ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2013 року № 813/3630/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Журомської М.В.,

секретар судового засідання Козак Н.Є.,

за участю представників позивача Денькович М.І., Нагірняк І.В., представника відповідача Сагаль Н.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Новий Розділ» до Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергія-Новий Розділ» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Миколаївської міжрайонної податкової інспекції Державної податкової служби у Львівській області та, згідно поданих уточнень, просить визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.04.2013 року № 0000092200, від 23.05.2013 року № 0000222200 та № 0000232200.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що за наслідками проведеної перевірки податковий орган дійшов помилкового висновку про те, що не підтверджено фактичне здійснення господарських операцій позивача з ТзОВ«Корпорація КРТ» та що надані до перевірки документи не мають сили первинних документів. Вказано, що укладення і виконання договорів підряду, технічного обслуговування та договору на поставку товару між ТзОВ «Енергія- Новий Розділ» і ТзОВ«Корпорація КРТ» є господарською діяльністю в розумінні Господарського і Податкового кодексів України. Господарські операції в період з 17.08.2011 року до 30.09.2012 року між позивачем та його контрагентом підтверджуються належними первинними документами, котрі підписані і скріплені печатками сторін; оплата за придбані товари проводилася відповідно до чинного законодавства України, що підтверджується платіжними дорученнями. Зазначено, що договори укладені між ТОВ «Енергія-Новий Розділ» і ТзОВ «Корпорація КРТ» були спрямовані на реальне настання передбачених у них юридичних наслідків і реально виконувалися. Придбані товари в подальшому використовувались ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності Товариства. Оскільки при здійсненні господарських операцій послуги перевізника не замовлялися, то вимога податкового органу про надання до перевірки товарно-транспортних накладних є необґрунтованою. Вказано, що технічні паспорти, сертифікати якості тощо не належать до документів, зберігання та надання яких під час перевірки передбачене правилами податкового обліку, тому їх ненадання податковому органу не може свідчити про їх відсутність на момент отримання товару. Оскільки у позивача наявні всі необхідні первинні документи, котрі відповідають вимогам закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та надають право відображати господарські операції в бухгалтерському та податковому обліку, та Товариством виконано зобов'язання по сплаті податку на додану вартість, то Товариство має право на податковий кредит за відповідними господарськими операціями. Зазначено, що податкові повідомлення-рішення винесені за неповного з'ясування усіх обставин що мають значення, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України, тому підлягають скасуванню.

Представники позивача в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримали з підстав, зазначених у позовній заяві, уточненнях та додаткових поясненнях. Просили позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечив. У поданих запереченнях зазначено, що позивачем не було надано до перевірки усіх первинних документів, які б свідчили про реальність операцій між ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» та ТзОВ «Корпорація КРТ». В ході перевірки не підтверджено наявність поставок від ТзОВ «Едельвейс-Груп-М», ТзОВ «Східбудсервіс-С», ПП «Електрокабельпостач» до ТзОВ «Корпорація КРТ», а отже відповідно і поставок до ТзОВ «Енергія-Новий Розділ». Тобто не підтверджено фактичне здійснення господарської операції, тому надані до перевірки документи не мають силу первинних документів. Вказано, що позивачем до перевірки не надано належним чином оформлених первинних документів, якими б підтверджувалась реальність виконання операцій ТзОВ «Корпорація КРТ» (транспортування товару, його прийняття за кількістю та якістю, виконання вантажно-розвантажувальних робіт, зберігання товару та правомірність проведених розрахунків за придбаний товар). Під час перевірки у Товариства були відсутні сертифікати, технічні паспорти на поставлені товарно-матеріальні цінності, інші документи, що підтверджують факт перевезення товару, його прийняття за кількістю та якістю тощо. Враховуючи викладене просив відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечив. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 55 КАС України здійснено заміну відповідача - Миколаївську міжрайонну податкову інспекцію Державної податкової служби у Львівській області на правонаступника - Миколаївську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Львівській області.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та надав їм правову оцінку.

Миколаївською міжрайонною податковою інспекцією Державної податкової служби у Львівській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Новий Розділ» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТзОВ «Корпорація КРТ» за період з 17.08.2011 року по 30.09.2012 року.

