з огляду на таке.
Відповідно до п.7 ч.1 ст.23 Закону №1023 у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З аналізу вказаної норми вбачається, що необхідною умовою для застосування штрафу у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги є ведення суб'єктом господарювання обов'язкового обліку доходів і витрат. Суд акцентує увагу, що законодавцем в даній нормі застосовано єднальний сполучник «і», а не розділовим «або», тобто обов'язковою умовою для застосування до суб'єкта господарювання штрафу у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару (виконаної роботи, наданої послуги) є одночасне ведення як обліку доходів, так і обліку витрат.
Як вбачається з долученого до матеріалів справи свідоцтва платника єдиного податку (а.с.86), ФОП ОСОБА_1 з 01.01.2012 року перебуває на спрощеній системі оподаткування як платник єдиного податку другої групи і не є платником ПДВ.
В силу вимог пп.296.1.1 п.296.1 ст.296 Податкового кодексу України платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої та п'ятої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів.
Таким чином, враховуючи те, що позивач веде лише облік доходів (форма ведення - книга обліку доходів), суд вважає, що Інспекції слід було застосувати до ФОП ОСОБА_1 за виявлені порушення згідно з вимогами п.7 ч.1 ст.23 Закону №1023 штраф у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 85 грн.(17х5), а не у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги .
В силу вимог ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10)своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, постанова Інспекції про накладення на ФОП ОСОБА_1 стягнень, передбачених статтею 23 Закону №128 від 03.06.2013 року, в частині застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафу в розмірі 1143,12 грн. (1228,12 грн. - 85 грн.) не відповідає вказаним критеріям правомірності, є протиправною, а тому підлягає скасуванню в цій частині.
Твердження позивача щодо повторності проведення Інспекцією позапланової перевірки за один і той самий період, з одного і того самого предмета, на одній і тій самій підставі судом до уваги не беруться з огляду на таке.
Відповідно до п. 1.7. Порядку проведення перевірок у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 07.03.2012 року №310, повторна позапланова перевірка суб'єкта господарювання за один і той самий період, з одного і того самого предмета, на одній і тій самій підставі не допускається.
Судом встановлено, що підставою для проведення позапланової перевірки ФОП ОСОБА_1 в період з 22.02.2013 року по 25.02.2013 року, результати якої оформлено актом перевірки №000047 від 25.02.2013 року, було звернення громадянки ОСОБА_6 стосовно проведення перевірки позивача у зв'язку з відмовою останнього обміняти товар на ідентичний або усунути недоліки дверей, придбаних у нього (а.с.52).
На підставі даного акта перевірки 04.03.2013 року Інспекцією прийнято постанову у справі про адміністративне правопорушення №52 (а.с.59).
Підставою ж для проведення позапланової перевірки ФОП ОСОБА_1, що мала місце в період з 29.05.2013 року по 30.05.2013 року, результати якої оформлено актом перевірки №00167, стало звернення громадянина ОСОБА_4 за вх. №715 від 24.04.2013 року щодо неправомірних дій позивача при доставці і встановленні пластикових вікон та балконних дверей, придбаних в останнього 03.07.2012 року.
За результатами даної перевірки позивача 03.06.2013 року Інспекцією прийнято оспорювані в даній справі постанови №128 та №176.
Отже, матеріали справи свідчать, що вказані позапланові перевірки позивача було проведено за різні періоди, не з одного й того ж предмета (за зверненням ОСОБА_6 - двері, а за зверненням ОСОБА_4 - металопластикові конструкції) і не на одній і тій самій підставі (звернення різних громадян).
Таким чином, позапланова перевірка ФОП ОСОБА_1 за зверненням громадянина ОСОБА_4 була проведена один раз, а не двічі, як про це зазначає позивач.
За наведених обставин, доводи позивача про притягнення його до відповідальності двічі за одне і теж правопорушення, на одній і тій самій підставі - двічі за зверненням громадянина ОСОБА_4 не відповідають дійсності, спростовуються матеріалами справи, а тому відхиляються судом як безпідставні. Доказів протилежного суду не надано і в матеріалах справи відсутні.
Надаючи правову оцінку постанові Інспекції у справі про адміністративне правопорушення №176 від 03.06.2013 року, суд враховує наступне.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено та поясненнями позивача не заперечувалося, що ФОП ОСОБА_1 замовлення на непродовольчі товари з ОСОБА_5 не оформлено на бланку замовлення; не обумовлено, не узгоджено вартість транспортування товарів із м. Рівне до м. Здолбунів, і хто сплачує вартість транспортних послуг перевезення товарів; відсутня необхідна, доступна, достовірна та своєчасна інформація про продукцію. Таким чином, позивачем порушено п.1.16, п.2.4, п.4.1 Правил продажу товарів на замовлення та поза торговельними або офісними приміщеннями, затверджених Наказом Міністерства економіки України від 19.04.2007 року за № 103, п.16, п.21, п.22 та п.23 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 року за №833, п.16, п.18, п.42 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджених Наказом Міністерства економіки України від 19.04.2007 року за № 104 та пп.6-11 ч.1, ч.2 ст. 15, ч.11 ст.8, ч.2 ст.15 Закону України «Про захист прав споживачів».
Відповідно до ч.1 ст.155 КУпАП порушення правил торгівлі, виконання робіт і надання послуг працівниками торгівлі, громадського харчування та сфери послуг, громадянами, які займаються підприємницькою діяльністю, тягне за собою накладення штрафу від одного до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з ч.3 ст. 155 КУпАП дії, передбачені частинами першою та другою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення, тягнуть за собою накладення штрафу від п'яти до двадцяти семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Судом встановлено, що 04.03.2013 року за наслідками перевірки за зверненням громадянки ОСОБА_6 Інспекцією прийнято постанову у справі про адміністративне правопорушення №52, якою на підставі ч.1 ст.155 КУпАП до ФОП ОСОБА_1 застосовано штраф у розмірі 170 грн.
Судом також встановлено, що 03.06.2013 року за наслідками перевірки за зверненням громадянина ОСОБА_4 Інспекцією прийнято постанову у справі про адміністративне правопорушення №176, якою до ФОП ОСОБА_1 застосовано штраф у розмірі 27 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 459 грн.
З аналізу норм ст.155 КУпАП вбачається, що необхідною умовою для застосування ч.3 ст.155 КУпАП є той факт, що особу, яка вчинила порушення правил торгівлі, виконання робіт і надання послуг, протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення.
Матеріали справи свідчать, що ФОП ОСОБА_1 протягом 2013 року було піддано адміністративному стягненню згідно з постановою №52 від 04.03.2013 року, яка не скасована, чинна та виконана позивачем, про що свідчить копія квитанції АТ «Ощадбанк» №183 від 05.03.2013 року (а.с.60), а тому відповідачем при прийнятті постанови №176 від 03.06.2013 року правомірно застосовано до ФОП ОСОБА_1 штраф, передбачений ч.3 ст.155 КУпАП, в розмірі 27 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 459 грн.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи встановлені в ході судового розгляду справи обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що постанова у справі про адміністративне правопорушення №176 від 03.06.2013 року прийнята відповідачем з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, обґрунтовано, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому не підлягає скасуванню.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Рівненській області доведено перед судом правомірність прийняття постанови в справі про адміністративне правопорушення №176 від 03.06.2013 року та постанови про накладення стягнень, передбачених ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів» №128 від 03.06.2013 року в частині накладення стягнення в сумі 85 грн.
Таким чином, позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 підлягають до часткового задоволення.
Згідно з ч.3 ст.94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
За таких обставин, на користь позивача слід присудити понесені ним витрати у зв'язку зі сплатою судового збору у розмірі 77,76 грн.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову Інспекції з питань захисту прав споживачів у Рівненській області про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України "Про захист прав сподживачів" за №128 від 03.06.2013 року, в частині застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафу в розмірі 1143,12 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Присудити на користь позивача Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 77 грн.76 коп.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови.
Суддя Ткачук Н.С.