№ справи:105/466/13-ц Головуючий суду першої інстанції:Холкіна Г.І.
№ провадження:22-ц/190/3602/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Берзіньш В. С.
________________________________________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"07" серпня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді:Берзіньш В.С
суддів:Кірюхіної М.А. Руснак А.П.,
при секретарі:Рижих М.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа - відділ державної виконавчої служби Джанкойського міськрайонного управління юстиції в АРК про звільнення майна з-під арешту,
за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 05 квітня 2013 року та за апеляційною скаргою відділу державної виконавчої служби Джанкойського міськрайонного управління юстиції в АРК на окрему ухвалу Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 05 квітня 2013 року,
в с т а н о в и л а :
У січні 2013 року ОСОБА_6 звернувся до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що державним виконавцем ВДВС Джанкойського МУЮ в АР Крим ОСОБА_9 в порядку виконання рішення суду від 28.08.2012р. про стягнення з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 суми боргу за договором позики у розмірі 29 114грн.30коп. складено акт опису та арешту майна, а саме: борону зеленого кольору п'ятирядну з плугами та колесами, сіялку (фрізу) червоного кольору, косилку дводискову металеву червоного кольору- яке знаходилось за місцем проживання позивача - на території належного йому на праві власності домоволодіння АДРЕСА_1. Вважає, що арешт є незаконним, оскільки ОСОБА_8 ніколи в зазначеному будинку не проживав та майно належить позивачу на праві приватної власності, а не боржнику ОСОБА_8.
Рішенням Джанкойського міськрайонного суду від 05.04.2013р. ОСОБА_6 у задоволенні позову відмовлено та винесено окрему ухвалу від 05.04.2013р. на адресу Головного управління юстиції Міністерства юстиції в АРК для проведення службової перевірки стосовно дій державного виконавця ОСОБА_9 відділу державної виконавчої служби Джанкойського міськрайонного управління юстиції в АРК.
В апеляційній скарзі на рішення суду від 05.04.2013р. ОСОБА_6 просить скасувати рішення суду з ухваленням нового рішення по суті спору, посилаючись на неповне зясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, зокрема ст.ст.328 ЦК України, ст.55 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст.10,60 ЦПК України. Зазначає, що суд помилково послався на ст.59 Закону України «Про виконавче провадження», а не на ст.60 цього закону, якою регулюються питання знаття арешту з майна; суд дав неналежну оцінку поясненням свідків ОСОБА_10 і ОСОБА_12 щодо придбання ним спірного майна та належності спірного майна йому на праві власності; суд не взяв до уваги, що державний виконавець провів опис і арешт майна без направлення йому запиту про повідомлення даних щодо знаходження у нього майна, належного ОСОБА_8; представник відповідача ОСОБА_7 не надав суду будь-яких доказів про належність спірного майна ОСОБА_8
В апеляційній скарзі на окрему ухвалу суду від 05.04.2013р. відділу державної виконавчої служби Джанкойського міськрайонного управління юстиції в АРК, яка подана за підписом
2
представника відділу ВДВС старшого державного виконавця ОСОБА_9, ставиться питання про скасування зазначеної ухвали суду, як незаконної та необґрунтованої, постановленої з порушенням норм матеріального і процесуального права, зокрема ст.ст.11,12,20,32,55,60 Закону України «Про виконавче провадження», ст.211 ЦПК України.
В засідання апеляційного суду ОСОБА_6 і його представник підтримали доводи апеляційної скарги на рішення суду, проти доводів апеляційної скарги ВДВС Джанкойського міськрайонного управління юстиції в АРК заперечували; представники ВДВС Джанкойського міськрайонного управління юстиції в АРК та представник ОСОБА_7 підтримали доводи апеляційної скарги ВДВС Джанкойського міськрайонного управління юстиції в АРК на окрему ухвалу суду, проти доводів апеляційної скарги ОСОБА_6 заперечували.
Обговоривши доводи апеляційних скарги, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційних скарг, судова колегія вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_6 не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ВДВС Джанкойського МУЮ в АРК підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст.308,п.2ч.1ст.312 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права; апеляційний суд змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції, якщо питання вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права.
Постановлюючи рішення про відмову у задоволенні позву, суд виходив з необґрунтованості та недоведеності заявлених вимог, зокрема того, що питання щодо належності майна саме позивачу ОСОБА_6 є суперечливим та не спростовується доказами, наданими позивачем.
Такі висновки суду узгоджуються з матеріалами справи, фактичними обставинами справи та не суперечать положенням законодавства.
Так, із матеріалів справи слідує, що 01.10.2012р. ВДВС Джанкойського МУЮ в АР Крим було відкрито виконавче провадження за виконавчим листом, виданим Джанкойським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 суми боргу в розмірі 29 114грн.30коп.; боржник в добровільному порядку суму боргу не сплатив. 08.10.2012р. на адресу третіх осіб виконавцем було спрямовано запити щодо перевірки майнового стану боржника та згідно наданих відповідей у боржника відсутнє зареєстроване майно, на яке можливо звернути стягнення; 11.10.2012р. представником стягувача в ВДВС Джанкойського МУЮ було подано заяву щодо знаходження особистого майна боржника ОСОБА_8 за місцем проживання його матері - в АДРЕСА_1 (а.с.74-81), в якому проживала і мати ОСОБА_8- ОСОБА_11
06.12.2012р. державним виконавцем ВДВС Джанкойського МУЮ в АР Крим ОСОБА_9 в порядку виконання рішення суду від 28.08.2012р. про стягнення з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 суми боргу за договором позики у розмірі 29 114грн.30коп. складено акт опису та арешту майна, а саме: борону зеленого кольору п'ятирядну з плугами та колесами, сіялку (фрізу) червоного кольору, косилку дводискову металеву червоного кольору- яке знаходилось за місцем проживання позивача ОСОБА_6 - на території належного йому на праві власності домоволодіння АДРЕСА_1.
Позовні вимоги про звільнення майна з під арешту обґрунтовані тим, що зазначене майно придбане позивачем на підставі договорів купівлі-продажу та належить позивачу на праві приватної власності, а не боржнику ОСОБА_8; державним виконавцем порушено положення ст.55 Закону України «Про виконавче провадження» та діями працівника ВДВС він незаконно обмежений в можливості розпорядження своїм майном.
Між тим, згідно зі ст.10,11,60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог та на підставі доказів, наданих особами, які беруть участь у справі. Кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Статтею 328 ЦК України, на яку посилається апелянт, передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності
3
вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник вправі пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право не визнається або оспорюється іншою особою, а також у разі відсутності документа, який засвідчує його право власності.
Частиною 1ст.60 Закону України «Про виконавче провадження» також передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Позивачем не надано суду документів щодо права власності на спірне майно; надані ним посібники по експлуатації фрізи і косилки не є такими документами.
Посилаючись на придбання спірного майна на підставі правочинів, ОСОБА_6, в порушення вищезазначених положень процесуального законодавства, не надав належних та допустимих доказів в підтвердження своїх доводів щодо придбання ним майна, зазначеного в акті опису і арешту, за договорами купівлі-продажу (чеки, квитанції, т.і.) та не заявив в установленому порядку позовних вимог про визнання права власності на це майно.
За таких обставин суд правильно прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Доводи апелянта щодо помилкового посилання суду на ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» не спростовують висновків суду, оскільки зі змісту рішення суду слідує, що суд, в підтвердження своїх висновків, навів в оспорюваному рішенні положення ст.60 ЗУ «Про виконавче провадження» та керувався положеннями цієї статті, а не ст.59, назва якої помилково ним зазначена, що фактично є опискою в назві статті закону, що не призвело до неправильно вирішення справи та не є підставою для зміни чи скасування рішення суду відповідно до положень ст.309 ЦПК України.
Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду.
Відповідно до ч.1.ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Підстав для скасування рішення суду першої інстанції за доводами апеляційної скарги немає.
Разом з тим, із матеріалів справи також слідує, що, постановивши рішення про відмову в позові, суд першої інстанції постановив окрему ухвалу від 05.04.2013р. на адресу Головного управління юстиції Міністерства юстиції в АРК для проведення службової перевірки стосовно дій державного виконавця ОСОБА_9 відділу державної виконавчої служби Джанкойського міськрайонного управління юстиції в АРК.
При цьому суд виходив з того, що державним виконавцем проведення виконавчих дій за виконавчим провадженням щодо стягнення з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 заборгованості, а саме складання акту опису і арешту майна від 06.12.2012р. проведено не у відповідності з положеннями ч.1ст.11 та ч.1ст.55 Закону України «Про виконавче провадження».
Такі висновки суду не в повній мірі узгоджуються з матеріалами справи, положеннями законодавства.
Так, відповідно до ч.1ст.211 ЦПК України окрема ухвала може бути постановлена судом тоді, коли за результатами розгляду справи буде виявлено порушення закону, причини та умови, що сприяли вчиненню порушення.
Відтак, окрема ухвала може бути постановлена лише у разі, якщо під час судового розгляду встановлено склад правопорушення. Суд не може винести окрему ухвалу, яка за своїм змістом становить під сумнів законність та обґрунтованість прийнятого у цій справі рішення.
4
Між тим, рішенням суду від 05.04.2013р. складу правопорушення не встановлено та у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено в повному обсязі за його необгрунтованістю.
За таких обставин окрема ухвала судом першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права і підлягає скасуванню.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.303,307,308,312 Цивільного процесуального кодексу України, колегія
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 05 квітня 2013 року - залишити без змін.
Апеляційну скаргу відділу державної виконавчої служби Джанкойського міськрайонного управління юстиції в АРК задовольнити.
Окрему ухвалу Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 05 квітня 2013 року - скасувати.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів.
Судді: Берзіньш В.С. Кірюхіна М.А. Руснак А.П
Судді: