№ справа:117/5083/2012Головуючий суду першої інстанції:Білей Володимир Петрович

№ провадження:11/190/640/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Кунцов В. О.

_________________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2013 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді -Капустіної Л.П.,

Суддів -Кунцова В.О., Рижової І.В..,

при секретарі -

за участю прокурора - Ярошенко Л.Д.,

засудженого - ОСОБА_6, захисника - ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі кримінальну справу за апеляцією прокурора на вирок Сакського міськрайонного суду АРК від 14 лютого 2013 року, яким:

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Єлизаветове Сакського району, АРК, громадянин України, з середньою освітою, не одружений, не працюючий, інвалід 2 групи, проживаючий: АДРЕСА_1, на підставі ст.. 89 КК України не судимий

визнаний винним та засуджений за ч. 2 ст. 190 КК України до 2 років позбавлення волі, за ст.. 353 КК України до 6 місяців арешту.

На підставі ст.. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань остаточно призначене покарання у виді 2 років 3 місяців позбавлення волі.

На підставі ст.. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням, іспитовий строк встановлений у 2 роки.

На підставі ст.. 76 КК України на нього покладені обов'язки.

ВСТАНОВИЛА:

Вироком ОСОБА_6 визнаний винним та засуджений за заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), вчинене за попередньою змовою групою осіб та за самовільне присвоєння владних повноважень або звання службової особи, поєднане з вчиненням суспільно небезпечного діяння за нижчевикладених обставин.

Так, 13.11.2008р. приблизно об 11. год. ОСОБА_6 на автомобілі марки «ВАЗ 21011» р.н. «НОМЕР_1», під керуванням останнього разом з іншими особами приїхали на місце проживання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_2, де діючи спільно та за попередньою змовою між собою, повідомивши йому наперед неправдиву інформацію, що вони є працівниками міліції та прибули для проведення обшуку в його домоволодінні з метою виявлення та вилучення наркотичних

засобів. Після чого, ОСОБА_6 залишився в автомобілі, а інші особи візуально оглянули територію двору та приміщення господарських будівель, імітуючи проведення обшуку. Потім вони пред'явили ОСОБА_8 вимоги добровільно видати наявні у нього наркотичні засоби. ОСОБА_8, будучи введеним в оману, сприймаючи ОСОБА_6 та ін. осіб за працівників міліції, добровільно видав їм невстановлену кількість рослинної речовини, повідомивши, що вона є наркотичним засобом - маріхуаною.

Продовжуючи свої злочинні дії, інші особи повідомили ОСОБА_8 неправдиві відомості про те, що у разі передачі їм грошових коштів в сумі 6000грн., його не будуть притягувати до кримінальної відповідальності, на що ОСОБА_8 відповів, що має у своєму розпорядженні тільки 1000грн.

Прокурор в апеляції, фактично не оскаржуючи доведеність вини, просить скасувати вирок, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд, мотивуючи тим, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, що виразилось в наступному. Так, суд зазначив, що ОСОБА_6 визнав свою вину, однак з його показань у судовому засіданні вбачається протилежне. Крім того, призначене судом покарання є несправедливим внаслідок його надмірної м'якості, а також судом необґрунтовано враховано в якості пом'якшуючих покарання обставин - щире каяття, оскільки вину він не визнав, вчинив злочин, який на підставі ст.. 12 КК України відноситься до злочинів середньої тяжкості та задовільно характеризується за місцем проживання.

Засуджений ОСОБА_6 у запереченні на апеляцію прокурора просить залишити її без задоволення, а вирок - без зміни, мотивуючи тим, що він визнав свою вину, про що вказав у своїй явці з повинною, покарання призначене судом відповідає його особі та ступеню тяжкості вчиненого злочину.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав свою апеляцію, засудженого ОСОБА_6, який заперечував проти її задоволення та в останньому слові просив залишити вирок суду без зміни, захисника ОСОБА_7, яка підтримала думку свого підзахисного та також заперечувала проти задоволення поданої прокурором апеляції, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Доводи прокурора про те що, судом необґрунтовано враховано в якості пом'якшуючої покарання обставини - повне визнання вини, оскільки з його показань вбачається протилежне, не відповідають фактичним обставинам справи.

