Справа № 733/1212/13-к провадження № 11-кп/795/217/2013 Головуючий у І інстанції Карапиш Т.В.

Категорія - ст.358ч.4КК Доповідач Рудомьотова С. Г.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 серпня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіРудомьотової С. Г.

Суддів - Акуленко С.О., Трейтяк О.П.

Секретаря судового засідання - Гой Н.Г.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові в порядку апеляційного розгляду кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12013260120000122 від 19 березня 2013 року за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні Королюк І.В. прокуратури Ічнянського району на вирок Ічнянського районного суду Чернігівської області від 13 червня 2013 року, яким:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Полонне Полонського району Хмельницької області, громадянин України, неодружений, не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1, не судимий,-

визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст. 358 ч.1, 358 ч.4, 222 ч.1 КК України,

з участю учасників судового провадження:

прокурора - Шимка Є.М.,

В С Т А Н О В И Л А :

В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні Королюк І.В. прокуратури Ічнянського району ставить питання про зміну вироку суду у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невірного призначення обвинуваченому остаточного покарання за сукупністю злочинів згідно ст. 70 КК України, де суд невірно визначив, що покарання у виді штрафу у розмірі 2500 грн., без позбавлення права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю, призначене за ст. 222 ч.1 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, повинно виконуватись на підставі ст. 72 ч. 3 КК України самостійно від покарань, призначених за ст. 358 ч.1 КК України та ст. 358 ч. 4 КК України у виді обмеження волі, тому просить на підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді обмеження волі на 2 роки без позбавлення права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю, та на підставі ст. 75 КК України, звільнити його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік, з покладенням обов'язків, передбачених п.п. 2,3 ч.1 ст. 76 КК України.

Вироком суду першої інстанції ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 358 ч.1, 358 ч.4, 222 ч.1 КК України, і йому призначено покарання:

- за ст. 358 ч.1 КК України - два роки обмеження волі;

- за ст. 358 ч.4 КК України - один рік обмеження волі;

- за ст. 222 ч.1 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України до основного та додаткового покарання, - штраф в розмірі 2500 грн., без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання - два роки обмеження волі та штраф у розмірі 2500 грн., без позбавлення права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю.

На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік, та покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК України -не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти її про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Відповідно до ст. 72 ч.3 КК України, основне покарання у виді штрафу виконувати самостійно.

В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи кваліфікації дій обвинуваченого, посилається на неправильне застосування кримінального закону. Вважає, що призначене ОСОБА_3 остаточне покарання у виді штрафу в розмірі 2500 грн., який виконується самостійно, є безпідставним, бо в даному випадку при призначенні покарання обвинуваченому за сукупністю злочинів застосовувалось поглинення менш суворого покарання більш суворим, а відповідно до ст. 51 КК України, штраф є найбільш м'яким видом покарання і повинен поглинатись іншими видами покарань.

Інші учасники кримінального провадження апеляційні скарги на вирок суду не подавали.

Суд першої інстанції встановив, що 28 грудня 2012 року в післяобідній час ОСОБА_3, перебуваючи на автобусній зупинці біля магазину «Лілея» на вул. Леніна в м. Ічні Чернігівської області, знайшов паспорт громадянина України серії НОМЕР_2, виданий Прилуцьким МВ УМВС України в Чернігівській області 07.02.2008 року на ім'я ОСОБА_4, приніс до місця свого проживання в АДРЕСА_1, та 29 грудня 2012 року, маючи умисел на виготовлення підробленого документа та для подальшого його використання, вклеїв на першу сторінку даного документу фото з власним зображенням.

05 січня 2013 року ОСОБА_3 з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, надав підроблений документ кредитному експерту відділення ПАТ «ОТП Банк» в АДРЕСА_1, внаслідок чого було прийнято позитивне рішення щодо оформлення споживчого кредиту на ім'я ОСОБА_4 та укладено договір про надання споживчого кредиту № 2002229774 від 05.01.2013 року на суму 2197 грн., які були отримані та витрачені ОСОБА_3 на власні потреби.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, просив змінити вирок суду, призначивши обвинуваченому покарання за сукупністю злочинів, передбачених ст. ст. 358 ч.1, 358 ч. 4, 222 ч. 1, 69 КК України, та остаточно на підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, - два роки обмеження волі, із звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік, з покладенням обов'язків, передбачених п.п. 2,3 ч.1 ст. 76 КК України, перевіривши матеріали справи в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 28 грудня 2012 року в післяобідній час ОСОБА_3, перебуваючи на автобусній зупинці біля магазину «Лілея» на вул. Леніна в м. Ічні Чернігівської області, знайшов паспорт громадянина України серії НОМЕР_2, виданий Прилуцьким МВ УМВС України в Чернігівській області 07.02.2008 року на ім'я ОСОБА_4, приніс до місця свого проживання в АДРЕСА_1, та 29 грудня 2012 року, маючи умисел на виготовлення підробленого документа та для подальшого його використання, вклеїв на першу сторінку даного документу фото з власним зображенням.

05 січня 2013 року ОСОБА_3 з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, надав підроблений документ кредитному експерту відділення ПАТ «ОТП Банк» в АДРЕСА_1, внаслідок чого було прийнято позитивне рішення щодо оформлення споживчого кредиту на ім'я ОСОБА_4 та укладено договір про надання споживчого кредиту № 2002229774 від 05.01.2013 року на суму 2197 грн., які були отримані та витрачені ОСОБА_3 на власні потреби.

Обвинувачений ОСОБА_3 свою вину визнав повністю, підтвердив, що 28 грудня 2012 року на автобусній зупинці в м. Ічня знайшов паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_4, приніс додому, 29 грудня 2012 року вклеїв на першу сторінку паспорта свою фотокартку, а 05 січня 2013 року надав вказаний документ кредитному експерту відділення ПАТ «ОТП Банк» в м. Ічня та отримав кредит у сумі 2197 грн., які витратив на власні потреби. Щиро розкаявся у вчиненому та просив суворо не карати.

Судом першої інстанції справа була розглянута у скороченому судовому засіданні відповідно до ст. 349 ч. 3 КПК України, тому фактичні обставини справи ніким не оспорюються і не переглядаються.

Місцевий суд вірно встановив фактичні обставини справи, доведеність вини обвинуваченого, та вірно кваліфікував дії ОСОБА_3 за ст.ст. 358 ч.1, 358 ч.4, 222 ч.1 КК України.

Призначаючи покарання ОСОБА_3, суд керувався вимогами ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного, який за місцем проживання характеризується позитивно, вперше притягується до кримінальної відповідальності, обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, та відсутність обставин, що обтяжують покарання, з чим колегія суддів погоджується.

Разом з тим, при призначенні покарання за сукупністю злочинів, суд першої інстанції помилково вказав, що відповідно до ст. 72 ч.3 КК України, основне покарання у виді штрафу виконувати самостійно, бо в даному випадку при призначенні покарання ОСОБА_3 за сукупністю злочинів застосовувався принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, а відповідно до ст. 51 КК України, штраф є найбільш м'яким видом покарання і повинно поглинатись іншими видами покарань, тобто в даному випадку - обмеженням волі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 407, 419, 376 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні Королюк І.В. прокуратури Ічнянського району задовольнити.

Вирок Ічнянського районного суду Чернігівської області від 13 червня 2013 року змінити.

Вважати ОСОБА_3 засудженим окремо за кожен із злочинів, передбачених ст. ст. 358 ч.1, 358 ч. 4, 222 ч. 1 КК України, до покарання, призначеного судом першої інстанції.

На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_3 два роки обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік, та покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, які визначив суд першої інстанції.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Судове рішення може бути оскаржене у касаційному порядку на протязі трьох місяців.

СУДДІ:

Рудомьотова С.Г. Акуленко С.О. Трейтяк О.П.