АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11/774/1236/13 р. Суддя першої інстанції - Дружинін К.М.
Категорія: ч.2 ст. 189 КК України Доповідач: суддя апеляційного суду - Дрибас Л.І.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 серпня 2013 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Дрибаса Л.І.
суддів - Коваленка В.Д., Бровченко Л.В.
за участю прокурора - Кальника О.М.
захисників, адвокатів - ОСОБА_1, ОСОБА_2
потерпілих - ОСОБА_3, ОСОБА_4
їх представника, адвоката - ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями прокурора Мікуліної Н.А., засудженого ОСОБА_6 та, в його інтересах адвоката ОСОБА_1, адвоката ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 грудня 2012 року, -
В с т а н о в и л а:
Вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 грудня 2012 року, засуджені:
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше не судимий, -
- за ч. 2 ст. 190 КК України до 2 років позбавлення волі;
- за ч. 2 ст. 189 КК України до 3 років позбавлення волі;
- за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_6 призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше не судимий, -
- за ч. 2 ст. 190 КК України до 2 років позбавлення волі;
- за ч. 2 ст. 189 КК України до 3 років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_7 призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.
Вироком суду ОСОБА_6 та ОСОБА_7 визнанні винними та засуджені за те, що вони діючи з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, спільно з невстановленою особою, 07 січня 2008 року, близько 17 години, прибули за місцем проживання ОСОБА_3, за адресою: АДРЕСА_1, де ОСОБА_6 і ОСОБА_7 залишилися в автомобілі, а невстановлена особа разом з ОСОБА_3 зайшли до помешкання потерпілого, де невстановлена особа, представившись працівником міліції, розповіла ОСОБА_4, що її син затриманий за злочин, пов'язаний з незаконним обігом наркотичних засобів і для позитивного вирішення питання необхідно заплатити гроші в сумі 1 500 гривень, які ОСОБА_4 йому передала.
Крім того, ОСОБА_6, у невстановлений час і при невстановлених обставинах, вступив у попередню змову з невстановленою особою, вимагали у ОСОБА_3 передачі грошових коштів у сумі 4 000 гривень, при цьому погрожували фізичною розправою і вбивством. Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_6 неодноразово дзвонив потерпілому ОСОБА_3 і вимагав від нього передачі вказаної суми грошей, останній, усвідомлюючи реальну загрозу своєму життю та здоров'ю, 25 лютого 2008 року, близько 18 години, прибув на перетин вулиць Кіма і Холодильної у м. Дніпропетровську, де передав ОСОБА_6 гроші в сумі 2 000 гривень.
Після цього, ОСОБА_6, продовжуючи свою злочинну діяльність, повторно, з корисливих мотивів, неодноразово телефонував потерпілому ОСОБА_3 з погрозами та вимогами про передачу йому решти грошей в сумі 2 000 гривень. ОСОБА_3, усвідомлюючи реальну загрозу його життю та здоров'ю у разі невиконання вимог ОСОБА_6, 21 березня 2008 року, біля 18 години, прибув на перетин вулиць Кіма і Холодильної у м. Дніпропетровську, де передав ОСОБА_6 гроші в сумі 2 000 гривень.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_6, у невстановлений час і при невстановлених обставинах, повторно, з корисливих мотивів, вступив у попередню змову з ОСОБА_7, реалізуючи злочинну змову, ОСОБА_7, 13 квітня 2008 року, біля 9 години, прибув за місцем проживання ОСОБА_3, де під погрозою насильства над потерпілим, зажадав передачі йому грошових коштів у сумі 5 000 гривень. ОСОБА_3, усвідомлюючи реальну загрозу його життю та здоров'ю у разі невиконання вимог ОСОБА_7, 13 квітня 2008 року, близько 22 години, перебуваючи у дворі СШ № 47 у м. Дніпропетровську, передав ОСОБА_7 частину грошових коштів у сумі 1 500 гривень. Після чого, 18 квітня 2008 року, біля 18 години, ОСОБА_3 перебуваючи за тією ж адресою, передав ОСОБА_7 та ОСОБА_6 решту грошових коштів у сумі 3 500 гривень.
В подальшому ОСОБА_6, повторно, з корисливих мотивів, з метою залякування та психологічного тиску на потерпілого, неодноразово телефонував ОСОБА_3 і погрожуючи фізичною розправою та вбивством, вимагав передачі щомісяця грошових коштів у сумі 2 000 гривень. ОСОБА_3, усвідомлюючи реальну загрозу його життю та здоров'ю у разі невиконання вимог ОСОБА_6, погодився передавати йому необхідну суму, що він і робив починаючи з 09 травня 2008 року по 24 грудня 2010 року включно, кожну п'ятницю місяця, тобто 138 раз передавав ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 500 гривень.
Таким чином, ОСОБА_6 за вказаний період часу, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, шляхом вимагання, заволодів грошовими коштами ОСОБА_3 в сумі 69 000 гривень.
Продовжуючи свою злочину діяльність, ОСОБА_6, у травні 2008 року, повторно, з корисливих мотивів, вимагав від ОСОБА_3 придбання та передачі йому мобільного телефону. ОСОБА_3, усвідомлюючи реальну загрозу його життю та здоров'ю, 06 червня 2008 року оформив на себе кредит на мобільний телефон «Nokia 5230 CV music», вартістю 1 899 гривень, який в цей же день відніс за місцем проживання ОСОБА_6 і передав засудженому через його мати.
У вересні 2010 року, ОСОБА_6, повторно, з корисливих спонукань, під надуманим приводом, зажадав від ОСОБА_3 придбання ним комп'ютера. 22 грудня 2010 року ОСОБА_4, побоюючись погроз на адресу її сина і сприймаючи їх реально, оформила на своє прізвище кредит на комп'ютер, вартістю 4 969 гривень, який ОСОБА_3, 24 грудня 2010 року, у невстановлений час, передав ОСОБА_6 разом з грошовими коштами в сумі 500 гривень.
14 січня 2011 року, ОСОБА_6, повторно, з корисливих мотивів, зателефонував потерпілому ОСОБА_3 і зажадав передачі грошових коштів у сумі 500 гривень, для придбання інсталяційного диска до комп'ютера. Після чого, починаючи з 21 січня по 27 травня 2011 року включно, кожну п'ятницю, тобто 19 разів, ОСОБА_3 передавав ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 400 гривень, при цьому також передав гроші в сумі 500 гривень, для придбання вказаного диска.
Таким чином, ОСОБА_6 у вказаний період часу, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, шляхом вимагання, заволодів грошовими коштами, що належать ОСОБА_3 в сумі 8 100 гривень.
Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_6, 20 червня 2011 року, о 18 годині 30 хвилин, перебуваючи у дворі СШ № 47 у м. Дніпропетровську, діючи повторно, з корисливих мотивів, застосовуючи насильство, що не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, відкрито викрав у ОСОБА_3 кредитну картку банку «Російський Стандарт» з грошовими коштами в сумі 10 000 гривень, з пін-кодом до зазначеної карти.
Таким чином, ОСОБА_6, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, групою осіб, шляхом шахрайства, вимагання та відкритого викрадення чужого майна, заволодів чужим майном, а саме грошовими коштами, що належать ОСОБА_4 і ОСОБА_3 на загальну суму 104 968 гривень.
Крім того, ОСОБА_6, повторно, з корисливих мотивів, протягом періоду часу з 7 по 14 жовтня 2011 року, неодноразово телефонував ОСОБА_3 і вимагав передачі грошових коштів, при цьому погрожував фізичною розправою. 21 листопада 2011 року, приблизно о 14 годині 40 хвилин, ОСОБА_3, перебуваючи у дворі СШ № 47 м. Дніпропетровська, передав ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 1 000 гривень, після чого ОСОБА_6 був затриманий працівниками міліції на місці злочину
В апеляції прокурор просить вирок суду скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі. Вважає, що вирок суду не відповідає вимогам ст. 334 КПК України (в ред. 1960 року).
В апеляції та доповненнях до неї адвокат ОСОБА_1 просить вирок суду скасувати у зв'язку з односторонністю та неповнотою досудового та судового слідства, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та неправильним застосуванням кримінального закону. Вважає, що суд не прийняв всіх необхідних заходів для повного і всебічного розгляду справи, зокрема по епізоду вимагання мобільного телефону не витребував інформацію від операторів мобільного зв'язку, по епізоду грабежу - не витребував від банку інформацію про зняття коштів з викраденої карти, - оскільки ОСОБА_6 не визнає себе винним по цим епізодам. Невідповідність висновків суду, на його думку, проявились в тому, що суд не прийняв до уваги показання матері та батька ОСОБА_6, які спростовували винуватість засудженого в інкримінованих йому злочинах. Також вказує на неправильність кваліфікації дій його підзахисного та грубого порушення норм кримінально-процесуального закону, що на його думку виразилось у невідповідності вироку вимогам ст. 334 КПК України (в ред. 1960 року).
В апеляції та доповненнях до неї адвокат ОСОБА_2 просить вирок суду відносно ОСОБА_7 скасувати, в тому числі з підстав сутт'євого порушення кримінально-процесуального закону, оскільки судом не розглянуто клопотання ОСОБА_7 про зміну йому запобіжного заходу. Кримінальну справу в частині обвинувачення ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 190 КК України просить закрити, звільнивши його від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності на підставі ст. 49 КК України, перекваліфікувати дії ОСОБА_7 по епізодам від 13.04.2008 року та 18.04.2008 року з ч. 2 ст. 189 КК України на ч. 1 ст. 190 КК України та закрити кримінальну справу, звільнивши його від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, на підставі ст. 49 КК України. Вважає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, внаслідок неправильної кваліфікації дій ОСОБА_7, оскільки, на думку адвоката, його дії не є вимаганням, а є шахрайством, у зв'язку з чим по справі є всі підстави для звільнення його підзахисного від кримінальної відповідальності, бо сплинули строки притягнення винного до кримінальної відповідальності.
В апеляції засуджений ОСОБА_6 просить вирок суду скасувати, а справу направити на додаткове розслідування у зв'язку з неповнотою та неправильністю досудового та судового слідства. Вважає, що по справі не добуто доказів його вини у вчиненні вимагання та грабежу, а висновки суду ґрунтуються на припущеннях, на міркуваннях, та на неправдивих показаннях потерпілих. Також, вважає, що заявлена сума цивільного позову не підтверджується документами та іншими матеріалами справи.
В запереченнях потерпілі вважають апеляційні скарги необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню, а вирок суду законним та просять залишити його без змін.
Розглянувши апеляції, вислухавши думку прокурора, який не підтримав апеляцію прокурора, що приймав участь при розгляді справи в суді першої інстанції і просив вирок залишити без змін, а апеляцію засудженого ОСОБА_6, захисників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вважав необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, думку потерпілих та їх представника, які просили апеляції залишити без задоволення, а вирок суду без змін, пояснення захисників та засуджених, які підтримали апеляції і просили їх задовольнити та скасувати вирок суду, дослідивши матеріали справи в межах поданих апеляцій, обговоривши доводи, які викладені в апеляційних скаргах та в судовому засіданні, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги прокурора, адвоката ОСОБА_1 та засудженого ОСОБА_6 задоволенню не підлягають, а апеляція адвоката ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Суд правильно встановив фактичні обставини злочину і зробив обґрунтований висновок про доведеність вини ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в шахрайстві та в вимаганні; про доведеність вини ОСОБА_6 у грабежі. Вина обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в скоєнні вказаних злочинів підтверджується зібраними по справі та ретельно дослідженими доказами, указаними у вироку.
Так, даючи первинні пояснення, та будучи допитаним в якості підозрюваного ОСОБА_6 визнав свою вину і давав послідовні показання, згідно яких він та ОСОБА_7 вступили в попередню змову для того, щоб заволодіти майном ОСОБА_3 Для цього, ОСОБА_6 ввів потерпілого в оману шляхом фіктивних банківських операцій з кредитною карткою засудженого. При цьому ОСОБА_6 неодноразово вказував, що ОСОБА_7 був обізнаний з злочинним планом та діяв згідно відведеної йому ролі (т. 1 а.с. 10-12, 14-15, 40-44).
