Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

№ 22-ц/778/2447/13 Головуючий у 1 інстанції: Гагут Л.І.

Суддя-доповідач: Боєва В.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2013 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Боєвої В.В.,

Суддів Денисенко Т.С., Коваленко А.І., При секретарі: Хомяк К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_2 на заочне рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 05 березня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2, третя особа орган опіки та піклування виконавчого комітету Бердянської міської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення з житлового приміщення,

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2012 року ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі територіального відокремленого без балансового відділення №10007/0339 філії-Запорізьке обласне управління публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» звернулось до суду з позовом, який згодом уточнив зменшивши суму боргу, до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки

Позивач зазначав, що 24.03.2008 року між ВАТ «Державний ощадний банк України», яке в подальшому було перейменовано в ПАТ «Державний ощадний банк України», і ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №594, згідно якого позичальник отримав кредит в сумі 140000 гривень на 120 місяців зі строком остаточного повернення кредиту не пізніше 23.03.2018 року зі сплатою 16.5% річних.

В забезпечення виконання своїх зобов'язань за кредитним договором, 25.03.2008 року між Банком та відповідачем укладено договір іпотеки, предметом іпотеки в якому є: двокімнатна квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Позичальник ОСОБА_2, не виконала взяті на себе зобов'язання по кредитному договору, внаслідок чого станом на 31.01.2013 року виникла заборгованість в розмірі 254185.95 гри., яка складається з: суми несплачеиого кредиту - 134881,15 гри., суми, несплачених відсотків по кредиту - 94392,25 гри., заборгованості по пені за несвоєчасну сплату відсотків по кредиту - 10174,42 грн., заборгованості-по пені, за несвоєчасну сплату кредиту -14738,13 грн. Боржнику неодноразово а саме, 09.01.2009 року,16.11.2009 pоку,07.12.2011 року, надсилались вимоги, та вона повідомлялась про заборгованість та необхідність погашення кредиту та відсотків.

Проте, в добровільному порядку відповідачем суми заборгованості не сплачено, кредит не погашено. Керуючись ст.40 Закону України «Про іпотеку» AT «Ощадбанк» направив ОСОБА_2 вимогу про звільнення житлового приміщення від 21.06.2012 року вих. №401, яка була отримана 05.07.2012 року.

Станом на 06.08.2012 року відповідач не виконала письмові вимоги позивача, та не виселилась з квартири. Відповідно до довідки №170 від 17.03.2008 року, наданої ОСОБА_2, під час укладання Договору іпотеки, за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровані наступні особи, а саме: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 Окрім того відповідно до п.5.1.3 Договору іпотеки нерухомого майна від 25.03.2008 року №699 ОСОБА_2 посвідчила, що предметом іпотеки, не користуються неповнолітні діти.

Відповідно до довідки №901 від 28.11.2011 року про зареєстрованих осіб за адресою: АДРЕСА_1, за вказаною адресою зареєстровані наступні особи: ОСОБА_2 1981 р.н., ОСОБА_4 2007 р.н. На думку позивача, реєстрація малолітньої дитини без отримання на це згоди банку, та неповідомлення про такі дії, здійснено з метою перешкоджання звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме - на двокімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_2, шляхом продажу зазначеного майна на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, за ціною, визначеною незалежним експертом оціночної діяльності. За рахунок коштів отриманих від реалізації заставного майна, у встановленому законом порядку, задовольнити в повному обсязі їх вимоги в сумі 262730 грн. 43 коп., виселити з вказаного жилого приміщення усіх осіб, зареєстрованих в ньому, стягнути з відповідача на їх користь судові витрати.

Крім того, представник позивача в судовому засіданні підтримав уточнений позов та пояснив, що відсоткова ставка додатковою угодою була змінена з 16,5% на 17,5%. Пунктом 3.3.7 Договору іпотеки передбачено обов'язок відповідача повідомляти банку про будь-які зміни та обставини, що можуть негативно вплинути на права іпотекодержателя. Реєстрація малолітньої ОСОБА_4 є зміною, про яку відповідач банк не повідомила, але представник банку вважає, що право користування спірним житлом, яке є предметом іпотеки, у малолітньої не виникло, а тому просив позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач частково не визнавала позовні вимоги, вважаючи, що збільшення процентної ставки є порушенням її прав. Розмір пені великий, вона неодноразово зверталася до керівництва банку з заявами про реструктуризацію боргу, проте їй відмовлено. Зазначає, що в разі виселення вона з малолітньою донькою залишиться без житла - тобто, будуть порушуватися права дитини.

Заочним рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 05 березня 2013 року позов задоволено частково.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 699, укладеним 25.03.2008 року між банком та відповідачем ОСОБА_2 - двокімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 49,9кв.м., житловою площею 34,9кв.м., яка складається з - коридору №1 площею 6,8кв.м., кімнати №2 площею 22,3кв.м., кімнати №3 площею 12,6кв.м., кухні №4 площею 6,3кв.м., санвузла №5 площею 1.9 кв.м., та належить на праві приватної власності ОСОБА_2 шляхом продажу зазначеного майна на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, за ціною, визначеною незалежним експертом оціночної діяльності.

За рахунок коштів отриманих від реалізації заставного майна, у встановленому законом порядку, задоволено в повному обсязі вимоги по кредитному договору №594 від 24.03.2008 року публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», в особі територіального відокремленого без балансового відділення №10007/0339 філії-Запорізьке обласне управління публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (р/р № 29093933909, МФО 313957, ЄДРПОУ 02760363, адреса: Запорізька область, м. Бердянськ, пр.. Леніна, 5) в сумі 254185,95 грн. (двісті п'ятдесят чотири тисячі сто вісімдесят п'ять гривень 95 коп.), в тому числі: 134881,15 грн. - заборгованість по кредиту; 94392.25 грн. - нараховані та несплачені відсотки за користування кредитом; 10174,42 грн. - пеня за несвоєчасну сплату відсотків по кредиту; 14738,13 грн. - пеня за несвоєчасну сплату кредиту.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», в особі територіального відокремленого без балансового відділення №10007/0339 філії-Запорізьке обласне управління публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» понесені судові витрати щодо сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 2541,85 (дві тисячі п'ятсот сорок одна гривня 85 коп.).

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 03 квітня 2013 року заява ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишена без задоволення.

Не погоджуючись частково з рішенням суду, ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі ТВБВ № 10007/0339 філії - Запорізьке обласне управління АТ «Ощадбанк» подало апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду в частині відмови у задоволені позову скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

ОСОБА_2 також подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду змінити, зменшити розмір пені за несвоєчасну сплату відсотків по кредиту до 2000 грн., пеню за несвоєчасну сплату кредиту до 3000 грн., також змінити розмір сум, які підлягають стягненню в рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги ПАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_2 не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

У відповідності до статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольнивши частково позовні вимоги, ПАТ «Державний ощадний банк України» суд першої інстанції вірно посилався на положення статей 509, 512-519, 526-530 ЦК України якими передбачені поняття зобов'язання та підстави його виникнення, сторони у зобов'язанні, загальні умови виконання зобов'язання, виконання зобов'язання належними сторонами, строк (термін) виконання зобов'язання тощо.

Крім того, суд посилався на положення статей 610-612, 625 ЦК України - стосовно правових наслідків порушення зобов'язання, відповідальності за порушення грошового зобов'язання та статей 1054, 1049, 1050, ЦК України - щодо визначення поняття кредитного договору та обов'язку позичальника повернути позику, наслідків порушення договору позичальником.

Суд правильно застосував до даних правовідносин приписи статей 7, 38, 39, 40, 43 Закону України «Про іпотеку» якими визначено процедуру реалізації предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду.

При цьому суд виходив з того, що банк виконав у повному обсязі умови розділів 1, 4 Кредитного договору та вимоги ст. 1054 ЦК України, щодо надання грошових коштів Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором.

Оскільки відповідач ОСОБА_2 не виконує свої зобов'язання за кредитним договором та не здійснює погашення кредиту у встановлені кредитним договором строки, що свідчить про невиконання умов кредитного договору, суд дійшов висновку, що вимоги ПАТ "Державний ощадний банк України" про звільнення житлового приміщення, що є предметом іпотеки, є доведеними та такими, що відповідають вимогам закону.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, належним чином оціненим доказам, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Судом встановлено, що 24.03.2008 року між ВАТ "Державний ощадний банк України", яке в подальшому було перейменовано в ПАТ "Державний ощадний банк України", і ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 594, згідно якого позичальник отримав кредит в сумі 140000 гривень на 120 місяців зі строком остаточного повернення кредиту не пізніше 23.03.2018 року зі сплатою 16,5% річних (а .с. 10-11)

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором того ж дня між Банком та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, посвідчений ОСОБА_6, приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області, за реєстровим номером 699. Предметом іпотеки за цим договором є двокімнатна квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. (а. с. 15-18 .)

Відповідно до пункту 1.5. Кредитного договору Позичальник зобов'язаний щомісячно до 15 числа місяця, наступного за звітним, проводити погашення Кредиту рівними частинами в сумі 1167,67 грн. та сплачувати проценти, нараховані банком на залишок заборгованості за Кредитом, шляхом внесення готівки до каси банку або шляхом безготівкових перерахувань починаючи з квітня 2008 року та остаточне погашення отриманого кредиту до 23 березня 2018 року (а. с. 10).

22.08.2008 року між Банком та Позичальником укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору №594 від 24.03.2008 року, відповідно до умов якої збільшено проценти за користування кредитом до розміру 17,5% річних (а.с.20).

ОСОБА_2 не виконала взяті на себе зобов'язання по кредитному договору, внаслідок чого станом на 31.01.2013 року виникла заборгованість в розмірі 254185.95 грн., яка складається з: суми несплаченого кредиту - 134881,15 грн., суми несплачених відсотків по кредиту - 94392,25 грн., заборгованості по пені за несвоєчасну сплату відсотків по кредиту - 10174,42 грн., заборгованості по пені, за несвоєчасну сплату кредиту -14738,13 грн. (а. с. 23-26).

Боржнику неодноразово а саме, 09.01.2009, 16.11.2009 р., 07.12.2011 року, надсилались вимоги та вона повідомлялась про заборгованість та необхідність погашення кредиту та відсотків, проте, в добровільному порядку ОСОБА_2 заборгованість не погасила. 21.06.2012 року банк у відповідності до положень статті 40 Закону України «Про іпотеку» направив на адресу ОСОБА_2 вимогу (вих. № 401) про звільнення житлового приміщення. Вимога була отримана боржником 05.07.2012 року. Станом на 06.08.2012 року ОСОБА_2 не виконала письмові вимоги позикодавця (а. с. 22; 28-29).

В зв'язку з тим, що відповідач продовжувала порушувати умови кредитного договору, сума заборгованості перед Банком зростала, відповідачу 21.06.2012 року було надіслано вимогу про звільнення житлового приміщення, що є предметом іпотеки, яка також була отримана відповідачем (а.с.8, 9).

Станом на 31.01.2013 року за даним кредитним договором виникла заборгованість в розмірі 254185.95 грн., яка складається з: суми несплаченого кредиту - 134881,15 грн., суми несплачених відсотків по кредиту - 94392,25 грн., заборгованості по пені за несвоєчасну сплату відсотків по кредиту - 10174,42 грн., заборгованості по пені, за несвоєчасну сплату кредиту -14738,13 грн. (а.с.104-108).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Якщо у зобов'язанні встановлений сирок (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).

Згідно ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання, або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому (ч.1 ст. 1049, ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється, зокрема, на підставі рішення суду.

Відповідно до п.3.1.4. Договору іпотеки нерухомого майна, іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому цим Договором, у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язання за кредитним договором та/або цим договором, в тому числі: при несплаті або частковій сплаті у встановленому відповідно до Кредитного договору строки суми кредиту, та/або, при несплаті або частковій сплаті суми процентів, та/або, при несплаті або частковій сплаті штрафних санкцій, збитків та/або, в разі невиконання зобов'язань визначених цим договором (а. с. 16).

Пунктом 6.1 Договору іпотеки нерухомого майна визначено, що іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо у момент настання строку платежу зобов'язання (або відповідна його частина) не буде виконано, а також у будь який час незалежно від настання строку платежу у випадку невиконання іпотекодавцем будь-якого з своїх обов'язків, передбачених цим договором та/або Кредитним договором, а рівно у випадках, якщо будь-яка з гарантій та завірень, наданих Іпотекодавцем у відповідності з цим договором, виявиться (стане) недійсною (а. с. 17).

Відповідно до умов п.п.4.3.2, 4.3.3 кредитного договору, Боржник зобов'язався здійснювати своєчасне та повне погашення Кредиту та своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, своєчасно сплачувати комісійні винагороди, встановлені Договором. У випадку неналежного виконання взятих на себе зобов'язань, сплатити штрафні санкції, у строки та умови, визначені Кредитним договором, у разі порушення умов договору та/або Боржник зобов'язався достроково повернути Кредит з своєчасною сплатою відсотків за фактичний час користування кредитними ресурсами, комісійних винагород та штрафних санкцій відповідно до чинного законодавства України. На підставі п.5.2 Кредитного договору, за порушення взятих на себе зобов'язань по своєчасному поверненню основної суми Кредиту та своєчасної сплати процентів за користування Кредитом, комісійних винагород та інших платежів за цим Договором Позичальник зобов'язується сплатити на користь Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ але не менше 0,05 % від суми несплаченого платежу, за кожний день прострочення. Відповідно до п.4.2.2 Кредитного договору Банк має право вимагати від Позичальника дострокового повернення суми кредиту, нарахованих процентів, інших платежів за цим Договором, та стягнути заборгованість за цим Договором, в примусовому порядку, в тому числі, шляхом звернення стягнення на Предмет Іпотеки (а. с. 11).

Відповідно до ст.7 Закону України "Про іпотеку", за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

За змістом ст.38 Закону України "Про іпотеку", ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Стаття 39 Закону України "Про іпотеку" передбачає, що у рішенні суду згідно якого звернуто стягнення на предмет іпотеки зокрема, зазначається спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Відповідно до ст.41 Закону України "Про іпотеку", реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього закону.

Статтею 39 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Згідно вимог ст.40 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців.

Судом першої інстанції вірно враховані роз'яснення п. 43 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" при розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати таке. Згідно з частиною четвертою ст. ст.9,109 ЖК України, ст.ст.39-40 Закону України "Про іпотеку" виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення. При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Зважаючи на те, що розмір заборгованості за кредитом більший вартості заставного майна, та враховуючі зазначені обставини по справі суд першої інстанції дійшов висновку, , що з урахуванням принципу співмірності та виваженості, необхідно задовольнити позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, а у задоволенні позовних вимог про виселення - відмовити.

Основний довід апеляційної скарги ПАТ «Ощадний банк України» полягає в тому, суд першої інстанції, всупереч вимогам ч. 4 ст. 9 Житлового Кодексу України, змісту статей 39, 40 Закону України «Про іпотеку», одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки не вирішив питання про виселення мешканців квартири.

Проте, такий довід апеляційної скарги не знайшов підтвердження при апеляційному розгляді, оскільки з матеріалів справи видно, що суд першої інстанції вважав вимоги з щодо виселення ОСОБА_2 передчасними.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 стосовно безпідставного збільшення банком процентів за основним зобов'язанням та посилання на те, що в мотивувальній частині оскаржуваного рішення зазначено, що реалізація предмету іпотеки може бути шляхом продажу нерухомого майна на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, за ціною визначеною незалежним експертом оціночної діяльності суперечить вимогам статей 3, 5 Закону України «Про оцінку майна» є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а лише відображують позицію відповідача та його представника, висловлену в ході розгляду справи і полягають лише в переоцінці доказів,які належним чином перевірені і оцінені судом першої інстанції і не доводять порушення судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права.

За таких обставин судова колегія вважає, що підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_2 відхилити.

Заочне рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 05 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: