УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ справи: 123/1682/2012Головуючий суду першої інстанції:Дядіченко С.В.

№ провадження: 22-ц/190/4490/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Берещанська І. І.

12 серпня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді:Берещанської І.І.

Суддів:Берзіньш В.С., Руснак А.П.

При секретарі:Таранець О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та про розділ сумісно нажитого майна,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_7 - ОСОБА_8 на рішення Чорноморського районного суду Автономної Республіки Крим від 29 травня 2013 року,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7, який неодноразово уточнювала та остаточно просить встановити факт проживання сторін однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період з 2008 року по червень 2012 року, визнати будівельний матеріал, який розташований на земельній ділянці АДРЕСА_1 загальною сумісною власністю сторін, розділити будівельний матеріал та визнати за нею право власності на будівельний матеріал у вигляді сараю літер « Б» з навісом літер «б», будівлі літерів «В», «Д» з підвалом літер «п/В», прибудови літерів «в», «в1», туалету літер «Г», паркана з воротами № 1 і хвіртки № 2, а також на покриття двору; за відповідачем визнати право власності на будівельний матеріал у вигляді будівлі літер «А» з терасою літер «а1» і прибудови літер «а». Позовні вимоги мотивовані тим, що у 2007 році вона познайомилася з відповідачем. Між сторонами склалися добрі стосунки та вони вирішили проживати разом у квартирі, що належить позивачці, яка розташована за адресою у АДРЕСА_2. Вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет, були пов'язані спільним побутом, неодноразово виїжджали у поїздки за кордон, але офіційно шлюб не зареєстрували. Літом 2007 року сторони почали будівництво дачного будинку на земельної ділянці площею 600 кв. м за № 115 у СГК «Чорноморець». Зазначена земельна ділянка була виділена відповідачеві. У 2009 році вони закінчили будівництво дачного будинку та позивачка запропонувала ОСОБА_7 належним чином оформити будинок для його подальшого розділу. У грудні 2011 року вона передала йому 3000 доларів США для оформлення права власності. У березні 2012 року відповідач забрав свої речі та переїхав до Криму, де почав проживати у будинку який розташований на земельній ділянці АДРЕСА_1. У зв'язку з тим, що відповідач добровільно відмовляється розділити сумісно нажите майно, позивачка просить встановити той факт, що вона та відповідач проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період з 2008 року до червня 2012 року та на підставі ст.ст.60,70 СК України визнати право сумісної власності сторін на будівлі і споруди, які розташовані на земельній ділянці АДРЕСА_1, а також стягнути з відповідача судові витрати.

Рішенням Чорноморського районного суду Автономної Республіки Крим від 29 травня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та про розділ сумісно нажитого майна задоволені частково:

- встановлено факт проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період з 2008 року по червень 2012 року.

- визнано будівельний матеріал, який розташований на земельній ділянці АДРЕСА_1 загальною сумісною власністю сторін.

- розділено будівельний матеріал, який розташований на земельній ділянці АДРЕСА_1.

- визнано за ОСОБА_6 право власності на ? частку будівельного матеріалу, який розташований на земельній ділянці АДРЕСА_1, а саме: на будівельний матеріал, який використаний на будівництво сараю літер «Б» з навісом літер «б», на будівництво будівель літерів «В», «Д» з підвалом літер «п/В» на будівництво прибудов літерів «в», «в1», на будівництво туалету літер «Г», на будівництво паркана з воротами №1 і хвіртки №2, а також на покриття двору.

- визнано за ОСОБА_7 право власності на ? частку будівельного матеріалу, який розташований на земельній ділянці АДРЕСА_1, а саме: на будівельний матеріал, який пішов на будівництво будівлі літер «А» з терасою літер «а1» і прибудови літер «а».

- у задоволені позовних вимог у частині визнання права загальної сумісної власності сторін на будівлі і споруди, які розташовані на земельній ділянці АДРЕСА_1 відмовлено.

- стягнено з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 214 грн. 60 коп. та витрати за проведення судової будівельно-технічної експертизи у розмірі 2942 грн. 40 коп.

- стягнено з ОСОБА_7 на користь держави судовий збір у розмірі 3004 грн. 40 коп.

- стягнено з ОСОБА_7 на користь КНДІСЕ, який розташований у м. Сімферополі, вул. Чехова, 55 «а» витрати, які пов'язані з проведенням судової будівельно-технічної експертизи у розмірі 4112 грн. 64 коп.

- скасовані заходи забезпечення позову, які були прийняти судом ухвалою Чорноморського районного суду АР Крим від 10.08.2012 року та знято заборону з приводу проведення будь-яких робіт щодо будівельних матеріалів, які розташовані на земельній ділянці АДРЕСА_1.

Не погодившись з рішенням суду представник ОСОБА_7 - ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду змінити в частині стягнення з ОСОБА_7 на користь КНДІСЕ витрати, які пов'язані з проведенням судової будівельно-технічної експертизи у розмірі 4112 грн. 64 коп. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що вказана сума не була предметом судового розгляду, а тому безпідставно судом віднесена до судових витрат.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення суду в частині стягнення з відповідача ОСОБА_7 на користь КНДІСЕ витрат, пов'язаних з проведенням судової будівельно-технічної експертизи у розмірі 4112 грн. 64 коп., місцевий суд виходив з положень ст.ст. 86, 88 Цивільного процесуального кодексу України.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, оскільки вони відповідають дійсним обставинам справи, вимогам закону.

Відповідно до положень ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України при вирішенні спору суд розподіляє судові витрати між сторонами.

Ч.1 ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволені яких позивачеві відмовлено.

Згідно із п.4 ч.3 ст. 79 Цивільного процесуального кодексу України витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз належать до судових витрат.

Відповідно до супровідного листа Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз від 05.03.2013 року №1973 вартість судової будівельно-технічної експертизи становить 7055 грн. 04 коп. Позивачем ОСОБА_6 здійснена попередня оплата експертизи у сумі 2942 грн. 40 коп., залишок не сплаченої суми становить 4112 грн. 64 коп. (а.с.63).

Виходячи з того, що позовні вимоги ОСОБА_6 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та про розділ сумісно нажитого майна були задоволені, судова будівельно-технична експертиза була проведена у зв'язку із заявленням саме цих позовних вимог, а судові витрати присуджуються пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, колегія суддів вважає, що місцевий суд правомірно стягнув з відповідача ОСОБА_7 на користь КНДІСЕ судові витрати за проведення експертизи у розмірі 4112 грн. 64 коп.

Доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_7 - ОСОБА_8 які зводяться до того, що вказана сума безпідставно віднесена до судових витрат та не була предметом судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, не містять правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував дійсні обставини справи і відповідно до вимог матеріального права і з дотриманням процесуального права ухвалив законне і обґрунтоване рішення суду.

На підставі вказаного і керуючись статтями 303, 308, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 - ОСОБА_8 відхилити.

Рішення Чорноморського районного суду Автономної Республіки Крим від 29 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді: