АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/259/13 Головуючий у 1 інстанції Борисова Н.А.

Категорія ч. 2 ст. 190 КК України Доповідач Крот С.І.

УХВАЛА

Іменем України

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Крот С.І.,

суддів Косенка Л.М., Ферафонтова В.Ю.,

при секретарі Лісіні С.В.,

за участю прокурора Зленка О.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську 24 липня 2013 року кримінальне провадження № 12013040340001471 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 травня 2013 року.

Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Нікополя Дніпропетровської області, мешканця АДРЕСА_1, судимого вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 січня 2013 року за ч. 1 ст.190 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк три роки зі звільненням від його відбування з випробуванням на підставі ст. 75 КК з іспитовим строком тривалістю два роки,

засуджено за ч. 2 ст. 190 КК України до покарання в виді позбавлення волі на строк один рік.

Відповідно до вимог ст. 71, ч. 1 ст. 72 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Нікопольського міськрайонного суду від 21 січня 2013 року та остаточно ОСОБА_1 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк один рік вісім місяців.

Вирішено питання про речові докази.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він 24 лютого 2013 року близько 15 години 15 хвилин, знаходячись біля футбольного поля, розташованого біля дитячого інтернату за адресою: м. Нікополь Дніпропетровської області, вул. Чубаря, 30, маючи умисел, направлений на заволодіння чужим майном, а саме мобільним телефоном «Nokia X2», який належить ОСОБА_2 і який останній передав ОСОБА_1 ніби то для визначення проміжку часу гри у футбол, при цьому ОСОБА_1, запевняючи ОСОБА_2, що одразу поверне мобільний телефон, заздалегідь не мав наміру повернути його власнику, тобто зловживаючи довірою потерпілого, умисно, з корисливих мотивів, повторно заволодів мобільним телефоном «Nokia X2» вартістю 350 гривень із сім картою мобільного оператора «МТС» вартістю 10 гривень, причинивши потерпілому ОСОБА_2 збиток на суму 360 гривень. З місця події зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_1 просить вирок суду змінити, доповнивши його абзацом наступного змісту: "На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробувальним терміном 3 роки та покладенням на нього обов'язків, передбачених п.п. 2-4 ч. 1 ст. 76 КК України", при цьому посилається на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через його надмірну суворість.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду Дніпропетровської області, пояснювання обвинуваченого ОСОБА_1 на підтримку його апеляційної скарги, думку прокурора Зленка О.В., який вважав вирок законним і обґрунтованим, а тому просив залишити його без зміни, а подану апеляцію без задоволення, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, провівши судові дебати та заслухавши останнє слово обвинуваченого, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок суду не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення, за який його засуджено, за обставин, зазначених у вироку, підтверджується зібраними у встановленому законом порядку та належно перевіреними в судовому засіданні доказами, яким суд дав правильну оцінку, і в апеляції не оскаржується.

З викладеними в апеляційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_1 доводами про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, через його надмірну суворість, колегія суддів погодитися не може.

Кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 190 КК України так само є правильною і обвинуваченим в апеляції також не оскаржується.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які є безумовними підставами для скасування судового рішення, по провадженню не встановлено.

Відповідно до ст. 65 КК суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначене ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України і воно є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових правопорушень.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд з достатньою повнотою врахував усі обставини кримінального провадження, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого та обставини, що впливають на покарання. При призначенні покарання суд врахував те, що ОСОБА_1 щиро кається в скоєному, сам надав для огляду мобільний телефон «Nokia X2», який знаходився в робочому стані, не мав пошкоджень та був вилучений у нього та переданий потерпілому, але притягається до кримінальної відповідальності за кримінальне правопорушення, яке вчинив під час невідбутого покарання, постійного місця роботи не має, на його утриманні ніхто не перебуває. Цивільний позов до нього не заявлений.

Обставин, що обтяжують покарання, суд не встановив.

Посилання засудженого ОСОБА_1 в апеляції на те, що він надавав активну допомогу правозахисним органам, передавши телефон представникам влади в непошкодженому стані, повністю усвідомив свою вину в скоєному злочині, щиросердно розкаявся, повністю відшкодував матеріальну шкоду потерпілому, мають місце, але при цьому вони були враховані судом першої інстанції при постановленні вироку, яким призначено обвинуваченому мінімальний строк позбавлення волі і частково приєднано 8 місяців позбавлення волі переведеного менш суворого покарання в більш суворий за попереднім вироком суду.

Доводи засудженого в судовому засіданні під час апеляційного розгляду про те, що на даний час він працевлаштувався, не є підставою для пом'якшення призначеного ОСОБА_1 покарання.

З огляду на це наведені в апеляційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_1 доводи про те, що призначене покарання не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі обвинуваченого і за своїм видом є явно несправедливим внаслідок суворості, не впливають на відповідність призначеного покарання і не містять достатніх даних про призначення йому покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, про що наполягав в своїй апеляції обвинувачений.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що не має підстав для застосування до обвинуваченого положень ст.ст 75, 76 КК України.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Вирок Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 травня 2013 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.

Відповідно до ст. 426 КПК України на судові рішення першої та апеляційної інстанцій можуть бути подані касаційні скарги протягом трьох місяців з моменту набрання ними законної сили - з дня проголошення судом апеляційної інстанції.

Судді