3

Головуючий в 1 інстанції Бескровна О.Л.

Категорія 26 Доповідач Зайцева С.А.

__________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого - судді Маширо О.П.,

суддів: Баркова В.М., Зайцевої С.А. ,

при секретарі Риндіній Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Ленінському районі м. Донецька на рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 11 червня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Ленінському районі м. Донецька про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 11 червня 2013 року позов ОСОБА_1 задоволено частково, на користь позивача з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України у Ленінському районі м. Донецька стягнуто на відшкодування моральної шкоди 19 500 грн.

На дане рішення відділення виконавчої дирекції Фонду подало апеляційну скаргу.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду, та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права.

При цьому відповідач посилається на те, що відповідно до Закону України від 23.02.2007 р. № 717 - V «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» виключені норми, що передбачають відшкодування Фондом моральної шкоди. У зв'язку з чим, відповідальність повинно нести підприємство, а правові підстави для стягнення з Фонду моральної шкоди відсутні.

Зазначає, що для встановлення факту заподіяння моральної шкоди необхідний висновок відповідної МСЕК. На думку відповідача, позивач не довів факту завдання йому моральної шкоди.

Представник відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України у Ленінському районі м. Донецька у судове засідання апеляційного суду не з*явився,надали суду заяву про перенесення розгляду справи у зв*язку з знаходженням фахівця у відпустці (а.с.65,67). У відповідності з ч.2.ст.305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб,які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи ,не перешкоджає розглядові справи.

ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 у судовому засіданні апеляційного суду просили апеляційну скаргу відхилити.

Заслухавши суддю-доповідача,пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Розглядаючи справу по суті, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що правовідносини, які виникли між сторонами в зв'язку з відшкодуванням моральної шкоди, заподіяної внаслідок професійного захворювання, регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999р. (надалі Закон № 1105-XIV )

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 18.01.1983 року по 08.11.2012 року працював гірничим очисного забою 5-го розряду, машиністом підземних установок ІІІ-го розряду на ОП «Шахта ім. О.Ф. Засядько» (а.с. 9-10).

ОСОБА_1 знаходиться на обліку у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у зв'язку із встановленням стійкої втрати працездатності у зв'язку із виробничою травмою, отриманою у 1987 році, у розмірі 25% з 01.04.2001 року. З 09.08.2004 року ОСОБА_3 встановлено 40% втрати професійної працездатності та 3 групу інвалідності у зв*язку з професійним захворюванням.

Згідно довідки МСЕК, ОСОБА_1 09.08.2004 року при повторному огляді встановлена стійка втрата професійної працездатності 65%: 40% первинно по профзахворюванню ;25% у зв*язку з травмою повторно , та 3-тя група інвалідності безстроково з необхідністю медикаментозного та санаторно - курортного лікування (а.с. 16).

На період встановлення позивачу стійкої втрати працездатності у зв'язку з професійним захворюванням, згідно з п. п. «е» п.1 ч. 1 ст. 21 та ч. 3 ст. 28 Закону № 1105-XIV, у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування у встановленому законодавством порядку зобов'язаний виплатити потерпілому грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння йому цієї шкоди.

Тобто суд обґрунтовано дійшов висновку про те, що позивачу внаслідок професійного захворювання заподіяна моральна шкода, що полягає у душевних стражданнях, які позивач поніс у зв'язку з ушкодженням здоров'я.

Відповідно до ст. 58 ч. 1 Конституції України та ст. 5 ЦК України, акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

У зв'язку з чим, апеляційний суд не може погодитися з доводами Фонду про відсутність правових підстав для відшкодування моральної шкоди, оскільки страховий випадок стався до набрання чинності нормативними актами, на які посилається Фонд у апеляційній скарзі (щодо зупинення виплати та виключення норм про відшкодування моральної шкоди).

Доводи щодо недоведеності позову у зв'язку з відсутністю медичного висновку про завдання позивачу моральної шкоди не ґрунтуються на вимогах ст. 57 ЦПК України, тому апеляційний суд не може прийняти їх до уваги.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу на підставі висновку МСЕК встановлена втрата професійної працездатності, тому суд обґрунтовано посилався на положення ст. ст. 21, 28, 34 Закону № 1105-XIV та дійшов висновку про наявність факту завдання позивачу моральної шкоди і стягнув на її відшкодування з Фонду грошову компенсацію.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд врахував стан здоров'я позивача, а саме, відсоток втрати професійної працездатності , отримання третьої групи інвалідності , під час дії норм Закону № 1105-XIV та визначив розмір моральної шкоди в сумі 19 500 грн.

Виходячи з наведеного та враховуючи конкретні обставини справи, апеляційний суд вважає за можливе погодитися з розміром моральної шкоди, визначеної судом першої інстанції.

У відповідності до статті 268 Цивільного Кодексу України на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я, позовна давність не поширюється.

Таким чином, доводи апеляційної скарги відповідача не обґрунтовані і не спростовують висновків суду.

При встановлені зазначених фактів і постановленні рішення судом першої інстанції не порушено норм процесуального права та правильно застосовано норми матеріального права, тому підстави для скасування рішення суду відсутні.

З огляду на викладене, апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 307,308,313,315 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Ленінському районі м. Донецька - відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 11 червня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий:

Судді: