УХВАЛА

Справа №: 22-ц/190/3321/13Головуючий суду першої інстанції:Володарець Н.М.

Головуючий суду апеляційної інстанції:М'ясоєдова Т. М.

"17" липня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіМясоєдової Т.М.

СуддівБондарева Р.В.

При секретаріЯковенко Л.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа - виконавчий комітет Євпаторійської міської ради, про усунення перешкод у користуванні власністю; за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні власністю та відшкодування моральної шкоди, за апеляційними скаргами ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на рішення Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 05 березня 2013 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа - виконавчий комітет Євпаторійської міської ради, про усунення перешкод у користуванні власністю.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачу на праві власності належить квартира АДРЕСА_1, яку він вирішив використовувати під офіс, у зв'язку з чим звернувся до виконкому Євпаторійської міської ради за дозволом, з повідомлення останнього він дізнався, що йому необхідно надати пакет документів, в тому числі й згоду власників суміжних квартир. З трьох власників суміжних квартир двоє, які є відповідачами по справі, відмовились від надання письмової згоди на тимчасове використовування ним належної квартири під офіс з обладнанням окремого виходу, не обґрунтувавши такої відмови та не зазначивши причин. Вважає, що ненадання відповідачами згоди на тимчасове використання належної йому квартири під офіс порушує його права власника щодо використання квартири на власний розсуд, оскільки його бажання використовувати квартиру під офіс не завдає шкоди правам та інтересам відповідачів, не погіршує екологічну ситуацію та природні якості землі. Згідно технічного висновку його квартиру можливо використовувати під офіс з обладнанням окремого виходу, що не суперечить діючим будівельним нормам та правилам, не порушує права власників суміжних квартир. Відсутність згоди відповідачів перешкоджає йому у наданні необхідних документів для вирішення виконкомом цього питання. У зв'язку з чим ОСОБА_6 просить усунути перешкоди у користуванні власністю, визнавши відмову відповідачів у наданні згоди на використання ним належної йому квартири під офіс з обладнанням окремого виходу відповідно до технічного висновку, неправомірною.

ОСОБА_7 звернулась до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні майном, який обґрунтовує тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_2, яка є суміжною до квартири АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_6. 26.03.2012 року відповідач розпочав будівельно-монтажні роботи за зазначеною адресою, у процесі яких були проведені підготовчі роботи по демонтажу балконної огорожі, а також через самозахват земельної ділянки - роботи по встановленню металевої конструкції, що примикає до стіни багатоквартирного житлового будинку з метою обладнання окремого входу в суміжну квартиру АДРЕСА_1. За її зверненням до виконавчого комітету Євпаторійської міської ради нею було отримано інформацію про те, що останнім дозволу відповідачу на тимчасове використання квартири АДРЕСА_1 під магазин або офіс не видавалось. Крім того, рішенням комісії по самовільному будівництву, регулюванню земельних відносин та охорони навколишнього середовища від 19.04.2012 року (протокол №10) КП «Гарант» доручено скласти протокол на адміністративну комісію на ОСОБА_6 за фактом здійснення незаконних будівельних робіт, самозахвату земельної ділянки прибудинкової території та вирубки зелених насаджень. Проте, як вбачається з отриманого нею повідомлення, підписати акт про притягнення ОСОБА_6 до адміністративної відповідальності не представилося можливим з причин не проживання останнього за даною адресою. Припис КП «Гарант» від 30.03.2012 року №343 про демонтаж самовільно встановлених східців відповідачем не виконано. Вважає, що зазначеними діями відповідач порушує як норми діючого законодавства, так і її права, оскільки вікна спальні належної їй квартири АДРЕСА_2 примикають до балкону, шляхом демонтажу огорожі якого відповідач обладнав передбачений проектною документацією окремий вхід у квартиру. Будівельно-монтажні роботи, що здійснюються відповідачем, супроводжуються шумом, забрудненням прибудинкової території, обладнанням незаконних металевих конструкцій, безпека експлуатації яких нічим не підтверджена. У процесі монтажу металевої конструкції до стіни багатоквартирного житлового будинку відповідачем були вирубані зелені насадження на розташованому поблизу дитячому майданчику. Протиправними діями відповідача їй було завдано й моральну шкоду, яка виразилась в пережитих нею душевних стражданнях, викликаних свавіллям відповідача, який шляхом погроз вимагав від неї не вмішуватися в процес проведення самовільного будівництва. Позивачка просила суд усунути перешкоди у користуванні належним їй майном шляхом зобов'язання відповідача ОСОБА_6 демонтувати незаконно встановлену металеву конструкцію, що примикає до стіни та балкону житлового будинку АДРЕСА_1 та стягнути з відповідача у рахунок відшкодування моральної шкоди 3 000 грн., а також понесені судові витрати.

