Справа №2-3264/2008р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    10 червня 2008 року Заводський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді: Кваші С.В.

при секретарі: Вдовиченко І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні заводського районного суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до ОСОБА_2 , про стягнення додаткових витрат на дитину,-

ВСТАНОВИВ:

    Позивачка звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , про стягнення додаткових витрат на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1  року народження  щомісяця до 31.12.2008р. по 120 грн., одноразово 1500 грн. на санаторно – курортне лікування, страхування по програмі «Майбутній студент» та 150 грн. оплату шкільних витрат.

    В судовому засіданні позивачка свій позов підтримала повністю, а також доповнила, що у витрати на санаторно – курортне лікування у липні – серпні місяці входить не путівка до санаторію, а витрати пов’язані з придбанням квитків до музею, дельфінарію, проїздом у поїзді. Також пояснила, що отримує заробітну плату 700-800 грн. на місяць та потребує додаткової матеріальної допомоги на дитину.

    В судовому засіданні відповідач суду пояснив, що не згоден з позовом, оскільки він не працює, заробітну плату не отримує, створив іншу сім’ю, працює лише дружина, яка отримує заробітну плату 1500 грн. на місяць та має неповнолітню дитину.

    Суд вислухавши думку сторін по справі, на підставі ст. ст. 182, 184, 185 СК України, дослідивши матеріали справи,  вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

    Так судом встановлено, що позивачка знаходилася у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, від якого народився син – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1  року народження, який проживає з позивачкою та знаходиться на її утриманні.   Дитина навчається в загальноосвітній школі НОМЕР_1  м. Миколаєва. Щомісячні аліменти на утримання дитини, розмір яких був визначений рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва відповідач не сплачує, хоча є приватним підприємцем. Витрати пов’язані на утримання сина несе позивачка, хоча має маленькій заробіток і матеріальні витрати перевищують розмір отриманої заробітної плати позивачки, у зв’язку з чим, вона не має можливості на достатньому рівні забезпечити дитину всім необхідним для навчання, розвитку інтелектуальних здібностей, санаторно – курортного лікування, різноманітного дозвілля, придбання предметів харчування, одягу, тощо. На даний момент дитина навчається в спортивній секції КУДО, вартість навчання якого становить 120 грн. на місяць, починаючи з 01.01.2008р. до 31.12.2008р.  вартість навчання складає 1440 грн., що знайшло своє підтвердження довідкою із спортивної секції.  28 лютого 2008 року позивачка уклала угоду страхування сина з ТОВ  «Фортів Страхування Життя Україна»  за програмою «Майбутній студент», розмір щорічного страхового платежу складає 3041 грн., крім цього щомісячні шкільні витрати по 30 грн. на місяць, санаторно – курортне лікування на суму 1169 грн., придбання канцтоварів у сумі 1121 грн., промтоварів на суму 1173 грн., медикаментів на суму 101 грн., дані обставини знайшли своє підтвердження представленими позивачкою квитанціями та довідками, квитками, які пов’язані з додатковими витратами на дитину. Добровільно надавати матеріальну допомогу відповідач відмовляється.

            Відповідно до ст. ст. 182, 185 ч. 2 СК України суд визначає розмір участі одного з батьків в додаткових витратах на дитину з урахуванням обставин, які мають суттєве значення, а саме   з урахуванням стану здоров'я і матеріального положення дитини, а також матеріального і сімейного стану відповідача.

    Таким чином, суд вважає, з урахуванням пояснень відповідача, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають частковому задоволенню, так як на підставі викладеного суд не приймає до уваги проїзні квитки позивачки та з врахуванням їх відрахування, а саме 81,30 грн., 92,22 грн., 80,80 грн., 80,80 грн. сума на відпочинок дитини склала 833,88 грн., а також сума страхування підтверджена лише на суму 1520,65 грн., які і підлягають задоволенню. Таким чином, загальна сума додаткових витрат понесених позивачкою становить 5189,53 грн., але суд відповідно до ст. 182 СК України, тобто враховуючи матеріальний та сімейний стан відповідача, вважає за можливе зменшити розмір, який підлягає стягненню з відповідача  додаткових витрат на дитини до 4000 грн.

      На підставі ст. 88 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню витрати пов’язані зі сплатою державного мита у сумі 51,00 грн. та інформаційно – технічного забезпечення в розмірі 30 грн. на користь держави.

                Керуючись ст. 182, 184, 185 СК  України, ст. ст. 5, 8, 10, 11, 212-215, 218 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

    Позов ОСОБА_1  до ОСОБА_2 , про стягнення додаткових витрат на дитину – задовольнити частково.

    Стягнути з ОСОБА_2  на користь ОСОБА_1  додаткові витрати на дитину в сумі 4000 грн.

    Стягнути з ОСОБА_2  на користь держави витрати пов’язані зі сплатою державного мита у сумі 51,00 грн. та інформаційно – технічного забезпечення в розмірі 30 грн.

    Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду, відповідно до ст. ст. 294, 296 ЦПК України.

    Суддя Заводського районного

                      суду м. Миколаєва                                                                    С.В. Кваша