ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 серпня 2013 року Справа № 5011-46/5-2013
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоЗаріцької А.О.,
суддівБілошкап О.В., Поліщука В.Ю.
розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль"
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 12 березня 2013 року
та ухвалугосподарського суду міста Києва від 22 січня 2013 року
у справі господарського суду№ 5011-46/5-2013 міста Києва
за заявою дотовариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "ЮРОМАШ"
провизнання банкрутом
за участю представників:
ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" Рудяка О.І.,
В С Т А Н О В И В :
Ухвалою господарського суду міста Києва від 2 січня 2013 року за заявою ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" (далі - ініціюючий кредитор) порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ з іноземними інвестиціями "ЮРОМАШ" (далі - боржник) з підстав передбачених ст. ст. 1, 3-14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, яка діяла на час порушення провадження у справі (далі - Закон).
Ухвалою господарського суду міста Києва від 22 січня 2013 року (суддя Омельченко Л.В.) у підготовчому засіданні припинено провадження у справі про банкрутство ТОВ з іноземними інвестиціями "ЮРОМАШ" на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України, дію мораторію припинено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12 березня 2013 року (колегія суддів: Разіна Т.І. - головуючий, Ткаченко Б.О., Доманська М.Л.) ухвалу господарського суду міста Києва від 22 січня 2013 року залишено без змін.
ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 22 січня 2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12 березня 2013 року, справу передати до місцевого господарського суду.
В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних судових рішень норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 1, 6, 7, абз. 2 ч. 7 ст. 11, абз. 6 ч. 15 ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також норм процесуального права.
Перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наведених нижче підстав.
Частиною 2 ст. 41 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у підготовчому засіданні суддя оцінює подані документи, заслуховує пояснення сторін, розглядає обґрунтованість заперечень боржника.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" звернулося до місцевого господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ з іноземними інвестиціями "ЮРОМАШ", оскільки боржник неспроможний сплатити прострочену заборгованість перед кредитором у розмірі 1 804 877 63 грн. протягом трьох місяців після встановленого для його сплати строку. Заборгованість боржника перед кредитором у розмірі 1 804 877 63 грн. підтверджено, зокрема, рішенням господарського суду міста Києва від 9 лютого 2010 року та постановою Київського апеляційного господарського 15 квітня 2010 року, наказом господарського суду м. Києва від 17 січня 2011 року про примусове виконання постанови апеляційного господарського суду та постановою ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві № ВП 28485686 від 6 вересня 2011 року про відкриття виконавчого провадження.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням господарського суду міста Києва від 9 лютого 2010 року у справі № 25/470 було стягнуто з ТОВ з іноземними інвестиціями "Юромаш" на користь ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" 1 804 877, 63 грн. передплати, 596 969, 45 грн. пені, а також 12 276, 41 грн. судових витрат (12 051, 73 грн. державного мита та 224, 68 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу), оскільки ТОВ з іноземними інвестиціями "Юромаш" порушило виконання зобов'язання з поставки та передачі предмету лізингу за договором купівлі-продажу № Р2997-09/088 від 17 вересня 2008 року, чим завдало ініціюючому кредитору збитків у вигляді перерахованої 30 % попередньої плати в розмірі 1 804 877, 63 грн.
Суди також встановили, що 6 вересня 2011 року ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві було відкрито виконавче провадження ВП № 28485686 з примусового виконання наказу № 25/470 від 17 січня 2011 року про стягнення 2 414 123, 49 грн. 23 вересня 2011 року ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві було винесено постанову про арешт коштів боржника на рахунку № 260080130797 в ТОВ "БМ Банк", МФО 380913 в межах стягуваної суми, а також постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Ухвалами господарського суду міста Києва від 3 лютого 2011 року, 4 жовтня 2011 року та 20 березня 2012 року відстрочувалося виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 15 квітня 2010 року на шість місяців строком до 4 квітня 2012 року.
27 червня 2012 року в межах виконавчого провадження ВП № 28485686 винесено постанову про арешт коштів боржника на рахунках № 26008000644501 та № 26001006445002 в ПАТ АКБ "Київ" в межах стягуваної суми.
3 жовтня 2012 року ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
При цьому суди встановили, що оскільки, в ході виконавчого провадження кошти стягнуто лише в сумі 40 667, 06 грн., а в іншій частині оплата за наказом боржником не здійснена, ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" звернулося до суду з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство з грошовими вимогами в розмірі 1 804 977, 63 грн. (без врахування суми пені).
Разом з тим, судами встановлено, що боржник заперечив проти посилань ініціюючого кредитора щодо його неплатоспроможності і просив суд припинити провадження у даній справі, оскільки вартість його майнових активів є значно більшою, ніж заборгованість перед ТОВ Райффайзен Лізинг Аваль" згідно рішення господарського суду міста Києва від 16 квітня 2010 року, а після останнього примусового списання коштів з його рахунку в ході виконавчого провадження не пройшло трьох місяців до дати ініціювання заявником процедури банкрутства.
Місцевий господарський суд припиняючи провадження у справі про банкрутство на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України виходив з того, що вартість майна та майнових активів боржника значно перевищує його заборгованість перед ініціюючим кредитом. Разом з тим, суд послався на те, що сам лише факт не стягнення органом виконання судових рішень з ТОВ з іноземними інвестиціями "ЮРОМАШ" заборгованості за наказом № 25/470 господарського суду м. Києва від 17 січня 2011 року не може слугувати безперечним доказом неплатоспроможності боржника та вимагати вжиття заходів, спрямованих на оздоровлення його фінансового стану, шляхом введення процедури розпорядження майном відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Відповідно до вимог ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Суд апеляційної інстанції залишив без змін ухвалу господарського суду міста Києва від 22 січня 2013 року про припинення провадження у справі про банкрутство ТОВ з іноземними інвестиціями "ЮРОМАШ", зазначивши, що аудиторським висновком не встановлено обставин неліквідності активів, нерентабельності виробництва та стійкої фінансової нестабільності підприємства, згідно бухгалтерського балансу боржника пасив не перевищує актив і становить 188 032 000 грн., залишкова вартість основних засобів боржника станом на 30 вересня 2012 року становить 82 253 343, 51 грн., а розмір кредиторської заборгованості станом на 17 січня 2013 року - 6 697 660, 91 грн.
Таким чином, суд апеляційної інстанції визнав обґрунтованим висновок місцевого господарського суду, щодо припинення провадження у справі про банкрутство ТОВ з іноземними інвестиціями "ЮРОМАШ" на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України, зазначивши, що оскільки на момент проведення підготовчого засідання відсутні ознаки неплатоспроможності боржника, що унеможливлює вчинення місцевим господарським судом подальших процесуальних дій передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Проте, колегія суддів Вищого господарського суду України з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для припинення провадження у справі про банкрутство ТОВ з іноземними інвестиціями "ЮРОМАШ" погодитися не може і вважає непереконливими обґрунтування цих висновків посиланням на порівняння вартості оборотних та необоротних активів боржника з розміром вимог ініціюючого кредитора .
Відповідно до абз. 2 ст. 1 Закону неплатоспроможність - неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.
Статтею 1 Закону визначено, що безспірними вимогами кредитора є вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.
Відповідно до приписів п. 8 ст. 7 Закону до заяви кредитора додаються відповідні документи, зокрема: рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника; копія неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів.
Таким чином, за Законом вимоги кредиторів набувають характеру безспірних, якщо вони підтверджені відповідними документами, зокрема: виконавчими чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.
Листом ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві № 339 від 18 січня 2013 року, наданим на запит ТОВ Райффайзен Лізинг Аваль", підтверджено, що станом на 18 січня 2013 року рішення суду у справі № 25/470 виконано частково - лише на суму 88 771, 36 грн. і залишок боргу складає 2 325 352, 13 грн.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що виконання наказу від 17 січня 2011 року тривало значний проміжок часу, ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві вживалися заходи до арешту коштів та майна боржника, заборони відчуження майна, тощо. В заяві про порушення провадження у справі Ініціюючий кредитор не безпідставно послався на те, що виконавче провадження з примусового виконання наказу від 17 січня 2011 року тривало близько року (294 дні). Однак, в результаті заходів по примусовому стягненню боргу мало місце лише часткове виконання.
Посилаючись на ч. 2 п. 26 Постанови № 15 Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про банкрутство" від 18 грудня 2009 року ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" в обґрунтування касаційної скарги, що для порушення провадження у справі про банкрутство боржника не вимагається встановлення даних про перевищення сумарного розміру його заборгованості над вартістю всіх майнових активів боржника за даними бухгалтерського обліку чи фінансової звітності,оскільки за заявою кредитора справа про банкрутство порушується господарським судом за наявності підстав, передбачених ч. 3 ст. 6 Закону.
За обставин викладених вище колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суди попередніх інстанцій прийняли рішення, які не узгоджуються з вимогами ч. 3 ст. 6, ч.ч. 1, 8 ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", тому не можуть бути визнані законними та обґрунтованими.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (ч. 1 ст. 11110 ГПК України).
Враховуючи наведене вище, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про скасування прийнятих у справі судових рішень і направлення справи на розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" задовольнити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12 березня 2013 року та ухвалу господарського суду міста Києва від 22 січня 2013 року у справі № 5011-46/5-2013 скасувати.
Справу передати на розгляд до господарського суду міста Києва.
Головуючий А. Заріцька
Судді О. Білошкап
В. Поліщук