За результатами перевірки встановлено порушення Товариством п. 44.1, п. 44.3 ст. 44, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (далі ПК України) а саме - заниження податку на прибуток, який підлягає сплаті до бюджету на суму 9 901 055,00 грн.; п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, а саме завищення податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 11 668 242,00 грн., що призвело до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за вересень 2012 року на суму 5 780 175,00 грн., та заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету за вересень 2012 року у сумі 5 888 067,00 грн., що викладено в акті перевірки № 110/22-10/33525073 від 26.03.2013 року.

На підставі встановлених порушень ДПІ винесено податкові повідомлення-рішення: № 0000092200 від 05.04.2013 року, яким збільшено грошове зобов'язання по податку на прибуток у сумі 14 851 582,5 грн. (основний платіж - 9 901 055,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 4 950 527,5 грн.); № 0000112200 від 05.04.2013 року, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 8 832 100,5 грн. (основний платіж - 5 888 067,00 грн., штрафні (фінансові санкції) - 2 944 033,5 грн.); № 0000102200 від 05.04.2013 року, яким зменшено від'ємне значення податку на додану вартість за вересень 2012 року у сумі 5 780 175,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень залишено без змін податкові повідомлення-рішення Миколаївської міжрайонної податкової інспекції Державної податкової служби у Львівській області від 05.04.2013 року № 0000092200, № 0000102200; скасовано податкове повідомлення-рішення Миколаївської МДПІ від 05.04.2013 року № 0000112200 у частині 509 086,00 грн. основного платежу з податку на додану вартість та 1 599 288,25 грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції, в іншій частині залишено без змін та зменшено від'ємне значення податку на додану вартість за вересень 2012 року на 509 086,00 грн..

23 травня 2013 року ДПІ винесено нові податкові повідомлення- рішення: № 0000222200 яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 6 723 726,25 грн. (основний платіж - 5 378 981,00 грн., штрафні (фінансові санкції) - 1 344 745,25 грн.); та № 0000232200 яким зменшено від'ємне значення податку на додану вартість за вересень 2012 року у сумі 6 289 261 грн.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями 05.04.2013 року № 0000092200, від 23.05.2013 року № 0000222200 та № 0000232200 Товариство звернулося до суду за захистом своїх прав.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених цим Кодексом.

Виходячи із вказаних норм закону, до складу валових витрат платника податку належать витрати, які: 1) підтверджені первинними документами; 2) пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не включаються до складу витрат.

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (пункт 2 стаття 9 цього Закону).

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, в тому числі, у зв'язку з- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як встановлено судом з матеріалів справи, між ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» та ТзОВ «Корпорація КРТ» укладено ряд договорів купівлі-продажу (поставки), згідно умов яких ТзОВ «Корпорація КРТ» (продавець) зобов'язується продати ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» (покупцю) відповідний товар в асортименті, кількості та за ціною, що вказується у специфікації, а покупець зобов'язується прийняти товар і в повному обсязі оплатити його вартість продавцю згідно до умов укладених договорів.

На підтвердження виконання вказаних договорів Товариством представлено видаткові накладні, податкові накладні та специфікації на товар.

З податкових та видаткових накладних вбачається, що предметом цих договорів були будівельні товари.

Також між ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» (Замовник) та ТзОВ «Корпорація КРТ» (Підрядник) укладено ряд договорів підряду, відповідно до умов яких Замовник доручив, а Підрядник взяв на себе виконання робіт з технічного обслуговування на ТЕЦ м. Новий Розділ, а Замовник зобов'язався прийняти та оплатити виконані роботи.

На підтвердження виконання цих договорів Товариством представлено податкові накладні, акти приймання-передачі (будівельного/ремонтного) майданчика на об'єкті, акти здачі-приймання виконаних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, акти приймання виконаних будівельних робіт, що є достовірними доказами виконання контрагентом позивача умов договорів.

Натомість, первинні документи, надані платником податків, невмотивовано не взяті до уваги і не вплинули на висновки податкового органу.

