Ухвала
іменем україни
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Літвінова Є.В.
суддів:Тельнікової І.Г., Франтовської Т.І.
розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 12 серпня 2013 року касаційну скаргу адвоката ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Харцизького міського суду Донецької області від 25 березня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 25 червня 2013 року,
В С Т А Н О В И Л А:
Вироком Харцизького міського суду Донецької області від 25 березня 2013 року
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Кумачове, Старобешівського району, Донецької області, який проживає АДРЕСА_1 раніше судимий:
· 16.04.2004 року Харцизьким міським судом Донецької області за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років обмеження волі з випробувальним строком на 1 рік;
· 16.08.2005 року Будьонівським районним судом м. Донецька за ч. 1 ст. 152 КК України до 4 років позбавлення волі;
· 05.09.2005 року Ленінським районним судом м. Донецька за ст.ст. 152 ч. 2, 153 ч. 2, 186 ч. 2, 15 ч. 3, 152 ч. 1 КК України до 8 років 6 місяців позбавлення волі. Звільнився 31.01.2011 року по постанові Торезького міського суду Донецької області від 21.01.2011 року умовно-достроково на не відбутий термін 2 роки 8 місяців 26 днів,
засуджений за:
· п. 9 ч. 2 ст. 115 КК України до 14 років позбавлення волі;
· ч. 3 ст. 152 КК України до 11 років позбавлення волі;
· ч. 2 ст. 153 КК України до 6 років позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, призначено ОСОБА_5 покарання у вигляді 14 років 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання, призначеного ОСОБА_5 частково приєднано не відбуту частину покарання за вироком Ленінського районного суду м. Донецька від 05.09.2005 р. за ст.ст. 152 ч. 2, 153 ч. 2, 186 ч. 2, ст. 15 ч. 3, 152 ч. 1 КК України та остаточно призначено ОСОБА_5 - 15 років позбавлення волі.
Вироком вирішено питання про відшкодування моральної шкоди, про стягнення судових витрат та про речові докази.
Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 25 червня 2013 року вирок суду залишений без зміни.
У касаційній скарзі адвокат засудженого просить судові рішення скасувати, справу направити на новий судовий розгляд через неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, неповноту та однобічність судового слідства. Посилається на те, що докази отримані з порушенням вимог кримінально процесуального закону і є недопустимими; що в матеріалах справи відсутні будь-які докази причетності ОСОБА_5 до інкримінованих йому злочинів. Також вказує, що апеляційний суд не перевірив доводи, викладені в апеляційній скарзі, та належним чином не мотивував своє рішення.
Як встановлено судом першої та апеляційної інстанцій, 17 березня 2011 року, приблизно о 22 год. 30 хв., ОСОБА_5, будучи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в районі будинку № 5, розташованого по вул. Леніна в м. Зугресі, зустрів раніше йому незнайому неповнолітню ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4. Після чого у ОСОБА_5 виник намір на зґвалтування і задоволення з останньою статевої пристрасті неприродним способом з подальшим її вбивством, оскільки побоювався, що вона може викрити його в скоєному ним відносно неї злочині.
Реалізовуючи свій злочинний намір і скориставшись темним часом доби, відсутністю сторонніх осіб, а також своєю фізичною перевагою, підійшов до неповнолітньої ОСОБА_6 і діючи умисно, протиправно, з метою придушення можливого опору, схопив останню однією рукою за тулуб, а іншою рукою прикрив рота, позбавивши, таким чином, неповнолітню ОСОБА_6 можливості втекти і покликати на допомогу, відвів потерпілу у безлюдне місце - на ділянку місцевості, розташовану в районі 07 км залізничного полотна м. Зугрес, Іловайської дистанції шляху і вчинив з нею насильницький статевий акт природним способом.
Продовжуючи свої злочинні дії, 17.03.2011 року приблизно о 23 год. 30 хв. ОСОБА_5 використовуючи свою фізичну перевагу, темний час доби, відсутність сторонніх осіб, до яких неповнолітня ОСОБА_6 могла б звернутися по допомогу, відвів останню до моста, розташованого в районі 75 км залізничного полотна Троїцько-Харцизької сільради Іловайської дистанції шляху ПЧ-14, будучи особою, що раніше скоїла кримінальне правопорушення, передбачене ст. 152 КК України, діючи умисно, повторно, з низинних мотивів задовольнив з неповнолітньою ОСОБА_6 статеву пристрасть неприродним шляхом.
Продовжуючи свої злочинні дії, 18 березня 2011 року, приблизно о 01 год. ОСОБА_5, використовуючи свою фізичну перевагу, темний час доби, відсутність сторонніх осіб, відвів неповнолітню ОСОБА_6 до ділянки місцевості, розташованої в районі покинутого будинку АДРЕСА_2, де, скориставшись віком ОСОБА_6, безлюдним місцем, під загрозою застосування фізичного насильства, будучи особою, яка раніше скоїла кримінальне правопорушення, передбачене ст. 152 КК України, діючи умисно, повторно, з низинних мотивів задовольнив з неповнолітньою ОСОБА_6 статеву пристрасть неприродним шляхом, після чого вирішив реалізувати виниклий у нього намір на протиправне спричинення смерті неповнолітній ОСОБА_6
Реалізовуючи свій злочинний намір, спрямований на протиправне спричинення смерті іншій людині, діючи умисно, із страху перед можливою відповідальністю за раніше вчинені ним злочини, ОСОБА_5, з метою умисного вбивства закрив неповнолітній ОСОБА_6 лівою долонею рот і ніс, правою рукою здавив шию, позбавивши таким чином неповнолітню ОСОБА_6. можливості дихати, від чого остання померла на місці.
Смерть ОСОБА_6 наступила внаслідок механічної асфіксії від закриття отворів рота і носа долонею.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши касаційну скаргу та долучені до неї копії судових рішень, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_5 винним себе у зґвалтуванні, тобто статевих зносинах із застосуванням фізичного насильства, вчиненого повторно, особою, що раніше скоїла кримінальне правопорушення, передбачене ст. 153 КК України, зґвалтування неповнолітньої; в задоволенні статевої пристрасті неприродним способом із загрозою застосування фізичного насильства, вчиненого повторно, особою, що раніше скоїла кримінальне правопорушення, передбачене ст. 152 КК України, вчинене відносно неповнолітньої; в умисному вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині з метою приховати інше кримінальне правопорушення - не визнав.
На підставі пояснень засудженого, показань свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, висновків судово-медичної експертизи № 80, висновку додаткової судово-медичної експертизи № 13, висновку комплексної імунологічної та молекулярно-генетичної експертизи № 70/71, висновку додаткової молекулярно-генетичної експертизи № 132, висновку комплексної біологічної експертизи та експертизи волокнистих матеріалів № 2351/10, 2549/15, висновку додаткової біологічної експертизи та експертизи волокнистих матеріалів № 4235/10, 4235/15 та інших доказів по справі, суд першої інстанції дійшов висновку щодо доведеності вини ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому правопорушень та кваліфікував його дії за п. 9 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 153 КК України.
Не погоджуючись з вироком суду, захисник ОСОБА_4 в інтересах засудженого подав апеляційну скаргу, в якій наводились доводи, аналогічні доводам його касаційної скарги.
Апеляційний суд в межах повноважень та в порядку, визначеному ст. 404 КПК України, розглянув у повному обсязі доводи апеляційної скарги захисника. Визнав ці доводи, з наведенням в ухвалі відповідних мотивів, безпідставними і обґрунтовано дійшов висновку про залишення вироку щодо засудження ОСОБА_5 за п. 9 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 153 КК України без зміни.
Висновки апеляційного суду належним чином мотивовані. Вважати ці висновки необґрунтованими чи сумнівними підстав немає.
Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Істотних порушень кримінального процесуального закону або неправильного застосування кримінального закону при розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій, судом касаційної інстанції не виявлено.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
При призначенні засудженому ОСОБА_5 покарання суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України, в достатній мірі врахував ступінь тяжкості вчинених засудженим злочинів, конкретні обставини справи, дані про його особу та призначив покарання необхідне й достатнє для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Таким чином, суд касаційної інстанції вважає, що по даній справі необхідно відмовити у відкритті касаційного провадження, оскільки з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
На підставі наведеного, керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою адвоката ОСОБА_4 на вирок Харцизького міського суду Донецької області від 25 березня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 25 червня 2013 року відносно засудженого ОСОБА_5.
Судді:
Літвінов Є.В. Тельнікова І.Г. Франтовська Т.І.