справа №108/11776/12

провадження № 2/107/347/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2013 року

Керченський міський суд Автономної Республіки Крим в складі:

головуючого судді - Кисельова Є. М.,

при секретарі - Дробот К. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Керчі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, виконавчого комітету Керченської міської ради, комунального підприємства «Мій дім», третя особа - Керченська міська рада про визнання приватизації та свідоцтва про право власності недійсними,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2012 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідачів про визнання недійсним рішення органу приватизації та визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло.

Позовні вимоги мотивує тими обставинами, що з 1985 року до 2009 року перебував з відповідачем ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі. У 1985 році дружина прописала його у квартирі АДРЕСА_1. Без відома чоловіка ОСОБА_2 у 1993 році подала до міської ради заяву про приватизацію квартири і на підставі розпорядження Керченської міської ради від 03 червня 1993 року отримала свідоцтво про власності на зазначену квартиру. Вважає, що приватизація житла була проведена з порушенням Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», оскільки на момент приватизації він був членом сім'ї наймача і був зареєстрований у спірній квартирі.

В судовому засіданні позивч та його представник позов підтримали у повному обсязі, просили позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнала. Зазначила, що у 1969 році виконавчий комітет Керченської міської ради депутатів надав спірну квартиру їй та її дітям як родині загиблого військовослужбовця. Відповідачка разом із двома синами вселилася до квартири на підставі ордеру №1208 від 29 серпня 1969 року. У березні 1985 року зареєструвала шлюб із позивачем.

У 1993 році ОСОБА_2 приватизувала квартиру, позивач добре знав про те, що квартиру вона оформила на своє ім'я. Зі згоди чоловіка ОСОБА_2 у 1994 році подарувала квартиру синові - ОСОБА_3. Згода чоловіка на дарування квартири ще раз свідчить про те, що він знав про приватизацію квартири. Просить застосувати позовну давність відповідно до вимог ст.267 ЦК України.

Відповідач ОСОБА_3 до зали судового засідання не з'явився. Судом було надіслано доручення Артемівському районному суду м. Луганська про допит ОСОБА_3, однак зазначене доручення не було виконане у зв'язку з неявкою відповідача до суду.

Представники відповідачів - виконавчого комітету Керченської міської ради, КП «Мій дім», а також третьої особи - Керченської міської ради у судове засідання не з'явились. Повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи. Причини своєї неявки суду не повідомили.

Вислухавши пояснення позивача, представника позивача, відповідача ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено, що згідно розпорядження виконавчого комітету Керченської міської ради народних депутатів № 1789-р від 03 червня 1993 року ОСОБА_1 ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Позивач зареєстрований у спірній квартирі з 22 березня 1985 року (а.с.13- зворот). До 15 грудня 2009 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с.9).

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» 2482-XII від 19.06.1992 (в редакції, що діяла момент приватизації спірної квартири) приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами. Передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку). Із змісту ст.5 Закону вбачається, що до членів сім'ї наймача включаються лише громадяни, які постійно проживали в квартирі (будинку) разом з наймачем або за якими зберігається право на житло на момент введення в дію цього Закону.

Приватизація квартири відбулася в червні 1993 року, проте з позовною заявою про визнання приватизації недійсною позивач звернувся до суду лише в листопаді 2012 року, тобто майже через 19 років, що свідчить про пропуск строку позовної давності.

17 листопада 1994 року було укладено договір дарування спірної квартири АДРЕСА_1, відповідно до якого ОСОБА_5 подарувала, а ОСОБА_3 - прийняв у дар квартиру. У договорі також було зазначено, що квартира належить ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про власності на житло, виданого Керченським міським виконавчим комітетом 03 червня 1993 року згідно розпорядження від 03 червня 1993 року №1789 - р. Згідно із заявою, поданою 17 листопада 1994 року ОСОБА_1 до Першої Керченської державної нотаріальної контори, останній не заперечував проти дарування дружиною - ОСОБА_5 - вищевказаної квартири синові.

Таким чином, надаючи згоду на відчуження квартири, ОСОБА_1, не міг не розуміти статусу квартири, а відтак - щонайменше з 17 листопада 1994 року міг дізнатися про порушення свого права.

Оскільки спірні правовідносини між сторонами виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України 2003 року, суд застосовує норми Цивільного Кодексу Української РСР 1963 року.

Відповідно до статті 71 цього кодексу загальний строк позовної давності за позовом особи, право якої порушене, встановлюється в три роки. Відповідно до ст.73 Цивільного Кодексу Української РСР 1963 року позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторони. Закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові (стаття 80 Кодексу).

З огляду на викладені обставини, у задоволенні позову про визнання приватизації недійсною та визнання свідоцтва про право власності на квартиру недійсним слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 71, 73, 80 Цивільного Кодексу Української РСР 1963 року, ст.ст. 60, 213-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду АР Крим через Керченський міський суд АР Крим протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Є. М. Кисельов