ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2013 року Справа № 925/686/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Хандуріна М.І.,

суддів:Білошкап О.В, Поліщука В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України"

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 19.06.2013

у справі господарського суду№ 925/686/13 Черкаської області

за заявоюДержавного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України"

доСелянського (фермерського) господарства "Аграрій"

про банкрутство,

за участю представників сторін:

ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" - Леонов Ю.І. (дов. від 03.01.2013),

встановив:

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 30.04.2013 (суддя Шумко В.В.) заяву Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України" про порушення справи про банкрутство Селянського (фермерського) господарства "Аграрій" повернуто без розгляду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2013 (колегія суддів у складі: Гарник Л.Л.- головуючий, Верховець А.А., Доманська М.Л.) ухвалу господарського суду Черкаської області від 30.04.2013 залишено без змін.

В касаційній скарзі Державне підприємство (ДП) "Державний резервний насіннєвий фонд України" просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції від 19.06.2013 та ухвалу суду першої інстанції від 30.04.2013, справу направити на розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування посилається на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 10, 11, 15, 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 33, 34, 43 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 29.04.2013 до господарського суду Черкаської області надійшла заява ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" про порушення справи про банкрутство Селянського (фермерського) господарства "Аграрій". Заява мотивована тим, що боржник має заборгованість перед ДП у загальній сумі 526998,11 грн., що підтверджується рішеннями судів, наказами на їх виконання та постановами ВДВС Барського РУЮ Вінницької області.

Повертаючи вказану заяву без розгляду на підставі ч. 1 ст. 15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд першої інстанції зазначив, що доказів неспроможності боржника виконати грошові зобов'язанням перед кредитором після відкриття органом ДВС виконавчих проваджень, стану здійснення заходів по примусовому виконанню рішень суду у заяві кредитора не вказано, до неї не подано.

Залишаючи без змін оскаржувану ухвалу суду першої інстанцій апеляційний господарський суд підтримав вказану позицію суду, зазначивши про ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" не подало разом із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство доказів, що свідчили б про невиконання боржником грошових вимог протягом строку, визначено ч. 3 ст. 10 Закону.

Проте, колегія суддів касаційної інстанції вважає висновки судів попередніх інстанцій необґрунтованими та безпідставними, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

В ст. 10 Закону закріплено, що право на звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство мають боржник, кредитор.

Відповідно до частини 3 даної статті справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Безспірні вимоги кредиторів - грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. До складу цих вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.

Згідно з приписами ст. 11 Закону заява про порушення провадження у справі про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі. До заяви про порушення справи про банкрутство додаються: докази сплати судового збору, крім випадків, коли згідно із законом він не підлягає сплаті; довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником; докази того, що сума безспірних вимог кредитора (кредиторів) сукупно становить не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, якщо інше не передбачено цим Законом; рішення суду про задоволення вимог кредитора, що набрало законної сили; відповідна постанова органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження з виконання вимог кредитора; докази того, що сума вимог кредитора (кредиторів) не забезпечена повністю заставою майна боржника (за наявності застави).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 15 Закону господарський суд не пізніше п'яти днів з дня надходження до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство повертає її та додані до неї документи без розгляду, якщо заявник-кредитор не подав доказів неспроможності боржника виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами в розмірі, визначеному частиною третьою статті 10 цього Закону, протягом трьох місяців після відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено цим Законом.

Тобто, строк невиконання боржником грошового зобов'язання для визначення неплатоспроможності боржника починається з моменту відкриття виконавчого провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" звернувшись із заявою від 23.04.2013 про порушення справи про банкрутство СФГ "Аграрій", посилається на невиконання боржником рішень господарських судів Вінницької області від 07.02.2011 у справі № 2/24-08 та від 01.10.2012 у справі № 2/51/2012/5003 (копії яких додані до заяви), згідно з якими заборгованість боржника складає 526 998,11 грн.

При цьому, на підтвердження невиконання боржником своїх зобов'язань до заяви ДП додані постанови ВДВС Барського РУБ Вінницької області від 02.06.2011 про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню наказу господарського суду Вінницької області №2/24-08, виданого 04.05.2011 та від 13.11.2012 про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню наказу господарського суду Вінницької області №2/51/2012/5003, виданого 15.10.2012.

Зважаючи на вищенаведені обставини та враховуючи вимоги Закону про банкрутство, колегія суддів вважає, що у даному випадку посилання судів попередніх інстанцій, як на підставу для повернення заяви без розгляду, на відсутність доказів неспроможності боржника щодо виконання зобов'язань протягом трьох місяців за наявності постанов ВДВС про відкриття виконавчих проваджень є такими, що не ґрунтуються на вимогах Закону про банкрутство.

Перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, у якому суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом справи (ст. 16 Закону).

Враховуючи викладене, оскаржувані судові рішення не можуть бути визнані законними та обґрунтованими, тому вони підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 111-13 ГПК України у випадках скасування касаційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або про залишення без розгляду заяви у провадженні у справі про банкрутство, справа передається на розгляд суду першої інстанції.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2013 та ухвалу господарського суду Черкаської області від 30.04.2013 у справі № 925/686/13 скасувати, справу передати до господарського суду Черкаської області.

Головуючий Хандурін М.І.

Судді Білошкап О.В.

Поліщук В.Ю.