дата документу :

Копія

Справа №2/359/2574/2013

359/7179/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2013 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Величка В.П.,

при секретарі судового засідання - Леоненко А.О.,

за участю представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 ОСОБА_6, ОСОБА_5 про визнання договору дарування земельної ділянки недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

В середині липня 2013 року позивач звернулася до суду з вищевказаним позовом, обґрунтовуючи який вказувала, що з 11 серпня 2006 року по 14 травня 2013 року вони з чоловіком перебували у шлюбі.

За час шлюбу за рахунок спільних коштів подружжя збудували житловий будинок по АДРЕСА_1. Згодом було виготовлено технічний паспорт.

Вказує, що на даний час будинок збудований та введений в експлуатацію, однак право власності на нього не зареєстроване.

Після розірвання шлюбу Позивач пред'явила позов до Відповідача, про визнання права власності на частину будівельних матеріалів і конструктивних елементів житлового будинку, який розглядається іншим суддею.

Також стверджує, що на початку липня 2013 року Позивач довідалася про те, що у квітні 2013 року між відповідачами було укладено договір дарування земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Тому звернулась до суду для визнання вказаного договору дарування земельної ділянки недійсним, оскільки на земельній ділянці, яку було подаровано, знаходиться недобудований будинок. Земельну ділянку та недобудований будинок Позивач вважає, спільним майном подружжя, яке підлягає поділу.

В судовому засіданні представник позивача повністю підтвердив позовні вимоги, підтримав їх та просив задовольнити.

Представник Відповідач-1 в судовому засіданні заперечив проти позову повністю та просив відмовити у його задоволенні.

Відповідач-2 в судове засідання не з'явилась, надала суду заяву з проханням слухати справу за її відсутності, просила суд відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення учасників цивільного процесу, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах цивільної справи, суд дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що Позивач ОСОБА_3, та Відповідач ОСОБА_6 11 серпня 2006 року зареєстрували шлюб, що підтверджується копією свідоцтва(а.с.18).

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 травня 2013 року шлюб було розірвано(а.с.17)

Згідно пояснень Позивача, що не заперечувалось представником Відповідача, за час шлюбу сторони за рахунок спільних коштів збудували житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно наявних у цивільній справі документів, будівництво вказаного житлового будинку здійснювалося підставі Будівельного паспорту на будівництво житлового будинку №222 від 21 серпня 2009 року, виданого відділом містобудування та архітектури Бориспільської районної державної адміністрації Київської області(а.с.19-21) та Повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 06 липня 2011 року, зареєстрованого Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Київській області(а.с.13).

Як вказує представник Позивача на даний час будинок збудований та введений в експлуатацію, однак право власності на нього не зареєстроване у спосіб визначений чинним законодавством. Спірний житловий будинок знаходиться на земельній ділянці площею 0, 1503 га., кадастровий №3220881301:01:003:0113 власником якої був Відповідач ОСОБА_6

Представник Відповідача відмовився підтвердити факт побудови будинку на вказаній земельній ділянці, вказав, лише, що на ділянці можуть знаходитись будівельні матеріали.

Однак згідно декларації про готовність будинку від 10 грудня 2012 року строк введення об'єкта в експлуатацію IV квартал 2012 року(а.с.11-12).

З тексту вказаного документу вбачається, що житловий будинок збудований на земельній ділянці площею 0, 1503 га., кадастровий №3220881301:01:003:0113, яку відповідач ОСОБА_6 подарував відповідачці ОСОБА_5.

Окрім того, з наявних документів, що містяться у справі знаходиться копія технічного паспорту на житловий будинок, датована 11 вересням 2011 року(а.с.7-10).

З пояснень представника Позивача вбачається також, що 12 лютого 2013 року ОСОБА_3 пред'явила позов до відповідача ОСОБА_6, про визнання права власності на частину будівельних матеріалів і конструктивних елементів вищевказаного житлового будинку, який перебуває в провадженні Бориспільського міськрайонного суду Київської області(а.с.15-16).

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог встановлених ч.ч.1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, а також у випадках, якщо одна із сторін правочину чи інша заінтересована особа заперечує дійсність правочину з підстав встановлених законом, то такий правочин може бути визнано недійсним за рішенням суду.

Згідно ч. 1 та ч. 5 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, а також правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.4 ст. 120 ЗК України, у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду кількома особами, право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності житлового будинку, будівлі або споруди

Як вбачається з п.18-2 абз.2 Постанови Пленуму ВСУ №7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», якщо на земельній ділянці що належить на праві власності одному з подружжя знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частки будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до вимог ст.ст. 120 ЗК України, 377 ЦК України.

Згідно викладених обставин на думку суду оспорюваний правочин порушує право власності Позивача на ? частину житлового будинку, збудованого на спірній ділянці та робить неможливим перехід до Позивача права власності на ? частку вказаної земельної ділянки.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст., 3, 10, 60, 209, 212, 213-215, 218 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_6, ОСОБА_5 про визнання договору дарування земельної ділянки недійсним задовольнити.

Визнати недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0, 1503 га., для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий №3220881301:01:003:0113, серії ВПВ за №956368, посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстровано в реєстрі за №246, укладений 12 квітня 2013 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_5.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення суду виготовлено 19.08.2013р.

Суддя Бориспільського міськрайонного суду

Київської області (підпис) В.П. Величко

Згідно оригіналу:

Суддя В.П. Величко