АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 11-кп/774/244/13 Головуючий у 1 й інстанції - Чуприна А.П.
Справа № 182/1470/13-к Доповідач:суддя апеляційного суду - Дрибас Л.І.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 серпня 2013 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Дрибаса Л.І.
суддів - Коваленко В.Д., Бровченко Л.В
за участю секретаря - Філіної Я.Г.
прокурора - Брусєнцової І.В.
обвинуваченого - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 березня 2013 року, -
В с т а н о в и л а :
Вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 березня 2013 року визнано винним
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Нікополь Дніпропетровської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимий, останній раз:
- 15.09. 2011 року Нікопольським міськрайонним судом за ч. 2 ст. 309, ст. 71 КК України до 2 років позбавлення волі. Звільнений 07 листопада 2012 року умовно-достроково на 7 місяців 13 днів, -
та призначено покарання по ч. 1 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки 6 місяців.
На підставі ст. 71 КК України, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком від 15.09.2011 року, ОСОБА_3 призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.
Вироком суду ОСОБА_3 визнано винним та йому призначено покарання за те, що він 19 січня 2013 року, приблизно об 11 годині, знаходячись в домоволодінні АДРЕСА_1 скориставшись тим, що ОСОБА_4 відволікся, з корисливих мотивів, таємно, умисно, викрав 200 грн., які належали ОСОБА_4
В апеляційній скарзі та доповненнях до неї обвинувачений просить вирок суду, в частині призначення покарання, змінити, застосувати до нього положення ст. 69 КК України і призначити більш м'яке покарання. На його думку, суд першої інстанції не врахував належним чином ряд обставин, які пом'якшують покарання, такі як: щиросердечне розкаяння, активне сприяння слідству, наявність тяжкої хвороби; зазначає, що має матір пенсійного віку, яка потребує його піклування.
В запереченнях прокурор вважає апеляцію обвинуваченого незаконною та не обгрунтованою, просить залишити її без задоволення, а вирок суду без зміни.
Розглянувши апеляційну скаргу, вислухавши думку прокурора, який вважав вирок суду законним та обґрунтованим, а апеляцію такою, що задоволенню не підлягає, пояснення обвинуваченого, який підтримав подану апеляцію та просив вирок суду змінити, дослідивши матеріали справи в межах апеляції, обговоривши доводи, викладені в апеляції та в судовому засіданні, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Висновки суду щодо фактичних обставин скоєного злочину і вини обвинуваченого у його вчиненні є правильними і не оспорювались учасниками кримінального провадження як в суді першої інстанції так і не оскаржуються в апеляції. Суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).
Із матеріалів кримінального провадження, журналу судового засідання та звукозапису випливає, що суд повно, усестороннє та об'єктивно дослідив всі обставини справи, допитав обвинуваченого, потерпілого, дослідив всі докази - як ті, що підтверджують вину засудженого так і ті, на які засуджений посилається на свій захист, вирішив відповідно до закону всі клопотання сторін, з'ясував думку обвинуваченого про можливість закінчення судового слідства. Клопотання про доповнення судового слідства обвинувачений не заявив. Під час перевірки справи колегія суддів підстав для сумніву в об'єктивності та неупередженості суду першої інстанції не встановила.
Доводи обвинуваченого про те, що суд незаконно відхилив його клопотання про призначення щодо нього психіатричної експертизи, чим, на його думку, допустив істотні порушення норм процесуального закону, колегія суддів розцінює, як надумані. Із матеріалів кримінального провадження та звукозапису судового засідання випливає, що обвинувачений впродовж судового засідання не заявляв клопотання про проведення щодо нього психіатричної експертизи.
Крім того, із змісту статей 242 та 332 КПК України вбачається, що слідчий або прокурор призначає проведення експертизи щодо визначення психічного стану обвинуваченого за наявності відомостей, які викликають сумнів щодо його осудності, обмеженої осудності.
Згідно з ч. 1 ст. 509 КПК України слідчий, прокурор зобов'язані залучити експерта (експертів) для проведення психіатричної експертизи у разі, якщо під час кримінального провадження будуть встановлені обставини, які дають підстави вважати, що особа під час вчинення суспільно небезпечного діяння була в неосудному, або обмежено осудному стані, або вчинила кримінальне правопорушення в осудному стані, але після його вчинення захворіла на психічну хворобу, яка позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними.
Колегією суддів встановлено, що ні під час досудового розслідування, ні під час судового розгляду матеріалів кримінального провадження, не було виявлено передбачених законом підстав, які б викликали сумніви в осудності чи неосудності ОСОБА_3, у зв'язку з чим необхідно було б призначати психіатричну експертизу. З огляду на вищенаведене колегія суддів такі доводи обвинуваченого розцінює як намагання ввести суд в оману та уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин.
Відповідно до ст.ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
При призначенні покарання суд першої інстанції врахував належним чином ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії середньої тяжкості, особу засудженого, який згідно характеристики з місяця проживання вживає наркотичні засоби, схильний до вчинення правопорушень, не працює та не вжив заходів до свого працевлаштування. Суд також врахував обставину, що обтяжує покарання - вчинення злочину щодо особи похилого віку.
Колегія суддів враховує, що обвинуваченому раніше призначалося покарання з випробуванням, проте він не виправдав довіру суду і вчинив злочин в період випробувального терміну. Також колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_3 вчинив умисний злочин в період невідбутої частини покарання при умовно-достроковому звільненні, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення та вести суспільного корисний спосіб життя.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що покарання ОСОБА_3 призначено відповідно до положень загальної частини КК України в межах санкції статті, яке є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів і яке слід вважати справедливим, у зв'язку з чим відповідні доводи обвинуваченого задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного й керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України колегія суддів апеляційного суду, -
У Х В А Л И Л А:
Вирок Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 березня 2013 року щодо ОСОБА_3 залишити без змін, а його апеляцію - без задоволення.
Судді апеляційного суду:
______________________________ _________________________________ ______________________________
Л.І. Дрибас В.Д. Коваленко Л.В. Бровченко