Дата документу Справа №
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
№ 22-ц/778/3938/13 Головуючий у 1-й інстанції Дубина Л.А.
Суддя-доповідач Глазкова О.Г.
УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 серпня 2013 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого Бєлки В.Ю.
суддів Глазкової О.Г.
Кочеткової І.В.
при секретарі Остащенко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 29 травня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИЛА:
У квітні 2013 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову позивач зазначав, що 11 вересня 2008 року між сторонами у справі було укладено кредитний договір № ZPZANN00000390 на суму 15000, 00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік.
У зв'язку з порушенням відповідачем своїх зобов'язань за вказаним кредитним договором станом на 05 квітня 2013 року утворилась заборгованість 117861, 96 грн., яка складається з: 14267, 83 грн. - заборгованість за кредитом, 11617, 29 - заборгованість по процентам за користування кредитом, 783, 50 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом, 85342, 77 грн. - пеня, 250, 00 грн. - штраф (фіксована частина), 5600, 57 грн. - штраф (процентна складова).
На підставі викладеного, позивач просив суд, стягнути з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором в сумі 117861, 96 грн. та судові витрати.
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 29 травня 2013 року позов ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № ZPZANN00000390 від 11 вересня 2008 року у сумі 117861, 96 грн. та судові витрати в сумі 1181, 12 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить змінити рішення суду, в частині стягнення штрафу в сумі 250, 00 грн. та 5600, 27 грн. - відмовити, розмір пені зменшити до 26038, 79 грн., в іншій частині рішення залишити без змін.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Згідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем 11.09.2008 року було укладено договір, відповідно до якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 15 000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Також за умовами договору позичальник повинен надати банку грошові кошти (шомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно з умов.
Всуперечь вимогам ст.ст. 526,527,530 ЦК України, де зазначено, що зобов»язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону, відповідач за вказаним договором зобов»язання належним чином не виконав, у зв»язку з чим станом на 05.04.2013 року стала заборгованість, яка відповідно розрахунку складає на загальну суму - 117 861,96 грн., а саме: 14267,83 грн. - заборгованість за кредитом;
11617,29 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 783,50 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 85342,77 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов»язання за договором, а також штрафи відповідно до п.1.5.20 Умов та правил надання банківських послуг : 250,00 грн. (фіксована частина) , 5600,57 грн. (процентна складова.
Як вбачається з апеляційної скарги, апелянт оскаржує рішення в частині розміру стягнення з неї пені у розмірі 85 342,77 грн., штрафних санкцій - 250,00 грн. та 5600,57 грн. Просить зменшити розмір стягнення з неї пені до 26. 038,79 грн., та відмовити щодо стягнення з неї штрафу.
З приводу розміру пені та застосування строку позовної давності до вимоги банку щодо стягнення пені.
Пеня нарахована за період порушення виконання кредитного договору позичальником за період з 17.03.2009 року по 05.04.2013 року.
Відповідно до ст.259 ЦК України сторони за кредитним договором домовилися, що строк позовної давності щодо вимог повернення кредиту, сплаті відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів складає 50 років ( п.1.7.31 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам ( Персональний кредит). Тому застосувати спеціальну позовну давність в один рік відповідно до ст.258 ЦК України є неможливим.
Статтями 509, 526, 527, 629 ЦК України передбачено, що зобов»язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов»язана вчинити на користь другої сторони ( кредитора) певну дію (виконати роботу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язку. Зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов»язаний виконати свій обов»язок, а кредитор - прийняти виконання особисто. Кожна із сторін у зобов»язані має право вимагати доказів того, що виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою. Договір є обов»язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.ст. 546, 548 ЦК України виконання зобов»язання може забезпечуватися неустойкою, заставою. Виконання зобов»язання (основного зобов»язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Щодо вимоги апелянта про зменшення розміру стягнення пені, то відповідно до ч.ч. 2, 3 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Проте, відповідач не надав суду першої інстанції достатніх та належних доказів, які б стали підставою для зменшення розміру пені.
Щодо стягнення неустойки у вигляді пені та штрафу, то це передбачено ст.ст. 546-552, 609-612, 624 ЦК України.
Статтями 546-552,624 ЦК України передбачено, що виконання зобов»язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком. Виконання зобов»язання (основного зобов»язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання.
Штраф є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов»язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов»язання за кожен день просрочення виконання. Якщо за порушення зобов»язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному обсязі.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов»язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.
Сторони за кредитним договором повністю узгодили підстави, розміри нарахування та стягнення неустойки.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм закону, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315,317 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 29 травня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Судді: