ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2013 року Справа № 23/753-б

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоЗаріцької А.О.,

суддівПанової І.Ю., Поліщука В.Ю.

розглянувши касаційну скаргу корпорації "Укргазконтракт"

на постанову та ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 14 травня 2013 року господарського суду міста Києва від 6 березня 2013 року

у справі господарського суду№ 23/753-б міста Києва

за заявою докорпорації "Укргазконтракт" товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоальянс"

про ліквідаторвизнання банкрутом ОСОБА_4,

за участю представників:

Генеральної прокуратури України Козакової І.М.,

корпорації "Укргазконтракт" Бунечка В.І.,

ТОВ "Енергоальянс" Синьоокої Г.І.,

НАК "Нафтогаз України" Гусака Б.М.,

адвокатського обєднання "Адвокатська фірма "АКТІО" Малиша В.В.,

ТОВ "Автосила" Ювшина В.С.,

компанії PV SOLUTIONS LIMITED Подвішевського В.С.,

арбітражного керуючого Гороховського А.В. Астрейко В.В.,

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою господарського суду міста Києва від 6 березня 2013 року (суддя: Мандичев Д.В.) затверджено мирову угоду від 19 лютого 2013 року, укладену між ТОВ "Енергоальянс" (далі - боржник) в особі керуючого санацією Гороховського А.В. та кредиторами ТОВ "Енергоальянс", в особі голови комітету кредиторів адвокатського об'єднання "Адвокатська фірма "АКТІО" тощо.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14 травня 2013 року (колегія суддів: Шипко В.В. - головуючий, Сотніков С.В., Новіков М.М.) ухвалу господарського суду міста Києва від 6 березня 2013 року залишено без змін.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, корпорація "Укргазконтракт" звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду міста Києва від 6 березня 2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14 травня 2013 року скасувати, провадження у справі про банкрутство ТОВ "Енергоальянс" поновити.

Касаційна скарга мотивована порушенням та неправильним застосуванням господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 16, 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції , що діяла на час порушення провадження у справі про банкрутство (далі - Закон), ст.ст. 34, 36, 101 ГПК України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права дійшла висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 35 Закону мирова угода це домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін.

Рішення про укладення мирової угоди від імені кредиторів приймається комітетом кредиторів більшістю голосів кредиторів - членів комітету та вважається прийнятим за умови, що всі кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, висловили письмову згоду на укладення мирової угоди (ч. 3 ст. 35 Закону).

Рішення про укладення мирової угоди приймається від імені боржника керівником боржника чи арбітражним керуючим (керуючим санацією, ліквідатором), які виконують повноваження органів управління та керівника боржника і підписують її (ч. 4 ст. 35 Закону).

Від імені кредиторів мирову угоду підписує голова комітету кредиторів (ч. 5 ст. 35 Закону).

Відповідно до ст. 38 Закону арбітражний керуючий протягом п'яти днів з дня укладення мирової угоди повинен подати до господарського суду заяву про затвердження мирової угоди. До заяви про затвердження мирової угоди додаються: текст мирової угоди; протокол засідання комітету кредиторів, на якому було прийнято рішення про укладення мирової угоди; список кредиторів із зазначенням поштової адреси, номеру (коду), що ідентифікує платника податків, та суми заборгованості; зобов'язання боржника щодо відшкодування усіх витрат, відшкодування яких передбачено у першу чергу згідно зі статтею 31 цього Закону, крім вимог кредиторів, забезпечених заставою; письмові заперечення кредиторів, які не брали участі в голосуванні про укладення мирової угоди чи проголосували проти укладення мирової угоди, за їх наявності.

Частиною 4 ст. 37 Закону передбачено істотні умови мирової угоди, а саме вона повинна містити положення про: розміри, порядок і строки виконання зобов'язань боржника; відстрочку чи розстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини. Крім цього, мирова угода може містити умови про: виконання зобов'язань боржника третіми особами; обмін вимог кредиторів на активи боржника або його корпоративні права.

Виходячи зі змісту ч. 3 ст. 38 Закону, господарський суд розглядаючи мирову угоду зобов'язаний перевірити встановлений цим Законом порядок її укладення та дослідити умови мирової угоди на предмет їх відповідності чинному законодавству.

