АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11/774/1233/13 Суддя першої інстанції: Мащук В.Ю.

Категорія: ч.1 ст. 122 КК України Доповідач: суддя апеляційного суду: Дрибас Л.І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2013 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Дрибаса Л.І.

суддів - Коваленко В.Д., Бровченко Л.В.

за участю прокурора - Заворотної О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями прокурора Гирявенко О.П., підсудного ОСОБА_1 на постанову Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2013 року, -

В с т а н о в и л а:

Постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2013 року кримінальна справа щодо

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше не судимого, обвинуваченого за ч. 1 ст. 122 КК України, -

повернена прокурору для проведення додаткового досудового розслідування.

ОСОБА_1 органами досудового розслідування обвинувачується в тому, що він, 18 липня 2009 року, приблизно о 22 годині, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, знаходячись на території домоволодіння АДРЕСА_1, не встановленим предметом, умисно наніс ОСОБА_2, удар по кисті лівої руки, що потягло уламковий перелом голівки другої п'ясної кисті ліворуч, що відноситься до середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень за ознакою тривалого розладу здоров'я, понад 21 день.

Повертаючи справу на додаткове розслідування суд прийшов до висновку, що по справі допущена така неповнота та неправильність досудового розслідування, яка не може бути усунута під час судового розгляду справи. Обґрунтовуючи своє рішення, суд послався на те, що не було встановлено знаряддя вчинення злочину, потерпіла неодноразово змінювала показання щодо опису знаряддя злочину, висновки СМЕ суперечливі, по справі наявні розбіжності в показаннях учасників процесу, а також органом досудового слідства не проведено огляд місця події.

В апеляції прокурор просить постанову суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд. Вважає, що висновки суду про неконкретність висновків експертизи є необґрунтованими, оскільки дану неповноту та неправильність можна усунути в ході судового розгляду справи. Посилання суду на протиріччя в показаннях свідків, підсудного і потерпілої не може бути підставою для направлення справи на додаткове розслідування. Таким показанням необхідно давати оцінку під час винесення остаточного рішення по справі.

В апеляції підсудний просить постанову суду скасувати і направити справу на новий судовий розгляд в той же суд. Вважає, що виявлену неповноту суд може елементарно усунути в судовому засіданні.

Розглянувши апеляції, вислухавши думку прокурора, який не підтримав апеляцію прокурора, що приймав участь в суді першої інстанції і вважав, що по справі допущена неповнота досудового слідства, пояснення підсудного, який підтримав подану апеляцію і просив її задовольнити в повному обсязі, дослідивши матеріали справи в межах поданих апеляцій, обговоривши доводи, які викладені в апеляціях та в судовому засіданні, колегія судів приходить до висновку, що апеляції прокурора та підсудного підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 281 КПК України (в ред. 1960 року) повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 11.02.2005 року "Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування" якщо суд має змогу усунути виявлені недоліки досудового слідства під час судового розгляду справи шляхом більш ретельного допиту підсудного, потерпілого, свідків, виклику й допиту нових свідків, проведення додаткових чи повторних експертиз, витребування документів, давання судових доручень у порядку, передбаченому в ст. 3151 КПК, вчинення інших процесуальних дій, а також шляхом поновлення порушених під час розслідування справи процесуальних прав учасників процесу, направлення справи на додаткове розслідування є неприпустимим. За необхідності суд може відкласти її розгляд для витребування додаткових доказів (ст. 280 КПК).

Згідно з абз. 3 п. 13 вказаної постанови Пленуму у рішенні про направлення справи на додаткове розслідування має бути обґрунтовано висновок про наявність підстав для повернення справи на додаткове розслідування і може бути зазначено, які слідчі дії необхідно провести під час нього.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вказані вимоги закону не виконав належним чином, а формально пославшись на ст. 281 КПК України (в ред. 1960 року) неправильно витлумачив зміст вказаної норми закону та застосував її до обставин, які не можуть бути підставою для повернення справи на додаткове розслідування.

Так, суд в постанові зазначив, що в матеріалах кримінальної справи містяться висновки судово-медичної експертизи № 3692е від 29.11.2009 року та додаткові висновки судово-медичних експертиз № 4384е від 24.11.2009 року, № 1630е від 17.05.2010 року, а також комплексна судово-медична експертиза № 93 від 13.05.2013 року. Суд наголошував на розбіжності, які містяться в цих експертизах. Разом з тим, колегія суддів вважає, що розбіжності в даних експертизах пов'язані з тим, що експертизи від 29.11.2009 р., 24.11.2009 р., 17.05.2012 р. проводились без урахування товщини палиці, якою зі слів потерпілої їй було заподіяно тілесних ушкоджень. При призначенні комплексної судово-медичної експертизи №93 від 13.05.2013 року суд поставив перед експертами питання про можливість спричинення виявлених у потерпілої ОСОБА_2 тілесних ушкоджень дерев'яною палицею діаметром 5-6 мм. За таких обставин була надана відповідь, що тілесні ушкодження не можуть виникнути при дії предмета таких розмірів. Разом з тим, колегія суддів зауважує, що потерпіла неодноразово змінювала свої показанню щодо розмірів палиці, якою їй були нанесенні тілесні ушкодження, у зв'язку з чим експертам надавалися різні вихідні данні про знаряддя злочину, тому і висновки єкспертів відрізняються.

Разом з тим, колегія суддів наголошує, що всі висновки судово-медичних експертиз узгоджуються між собою в тому, що тілесне ушкодження потерпілої виникло від дії тупого твердого предмету, конкретно визначити характер травмуючої поверхні якого не представляється можливим. Таким тупим твердим предметом, могла бути палка, молоток, а також інший тупий твердий предмет з обмеженою контактуючою поверхнею, визначити конкретно характерологічні ознаки контактуючої поверхні якого не представляється можливим.

До того-ж, якщо суд встановив, що висновки експертів є неконкретними або незрозумілими, він, відповідно до ст. 311 КПК України (в ред. 1960 року), може допитати експерта під час судового слідства для роз'яснення і доповнення висновку.

Суд першої інстанції не приділив належної уваги вищенаведеному і необґрунтовано прийшов до висновку, що суперечливість показань учасників процесу щодо розміру палиці, якою були спричинені тілесні ушкодження потерпілій, не встановлення конкретного розміру такої палиці з точністю до сантиметра (згідно показань свідка ОСОБА_3 80 мм., а згідно показань свідка ОСОБА_4 6-7 см.), є підставою для направлення справи на додаткове розслідування.

Не може бути підставою для повернення справи на додаткове розслідування і наявна, на думку суду, розбіжність в показаннях підсудного, потерпілої, свідків, оскільки дані показання, під час винесення рішення по суті, підлягають оцінці на підставі всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, з наведенням мотивів, з яких суд приймає до уваги одні докази та відхиляє інші.

Колегія суддів звертає увагу суду на ст. 62 Конституції України, абз. 4 вказаної Постанови Пленуму ВС України та ст. 23-2 КПК України (в ред. 1960 року) згідно яких, повернення справи на додаткове розслідування у випадках, коли немає доказів, які б підтверджували обвинувачення, і вичерпані всі можливості одержання додаткових доказів, є неприпустимим. За таких обставин суд має витлумачити всі сумніви на користь підсудного і постановити, згідно з ч. 4 ст. 327 КПК виправдувальний вирок.

Згідно зі ст. 23-2 КПК України (в ред. 1960 року) суд, при наявності на те підстав, виносить окрему ухвалу (постанову), якою звертає увагу державних органів, громадських організацій або посадових осіб на встановлені по справі факти порушення закону, причини і умови, що сприяли вчиненню злочину і вимагають вжиття відповідних заходів.

Окрему ухвалу (постанову) може бути також винесено при виявленні судом порушень прав громадян та інших порушень закону, допущених при провадженні дізнання, досудового слідства або при розгляді справи нижчестоящим судом.

З огляду на вищевказану вимогу закону, суд повинен прийняти до уваги, що свідки та потерплі попереджались про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України, а потерпіла і за ст. 383 КК України, а також на діяльність слідства щодо виконання норм діючого законодавства.

Відповідно до ст. 371 КПК України (в ред. 1960 року) неправильним застосуванням кримінального закону, що тягне за собою скасування або зміну вироку (постанови), є: застосування кримінального закону, який не підлягає застосуванню; неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту.

Таким чином суд, на думку колегії суддів, необґрунтовано дійшов висновку про необхідність проведення додаткового досудового розслідування.

У зв'язку з вищенаведеним, колегія суддів розцінює відповідні доводи прокурора та підсудного як обґрунтовані і такі, що підлягають задоволенню, та вважає, що висновки суду щодо неповноти та неправильності досудового слідства необґрунтовані, а постанова суду не відповідає вимогам ст. 281 КПК України.

Також, колегія суддів звертає увагу суду на ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ратифіковану Україною 17.07.1997 року, згідно якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом…

Керуючись ст. ст. 365, 366, 374 КПК України (в редакції 1960 р.) та п.п. 11, 15 Перехідних положень КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію прокурора Гирявенко О.П., підсудного ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2013 року щодо ОСОБА_1 скасувати, справу направити на новий судовий розгляд в той же суд.

Судді апеляційного суду:

_____________________ _________________________ _________________________

Дрибас Л.І. Коваленко В.Д. Бровченко Л.В.