Вина засуджених ОСОБА_7 та ОСОБА_6 повністю підтверджується послідовними показаннями потерпілих ОСОБА_3 і ОСОБА_4, які вони давали під час досудового розслідування та в ході судового розгляду справи. Своїми показаннями вони повністю викрили засуджених в інкримінованих їм злочинах (т. 1 а.с. 21-24, 46-53, 90-92, 94-96, 97-99, 115-116, 181-182, т. 3 а.с.100-102).
Також, вина засуджених підтверджується протоколом особистого огляду від 21.11.2011 року, згідно якого працівники міліції оглянули та вручили ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 1 000 грн. для передачі ОСОБА_6 (т. 1 а.с.4-7), відповідно до протоколу особистого огляду від 21.11.2011 року, вказані грошові кошти і банківська картка «УкрСиббанка» були вилучені у ОСОБА_6 (т. 1 а.с. 9).
Згідно протоколу пред'явлення особи для впізнання, потерпілий ОСОБА_3 впізнав ОСОБА_7, як особу, яка вимагала у нього грошові кошти (т. 2 а.с. 213-218).
При проведенні очних ставок між ОСОБА_8, ОСОБА_7 та ОСОБА_3 потерпілий викрив засуджених в скоєнні злочинів (т. 1 а.с. а.с. 70-80, т. 2 а.с. 219-221).
Згідно протоколу очної ставки між засудженими, вони викрили один одного у вчиненні інкримінованих їм злочинів (т. 2 а.с. 203-207).
Крім того, вина засуджених підтверджується речовими та іншими доказами добутими по справі, які ретельно досліджувались в судовому засіданні.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо критичної оцінки показань засуджених в частині невизнання ними своєї вини і вважає, що їх вина повністю знайшла своє підтвердження в судовому засіданні іншими доказами, добутими по справі та дослідженими судом, які узгоджуються між собою, а невизнання засудженими своєї вини, колегія суддів розцінює як усталену модель захисту від пред'явленого обвинувачення і спробу уникнути кримінальної відповідальності.
Всі докази, зазначені у вироку, є допустимі, належні, достовірні і достатні для встановлення об'єктивної істини по справі і правильного її вирішення.
Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд першої інстанції обґрунтовано зробив висновок про доведеність вини:
ОСОБА_6:
- в заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене за попередньою змовою групою осіб та правильно кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 190 КК України;
- у вимозі передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим (вимагання), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, з погрозою вбивства та правильно кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 189 КК України;
- у відкритому заволодінні чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчиненого повторно і правильно кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 186 КК України;
ОСОБА_9:
- в заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене за попередньою змовою групою осіб та правильно кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 190 КК України;
- у вимозі передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим (вимагання), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб та правильно кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 189 КК України;
Відповідно до вищенаведеного, доводи засудженого ОСОБА_6, захисників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, про те, що ОСОБА_6 та ОСОБА_9 необґрунтовано визнано винними, про необхідність перекваліфікації дій ОСОБА_7 з ч. 2 ст. 189 на ч. 1 ст. 190 КК України, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи. Як вбачається із матеріалів справи і протоколу судового засідання суд повно, всебічно та об'єктивно дослідив всі обставини справи, допитав свідків, дослідив всі докази: як ті, що підтверджують вину засуджених, так і ті, на які засуджені посилаються на свій захист, вирішив відповідно до вимог закону клопотання сторін.
Доводи засудженого ОСОБА_6 та його захисника, що в справі відсутні докази його вини по епізоду заволодіння мобільним телефоном, комп'ютером та банківською кредитною картою, а потерпілі його оговорюють, колегія суддів вважає надуманими, оскільки підстав вважати, що потерпілі дають неправдиві свідчення, судом не встановлено. Протягом всього провадження по справі, як досудового слідства так і в суді, вони давали послідовні та незмінні свідчення, тим більше, що вони неодноразово попереджались про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання та завідомо неправдиве повідомлення про злочин, а невизнання ОСОБА_6 своєї вини та дача ним показань, які явно не відповідають обставинам справи, є його правом та одним із способів захисту.
Доводи адвоката ОСОБА_1, що суд безпідставно не прийняв до уваги показання засудженого ОСОБА_6, його матері та вітчима, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки із вироку суду вбачається, що суд навів детальні та переконливі мотиви того, чому він бере до уваги одні докази та відхиляє інші.
Відповідно до ст. 334 КПК України (в ред. 1960 року) мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину. В цій частині вироку наводяться обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину та докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо кожного підсудного, з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази; обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання; мотиви зміни обвинувачення; у разі визнання частини обвинувачення необгрунтованою - підстави для цього.
Вказані вимоги закону суд першої інстанції виконав в повній мірі. Колегія суддів вважає, що суд дав належну оцінку показанням потерпілих, свідків, в тому числі й тих на покази яких засуджений ОСОБА_6 та його захисник посилаються в своїх апеляціях, щодо їх достовірності, і правильно поклав їх в основу вироку.
Також доводи прокурора, що вирок суду не відповідає вимогам вказаної статті у зв'язку з чим просить вирок суду скасувати, колегія суддів вважає такими, що задоволенню не підлягають, тому що вони є безпідставними, крім того, прокурор в апеляції не наводить жодних аргументів на підтвердження своїх вимог.
Безпідставні, на думку колегії суддів і доводи захисника, адвоката ОСОБА_2 про суттєве порушення вимог кримінально-процессуального закону.
З матеріалів справи, протоколів судового засідання вбачається, що під час попереднього розгляду справи 22 жовтня 2012 року судом, відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_10 змінена міра запобіжного заходу з підписки про невиїзд на утримання під вартою. 20 листопада 2012 року, за межами судового засідання, до суду надійшло клопотання ОСОБА_10 про зміну йому запобіжного заходу.
Відповідно до ст. 273 КПК України, всі клопотання по справі, яка знаходиться в провадженні суду, вирішуються судом під час судового розгляду. За результатами розгляду клопотань суд виносить ухвали.
26 листопада 2012 року, в підготовчій частині судового засідання, підсудним, в тому числі і ОСОБА_10 було роз'яснено їх права в судовому засіданні, в тому числі право заявляти та підтримівати заявлене раніше клопотання. ОСОБА_10 суду пояснив, що права йому зрозумілі, але своє клопотання про зміну запобіжного заходу не підтримав. Не заявляв такого клопотання в судовому засіданні і його захисник.
Разом з тим, відповідно до п. 11 ст. 324 КПК України, постановляючи вирок, суд повинен вирішити питання, який запобіжний захід слід обрати щодо підсудного. Ці вимоги закону судом виконані в повному обсязі.
Призначене засудженому ОСОБА_6 покарання відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, судом повно встановлено та враховано обставини, які впливають на вид і розмір покарання, зокрема, що засуджений раніше не судимий, характеризується позитивно, що суд відніс до обставин, що пом'якшують покарання, колегія суддів також враховує, що засуджений вчинив ряд умисних злочинів, які відносяться до середньої тяжкості та тяжких.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що вирок суду є законним та обґрунтованим і суд правильно прийшов до висновку, що виправлення засудженого ОСОБА_6, можливе тільки за умови ізоляції його від суспільства і правильно призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк, передбачений санкціями закону, яке слід вважати справедливим і достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів.
Аналізуючи доводи захисника ОСОБА_2 щодо сплину строків давності притягнення ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 190 КК України у зв'язку з чим вирок суду в даній частині підлягає скасуванню, а справа підлягає закриттю колегія суддів розцінює їх як обґрунтовані та такі, що підлягають задоволенню. При цьому виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: …п'ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості.
Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення строків давності в цьому разі починається з дня вчинення нового злочину. При цьому строки давності обчислюються окремо за кожний злочин.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_7 07 січня 2008 року скоїв шахрайство, а 13 квітня і 18 квітня 2008 року - вимагання. Відповідно до ст. 12 КК України злочин, передбачений ч. 2 ст. 190 КК України відноситься до злочинів середньої тяжкості. Отже, строк притягнення ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності почав спливати 07 січня 2008 року, але так як він вчинив 18 квітня 2008 року вимагання (останній епізод), то строк притягнення до кримінальної відповідальності перервався і почав спливати з моменту вчинення останнього злочину. Тобто, 18 квітня 2013 року сплинув 5-річний строк давності притягнення винного до кримінальної відповідальності.
Відповідно до абз. 5 п. 2, п. 18 ППВСУ «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» при вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд (суддя) під час попереднього, судового, апеляційного або касаційного розгляду справи повинен переконатися (незалежно від того, надійшла вона до суду першої інстанції з відповідною постановою чи з обвинувальним висновком, а до апеляційного та касаційного судів - з обвинувальним вироком), що діяння, яке поставлено особі за провину, дійсно мало місце, що воно містить склад злочину і особа винна в його вчиненні, а також що умови та підстави її звільнення від кримінальної відповідальності передбачені КК. Тільки після цього можна постановити (ухвалити) у визначеному КПК порядку відповідне судове рішення.
Можливість закриття справи судом апеляційної інстанції у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності передбачена ст. 376 КПК. Установивши обставини, що дають підстави для закриття справи (з урахуванням доводів, наведених в апеляції), суд повинен їх дослідити і, в разі згоди особи, ухвалити рішення про її звільнення від кримінальної відповідальності.
В судовому засіданні апеляційного суду засуджений ОСОБА_7 підтримав апеляційну скаргу свого захисника і був згоден, щоб його звільнили від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, а справу в цій частині закрили, про що подав до суду заяву.
Відповідно до ч. 1 ст. 7-1 КПК України (в ред. 1960 року) провадження в кримінальній справі може бути закрито судом у зв'язку: …із закінченням строків давності.
Відповідно до ст. 376 КПК України (в ред. 1960 року) апеляційний суд, встановивши обставини, передбачені статтями 6, 7, 71, 72, 8, 9, 10, 111 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи постанову і закриває справу.
За таких обставин колегія суддів вважає, що вирок суду в частині засудження ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 190 КК України підлягає скасуванню, а кримінальна справа в частині цього обвинувачення закриттю.
Що стосується призначеного ОСОБА_7 покарання за вимагання, то воно відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, судом повно встановлено та враховано обставини, які впливають на вид і розмір покарання, зокрема, що засуджений раніше не судимий, характеризується позитивно, що суд правильно відніс до обставин, що пом'якшують покарання.
Враховуючи наведене та обставини справи, колегія суддів вважає, що суд правильно прийшов до висновку, про неможливість застосування до ОСОБА_7 положень ст.ст. 69, 75 КК України і що виправлення засудженого можливе тільки за умови ізоляції його від суспільства і правильно призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк, передбачений санкцією закону, яке слід вважати справедливим і достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів.
З огляду на те, що апеляційний суд закриває справу за ч. 2 ст. 190 КК України, то підстав для призначення покарання за сукупністю злочинів немає.
Що стосується доводів засудженого ОСОБА_6 з приводу завищення розміру цивільного позову, заявленогох потерпілими, то колегія суддів розцінює дані доводи надуманими, оскільки із матеріалів справи випливає, що потерпілі цивільний позов не заявляли, а свої права щодо відшкодування матеріальних збитків і моральної шкоди будуть відстоювати в порядку цивільного судочинства.
На підставі вищенаведеного і керуючись ст.ст. 365, 366, 376 КПК України (в редакції 1960 року) та п.п. 11, 15 Перехідних положень КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційні скарги прокурора Мікуліної Н.А., засудженого ОСОБА_6 та, в його інтересах, адвоката ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_2, в інтересах засудженого ОСОБА_7, - задовольнити частково.
Вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 грудня 2012 року щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7, в частині засудження ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 190 КК України скасувати.
Звільнити ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 190 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, а кримінальну справу в цій частині обвинувачення закрити.
Вважати ОСОБА_7 засудженим за ч. 2 ст. 189 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.
В решті вирок суду залишити без змін.
Судді апеляційного суду:
__________________ __________________ _________________
Дрибас Л.І. Коваленко В.Д. Бровченко Л.В.