УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
№ справи: 116/2511/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Паніна П.Є.
№ провадження: 22-ц/190/4630/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Рошка М. В.
08 серпня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді:Рошка М.В.,
Суддів:Сінані О.М., Хмарук Н.С.,
При секретарі:Щегловій Н.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 11 червня 2013 року,-
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_6 звернувся до суду з названим позовом, просив суд зобов'язати ОСОБА_7 усунути йому перешкоди у користуванні власністю - а саме знести самочинну будову і відновити межові знаки та огорожу.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що йому на праві власності належить земельна ділянка, яка межує з земельною ділянкою відповідача. На межі відповідачка збудувала гараж без його дозволу, зруйнувала межові знаки та огорожу.
Рішенням Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 11 червня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.
Позивач ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу на зазначене судове рішення, в якій ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення його позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи і доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів у підтвердження таких обставин.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що сторонами визнаний факт того, що при будуванні гаражу відповідачем не були порушені межі земельної ділянки позивача та факт будівництва гаражу без відступу не менш 1 метру від межі не свідчить про порушення прав позивача. Стосовно інших позовних вимог, то позивачем не доведений факт знесення відповідачем межових знаков.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким вирішенням спору та вважає, що судом першої інстанції повно і правильно встановлені всі дійсні обставини справи, які вирішено згідно з законом.
Матеріалами справи встановлено, що сторони є власниками суміжних земельних ділянок: ОСОБА_6 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,0712 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії АЖ №840190 (а.с.7) відповідачці ОСОБА_7 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,0753 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку та господарських будівель, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії КМ№8141856(а.с.16).
Статтею 103 Земельного Кодексу України передбачено, що власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).
Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).
Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо).
Приписами статті 152 ЗК України передбачені способи захисту прав на земельну ділянку, серед яких відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; застосування інших, передбачених законом, способів. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Відповідно до ст.153 Земельного кодексу України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим кодексом та іншими законами України.
Згідно зі статею 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Правилами статті 391 ЦК України, встановлено, що власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Як встановлено матеріалами справи та не заперечувалось сторонами, відповідачка збудувала гараж на земельній ділянці яка належить їй на праві власності та не вийшла за межі земельної ділянки, що визнавалось сторонами у судовому засіданні суду першої інстанції.
Рішенням виконавчого комітету Мирновської сільської ради № 222 від 16.05.2011 року надано дозвіл на будівництво ОСОБА_7 літньої кухні та гаражу на належній їй земельній ділянці ( а.с.27).
Також, позивач ОСОБА_6 надав письмову згоду на будівництво на межі відповідачкою зазначених споруд (№4 літ. «Б» та № 12 літ. «В») ( а.с. 25), які визначені у техничному паспорті ( а.с.17 зворот) та знаходяться на межі земельних ділянок.
Внаслідок чого, посилання позивача на порушення норм ДБН при будівництві споруд є неспроможними.
Відностно позовних вимог про відновлення меживих знаків та огорожі, то позивач не зазначав, що відповідачкою порушені межі земельної ділянки, крім того між земельними ділянками на цей час їснує паркан, побудований на межі.
Згідно зі статтею 106 ЗК України власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістилися або стали невиразними.
В матеріалах справи відсутні передбачені законом підстави для відновлення меж земельної ділянки.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволені позовних вимог.
За таких обставин, судом першої інстанції правильно встановлені факти, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та докази, якими вони підтверджуються, правовідносини та норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини і ухвалено рішення по справі на підставі доказів, наданих сторонами в порядку правил Цивільного процесуального кодексу України.
Колегія суддів відхиляє інші доводи апеляційної скарги, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах закону.
Згідно зі статтею 308 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, оскільки рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З урахуванням викладеного та керуючись статтями 303, 304, 307-308, 313-315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 11 червня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді:
Рошка М.В. Сінані О.М. Хмарук Н.С.