Судове рішення #31547783

№ справа:118/7812/12Головуючий суду першої інстанції:Козленко Віктор Васильович

№ провадження:11/190/850/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Дорошенко Т. І.

_________________________________________________________________________________



УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


"13" серпня 2013 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:


Головуючого судді -Язєва С.О.

Суддів -Дорошенко Т.І., Куртлушаєва І.Д.

при секретарі -Оруджові Ф.А.о., Кравці А.В.

за участю прокурора - Ярошенко Л.Д.

засуджених захисниківОСОБА_8, ОСОБА_9 ОСОБА_10, ОСОБА_11

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_8, ОСОБА_9 та захисника ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_11 на вирок Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 31 травня 2013 року, яким

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Сімферополя, громадянин України, раніше не судимий,

засуджений:

- за ч.1 ст.187 КК України на 4 роки позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна;

- за ч.2 ст.187 КК України на 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

У відповідності зі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_8 призначено покарання у виді 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець с. Перевальне Сімферопольського району, громадянин України, раніше не судимий,

засуджений за ч.2 ст.187 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

Стягнуто зі ОСОБА_8 в рахунок відшкодування матеріальних збитків на користь ОСОБА_12 - 2000 грн., ОСОБА_13 - 316 грн., ОСОБА_14 - 5002,48 грн.

Стягнуто солідарно зі ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в рахунок відшкодування матеріальних збитків на користь ОСОБА_15 - 1201 грн., ТОВ «Еврика» - 700 грн.

Стягнуто зі ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у рівних частках у дохід держави 2764,42 грн. в рахунок відшкодування витрат на проведення судових експертиз.

Вирішено питання щодо речових доказів.

Колегія суддів,



ВСТАНОВИЛА:


Як вбачається з вироку, ОСОБА_8 08.10.2012 року приблизно о 19-30 год., з метою нападу і заволодіння чужим майном, у приміщенні магазину «ІНФОРМАЦІЯ_7», розташованого в цокольному поверсі жилого будинку АДРЕСА_4 погрожуючи запальничкою з імітацією під пістолет, направивши її на ОСОБА_12, став вимагати від неї видати йому наявні в касі магазину гроші. Потерпіла, сприймаючи запальничку, як вогнепальну зброю, а погрозу застосування насильства, небезпечного для її життя і здоров'я, як реальну, передала ОСОБА_8 частину грошей з каси магазину. Після цього, ОСОБА_8, висунувши шухляду каси, заволодів другою частиною грошей, що залишалися там, а також мобільним телефоном «Нокіа», що лежав на прилавку. Відкрито заволодівши таким чином майном ОСОБА_12, а саме грошовими коштами у сумі 2000 грн. та мобільним телефоном «Нокіа», який не представляє матеріальної цінності для потерпілої, ОСОБА_8 з місця вчинення злочину зник та вказаним майном розпорядився на власний розсуд.

10.10.2012 року приблизно о 19-25 год. ОСОБА_8, з метою нападу і заволодіння чужим майном, у приміщенні магазину «ІНФОРМАЦІЯ_4», розташованого в цокольному поверсі багатоповерхового житлового будинку АДРЕСА_1, погрожуючи запальничкою з імітацією під пістолет, направивши її на ОСОБА_16, став вимагати від неї видати йому наявні в касі магазину гроші. ОСОБА_16, сприймаючи запальничку, як вогнепальну зброю, а погрозу застосування насильства, небезпечного для її життя і здоров'я, як реальну, не перешкоджала діям ОСОБА_8, який висунувши шухляду каси, відкрито заволодів належними підприємцю ОСОБА_13 грошовими коштами у сумі 316 грн., після чого з місця вчинення злочину зник, викраденим розпорядився на власний розсуд.

11.10.2012 року приблизно о 19-30 год. ОСОБА_8 за попередньою змовою з ОСОБА_9, з метою нападу і заволодіння чужим майном, діючи спільно і узгоджено прийшли до магазину «ІНФОРМАЦІЯ_5», розташованого по АДРЕСА_2, де ОСОБА_9 залишився на вулиці спостерігати за навколишнім оточенням, а ОСОБА_8 увійшов до приміщення магазину та, погрожуючи запальничкою з імітацією під пістолет, направивши її на ОСОБА_17, став вимагати від неї видати йому наявні в касі магазину гроші. ОСОБА_17 сприйняла запальничку, як вогнепальну зброю, а погрозу застосування насильства, небезпечного для її життя і здоров'я, як реальну, не перешкоджала діям ОСОБА_8, який відкрито заволодів грошима, що знаходилися в касі магазина, а потім став вимагати від ОСОБА_17 передати йому гроші, що залишилися у неї. Потерпіла дістала з кишені вдягнутого на неї фартуха гроші та передала їх ОСОБА_8 Відкрито заволодівши таким чином належними ОСОБА_15 грошовими коштами у сумі 1201 грн., ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з місця вчинення злочину зникли та розпорядилися викраденим на власний розсуд.

13.10.2012 року приблизно о 17-00 год. ОСОБА_8, який знаходився у стані алкогольного сп'яніння, та ОСОБА_9 за попередньою змовою між собою, з метою нападу і заволодіння чужим майном, прийшли до магазину «Еврика», розташованого по вул. Світла, 1-а у с. Комсомольське м. Сімферополя, де діючи спільно і узгоджено, ОСОБА_9 залишився на вулиці спостерігати за навколишнім оточенням, а ОСОБА_8 увійшов до приміщення магазину та, погрожуючи запальничкою з імітацією під пістолет, направивши її на ОСОБА_18, став вимагати від неї видати йому наявні в касі магазину гроші. ОСОБА_18 сприйняла запальничку, як вогнепальну зброю, а погрозу застосування насильства, небезпечного для її життя і здоров'я, як реальну, не перешкоджала діям ОСОБА_8, який заволодів грошима ТОВ «Еврика» у сумі 700 грн., що знаходилися в касі магазину. Після чого ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з місця вчинення злочину зникли та розпорядилися викраденим на власний розсуд.

14.10.2012 року приблизно о 19-00 год. ОСОБА_8 з метою нападу і заволодіння чужим майном, у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_6», розташованому по АДРЕСА_9, погрожуючи запальничкою з імітацією під пістолет, направивши її на ОСОБА_19, став вимагати від неї видати йому наявні в касі магазину гроші. ОСОБА_19 сприйняла запальничку, як вогнепальну зброю, а погрозу застосування насильства, небезпечного для її життя і здоров'я, як реальну, стала звати на допомогу, а потім вчинила опір, та ОСОБА_8 з місця вчинення злочину зник.

Крім того, 18.10.2012 року приблизно о 18-15 год. ОСОБА_8 та неустановлена особа за попередньою змовою між собою, з метою нападу і заволодіння чужим майном, прийшли до магазину «ІНФОРМАЦІЯ_6», розташованого по АДРЕСА_3, де діючи спільно і узгоджено, невстановлена особа залишилася на вулиці спостерігати за навколишнім оточенням, а ОСОБА_8 увійшов до приміщення вказаного магазину та, погрожуючи запальничкою з імітацією під пістолет, направивши її на ОСОБА_20, став вимагати від неї вказати йому місцезнаходження наявних в касі магазину грошей. ОСОБА_20 сприйняла запальничку, як вогнепальну зброю, а погрозу застосування насильства, небезпечного для її життя і здоров'я, як реальну, та вказала на нішу у нижній частині прилавка, де знаходилися гроші, якими ОСОБА_8 відразу відкрито заволодів. Після цього, ОСОБА_8, продовжуючи демонструвати запальничку з імітацією під пістолет, став вимагати від ОСОБА_20 передати йому гроші, що залишилися у неї, які потерпіла дістала з кишені вдягнутого на неї фартуха та передала їх ОСОБА_8 Відкрито заволодівши таким чином належними підприємцю ОСОБА_14 грошовими коштами у сумі 5002,48 грн., ОСОБА_8 та невстановлена особа з місця вчинення злочину зникли та викраденим розпорядилися на власний розсуд.

В апеляції та доповненні до неї засуджений ОСОБА_8 просить перекваліфікувати його дії на ст.189 КК України, як вимагання чужого майна, та виключити з обвинувачення епізод від 14.10.2012 року у відношенні ОСОБА_19

Свої доводи мотивує однобічністю і неповнотою досудового та судового слідства, неправильним застосуванням кримінального закону.

Як вказує апелянт, заподіювати тілесні ушкодження потерпілим в його наміри не входило. Справжньої зброї при собі він не мав, а запальничкою з імітацією під пістолет він розраховував лише перелякати потерпілих та змусити передати йому грошові кошти добровільно. ОСОБА_9 про його злочинні наміри нічого не знав, ділитися з ним грошима він не збирався.

Під час вчинення злочину щодо ОСОБА_19 він, перелякавшись криків потерпілої, з місця злочину втік, таким чином добровільно відмовився від вчинення злочину.

В апеляції засуджений ОСОБА_9 просить призначене йому покарання пом'якшити.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції необґрунтовано не прийняв до уваги показання засудженого ОСОБА_8 про те що, у злочинну змову з ним він не вступав та в свої наміри не присвячував. Ніхто зі свідків по справі його не впізнав та місті злочину не бачив. На зроблених в ході слідчих дій фотографіях видно, що він знаходиться на такій відстані від входу до магазину, з якої попередити ОСОБА_8, а тим паче запобігти комусь потрапити у середину, він не міг.

Крім того, він неодноразово заявляв, що явка з повинною та визнавальні показання ним були дані під моральним та фізичним тиском з боку співробітників міліції.

В апеляції захисник засудженого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_11 просить скасувати вирок суду, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Свої доводи захисник мотивує невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та неправильним застосуванням кримінального закону.

Як вказує апелянт, суд не дав належну правову оцінку показанням ОСОБА_8 про те, що у вчиненні злочинів ОСОБА_9 участі не приймав. Ніхто зі свідків по справі ОСОБА_9 не впізнав. Потерпілі та свідки стверджували, що ОСОБА_8 до магазинів заходив один. Потерпіла ОСОБА_12 у судовому засіданні пояснила, що одразу ж зрозуміла, що предмет, який знаходився у руці ОСОБА_8, є запальничкою, та не сприймала його як реальну загрозу. На адресу потерпілої ОСОБА_8 не висловлював жодних погроз, фізичної сили не застосовував, грошові кошти ОСОБА_12 віддала засудженому добровільно. Зазначені обставини, на думку захисника, свідчать про наявність в діях ОСОБА_8 ознак складу злочину, передбаченого ч.1 ст.186 КК України.

З апеляції захисника також вбачається, що засудженими ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у судовому засіданні заявлялося про застосування до них недозволенних методів проведення слідства, на що суд відреагував направленням відповідної інформації до прокуратури м. Сімферополя. Проте перевірка за даним фактом проведена не була. Не отримавши дану інформацію, суд постановив обвинувальний вирок.

Крім того, при призначенні покарання суд не врахував ряд обставин, які пом'якшують покарання засудженого та дають підстави для застосування до нього положень ст.ст. 69,75 КК України. ОСОБА_8 вперше притягується до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, має стійки соціальні зв'язки, утримує бабцю похилого віку. На переконання апелянта, ОСОБА_8 встав на шлях виправлення, активно сприяв розкриттю злочинів, щиро розкаявся та його подальше виправлення можливе без застосування до нього покарання у виді позбавлення волі.

Заслухавши доповідь судді, провівши частково судове слідство, заслухавши засуджених ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які підтримали подані ними апеляції та в останньому слові просили їх задовольнити; захисника ОСОБА_11, який підтримав свою апеляцію; захисника ОСОБА_10, яка підтримала апеляції засуджених та захисника ОСОБА_11; прокурора, який заперечував проти доводів апеляцій, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Винність ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вчиненні злочинів, за які вони засуджені, знайшла своє підтвердження у ході судового засідання та підтверджується сукупністю доказів, ретельно досліджених судом першої інстанції у судовому засіданні, яким суд дав належну оцінку.

Погоджуючись з висновками суду про доведеність винуватості засуджених у вчиненні ними злочинів, колегія суддів виходить з наступного.

Так, у судовому засіданні засуджений ОСОБА_8 повністю визнав вину за епізодами розбійних нападів 10 жовтня 2012 року в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_4» на ОСОБА_16 та 14 жовтня 2012 року в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_7» на ОСОБА_19 Він та інші учасники судового розгляду не оспорювали фактичні обставини справи та розмір цивільного позову за даними епізодами, у зв'язку з чим суд у відповідності із вимогами ч. 3 ст. 299 КПК України визнав недоцільним дослідження всіх доказів стосовно цих фактичних обставин.

У протоколі судового засідання зазначено, що головуючий по справі роз'яснив засудженому ОСОБА_8 та іншим учасникам судового розгляду передбачені ч.3 ст.299 КПК України наслідки прийнятого рішення, а саме те, що вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи та розмір цивільного позову в апеляційному порядку. Підстав, які б викликали сумніви у добровільності та істинності позиції засудженого щодо визначення порядку дослідження доказів колегія суддів не вбачає (т. 3 а.с. 56).

Таким чином, судом обґрунтовано було прийнято рішення про розгляд справи за вказаними епізодами у порядку ч.3 ст.299 КК України, у зв'язку з чим доводи апеляції засудженого ОСОБА_8 стосовно перекваліфікації його дій за епізодом від 10 жовтня 2012 року на ст. 189 КК України та виключення епізоду від 14 жовтня 2012 року перевірці не підлягають.

За іншими епізодами засуджений ОСОБА_8, визнаючи в судовому засіданні вину частково та не оспорюючи факт вчинення злочинів, пояснив, що 8 жовтня 2012 року в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_7» у ОСОБА_6 заволодів меншою сумою грошей, ніж 2000 грн. Розбійні напади 11 жовтня 2012 року в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_5» на ОСОБА_17, 13 жовтня 2012 року в магазині «Еврика» на ОСОБА_18 він скоїв один, у попередню змову з ОСОБА_9 не вступав. Проходячи повз зазначених магазинів разом з ОСОБА_9, він під різними приводами заходив один до магазинів, залишаючи його на вулиці. Про намір вчинити злочини йому не говорив. Крім того, при нападі 11 жовтня 2012 року в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_5» на ОСОБА_17 він заволодів грошима не в сумі 1201 грн., а в сумі близько 700 грн., при нападі 13 жовтня 2012 року в магазині «Еврика» на ОСОБА_18 - не в сумі 700 грн., а в сумі близько 200 грн. Напад 18 жовтня 2012 року в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_8» на ОСОБА_20 він скоїв один і заволодів грошима не в сумі 5002 грн. 48 коп., а в сумі приблизно 4000 - 4200 грн.

У судовому засіданні засуджений ОСОБА_9, не визнаючи свою вину, показав, що 11 жовтня 2012 року приблизно о 19-00 год. він зі ОСОБА_8 прогулювався у с. Аерофлотське. Проходячи біля магазину, ОСОБА_8 зайшов у магазин, а він залишився на вулиці. Через декілька хвилин ОСОБА_8 вибіг з магазину. Він здогадався, що останній вчинив щось протиправне, та побіг в протилежну сторону. Коли вони потім зустрілись, ОСОБА_8 передав йому 200 грн. 13 жовтня 2012 року близько о 16-30 год. біля магазину «Еврика» у с. Комсомольське ОСОБА_8 повідомив йому, що зайде до магазину за пивом. Він залишився на вулиці. Через декілька хвилин він почув крик з магазину та пішов звідти, оскільки здогадався, що ОСОБА_8 скоїв грабіж. При зустрічі ОСОБА_8 віддав йому 40 грн., які раніше позичав у нього. Також добавив, що ОСОБА_8, заходячі до магазинів, не говорив про свій намір щодо вчинення розбійних нападів на продавців з метою заволодіння грошима. У змову на вчинення злочинів вони не вступали.

Доводи апелянтів щодо відсутності злочинної змови між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 були предметом перевірки в суді першої інстанції та обґрунтовано визнані безпідставними, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються зібраними у справі та покладеними в основу вироку доказами, сумніву щодо достовірності яких в колегії судів немає.

Так, суд першої інстанції обґрунтовано поклав в основу вироку показання засуджених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на досудовому слідстві, де вони давали послідовні визнавальні пояснення, вказуючи на подробиці, які могли бути відомі лише ним як учасникам злочинів.

Зокрема, у явках з повинною засуджений ОСОБА_8 заявив про факти вчинення ним розбійних нападів на потерпілих, серед яких і епізоди за участю ОСОБА_9 від 11.10.2012 р. та 13.10.2012 р. (т. 1 а.с. 27, 135, 271, т.2 а.с.51)

При написанні явок з повинною ОСОБА_9 власноручно визнав, що 11.10.2012 року та 13.10.2012 року приймав участь у вчиненні розбійних нападів на продавців магазинів та згідно з відведеною йому роллю у час, коли ОСОБА_8 з погрозою застосування предмета схожого на пістолет забирав гроші у потерпілих в приміщенні магазину, він стояв неподалік від дверей магазинів та стежив за оточуючою обстановкою. (т.1 а.с.32, 134)

Як вбачається з показань засуджених в якості підозрюваних, про вчинення розбійних нападів на продавців магазинів із застосуванням предмету з імітацією під пістолет вони домовилися завчасно, для чого зустрілися та разом обрали підходящі для пограбування магазини, у першому випадку це був магазин «ІНФОРМАЦІЯ_5», у другому - магазин «Еврика». Сувенірна запальничка, зовнішнє схожа на пістолет, належала ОСОБА_9 та була передана ним у тимчасове користування ОСОБА_8 Отримані внаслідок розбійного нападу від потерпілих грошові кошти засудженими були розподілені між собою. (т.1 а.с. 46, 54, 174)

Аналогічні показання ОСОБА_8 та ОСОБА_9 щодо участі останнього у вчиненні розбійних нападів, давали на досудовому слідстві при їх допитах в якості обвинувачених, у тому числі і в присутності своїх захисників (т.1 а.с.76, т.2 230-233, 240-241), а також в ході очної ставки друг з другом (т.1 а.с.56).

Крім того, докладні пояснення щодо обставин вчинення злочинів засуджені також дали й під час проведення відтворення обстановки та обставин події за їх участю, підтвердивши свої показання на місці подій. (т.1 а.с.57-58, 59-61, 141-147)

Апеляційні доводи про застосування до ОСОБА_8 та ОСОБА_9 незаконних методів ведення слідства, унаслідок чого засуджені обмовили себе у вчиненні інкримінованих ним злочинів, на переконання колегії судів є необґрунтованими. Як вбачається з матеріалів справи, перед допитами усім засудженим роз'яснювалися їх права, передбачені Конституцією України та відповідними статтями КПК, зокрема і право на захист, право відмовитись від дачі показань та відповідати на запитання, а також право не свідчити проти себе. Використовуючи свої права засуджені знайомилися з процесуальними документами проведених слідчих дій за їх участі та власноручно вносили до них зміни та доповнення. За таких обставин показання засуджених, які вони давали під час проведення досудового слідства, суд вірно визнав достовірними і поклав їх в основу обвинувального вироку.

Крім того, у відповідністю зі ст.315-1 КПК України 1960 року з метою перевірки і уточнення фактичних даних, одержаних у ході судового слідства, колегія суддів доручила прокурору м. Сімферополя організувати належну перевірку заяв засуджених про застосування до них в ході дізнання та досудового слідства недозволених методів проведення слідства.

Згідно з постановою старшого слідчого прокуратури Залізничного району м. Сімферополя внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінальне провадження було закрито у зв'язку з відсутністю в діях співробітників Залізничного РВ СМУ ГУ МВС України в АР Крим та СМУ ГУ МВС України АР Крим складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 365 КК України.

З огляду на викладене, підстав вважати, що до засуджених на досудовому слідстві були застосовані недозволені законом методи розслідування, внаслідок чого вони обмовили себе у вчинених злочинах, про що йдеться в апеляціях, колегія суддів не вбачає. Показання засуджених на досудовому слідстві, у тому числі щодо участі ОСОБА_9 у вчиненні злочинів, послідовні, узгоджуються між собою та підтверджуються іншими достовірними та допустимими доказами у справі, при цьому підстави сумніватися в їх правдивості та добровільності у колегії суддів відсутні.

Так, як убачається із показань потерпілої ОСОБА_12 у судовому засіданні, 08 жовтня 2012 року приблизно о 19-30 год. до магазину «АДРЕСА_7» по АДРЕСА_4, який вона орендувала для здійснення підприємницької діяльності, зайшов ОСОБА_8 та став вимагати видати йому касу, направивши в її бік предмет, схожий на пістолет, і попередивши, що на вхідних дверях стоїть ще одна людина. Вона злякалась, сприймаючи погрозу як реальну, у зв'язку з чим передала йому з каси гроші. В касі були дрібні купюри, тому ОСОБА_8 запитав, де знаходяться великі купюри, та, не чекаючи відповіді, висунув шухляду каси, підняв коробочку з монетами і забрав гроші номіналом 200, 100 і 50 грн. на суму 2000 грн. Також взяв з прилавку її мобільний телефон «Нокіа».

При цьому доводи захисника щодо неналежної оцінки показань потерпілої ОСОБА_12 є безпідставними. Потерпіла, хоча і допускала, що предмет, який зовні схожий на пістолет, може бути запальничкою, проте, як вона стверджувала у судовому засіданні, в огнестрільній зброї не розбиралася, у зв'язку з чим сприймала дії засудженого, як реальну погрозу для її життя та здоров'я, боялася його та вимушена була віддати йому гроші, які знаходилися у касі магазину.

Відповідно до показань потерпілої ОСОБА_17 у судовому засіданні 11 жовтня 2012 року приблизно о 19-35 год. до магазину «ІНФОРМАЦІЯ_5» по АДРЕСА_2, де вона працює продавцем, зайшов ОСОБА_8, який дістав з кишені предмет, схожий на пістолет, і став погрожувати, що прострелить їй ногу, вимагаючи віддати йому гроші. Після цього сам підійшов до каси, дістав звідти гроші, при цьому направляв пістолет в її сторону. Потім став вимагати віддати йому гроші, що були при ній. Також попередив, щоб вона не кричала, оскільки на вулиці знаходиться ще одна людина. Вона дістала з кишені фартуха гроші номіналом по 50 грн. і передала ОСОБА_8. Усього останній заволодів грошима магазину у сумі приблизно 1000 грн.

Згідно з показаннями потерпілої ОСОБА_18 13 жовтня 2012 року приблизно о 17-00 год. до магазину «Еврика» по вул. Світлій, 1-а у с. Комсомольське м. Сімферополя, де вона працює продавцем, зайшов ОСОБА_8, який, тримаючи в руці предмет, схожий на пістолет, став вимагати віддати йому гроші. Вона натиснула кнопку тривоги, а ОСОБА_8 взяв з каси гроші у сумі 600 - 700 грн. В цей час до магазину забіг охоронець, проте ОСОБА_8 встиг вибігти з магазину.

Свідок ОСОБА_21 підтвердив, що 13 жовтня 2012 року приблизно о 17-00 год. йому як охоронцю ТОВ «Лєсков» надійшов сигнал тривоги з магазину «Еврика», що розташований у м. Сімферополі, с. Комсомольське, вул. Світла, 1-а. Поспішивши до магазину, він побачив ОСОБА_8, якого спробував затримати, але тому вдалось вибігти. Потім з'ясувалося, що з каси магазину були викрадені гроші.

Потерпіла ОСОБА_20 у судовому засіданні показала, що 18 жовтня 2012 року приблизно о 18-15 год. до магазину «ІНФОРМАЦІЯ_8» по АДРЕСА_10 де вона працює продавцем, зайшов ОСОБА_8. Вона побачила в його руках предмет, схожий на пістолет, застосуванням якого він став погрожувати. Також він вимагав вказати, де гроші. Погрозу вона сприйняла як реальну, тому показала на нішу в нижній частині прилавка, яка закривається на кришку. ОСОБА_8 дістав звідти гроші та став вимагати передати йому гроші, що знаходяться при ній. Вона дістала з кишені фартуха гроші та передала ОСОБА_8. В результаті було викрадено приблизно 5000 грн. В момент нападу вона бачила в дверях магазину другого чоловіка, зовнішність якого їй не вдалось розгледіти.

Про вчинення розбійного нападу на продавця магазину «ІНФОРМАЦІЯ_8» ОСОБА_8 у змові з неустановленою особою підтвердив у судовому засіданні свідок ОСОБА_22, згідно з показаннями якого 18 жовтня 2012 року приблизно о 16-20 - 16-30 год. він разом зі своєю дівчиною ОСОБА_25 вирішив зайти до продуктового магазину, що розташований у АДРЕСА_10. Коли вони по сходинках піднялись до вхідних дверей, їм шлях рукою перегородив хлопець, сказавши, що магазин не працює, хоча на дверях висіла табличка «Відчинено». Коли він з ОСОБА_25 відійшов від магазину та обернувся, то побачив, що з магазину виходить інший хлопець, який разом з першим пішли в бік вул. Руської. Через деякий час він дізнався, що на магазин був вчинений розбійний напад.

Підстав ставити під сумнів показання потерпілих та свідків, у тому числі щодо розміру заподіяних матеріальних збитків, колегією судів не встановлено. Показання потерпілих і свідків послідовні та в повному обсязі підтверджуються матеріалами кримінального провадження.

Відповідно до протоколів пред'явлення особи для впізнання потерпілі ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_20, ОСОБА_12 впізнали ОСОБА_8 як особу, що скоїла на них розбійний напад і, погрожуючи предметом, схожим на пістолет, заволоділа грошима. Свідок ОСОБА_21 впізнав ОСОБА_8 як особу, яка вчинила розбійний напад на продавця магазину «Еврика», заволоділа грошима та, незважаючи на його спроби затримати, вибігла з магазину. (т.1 а.с.38-39,158-159,168,211,282, т.2 а.с.63)

Згідно з протоколом огляду АДРЕСА_8 за місцем проживання ОСОБА_8 були виявлені та вилучені куртка зеленого кольору і запальничка з імітацією під пістолет. (т.1 а.с.62-68)

Вилучені з квартири ОСОБА_8 речі впізнали потерпілі ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_12 та ОСОБА_20 як куртку, в яку була одягнена особа, що скоїла на них розбійні напади, та як предмет, яким погрожувала їм особа, що скоїла на них розбійні напади, що підтверджується відповідними протоколами пред'явлення предметів для впізнання. (т.1 а.с.25-26, 164-165, 216-217, 290-291, т.2 а.с.71-72)

Таким чином, з урахуванням підтвердження у судовому засіданні ОСОБА_9 факту належності саме йому запальнички з імітацією під пістолет, а також його знаходження під час вчинення злочинів біля магазинів та отримування ним після цього від ОСОБА_8 певної грошової суми, зазначені докази повністю підтверджують роль ОСОБА_24 у вчиненні злочинів.

Аналізуючи дослідженні в судовому засіданні докази, суд першої інстанції правильно кваліфікував дії ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя і здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), та ОСОБА_8 і ОСОБА_9 за ч. 2 ст.187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя і здоров'я особи, яка зазначала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб і особою, яка раніше вчинила розбій.

При цьому апеляційні доводи засудженого ОСОБА_8 та його захисника про те, що справжньої зброї він при собі не мав та тілесних ушкоджень жодному з потерпілих не заподіяв, що свідчить про неправильність кваліфікації дій засудженого, є безпідставними. При вчиненні розбою шляхом погрози застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнає нападу, кваліфікуючою ознакою даного злочину є реальність сприйняття такої погрози потерпілим, що має місце, в тому числі, при використанні предметів, які є зовнішньою імітацією зброї, або знарядь госпордарсько-побутового призначення, що можуть бути використані для заподіяння тілесних ушкоджень.

Зібраними у справі доказами встановлено, що способом вчинення розбійних нападів були погрози застосуванням предмета з імітацією під пістолет, який, як стверджували самі потерпілі, вони сприймали як справжню бойову зброю, а загрозу для свого життя і здоров'я - як реальну.

З урахуванням викладеного, підстав для перекваліфікації дій ОСОБА_8 на ст.186 КК України або ст. 189 КК України, колегія не вбачає.

При призначенні ОСОБА_8 та ОСОБА_9 покарання суд першої інстанції у відповідності зі ст.65 КК України врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особу кожного із засуджених, пом'якшуючі та обтяжуючі покарання обставини.

У відповідності зі ст.12 КК України вчинені засудженими злочини відносяться до категорії тяжких.

Згідно з даними про особу, ОСОБА_8 раніше не судимий, за місцем проживання характеризується задовільно, за місцем колишньої роботи - позитивно, в цей час не працевлаштований.

Згідно з даними про особу, ОСОБА_9 раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, не працевлаштований.

В якості обставини, яка пом'якшує покарання, у відповідності зі ст. 66 КК України судом першої інстанції визнані явки з повинною засуджених, що знайшло своє підтвердження матеріалами справи.

Обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_8, в силу ст. 67 КК України судом обґрунтовано визнано вчинення одного з розбійних нападів у стані алкогольного сп'яніння. Обставин, які обтяжують покарання засудженого ОСОБА_9 судом не встановлено.

Приймаючи до уваги конкретні обставини справи, суспільну небезпеку вчиненого, роль та ступінь участі кожного із засуджених у вчинені злочину, дані про особу кожного із засуджених, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_8 та ОСОБА_9 покарання, передбаченого санкціями статей, за якими вони визнані винними, у виді позбавлення волі з реальним його відбуванням, що є необхідним та достатнім для виправлення засуджених і попередження вчинення ними нових злочинів та відповідає вимогам ст.65 КК України. Підстав для застосування ст.ст. 69, 75 КК України колегія судів не вбачає.

ІстотАпеляції засуджених ОСОБА_8, ОСОБА_9 та захисника ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_11 - залишити без задоволення.

Вирок Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 31 травня 2013 року у відношенні ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - залишити без змін.

Істотних порушень процесуального законодавства, що безумовно тягнуть за собою скасування вироку, у ході апеляційного розгляду не встановлено.

З урахуванням викладеного, апеляції засуджених ОСОБА_8, ОСОБА_9 та захисника ОСОБА_11 задоволенню не підлягають.

Керуючись п.15 Перехідних положень КПК України, ст.ст.365, 366 КПК України 1960 року, колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду АР Крим, -



УХВАЛИЛА:


Апеляції засуджених ОСОБА_8, ОСОБА_9 та захисника ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_11 - залишити без задоволення.

Вирок Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 31 травня 2013 року у відношенні ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - залишити без змін.


Судді


Язєв С.О. Дорошенко Т.І. Куртлушаєв І.Д.



Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація