АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 11/774/1168/13 Головуючий у 1 інстанції Лукінова К.С.
Категорія ч.1 ст. 382 КК України Доповідач Крот С.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого Крот С.І.,
суддів Косенка Л.М., Бровченко Л.В.,
при секретарі Галюлько Т.О.,
за участю прокурора Заворотної О.В.,
засудженого ОСОБА_1,
розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську 13 серпня 2013 року кримінальну справу за апеляційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та засудженого ОСОБА_1 на вирок Покровського районного суду Дніпропетровської області від 02 квітня 2012 року.
Цим вироком
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця та мешканця АДРЕСА_1, такого, що не має судимості,-
засуджено за ч. 1 ст. 382 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк два роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком тривалістю два роки з покладенням обов'язків, передбачених пунктами 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину за таких обставин.
ОСОБА_1 рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області № 2-276/11 від 21 липня 2011 року за позовом Васильківської селищної ради до ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її у придатний до використання стан, був зобов`язаний звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0053га, яка розташована в АДРЕСА_2, та привести дану територію у придатний до використання стан на проїзній частині дороги біля домоволодіння ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2. Дане рішення суду ґрунтувалося на тому, що, як було встановлено в ході судового розгляду справи, актом обстеження вул. К.Маркса в смт. Васильківка Васильківського району від 07 квітня 2009 року, ОСОБА_1 проводить на своїй території будівельні роботи, а глину та землю вивозить на проїзну частину вулиці поруч зі своїм домоволодінням. Такими діями ОСОБА_1 було самозахоплено 5-6 метрів проїзної частини дороги по АДРЕСА_2, у зв`язку з чим проїзну частину зміщено на водогінну мережу і автотранспорт змушений рухатися по ній, що завдає значної шкоди і призводить до прориву водогінних труб. Згідно акту державного виконавця від 29 листопада 2011 року при виїзді державного виконавця за адресою проживання ОСОБА_1 встановлено, що останній рішення Васильківського райсуду Дніпропетровської області № 2-276/11 від 21 липня 2011 року не виконав, виконувати відмовляється та від підпису акту державного виконавця відмовився.
Таким чином, ОСОБА_1, достовірно знаючи про ухвалення зазначеного рішення Васильківського райсуду Дніпропетровської області № 2-276/11 від 21 липня 2011 року та порядок його оскарження, не оскарживши його, та достовірно знаючи про те, що зазначене рішення суду набрало законної сили, маючи для цього всі необхідні засоби, в період після 31 липня 2011 року, тобто в період після встановленого законом права оскарження даного рішення, умисно не виконує його по даний час, активно та свідомо ухиляється від виконання рішення суду.
В апеляційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить вирок скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, істотним порушенням кримінально-процесуального закону та м'якістю призначеного судом покарання, яке не відповідає меті покарання, не є достатнім для виправлення особи, оскільки засуджений зухвало не виконує рішення суду, негативно характеризується за місцем проживання, та постановити свій вирок з призначенням ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки.
В апеляції засуджений ОСОБА_1 просить скасувати вирок суду першої інстанції та закрити кримінальну справу відносно нього, оскільки вважає, що всі акти, постанови та заочне рішення суду першої інстанції про звільнення ним самовільно зайнятої ділянки сфабриковані через упередженість сільського голови.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду Дніпропетровської області, пояснення прокурора Заворотної О.В., яка підтримала апеляцію прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засудженого ОСОБА_1, який підтримав викладені ним в апеляції доводи, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора не підлягає задоволенню, а апеляція засудженого ОСОБА_1 на вирок суду підлягає задоволенню частково за таких підстав.
Згідно із ч. 1 ст. 323 КПК 1960 року вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Наведені вимоги закону свідчать, що перед постановленням вироку суд у порядку, визначеному кримінально-процесуальним законом, повинен розглянути всі докази, зібрані на підтвердження пред'явленого обвинувачення, дати оцінку наявним доказам на підставі всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи у їх сукупності та залежно від установлених обставин правильно застосувати кримінальний закон.
При цьому, виходячи з положень ст. 334 КПК 1960 року, мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину. В цій частині вироку наводяться обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, та докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо кожного підсудного, з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази; обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання; мотиви зміни обвинувачення; у разі визнання частини обвинувачення необґрунтованою - підстави для цього.
