№ справи:103/2685/12 Головуючий суду першої інстанції:Янін І.А.

№ провадження:22-ц/190/2996/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Берзіньш В. С.

________________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Берзіньш В.С

суддів:Кірюхіної М.В., Руснак А.П.,

при секретарі:Рижих М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи: сектор громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Бахчисарайського РВ ГУ МВС України в АРК, ОСОБА_9 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, зняття з реєстраційного обліку,

за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_9 про зобов'язання не чинити перешкоди в користуванні нерухомим майном, вселення до квартири, виселення без надання іншого житлового приміщення, стягнення моральної шкоди,

за апеляційними скаргами ОСОБА_6 та представника ОСОБА_7 - ОСОБА_11 на рішення Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 25 березня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

У травні 2012р. ОСОБА_6 звернувся до суду з вищезазначеним позовом та просив визнати ОСОБА_7 і ОСОБА_8 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1, оскільки вони в спірній квартирі не проживають декілька років без поважних причин, зняти їх з реєстраційного обліку.

У вересні 2012р. ОСОБА_7 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_9 про зобов'язання не чинити перешкоди в користуванні житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1, вселення в зазначену квартиру, виселення із неї ОСОБА_10 без надання іншого житлового приміщення, відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000 грн., мотивуючи тим, що з 2008р. вона за поважними причинами стала проживати у спірній квартирі тільки в період наданих їй відпусток. В спірну квартиру, в порушення вимог ст.ст. 65, 91, 98 ЖК України, без її згоди та згоди ОСОБА_8 самовільно вселилася ОСОБА_10; 17 серпня 2012 року ОСОБА_6 у присутності депутата, адвоката, свідків в категоричній формі відмовився впускати її в спірну квартиру. Оскільки тривалий час вона не може зайти до себе в квартиру, змушена ночувати у сторонніх осіб, позбавлена можливості користуватися своїми речами, змушена звертатися до міліції, за правовою допомогою, до суду, їй заподіяна моральна шкода, яку вона оцінила в 10 000 грн.

Рішенням Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 25 березня 2013 року позов ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи: сектор громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Бахчисарайського РВ ГУ МВС України в АРК, ОСОБА_9 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, зняття з реєстраційного обліку - задоволено частково.

Визнано ОСОБА_7 особою, що втратила право користування жилим приміщенням - квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1.

2

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 судовий збір у розмірі 53 грн. 65 коп. В решті частини позову відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7 до ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_9 про зобов'язання не чинити перешкоди в користуванні нерухомим майном, вселення до квартири, виселення без надання іншого житлового приміщення, стягнення моральної шкоди - відмовлено.

ОСОБА_6, не погодившись з рішенням суду в частині відмови в задоволенні його позову, подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про часткове скасування рішення суду, з ухваленням нового рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в частині визнання ОСОБА_8 особою, яка втратила право користування житловим приміщенням - квартирою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Вказує, що судом неповно з'ясовані обставини справи, у результаті чого неправильно застосовані норми матеріального права. ОСОБА_8 не є членом його сім'ї, тому вимоги п.7 ч. 3 ст. 71 ЖК України на нього не розповсюджуються.

Також, не погодившись з рішенням суду апеляційну скаргу подав представник ОСОБА_7 - ОСОБА_11, в якій ставить питання про скасування рішення суду, посилаючись на те, що рішення суду ухвалено по неповно з'ясованим обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що дані правовідносини регулюються не тільки Житловим кодексом України, а і Цивільним кодексом України, а саме главою 58 ЦК України найом (оренда), та суд ці норми права не застосував. У даному випадку наймодавцем житлового приміщення є СЗАТ «Крим-Аромат», проте СЗАТ «Крим-Аромат» ніяких позовних вимог не заявляло, а наймач не має права на пред'явлення такого позову. Суд не дав належної оцінки тим обставинам, що ОСОБА_6 виніс речі ОСОБА_7 із спірної, замінив вхідні двері та категорично відмовився її пускати в квартиру, у зв'язку з чим вона була вимушена влаштуватись на роботу в місті Києві.

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_6 і його представник, ОСОБА_10, ОСОБА_9 підтримали доводи апеляційної скарги ОСОБА_6, проти доводів апеляційної скарги представника ОСОБА_7 заперечували; представник ОСОБА_7 підтримав доводи поданої ним апеляційної скарги, проти доводів апеляційної скарги ОСОБА_6 заперечував.

Обговоривши доводи апеляційних скарг, заперечення на них, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційних скарг, колегія вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Так, статтями 303,308 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованність рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції; апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до положень ст.ст.10ч.1,3;11;.60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Постановлюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_6, суд виходив з обґрунтованості його вимог щодо визнання ОСОБА_7 особою, яка втратила право користування спірним житлом, та необгрунтованістю вимог про визнання ОСОБА_8 особою, яка втратила право користування спірним житлом. Постановлюючи рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_7, суд виходив із його необґрунтованості.

Такі висновки суду відповідають матеріалам справи та не суперечать положенням законодавства, зокрема, ст.71 ЖК України, ст.ст.1,3 ЦПК України, ст.15 ЦК України.

Так, відповідно до положень ст.ст.1,3 ЦПК України, ст.15 ЦК України захисту в порядку цивільного судочинства підлягають порушені, невизнанні або оспорювані права, свободи чи інтереси фізичних осіб.

3

Частинами 1 і 2 ст.71 ЖК України передбачено, що при тимчасовій відсутності за наймачем або членом його сім'ї жиле приміщення зберігається протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Згідно з п.7ч.3ст.71 ЖК України жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців у випадку взяття під варту або засудження до арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк чи довічне позбавлення волі - протягом усього часу перебування під вартою або відбування покарання, якщо в цьому будинку, квартирі (їх частині) залишилися проживати інші члени сім'ї.

Судом по справі встановлено, що ОСОБА_6 є основним наймачем спірної квартири АДРЕСА_1, який отримав зазначену квартиру на підставі ордеру від 26.07.1982р. та з 27.07.1982р. зареєстрований за зазначеною адресою; ОСОБА_6 та ОСОБА_9 постійно проживають у спірній квартирі, несуть витрати по її утриманню. Зазначені обставини встановлено також рішенням Бахчисарайського райсуду АРК від 28.03.2011р. та вони не підлягають доказуванню відповідно до положень ч.3ст.61 ЦПК України.

28.11.1990р. зареєстровано шлюб між ОСОБА_6 і ОСОБА_7 та з 1991р. ОСОБА_7 і її син ОСОБА_8 стали проживати у спірній квартирі; 20.11.2001р. зареєстровано розірвання зазначеного шлюбу.

Відповідно до довідки СЗАТ «Крим-Аромат» від 22.05.2012р. в спірній квартирі зареєстровані: ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_7 і ОСОБА_8

Судом також встановлено, що відповідач ОСОБА_7 не проживає у спірній квартирі АДРЕСА_1 без поважних причин з січня 2008 року, тобто, понад шестимісячного строку, передбаченого ч.1ст.71 ЖК України. Дані висновки суду підтверджуються матеріалами справи, зокрема, довідкою ТОВ «Торговий Дім Соляріс» від 17.01.2012р., змістом позовної заяви ОСОБА_7 .(а.с.44,81-83), поясненнями осіб, які беруть участь у справі, в судових засіданнях, із яких слідує, що ОСОБА_7 з 02.01.2008р. працює в цій організації, яка розташована в м. Києві по вул. Оранжерейна, 3, на посаді монтажниці за основною формою працевлаштування.

Враховуючи, що ОСОБА_7 втратила право користування спірною квартирою, її вимоги, викладені в зустрічному позові, є похідними від права користування житловою площею в цій квартирі, суд правильно прийшов до відсутність підстав для задоволення зустрічного позову.

Доводи ОСОБА_7 та її представника щодо не проживання ОСОБА_7 у спірній квартирі у зв'язку із поважними причинами - характером і особливостями її роботи були предметом дослідження суду першої інстанції та їм дано належну оцінку.

Не можуть бути взяті до уваги і доводи ОСОБА_7 та її представника щодо чинення перешкод у проживанні в спірній квартирі, оскільки із матеріалів справи слідує, що ОСОБА_6 перешкоджав її доступу в квартиру 17.08.2012р., тобто після пред'явлення 24.05.2012р. позову про визнання її особою, що втратила право користування житлом і на 04.04.2011р. - на час заміни дверей, вона вже з 02.01.2008р. працювала в Києві, тобто, не проживала понад шість місяців без поважних причин (а.с.2,82,89). Із заявою про продовження строку зберігання жилого приміщення відповідно до положень ст.71 ЖК України відповідач ОСОБА_7 не зверталася.

Доводи представника ОСОБА_7 - ОСОБА_11 щодо того, що наймач не має права на пред'явлення позову про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, та його посилання на застосування до спірних правовідносин положень глави 58 ЦК України найом (оренда) неспроможні, оскільки по справі встановлено, що спірна квартира АДРЕСА_1 не приватизована та знаходиться в будинку, який відноситься до державного житлового фонду, користування жилими приміщеннями в якому регулюються, зокрема, положеннями Глави 2 Житлового кодексу України, в тому числі і положеннями ст.71 цього Кодексу.

4

Інші доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_7 також не спростовують висновків суду. Підстав для скасування рішення суду в цій частині позову до за доводами апеляційної скарги немає.

По справі також встановлено, що відповідач ОСОБА_8 відбуває покарання, призначене вироком суду у вигляді позбавлення волі, що сторонами по справі не оспорюється та підтверджується матеріалами справи (а.с.29,51-55).

За таких обставин суд правильно прийшов до висновку про необґрунтованість позову відповідно до положень п.7ч.3ст.71 ЖК України.

Посилання апелянта ОСОБА_6 на те, що ОСОБА_8 не є членом його сім'ї, тому вимоги п.7 ч. 3 ст. 71 ЖК України на нього не розповсюджуються, ґрунтуються на помилковому розумінні і тлумаченні зазначених норм закону та спростовуються положеннями ч.3ст.64 ЖК України. Із суті положень п.7 ч. 3 та ч.4 ст. 71 ЖК України також слідує, що жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців у випадку взяття під варту або засудження до арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк чи довічне позбавлення волі - протягом усього часу перебування під вартою або відбування покарання.

Із письмових пояснень ОСОБА_8 також вбачається, що ОСОБА_8 знаходився під вартою з 18.05.2001р. по 23.08.2001р., в жовтні 2001р. був засуджений до 4 років позбавлення волі та звільнений умовно-достроково в травні 2004р., 16.11.2005р. був затриманий працівниками міліції та в подальшому засуджений до 8 років 10 місяців позбавлення волі.

Посилаючись на те, що ОСОБА_8 в 2001р. вибув на інше постійне місце проживання, ОСОБА_6 не надав належних і допустимих доказів в підтвердження цих доводів та позовні вимоги обґрунтовував підставами, передбаченими ст.71 ЖК України, а не підставами, передбаченими ст.107 ЖК України.

Підстав для скасування рішення суду в зазначеній частині за доводами апеляційної скарги ОСОБА_6 також немає.

З урахуванням наведеного, керуючись ст.ст.303,307,308 Цивільного процесуального кодексу України, колегія

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 та апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 - ОСОБА_11 - відхилити.

Рішення Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 25 березня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів.

Судді: Берзінш В.С. Кірюхіна М.В. Руснак А.П

Судді: