Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
№ 22-ц/778/3262/13 Головуючий у 1 інстанції: Курдюков В.М.
Суддя-доповідач: Боєва В.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 липня 2013 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Боєвої В.В.,
Суддів Денисенко Т.С., Коваленко А.І.,
При секретарі: Семенчук О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Токмацького районного суду Запорізької області від 11 квітня 2013 року у справі за заявою ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права на володіння земельною ділянкою,
В С Т А Н О В И Л А :
У квітні 2013 року ОСОБА_2, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до суду з заявою про визнання права на володіння земельною ділянкою .
Ухвалою Токмацького районного суду Запорізької області від 11 квітня 2013 року відмовлено в прийнятті заяви.
Не погоджуючись з ухвалою суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Пунктом 1) статті 312 ЦПК України передбачено, що розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
Постановивши 11 квітня 2013 року ухвалу про відмову в прийняття заяви ОСОБА_2, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права на володіння земельною ділянкою, суддя посилався на приписи частини 4 статті 256 ЦПК України і виходив з того, що з даної заяви вбачається спір про право, отже, справа має бути розглянута в позовному порядку.
Відповідно до статті 234 ЦПК України справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних органів за одержанням документа. Який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови.
Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, наводиться у статті 256 ЦПК України.
Так, частиною 1 статті 256 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту:
1) родинних відносин між фізичними особами;
2) перебування фізичної особи на утриманні;
3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню;
4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення;
5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу;
6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті;
7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження;
8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті;
9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. (Частину першу статті 256 доповнено пунктом 9 згідно із Законом N 1568-VI від 25.06.2009 )
За змістом частини 2 цієї статті у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Проте, частиною 3 статті 256 ЦПК України передбачено, що справи про встановлення факту належності особі паспорта, військового квитка, квитка про членство в об'єднанні громадян, а також свідоцтв, що їх видають органи державної реєстрації актів цивільного стану, судовому розгляду в окремому провадженні не підлягають.
Згідно частини 4 статті 256 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Як убачається з назви заяви, поданої до суду першої інстанції («Про визнання права на володіння земельною ділянкою»), з вимог, заявлених ОСОБА_2, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та з матеріалів справи, заявники звернулися до суду про встановлення права на володіння земельною ділянкою, оскільки їм відмовлено в оформленні в нотаріальному порядку спадкового нерухомого майна після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року матері заявників - ОСОБА_6 - в зв'язку з тим, що правовстановлюючий документ (державний акт) на земельну ділянку оформлений не належним чином (постанова нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 08.10.2009 р. - на а. с. 17).
Тобто, такі вимоги мають розглядатися в позовному поряду з залученням в якості відповідача відповідної територіальної громади, на території якої знаходиться спірна земельна ділянка.
За таких обставин оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою і не свідчить про порушення судом першої норм процесуального права, а доводи апеляційної скарги є необгрунтованими і не спростовують висновків суду.
Керуючись ст. ст. 307, 312 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Ухвалу Токмацького районного суду Запорізької області від 11 квітня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: