АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22 - 2519 / 2006 оскаржуване рішення постановлено під
Категорія 22 головуванням Верьовочнікова В.М.
Доповідач : Чуприна В.О.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2006 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області у складі :
Головуючого : Чуприни В. О.
Суддів : Іванюка М.В., Камзалова В,В.
При секретарі: Руденко О.М.
За участю : позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та Жмеринського РВ УМВС України у Вінницькій області на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 14 вересня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до Жмеринського районного відділу УМВС України у Вінницькій області, Жмеринської міжрайонної прокуратури Вінницької області про відшкодування моральної шкоди внаслідок незаконних рішень, дій і бездіяльності, -
В С Т А Н О ВИЛА: 18 липня 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом і просив стягнути на його користь з Жмеринського РВ УМВС та Жмеринської міжрайонної прокуратури моральну шкоду в розмірі 18605,52 гривен з кожного відповідача, завдану їх рішеннями, діями та бездіяльністю щодо кримінальної справи, порушеної 17.04.2006 року за фактом викрадення електроенергії у домоволодінні позивача
Вимоги позовної заяви мотивував тим, що на заяву від 18.01.2006 року про перевірку законності дій працівників Жмеринських електромереж та притягнення його, тобто ОСОБА_1, до кримінальної відповідальності за наявності підстав до цього, отримав від Жмеринського міжрайонного прокурора письмову відповідь іншого ніж він очікував змісту. А 17.04.2006 року Жмеринським міжрайонним прокурором все ж було порушено кримінальну справу за фактом розкрадання. електроенергії у домоволодінні позивача, який вважає таку дію прокурора неправомірною. Також ОСОБА_1 оскаржено бездіяльність працівників Жмеринської міжрайонної прокуратури щодо ненадання йому письмових відповідей на запити від 01.05.2006 року та 08.06.2006 року про те, чи порушена зазначена кримінальна справа та чи притягнутий він особисто до кримінальної відповідальності, оскільки лише з усних повідомлень працівників прокуратури йому відомо, що ці звернення були передані для вирішення Жмеринському РВ УМВС. Окрім того, ОСОБА_1 оскаржує дії безпосередньо Жмеринського міжрайонного прокурора, який на думку позивача, упереджено назвав його крадієм в присутності інших осіб. Ще ОСОБА_1 вважає неправомірним його примусовий привід до слідчого працівниками Жмеринського РВ УМВС 29.04.2006 року за відсутності виклику повісткою чи телефоном. Також оскаржує дії слідчого Кметюк О. В. щодо безпідставного зупинення провадження в кримінальній справі, неприйняття рішення по суті та інших процесуальних дій. Окрім того оскаржує неправомірність ненадання йому окремими працівниками Жмеринського РВ УМВС відомостей про стан розслідування вказаної кримінальної справи, а також відмову в особистому прийомі начальником райвідділу міліції. ОСОБА_1 вважає, що такі дії та бездіяльність відповідачів завдали йому значної моральної шкоди, оскільки він позбавлений можливості захистити свої інтереси в судовій справі за його позовом про неправомірність дій працівників Жмеринських електромереж. Тривале розслідування кримінальної справи та інші вказані вище неправомірні дії призвели до погіршення стосунків позивача із членами його сім'ї, душевних страждань та необхідності вжиття ним додаткових заходів для відновлення нормальних життєвих зв'язків та порушення стосунків із родичами та односельцями внаслідок формування громадської думки про вчинення позивачем злочину. Розмір моральної шкоди 18605,52 гривен обгрунтовано сумою відшкодування, визначеною за актом про порушення Правил користування електроенергією.
Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 14 вересня 2006 року позов задоволений частково. Стягнуто з Жмеринського районного відділу УМВС України на користь позивача ОСОБА_1 1000 гривен моральної шкоди та 8,50 гривен судових витрат, а також на користь Управління судової адміністрації ЗО гривен витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, зводячи її доводи до оцінки доказів у справі та власної думки щодо неможливості справедливого розгляду справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов повністю.
Не погодившись з рішенням суду, Жмеринське РВ УМВС України у Вінницькій області в особі начальника Ткачука Г.В. подало апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права щодо відшкодування моральної шкоди на підставі ст.56 Конституції України за рахунок держави, а не державного орган, порушення норм процесуального права, зокрема в тому, що для розгляд скарг на дії і постанови органів дізнання установлений законом інший порядок ніж ЦПК, недоведеність доказами заподіяння моральної шкоди.
просили рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до Жмеринського РВ УМВС відмовити.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вислухавши сторони у справі, дослідивши матеріали справи та перевіривши докази, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційних скарг з таких підстав.
Задовольняючи позов частково керуючись нормами Конституції України, КПК України, ЦК України та інших законів, суд виходив з того, що неправомірними діями та бездіяльністю працівників Жмеринського РВ УМВС завдана певна моральна шкода позивачу ОСОБА_1 пов'язана з викладенням неправдивої інформації щодо позивача у кримінально-процесуальному документі, обмеженням його права на судовий захист в іншій справі упродовж розумного строку.
Проте такий висновок не можна визнати правильним з огляду на помилкове застосування судом норм матеріального і процесуального права, порушення вимог закону щодо повного і всебічного з'ясування всіх обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи.
Розглянувши всі позовні вимоги в порядку цивільного судочинства, суд не звернув уваги на вимоги ст. 15 ЦПК про компетенцію суду щодо розгляду справ, де оскарження дій і постанов органів дізнання і досудового слідства провадиться за правилами іншого судочинства в порядку КПК України.
В порушення вимог статті 214 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд не визначився у правовідносинах сторін у спорі, їх змісту, суті та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Так, Пленум Верховного Суду України в пункті 4 Постанови «Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій» орієнтує суди, що позови спростування недостовірної інформації, які містяться у вироках та інших судових рішеннях, а також у постановах слідчих та інших відповідних органів, для оскарження яких законом встановлено інший порядок, не можуть розглядатись у порядку цивільного судочинства.
Стаття 1176 ЦК України закріплює порядок відшкодування шкоди, завданої посадовими і службовими особами органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду. Відповідальність за відшкодування шкоди, в тому числі і моральної, має додаткове нормативне закріплення в спеціальному нормативному акті у Законі України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» від 1 грудня 1994 року № 266/99-ВР.
Статтею 4 зазначеного вище Закону визначено, що відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1,3,4 і 5 статті 3 провадиться за рахунок державного бюджету.
Відповідно до Правових позицій Верховного Суду України, при розгляді позовів до держави про стягнення матеріальних збитків або моральної шкоди, в особі держави виступає Державне казначейство України.
Отже покладення судом відповідальності у завданні моральної шкоди на районний відділ міліції - державний орган, який до того ж не є юридичною особою, суперечить статті 56 Конституції України та іншим нормам чинного законодавства
Вирішуючи спір, суд ,як того належить, не притягнув до участі у справі Державне казначейство України, вирішивши питання про права та обов'язки даної особи, яка не брала участі у справі, що є безумовною підставою для скасування рішення суду і передачі справи на новий розгляд.
При новому розгляді суду слід більш ретельно перевірити обставини справи, зокрема правові підстави відшкодування шкоди і її наявності, та в залежності від установленого вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 307,311,313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХ В АЛИЛА:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Жмеринського РВ УМВС України у Вінницькій області задовольнити частково.
Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 14 вересня 2006 року скасувати, а справу направити на новий розгляд в цей же суд іншим складом суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців до Верховного Суду України.
Головуючий :