Як вбачається з матеріалів справи, керуючим санацією ТОВ "Енергоальянс" Гороховським А. В. подано до місцевого господарського суду заяву про затвердження мирової угоди від 19 лютого 2013 року, яка підписана від імені кредиторів ТОВ "Енергоальянс" головою комітету кредиторів - представником адвокатського об'єднання "Адвокатська фірма "АКТІО" Малиш В. В., а від імені боржника - керуючим санацією Гороховським А.

Судом першої інстанції встановлено, що мирова угода була предметом розгляду на зборах комітету кредиторів ТОВ "Енергоальянс", що підтверджується протоколами № 11-12 від 23 листопада 2012 року, № 12-12 від 10 лютого 2013 року. Рішення щодо укладання мирової угоди прийнято повноважним складом комітету кредиторів, які мають 91 607 голосів, із 161 763 відповідно до приписів п. 9 ст. 16 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Судом першої інстанції також встановлено, що при укладені мирової угоди дотримано вимог ч. 3 ст. 36 Закону, оскільки дана мирова угода містить однакові умови, щодо порядку та строків розрахунків з усіма конкурсними кредиторами боржника, вимоги яких віднесені до однієї черги. При цьому, нею не порушуються права кредиторів, що проголосували проти укладення даної мирової на засіданні комітету кредиторів 19 лютого2013 року.

Разом з тим, місцевий господарськиий суд послався на те, що збори кредиторів боржника було скликано керуючим санацією Гороховським А.В. за ініціативою Компанії "Пі Ві СОЛЮШНС ЛІМІТЕД", яка володіє 47,5% голосів від загальної кількості голосів кредиторів ТОВ "Енергоальянс". Проте, на засіданні комітету кредиторів були відсутні кредитори, що в сукупності володіють 4 711 голосами, в тому числі корпорація "Укргазконтракт". Однак судом зазначено, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх кредиторів, у тому числі і Корпорації "Укргазконтракт" за її місцезнаходженням, про час та місце проведення засідання комітету кредиторів ТОВ "Енергоальянс" (т. 16 а.с. 122-132).

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому, надані докази повинні відповідати вимогам ст.ст. 32, 34 ГПК України.

Таким чином, затверджуючи мирову угоду від 19 лютого 2013 року суд першої інстанції виходив з того, що порушень порядку укладення мирової угоди сторони не допустили, умови мирової угоди чинному законодавству не суперечать, мирова угода містить всі визначені Законом обов'язкові умови, а тому встановлених Законом підстав для відмови у затвердженні мирової угоди немає.

Апеляційний господарський суд погодився з висновками місцевого господарського суду щодо легітимності прийнятого комітетом кредиторів рішення і обґрунтовано зазначив, що оскільки кредитори, які не приймали участі на засіданні комітету кредиторів 19 лютого 2013 року, володіють в сукупності лише 4 711 голосами від 166 474 загальної кількості голосів кредиторів боржника, що становить 2,8% від загальної кількості голосів кредиторів, не могли вплинути на прийняте на цих зборах рішення.

Враховуючи зазначене вище, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами попередніх інстанцій, на підставі доказів наданих у справі, зроблено вірний висновок про те, що сторонами дотриманий передбачений Законом порядок укладання мирової угоди, розгляд мирової угоди господарським судом проведений відповідно до ст. 38 Закону.

Доводи касаційної скарги про те, що дану мирову угоду не можливо виконати не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, оскільки суди перевірили дотримання порядку укладення мирової угоди, дослідили умови мирової угоди і зробили правомірний висновок про те, що сторонами дотриманий порядок укладання мирової угоди та що умови даної угоди відповідають нормам чинного законодавства.

Статтею 1119 ГПК України, яка визначає повноваження касаційної інстанції, передбачено право суду касаційної інстанції залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Оскільки, постанова Київського апеляційного господарського суду від 14 травня 2013 року та ухвала господарського суду міста Києва від 6 березня 2013 року прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права підстав для її скасування колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу корпорації "Укргазконтракт" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14 травня 2013 року та ухвалу господарського суду міста Києва від 6 березня 2013 року у справі № 23/753-б залишити без змін.

Головуючий А. Заріцька

Судді І. Панова

В. Поліщук