УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Справа №: 22-ц/190/4486/13Головуючий суду першої інстанції:Лебедь О.Д.
Головуючий суду апеляційної інстанції:М'ясоєдова Т. М.
"17" липня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіМясоєдової Т.М.
СуддівБондарева Р.В.
При секретаріЯковенко Л.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 в особі ОСОБА_8, треті особи - Білогірський психоневрологічний інтернат Міністерства праці АР Крим, приватний нотаріус Сімферопольського районного нотаріального округу ОСОБА_9, про визнання правочину недійсним, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу Центрального районного суду м.Сімферополя АР Крим від 06 червня 2013 року, -
В С Т А Н О В И Л А :
Ухвалою суду першої інстанції від 06 червня 2013 року позовну заяву ОСОБА_6 повернуто позивачу у зв'язку з непідсудністю зазначеної справи Центральному районному суду м.Сімферополя АР Крим для подання до належного суду.
Не погодившись з ухвалою ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити цивільну справу для продовження розгляду до районного суду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_10, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_6 не підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
При постановленні оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції керувався положеннями ст.114 ЦПК України, які визначають виключну підсудність справ. Виходячи з того, що спір виник з приводу нерухомого майна, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, тобто на території, на яку не поширюється юрисдикція Центрального районного суду м.Сімферополя АР Крим, позовна заява була повернута позивачу.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, оскільки вважає їх правильними, а ухвалу суду постановленою з дотриманням норм процесуального права, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
Цивільна процесуальна підсудність - це вид цивільно-процесуальної підвідомчості. Як правовий інститут цивільна процесуальна підсудність - це сукупність норм цивільного процесуального права, які регулюють цивільні процесуальні правовідносини, пов'язані з розподіленням справ між судами першої інстанції в залежності від характеру справи та території, на яку розповсюджується компетенція суду першої інстанції, що розглядає дану справу.
У розумінні ст.109 ЦПК України, якщо відповідачем є фізична особа, то позов за загальним правилом пред'являється за місцем його проживання.
В статтях 110-114 ЦПК України встановлені виключення із загального правила територіальної підсудності.
Правила виключної підсудності сформульовані в ст.114 ЦПК України, перелік категорій справ розширеному тлумаченню не підлягає.
У відповідності до ч.1 ст.114 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Як слідує з роз'яснень, викладених в п.42 постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» N 3 від 01.03.2013 року, виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК). Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Звернувшись до суду з даним позовом, ОСОБА_6 просив визнати недійсним правочин, вчинений від імені ОСОБА_7, що виражається у зверненні до приватного нотаріусу Сімферопольського нотаріального округу ОСОБА_9 з заявою про прийняття спадщини після смерті свого батька ОСОБА_11. Зі змісту позовної заяви та пояснень представника ОСОБА_10 слідує, що до складу спадщини входить нерухоме майно, а саме: АДРЕСА_1, з приводу яких між сторонами виник спір.
За таких підстав, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що спір по даній справі виник з приводу нерухомого майна, а відтак при визначені підсудності цього позову повинні застосовуватись норми ст.114 ЦПК України.
Доводи позивача стосовно того, що правила виключної підсудності поширюються на позови, в яких безпосередньо спір стосується права власності або володіння нерухомим майном, чи усунення перешкод у здійсненні таких прав, є неспроможними, оскільки не кореспондуються з вищенаведеними положеннями процесуального закону.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що за таких обставин, суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин та вірно застосував норми процесуального закону при вирішенні питання про відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_6, а викладені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 312 Цивільного процесуального кодексу України апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
Виходячи з наведеного та керуючись пунктом 1 частини 1 статті 312, статтями 303, 307, 313-315 Цивільного процесуального кодексу України колегія суддів судової палати у цивільних справах, -
УХВАЛИ Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Ухвалу Центрального районного суду м.Сімферополя АР Крим від 06 червня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Мясоєдова Т.М. Бондарев Р.В. Яковенко Л.Г.