Рішенням Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 05 березня 2013 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа - виконавчий комітет Євпаторійської міської ради, про усунення перешкод у користуванні власністю, та зустрічних позовних вимог ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні власністю відмовлено. Додатковим рішенням від 16 квітня 2013 року у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Не погодившись з зазначеним рішенням ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови йому в позові та ухвалити нове рішення по суті, яким задовольнити його позовні вимоги та відмовити у задоволенні зустрічного позову, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

ОСОБА_7 також не погодилась із судовим рішенням і подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене з неправильним застосуванням діючого законодавства, просила зазначене судове рішення скасувати в частині відмови у задоволенні її позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 303 ЦПК України, при розгляді справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи ОСОБА_6 в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що обраний ним спосіб захисту своїх прав та інтересів не відповідає положенням ст.16 ЦК України, оскільки відмова відповідачів надати згоду на реконструкцію суміжної квартири з влаштуванням окремого входу з метою використання в подальшому під офіс, не свідчить про неправомірність їх дій.

Крім того, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовів сторін, суд першої інстанції виходив з того, що наданий ОСОБА_6 ескізний проект реконструкції квартири під офісне приміщення з кордонами благоустрою території та технічний висновок щодо можливості влаштування додаткового входу через лоджію першого поверху в квартиру АДРЕСА_1 не узгоджені належним чином у встановленому порядку, а саме: з управлінням архітектури та містобудування міської ради, МНС і СЕС. Також, відповідно до висновку експерта зведена ОСОБА_6 металева конструкція та східці частково не відповідають діючим будівельним нормам та проектній документації. Що стосується зустрічного позову ОСОБА_7, то позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог, зокрема, щодо існування дійсних перешкод, що чиняться ОСОБА_6 у використанні належної ОСОБА_7 нерухомою власністю, а також, не надано доказів наявності умисної вини в діях ОСОБА_6, спрямованих на завдання ОСОБА_7 моральної шкоди та наявності причинного зв'язку між неправомірними діями відповідача та настанням шкоди.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції, оскільки вважає їх правильними, а рішення суду законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для його скасування не знаходить.

У відповідності до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Наведеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.

При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 30.07.2011 року, зареєстрованому у встановленому законом порядку в КРП «БРТІ м.Євпаторії», ОСОБА_6 є власником квартири АДРЕСА_1. В 2011 році ОСОБА_6 звернувся до виконкому Євпаторійської міської ради з заявою про можливість тимчасового використання належної йому квартири під офіс. В повідомленні Управління архітектури і містобудування Євпаторійської міської ради від 18.11.2011 року йому було роз'яснено, що у відповідності з рішенням виконавчого комітету Євпаторійської міської ради від 24 січня 2011 року №7 «Про практику прийняття рішень виконавчого комітету міської ради про тимчасове використання квартири під офіси, об'єкти торгівлі та обслуговування», для розгляду питання про можливість тимчасового використання квартири АДРЕСА_1 та підготовки висновку ОСОБА_6 необхідно надати в управління архітектури та містобудування наступні документи: згоду власників суміжних квартир, згоду балансоутримувача жилого будинку, технічний висновок про можливість переобладнання квартири під офіс, узгоджене з МНС, а також необхідна розробка ескізного проекту запропонованого об'єкту з фасадною вивіскою з межами закріпленої для благоустрою та обслуговування території. Зазначена документація повинна бути узгоджена у встановленому порядку, в тому числі управлінням міського господарства міської ради, управлінням економічного розвитку і торгівлі. Після надання зазначеної документації, питання про тимчасове використання квартири АДРЕСА_1 під офіс буде винесено для розгляду на засіданні виконавчого комітету Євпаторійської міської ради. На виконання зазначених рекомендацій ОСОБА_6 були отримані ескізний проект Е.11.46ГП реконструкції квартири під офісне приміщення з кордонами благоустрою території по АДРЕСА_1 та технічний висновок ЕТЗ.12.05 щодо можливості влаштування додаткового входу через лоджію першого поверху в квартиру АДРЕСА_1. Вищезазначена документація розроблена Євпаторійським відділом Державного підприємства «КримНДІпроект», який має відповідну ліцензію. Проте, зазначена документація не узгоджена належним чином у встановленому порядку, з управлінням архітектури та містобудування міської ради, МНС і СЕС. З акту, складеному КП «Гарант» від 29.03.2012 року, вбачається, що мешканці квартири АДРЕСА_1 самовільно встановили східці, що примикають до балкону даної квартири, не маючи на то дозволу. 30.03.2012 року КП «Гарант» ОСОБА_6 виданий припис про необхідність демонтажу встановлених ним східців, що примикають до балкону квартири АДРЕСА_1 або надання документів, дозволяючих встановлення даної конструкції.

В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про переведення квартири, що належить ОСОБА_6 на праві приватної власності, зі статусу житлового приміщення на нежитлове приміщення. Таким чином, власником квартири АДРЕСА_1 по АДРЕСА_1 ОСОБА_6 виконувались роботи по обладнанню окремого входу в квартиру з розміщенням металевих сходів без дозвільних документів, від отримання припису власник квартири відмовився.

У відповідності до п.1.4 «Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій», затверджених наказом Держжилкомунгоспа України від 17.05.2005 року №76, переобладнання та перепланування жилих і нежилих приміщень в жилих будинках дозволяється робити після отримання дозволу виконавчого комітету.

Переобладнання і перепланування жилих в жилих будинках приміщень, які призводять до порушення міцності та зовнішнього виду фасадів, порушення вимог проти пожарної безпеки та засобів проти пожарного захисту, не допускається.

За приписами ст.152 ЖК України переобладнання і перепланування жилого будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, провадяться з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.

Рішення про дозвіл ОСОБА_6 тимчасового використання квартири АДРЕСА_1 під офіс або магазин з обладнанням окремого входу виконавчим комітетом Євпаторійської міської ради не приймалось.

На підставі вищевикладеного і наслідків обговорювання наданих матеріалів комісія вирішила доручити комунальному підприємству «Гарант», обслуговуючому жилий фонд, скласти протокол про адміністративне правопорушення на ОСОБА_6 за порушення правил користування жилими будинками і жилими приміщеннями (а.с.46-47).

У відповідності до ст.ст.3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно зі ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За правилами ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

На підставі ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Проте, відповідно до положень ч.2 ст.14 ЦК України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Як зазначено в статті ст.321 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

У відповідності до положень ч.2 ст.383 ЦК України власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Згідно з ч.1, 2 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власника на забудову, як зазначено у ч.3 ст.375 ЦК України здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил.

З'ясувавши фактичні обставини справи та дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно визначився з характером спірних правовідносин, дав їм належну правову оцінку.

Судовим розглядом встановлено, що зведена ОСОБА_6 конструкція в виді східців з залізобетонним майданчиком та металева огорожа є об'єктом самовільного будівництва, збудована з порушенням будівельних норм та недотриманням проектної документації, яка, в свою чергу, належним чином не узгоджена з повноважними органами, зведена на земельній ділянці, що не була відведена.

Місцевим судом з'ясовано, що проведене самочинне будівництво без дотримання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних норм і правил, з відхиленням від проекту. У встановлений законом спосіб ОСОБА_6 не були виконані обов'язкові передумови отримання необхідних дозволів повноважних органів на здійснення проведеної реконструкції.

За таких обставин, визнання неправомірною відмови власників суміжних квартир ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у наданні своєї згоди на тимчасове використання належної ОСОБА_6 квартири під офіс з обладнанням окремого виходу відповідно до технічного висновку не підпадає під ознаки способу захисту, передбаченого ст.16 ЦК України, тому що при вирішенні спору порушення прав позивача, які підлягають судовому захисту, не встановлено.

Колегія суддів також приймає до уваги, що ОСОБА_6 усупереч вимогам ч.1 ст.60 ЦПК України не надано суду першої і апеляційної інстанцій належних та допустимих доказів в обґрунтування заявлених вимог.

Із роз'яснень, викладених в п.5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» від 30.03.2012 року №6, слідує, що відповідно до вимог статті 376 ЦК право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об'єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування. У випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК).

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, що підтверджують існування дійсних перешкод з боку ОСОБА_6, які чиняться ним ОСОБА_7 у користуванні її власністю, суд першої інстанції правильно встановив відсутність правових підстав для задоволення її зустрічного позову.

З огляду на те, що судом не встановлено факту протиправних дій ОСОБА_6 відносно ОСОБА_7, її зустрічний позов в цій частині вимог також не підлягає задоволенню.

Додаткових доказів, які б спростували висновок місцевого суду щодо відсутності доказів про наявність у діях відповідача ОСОБА_6 складу цивільного правопорушення (протиправна поведінка, шкода, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, вина) ОСОБА_7 та її представником суду апеляційної інстанції не надано.

Відсутність протиправної поведінки в діях відповідача виключає наявність складу цивільного правопорушення, а також, і настання (застосування) цивільно-правової відповідальності у вигляді стягнення моральної шкоди, розмір якої наявними в матеріалах справи доказами не доведений.

З огляду на викладене, доводи ОСОБА_6 та ОСОБА_7, викладені в апеляційних скаргах, по суті не спростовують правильність висновків суду першої інстанції і не містять правових підстав для скасування судового рішення, передбачених статтею 309 ЦПК України.

При розгляді справи місцевий суд повно, об'єктивно та всебічно з дотриманням вимог процесуального права дослідив обставини справи, дав належну оцінку наданим сторонами доказам і постановив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

На підставі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 303, 307, 308, 313, 315, 317, 319, 325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

УХВАЛИ Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 та апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 05 березня 2013 року та додаткове рішення Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 16 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Мясоєдова Т.М. Бондарев Р.В. Яковенко Л.Г.