В основу виявлених при перевірці порушень відповідачем покладено те, що позивачем до перевірки не надано належним чином оформлених первинних документів, які підтверджують реальність виконання операцій ТзОВ «Корпорація КРТ» (транспортування товару, його прийняття за кількістю та якістю, виконання вантажно-розвантажувальних робіт, зберігання товару та правомірність проведених розрахунків за придбаний товар). Вказано, що під час перевірки у Товариства були відсутні сертифікати, технічні паспорти на поставлені товарно-матеріальні цінності, інші документи, що підтверджують факт перевезення товару, його прийняття за кількістю та якістю тощо. Також виявлені в ході перевірки порушення базувалися на акті перевірки № 15/22-10/37786903 від 11.02.2013 «Про результати планової виїзної перевірки ТзОВ «Корпорація КРТ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 17.08.2011 року по 30.09.2012 року. Перевіркою контрагента позивача не встановлено факт передачі товарів та надання послуг від ТзОВ «Едельвейс -Груп-М», ТзОВ «Східбудсервіс-С», ПП «Електрокабельпостач» до ТзОВ «Корпорація КРТ», у зв'язку з відсутністю оформлених належним чином підтверджуючих первинних документів. Тому, враховуючи дані акту перевірки ТзОВ «Корпорація КРТ», при перевірці ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» податковим органом встановлено не підтвердження наявності поставок товарів та наданих послуг від ТзОВ «Корпорація КРТ».

Однак такі доводи податкового органу суд не бере до уваги з огляду на таке.

Щодо висновків про порушення ТзОВ «Корпорація КРТ» податкового законодавства суд зазначає, що якщо такі порушення і встановлено, то інший платник податків не несе і не може нести відповідальності за цього платника, навіть, якщо вони перебували між собою у господарських взаємовідносинах. Доводи про невстановлення факту передачі товарів та надання послуг від ТзОВ «Едельвейс-Груп-М», ТзОВ «Східбудсервіс-С», ПП «Електрокабельпостач» до ТзОВ «Корпорація КРТ» у зв'язку з відсутністю оформлених належним чином підтверджуючих первинних документів не мають відношення до ТзОВ «Енергія -Новий Розділ», яке не перебувало з ТзОВ «Едельвейс -Груп-М», ТзОВ «Східбудсервіс-С», ПП «Електрокабельпостач» у господарських правовідносинах.

Крім того, на момент здійснення господарських операцій контрагент позивача - ТзОВ «Корпорація КРТ» був зареєстрований у встановленому порядку, не був виключений з ЄДРПОУ, перебував на обліку в органах державної податкової служби та був зареєстрований як платник податку на додану вартість, здійснював свою діяльність відповідно до чинного законодавства.

Аналіз норм ПК України дає підстави зробити висновок, що формування підприємством податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на принцип персональної відповідальності позивач не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом, а тому у разі невиконання контрагентами позивача своїх зобов'язань щодо декларування та сплати необхідних сум податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Вказана правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року справа №21-47а10.

Відповідно до ч.1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України, а згідно з ч. 2 цієї ж статті, невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Щодо посилань відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних суд зазначає наступне.

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 року № 363 товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Відповідно до п. 11.1 цих Правил товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів. З наведеного вбачається, що наявність товарно-транспортної накладної є обов'язковим документом, який повинен складатися під час перевезень. Водночас, право платника податку на включення сплачених коштів до складу податкового кредиту виникає не з факту перевезення товару, а у зв'язку із оплатою його вартості постачальнику. Товарно-транспортні накладні, як і перевезення товару в цілому, не перебувають у безпосередньому зв'язку з фактом оплати товару.

Отже, враховуючи положення чинного законодавства, доводи відповідача про те, що здійснення перевезень можливе лише за умови наявності товарно-транспортних накладних є помилковим, оскільки товарно-транспортна накладна є лише одним, але не єдиним, з рекомендованих форм документів для здійснення вантажних перевезень. Факт відсутності товарно-транспортних накладних, за наявності інших необхідних документів, які підтверджують факт отримання позивачем придбаних товарів, не може бути доказом нездійснення господарських зобов'язань.

Як пояснив у судовому засіданні представник позивача місцем виконання договору на постачання товарів було складське приміщення за адресою Товариства - м. Миколаїв, вул. Грушевського, 37. Товар транспортувався за рахунок постачальника.

Отже замовником перевезень, у даному випадку, виступав контрагент позивача, тому обов'язок оформлення товарно-транспортних накладних покладений саме на останнього.

Окрім того, наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних у Товариства не може впливати на право платника податків на податковий кредит.