Однак при постановленні вироку щодо ОСОБА_1 судом наведених вимог не виконано. Зазначеного висновку колегія суддів дійшла з огляду на наступне.
Як вбачається з протоколу судового засідання засуджений ОСОБА_1 свою вину в умисному невиконанні рішення суду не визнавав, вказуючи, що про рішення Васильківського районного суду № 2-276/11 йому нічого не було відомо, державний виконавець йому пояснював, що вийшов з метою виконання рішення суду та пояснював його суть, але рішення йому не вручив, в зв'язку з чим він відмовився від проведення виконавчих дій. На даний момент рішення суду ним виконано шляхом прибирання території граблями. Також підсудний зазначив, що рішення суду йому було незрозумілим, оскільки не встановлені межі спірної земельної ділянки.
Аналогічні показання суд привів у вироку, однак не дав ніякої оцінки показанням підсудного ОСОБА_1, належним чином їх не мотивував, чому відхилив їх, визнаючи його винуватим в скоєнні злочину, передбаченого ст. 382 КК України.
Разом з тим, суд залишив без уваги, що рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 21 липня 2011 року є незрозумілим, з нього не зрозуміло яким саме чином ОСОБА_1 зобов'язаний звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, що він саме був повинен для цього зробити, що розуміється під приведенням у придатний для використання стан прилеглої території дороги АДРЕСА_2
Рішення суду повинно бути прозорим, зрозумілим і визначеним. Відповідно до цивільно-процесуального законодавства якщо рішення суду є незрозумілим для осіб, які брали участь у справі, або для державного виконавця, суд за їхньою заявою постановляє ухвалу, в якій роз'яснює своє рішення.
За таких обставин суд, постановляючи вирок, повинен був оглянути цивільну справу за позовом Васильківської селищної ради Дніпропетровської області до ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її у придатний для використання стан для більш повного і ясного з'ясування тих частин рішення, розуміння яких викликає труднощі. Однак суд цього не зробив.
Так, суд, доводячи винуватість ОСОБА_1, лише послався на відповідь Васильківського районного суду Дніпропетровської області про те, що про роз'яснення заочного рішення суду відповідач ОСОБА_1 не звертався.
Відповідно до вимог ст. 368 КПК 1960 року судове слідство у всякому разі визнається однобічним і неповним, коли не були допитані певні особи, не були витребувані і досліджені документи, речові та інші докази для підтвердження чи спростування обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, а згідно ст. 369 КПК вирок вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, коли суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки. Коли при наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у вироку не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші, коли висновки суду, викладені у вироку, містять істотні суперечності.
З огляду на зазначене колегія суддів вважає, що рішення суду щодо засудження ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 382 КК України є передчасним, воно прийнято без повного, всебічного дослідження обставин справи і зібраних доказів, висновки якого не відповідають фактичним обставинам справи, а тому воно не може бути визнане законним і обґрунтованим, оскільки суд допустив істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, зокрема статей 368 і 369 КПК, що суттєво вплинуло на правильність прийняття рішення, тому відповідно до ч. 1 ст. 367 КПК ці порушення закону є підставою для скасування вироку з направленням справи на новий судовий розгляд.
Під час нового розгляду справи суду необхідно дослідити докази у справі, дати їм належну юридичну оцінку і на підставі цих доказів вирішити питання про винність особи та кваліфікацію її дій, а також звернути увагу на допущені недоліки, усунути зазначені порушення закону, повно і всебічно дослідити обставини справи та постановити обґрунтоване судове рішення. При цьому мають бути перевірені всі викладені у апеляційних скаргах доводи.
Питання, що стосуються необґрунтованого засудження ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 382 КК, на що є посилання в апеляції засудженого, призначення засудженому м'якого покарання, про що йдеться в апеляції прокурора, а також інші доводи, викладені в поданих апеляціях, підлягають перевірці при новому розгляді справи у суді першої інстанції, тому апеляції в цій частині задоволенню не підлягають.
Разом з тим колегія суддів вважає, що у випадку доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено даним вироком, йому слід призначити покарання у відповідності з вимогами ст. 65 КК України.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК 1960 року, п.п. 11, 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення, апеляцію засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.
Вирок Покровського районного суду Дніпропетровської області від 02 квітня 2013 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той самий суд в іншому складі.
Раніше обраний судом запобіжний захід у виді підписки про невиїзд відносно ОСОБА_1
Судді