Так, з показань засудженого ОСОБА_6 вбачається, що він повністю визнав свою вину у вчиненому злочині, що підтвердив також у своїй явці з повинною, показаннях як на стадії досудового слідства, так і при судовому розгляді справи.

Так, як вбачається з протоколу судового засідання - достовірного джерела доказів, зауваження на який ніким з учасників судового розгляду, не подавалися, ОСОБА_6 дав наступні показання, згідно яких 13.11.2008р. йому на мобільний телефон подзвонив ОСОБА_9 та запропонував з'їздити разом з ним в с. Новоселівське Раздольненського району, на що він дав свою згоду, на виконання якої на своєму автомобілі ВАЗ 2101 разом зі ОСОБА_9, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вони поїхали до вказаного населеного пункту, а саме до будинку, розташування якого йому вказав ОСОБА_1. В той момент, коли, автомобіль зупинився біля вказаного будинку, ОСОБА_1 сказав, що ми приїхали для того, щоб забрати у господаря будинку коноплю. Після цього, ОСОБА_9, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вийшли з автомашини та зайшли на подвір'я будинку, а він залишився біля своєї машини, оскільки вони сказали йому нікуди не уходити. Він побачив, як ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зайшли до будинку, а ОСОБА_9 та ОСОБА_3 залишилися на подвір'ї та почали шукали коноплю. Що відбувалося у самому будинку він не бачив. Через деякий час з будинку вийшов ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 та потерпілим ОСОБА_8, які пішли до гаражу, з якого потерпілий виніс дюралюмінієвий короб, в якому знаходилася конопля та поставив його до багажнику ОСОБА_6 Після цього потерпілий зайшов до свого будинку, а ОСОБА_9, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 покинули місце проживання ОСОБА_8. Крім цього, ОСОБА_6 зауважив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у будинку брали ще щось, що саме він не бачив. Далі, по дорозі до с. Кольцове на автомобілі усі зупинилися, ОСОБА_9, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вийшли з автомашини, розділили коноплю на чотирьох, при чому пригостили також і ОСОБА_6. Приїхавши до с. Кольцове ОСОБА_6 висадив усіх та сказав, щоб з подібними питаннями вони не зверталися. Після цього, вказані особи знову просили його про допомогу, але він відмовився, оскільки зрозумів, що необмірковано втягнувся. З цього приводу він у 2009році писав явку з повинною (т. 4 а.с. 152 - протокол судового засідання).

Вказані показання логічно та послідовно узгоджуються також із поданим на стадії апеляційного розгляду даної кримінальної справи по суті, запереченням засудженого ОСОБА_6 на апеляцію прокурора, особисто підписаного ним, з якого випливає наступне.

Так, ОСОБА_6, приїхавши на місце проживання потерпілого ОСОБА_8 на автомобілі під його керівництвом, залишившись в автомобілі, бачив, що особи, які разом з ним приїхали, імітували проведення обшуку на території подвір'я ОСОБА_8. Після цього, вказані особи пред'явили потерпілому вимогу добровільно видати наявні у того наркотичні засоби. У свою чергу, ОСОБА_8, будучи введеним в оману, сприймаючи ОСОБА_6 та інших присутніх з ним осіб за працівників міліції, добровільно видав їм наркотичний засіб - маріхуану. Після чого, повідомили ОСОБА_8 неправдиві відомості щодо того, що згодні не притягувати його кримінальної відповідальності за умови передачі грошових коштів у розмірі 6000грн., на що останній погодився, повідомивши, що в його розпорядженні є тільки 1000грн. Крім того, ОСОБА_6 знову підтвердив, що дійсно приймав участь у вчиненні даного злочину, про що вказав у своїй явці з повинною, показаннях як на стадії досудового розслідування справи, так і на стадії судового розгляду справи. Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_8 дав аналогічного змісту показання. Той факт, ОСОБА_6 дійсно не покидав салон автомобіля, а також вищевикладене свідчить про другорядну роль засудженого у вчиненні спільного злочину за попередньою змовою групою осіб.

Крім того, аналіз вказаних показань дає підстави зробити висновок, що ОСОБА_6, було достовірно відомо про наміри своїх співучасників, які діяли спільно, спирались один на одного у своїх діях, між їх діями однозначно вбачається причинний зв'язок, що свідчить про те, що вони бажали та свідомо допускали настання суспільно небезпечних наслідків саме у вигляді шахрайства, про що у свою чергу свідчить цілеспрямований характер спільних дій, які і утворили об'єктивну сторону злочину, за який ОСОБА_6 засуджено за обставин, викладених у вироку.

Доводи прокурора в апеляції про те, що судом призначено несправедливе покарання внаслідок його надмірної м'якості, також є необґрунтованими з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_6 враховані пом'якшуючі його обставини - явка з повинною, визнання вини, щире каяття у вчиненому, відсутність претензій з боку потерпілого, який не настоював на суворому покаранні, задовільно характеризується за місцем проживання, раніше не судимий, вчинив злочин, який відноситься до злочинів середнього ступеню тяжкості, хворий на відкриту форму туберкульозу та є інвалідом 2 групи.

Крім того, на стадії апеляційного розгляду даної кримінальної справи щодо ОСОБА_6, захисником останнього надані документи, які підтверджують правильність рішення суду першої інстанції щодо призначення покарання саме з іспитовим строком, а саме:

- згідно довідки від 12.04.2013р. ОСОБА_6, 1973р.н. прийнятий на посаду водія-експедитора ТзОВ «Крим»,

- згідно характеристики з місця роботи ТзОВ «Крим» від 12.04.2013р. - ОСОБА_6 зарекомендував себе як відповідальна та дисциплінована особа,

- згідно копії посвідчення серії НОМЕР_2 від 09.04.2013р., ОСОБА_6 є інвалідом 3 групи,

- згідно акту обстеження матеріально-технічних умов родини від 05.03.2013р., наданої секретарем виконкому сільради за присутності депутата даної сільради - ОСОБА_6 надає матеріальну допомогу своїм батькам - пенсіонерам.

Викладене свідчить про те, що засуджений має стійкі соціальні зв'язки як за місцем свого проживання, так і роботи та родини, що робить недоцільним призначення покарання у виді реального позбавлення волі, тоді як санкція кримінального закону за вчинений злочин передбачає можливість застосування положень ст.. 75 КК України, суть якої полягає в тому, що засудженому надається можливість виправитися без реального відбуття покарання, призначеного судом. Крім того, гарантією забезпечення належної процесуальної поведінки засудженого дотримання чи недотримання умов іспитового строку, є обов'язки, передбачені ст.. 76 КК України та встановлені судом першої інстанції при призначенні покарання з випробуванням.

За таких обставин, судом виконані загальні правила призначення покарання, передбачені ст.. 65 КК України, покарання є необхідним та достатнім для попередження нових злочинів, підстав вважати його несправедливим внаслідок надмірної м'якості, як про це вказує прокурор у своїй апеляції, не має.

Перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що справу розглянуто повно та всебічно, істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б тягли скасування вироку, як про це просить захисник в апеляції, не встановлено.

Керуючись ст. ст. 362, 365-366 КПК України (в редакції 1960р.), п. 15 Розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію прокурора залишити без задоволення, а вирок Сакського міськрайонного суду АРК від 14.02.2013р. щодо ОСОБА_6 - без зміни.

Судді

В.О. Кунцов Л.П. Капустіна І.В.Рижова