Факти поставки та фактичного отримання товарів Товариством підтверджуються податковими та видатковими накладними, відображенням позивачем придбаних товарів в бухгалтерському обліку, використанням позивачем придбаних товарів у власній господарській діяльності, що підтверджується копіями ліцензій, актів списання товарно-матеріальних цінностей, актів приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів тощо. В сукупності всі ці документи підпадають під значення первинних, що визначене у статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Внаслідок проведення даних операцій позивач як платник податків мав намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності не прагнув отримати вигоду виключно чи переважно за рахунок відшкодування з державного бюджету податку на додану вартість (безпідставного формування податкового кредиту).

Щодо фактів ненадання сертифікатів якості товару, технічних паспортів на товар, то суд ввaжає обґрунтованими доводи позивача про те, що їх наявність чи відсутність не може бути підставою для визнання господарської операції безтоварною.

Крім того, податковий орган обґрунтовуючи правомірність своїх доводів не пояснив, яким чином наявність цих документів вплине на реальність господарської операції.

При цьому, відповідачем не доведено неотримання позивачем товарно-матеріальних цінностей та надання послуг. Фактично, висновки перевірки ґрунтуються на припущенні про неспроможність контрагента позивача на поставку товару та надання послуг. Такі висновки зроблені за самими лише даними перевірки контрагента, тому не можуть вважатися достовірними. Натомість, первинні документи, надані платником податків - ТзОВ «Енергія-Новий Розділ», невмотивовано не взяті до уваги і не вплинули на висновки податкового органу. Посилання відповідача на ту обставину, що до перевірки не надано всіх підтверджуючих документів щодо отримання даних товарно-матеріальних цінностей та виконання послуг контрагентом, судом не беруться до уваги, оскільки ні під час перевірки, ні у судовому засіданні відповідачем не конкретизовано як документи, що законодавчо не віднесені до обов'язкових, за наявності у позивача усіх інших документів, які належить складати для даного виду господарської операції, можуть вплинути на з'ясування реального характеру господарської операції.

Зазначене свідчить про необґрунтованість та упередженість висновків податкового органу щодо встановлених порушень.

Крім того, використання податковим органом акту перевірки, проведеної щодо іншого платника податків, як належного та допустимого доказу є необґрунтованим.

Факт здійснення господарської операції підтверджується рішенням Господарського суду Львівської області у справі № 914/1688/13 від 12.06.2013 року, яким встановлено, що на виконання умов договору між ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» та ТзОВ «Корпорація КРТ» його сторони вчинили всі необхідні дії, спрямовані на реальне настання правових наслідків, а саме: ТзОВ «Корпорація КРТ» виконано роботи, передано їх ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» згідно актів приймання-передачі прийнято результати робіт та сплачено кошти.

Правомірність включення ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених на виконання господарських зобов'язань із ТзОВ «Корпорація КРТ» та відображення сум з податку на прибуток, як і факт реального здійснення сторонами господарського зобов'язання (отримання позивачем ТМЦ та послуг) підтверджується належними первинними документами, які відповідають вимогам законодавства, відображенням позивачем придбаних товарів (отриманих послуг) в бухгалтерському обліку, а також фактами використання товарів у власній господарській діяльності.

Оскільки, між позивачем та його контрагентом були виконані вищевказані господарські операції, то дії учасників господарських операцій були спрямовані на реальне настання правових наслідків, а не вчинялися в цілях заниження об'єкта оподаткування, несплати податків, внаслідок проведення таких операцій платник податків мав намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, і не прагнув отримати вигоду виключно чи переважно за рахунок відшкодування з державного бюджету податку на додану вартість.

Частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Проте відповідачем конкретних доказів, на підставі яких можна дійти висновку про порушення платником податків норм податкового законодавства, суду надано не було.

Згідно зі статтею 162 КАС України суд вправі постановою визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення.

Сукупність вищенаведених встановлених обставин справи дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають до задоволення.

Таким чином, з врахуванням змісту статті 162 КАС України, оскаржувані податкові повідомлення - рішення є протиправними і підлягають скасуванню.

Відповідно до статті 94 КАС України слід стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Новий Розділ» 2 294,00 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Миколаївської міжрайонної податкової інспекції Державної податкової служби у Львівській області від 05.04.2013 року № 0000092200, від 23.05.2013 року № 0000222200 та № 0000232200.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Новий Розділ» 2 294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні) судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 19 серпня 2013 року.

Суддя Журомська М.В.