К О П І Я
Провадження № 11/792/424/13
Справа № 675/716/13-к Головуючий в 1-й інстанції Демчук П.В.
Категорія: постанова суду Доповідач Вітюк В.< П >.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 серпня 2013 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Хмельницької області в складі:
головуючого - судді Вітюка В.Ж.,
суддів Барчука В.М., Дуфнік Л.М.,
з участю прокурора Павлишина В.І.,
захисника ОСОБА_1,
засудженого ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому справу за апеляціями прокурора, що брав участь в суді першої інстанції, ОСОБА_2 на постанову Ізяславського районного суду від 16 травня 2013 року щодо бездіяльності Генеральної прокуратури України та зобов'язання виконати процесуальні дії щодо його клопотань, -
в с т а н о в и л а :
Засуджений ОСОБА_2 звернувся до суду із скаргою, в якій зазначив, що 16 січня та 16 лютого 2009 року він звернувся до Генерального прокурора України про перегляд постановленого відносно нього вироку у порядку виключного провадження. Заступником Генерального прокурора України та Генеральним прокурором України на його звернення дані відповіді, з яких вбачається, що його скарги задоволенню не підлягають, підстави для реагування відсутні. ОСОБА_2 вважає, що посадовими особами Генеральної прокуратури України не було вирішено його клопотання про перегляд кримінальної справи за нововиявленими обставинами, не прийнято мотивовану постанову як це вимагається кримінально-процесуальним законом, а тому він оскаржив їх бездіяльність.
Постановою Ізяславського районного суду від 16 травня 2013 року скаргу засудженого ОСОБА_2 задоволено частково, матеріали скарги направлено в Генеральну прокуратуру України для прийняття рішення в порядку ч.6 ст.400-8 КПК України (в ред. від 21.06.2001 року).
В решті скарги відмовлено.
В своїй апеляції та доповненнях до неї, прокурор просить скасувати постанову Ізяславського районного суду від 16.05.2013 року в частині часткового задоволення скарги засудженого щодо направлення матеріалів за скаргою засудженого до Генеральної прокуратури України для прийняття рішення в порядку ч.6 ст.400-8 КПК України (в ред. від 21.06.2001 року).
В задоволенні скарги засудженого ОСОБА_2 відмовити.
Вважає, що постанова суду є незаконною та підлягає скасуванню в частині задоволення скарги засудженого ОСОБА_2 з наступних підстав.
Стверджує, що місцевим судом при розгляді скарги засудженого також було допущено істотне порушення вимог Кримінально-процесуального законодавства, оскільки суд першої інстанції не мав права розглядати питання щодо зобов'язання Генерального прокурора України вчинити певні дії відповідно до територіальної підсудності.
Вказує, що відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України, ОСОБА_2 не позбавлений права звернутись до відповідного суду з заявою про перегляд справи за нововиявленими обставинами.
Зазначає, що обставини, які викладені в клопотанні від 16.01.2002 року ОСОБА_2 на підставі яких засуджений просив переглянути справу в порядку виключного провадження до нововиявлених обставин, передбачених ст.400-5 КПК України (в редакції 1960 року, яка виключена 07.07.2010 року) не відносяться, тому вважає, що клопотання до Генеральної прокуратури України, в даному випадку, засудженим направлене не у відповідності до вимог ст.400-9 КПК України (в редакції 1960 року).
Звертає увагу, що факти застосування до засудженого недозволених методів слідства, які засуджений ОСОБА_2 висвітлив в клопотанні від 06.02.2009 року вже були предметом перевірки в суді першої інстанції, та визнані безпідставними не можуть вважатись нововиявленими обставинами, в зв'язку із цим, підстав для розгляду клопотання засудженого ОСОБА_2 в порядку виключного провадження також не було, про що і повідомлено заявнику Генеральною прокуратурою України.
В своїй апеляції, як вбачається з її змісту, засуджений ОСОБА_2 просить скасувати оскаржувану постанову суду та ухвалити нову, якою змінити резолютивну частину постанови Ізяславського районного суду від 16.05.2013 року, матеріали справи за його скаргами направити в Генеральну прокуратуру України для прийняття процесуального рішення в порядку ст.400-8 КПК України (в ред. від 21.06.2001 року).
Посилається, що у загальному з мотивувальною частиною постанови суду погоджується, крім того, що його скарга підлягає частковому задоволенню.
Резолютивну частину постанови суду вважає несправедливою.
Апелянт зазначає, що у резолютивній частині постанови суду місцевий суд постановив матеріали справи за його скаргами направити в Генеральну прокуратуру України для прийняття рішення в порядку ч.6 ст.400-8 КПК України (в ред. від 21.06.2001 року), не врахувавши часового проміжку між фактичним розглядом його клопотань про перегляд судових рішень в порядку виключного провадження від 16.01.2009 року та 06.02.2009 року посадовими особами Генеральної прокуратури України і теперішнім часом, який складає більше чотирьох років, тому таке рішення вважає одностороннім.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, засудженого, на підтримку поданих апеляцій, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляцій, колегія суддів судової палати вважає, що вони задоволенню не підлягають в силу наступних підстав.
Встановлено, що ОСОБА_2, засуджений 21 березня 2002 року апеляційним судом Хмельницької області за ч.1 ст.185, ч.3 ст.142, ст.93, ст.42 КК України 1960 року до довічного позбавлення волі. Ухвалою Верховного Суду України від 30 липня 2002 року вирок апеляційного суду Хмельницької області залишено без змін.
16 січня 2009 року та 06 лютого 2009 року ОСОБА_2 звернувся до Генеральної прокуратури України з клопотаннями про перегляд судових рішень в порядку виключного провадження. На вказані звернення заступником Генерального прокурора України та Генеральним прокурором України листами від 26 лютого 2009 року та від 17 квітня 2009 року ОСОБА_2 було відмовлено у перегляді кримінальної справи відносно нього у порядку виключного провадження.
У відповідності з положеннями ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій і бездіяльності органів державної влади, посадових і службових осіб.
Згідно з ч.1 ст.400-5 КПК України (в ред. від 21.06.2001 року) судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами.
За умовами ч.1 ст.4008 КПК України (в редакції від 21.06.2001 року) заяви про перегляд справи заінтересовані особи, підприємства, установи, організації і посадові особи подають прокуророві. З метою перевірки заяви прокурор вправі витребувати справу із суду.
Відповідно до ч.6 ст.4008 КПК України (в редакції від 21.06.2001 року) коли прокурор не вбачає підстав для перегляду справи в зв'язку з нововиявленими обставинами, він відмовляє в цьому своєю вмотивованою постановою, про що повідомляє осіб та підприємства, установи, організації, які подали заяви. Ця постанова прокурора може бути оскаржена вищестоящому прокуророві.
Місцевий суд детально проаналізував вимоги скаржника та діюче на період його звернення в Генеральну прокуратуру України законодавство, прийшов до обґрунтованого висновку про те, що відмовляючи листом ОСОБА_2 у перегляді судових рішень за нововиявленими обставинами без винесення мотивованої постанови, посадовими особами Генеральної прокуратури України, не були дотримані вимоги ч.6 ст.400-8 КПК України (в ред. від 21.06.2001 року), а відтак права скаржника на отримання мотивованого процесуального рішення прокурора підлягають поновленню.
Більш того, у відповідності до п.16 Розділу ХІ Перехідних положень КПК клопотання про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами, подані відповідним прокурорам до дня набрання чинності цим Кодексом, розглядаються та подаються ними до суду в порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом, тобто клопотання засудженого, які подані в Генеральну прокуратуру України 16 січня та 6 лютого 2009 року про перегляд вироку апеляційного суду Хмельницької області від 21.03.2002 року підлягають розгляду саме в порядку визначеному ст.400-8 КПК України (в ред. від 21.06.2001 року).
Порядок оскарження бездіяльності посадових осіб Генеральної прокуратури України з приводу недотримання вимог ч.6 ст.400-8 КПК України (в ред. від 21.06.2001 року) чинним, на момент розгляду клопотань ОСОБА_2, кримінально-процесуальним законодавством не передбачено.
У відповідності до вимог п.6 ст.32 КПК України 1960 року термін „прокурор" має таке значення - Генеральний прокурор України, прокурор Автономної Республіки Крим, прокурор області, прокурор міста Києва, районний, міський прокурор, військовий прокурор, транспортний прокурор та інші прокурори, прирівняні до прокурорів областей, районних або міських прокурорів, їх заступники і помічники, прокурори управлінь і відділів прокуратур, які діють у межах своєї компетенції.
В місцевому суді при розгляді скарги ОСОБА_2 в судових засіданнях був присутній прокурор, як представник органу Генеральної прокуратури України в цілому, який відстоював позицію вищих посадових осіб Генеральної прокуратури України за наслідками розгляду клопотань засудженого.
З огляду на викладене, вимоги прокурора про скасування постанови місцевого суду з приводу розгляду скарги засудженого з порушенням правил підсудності є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Враховуючи, що предметом судового розгляду в місцевому суді є скарга засудженого ОСОБА_2 про порушення саме процесуального порядку прийняття рішення з приводу розгляду його клопотання про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, а не рішення посадової особи Генеральної прокуратури України по суті клопотання, вимоги скаржника про зміну резолютивної частини постанови місцевого суду задоволенню не підлягають.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.365, 366 КПК України (в ред. 1960 року), п.п.11, 15 Перехідних положень КПК України, колегія суддів судової палати , -
у х в а л и л а:
Постанову Ізяславського районного суду від 16 травня 2013 року за скаргою ОСОБА_2 щодо бездіяльності Генеральної прокуратури України залишити без зміни, а апеляції прокурора та засудженого - без задоволення.
Судді /підписи/
Згідно з оригіналом:
суддя апеляційного суду
Хмельницької області В.Ж. Вітюк