1
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ас -1363/2006 оскаржуване рішення ухвалено під
Категорія 41 головуванням Глушка І. В.
Доповідач Чуприна В.О.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2GQ6 року Колегія суддів судової з цивільних справ
апеляційного суду Вінницької області у складі :
Головуючого : Чуприни В. О.
Суддів : Іванюка М.В., Камзалова В.В.
При секретарі : Руденко О.М.
За участю : представників відповідача Ярошенко PJI, Малофєєвої О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Вінницької області справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Ладижинської міської ради на постанову Ладижинського міського суду Вінницької області від 07 серпня 2006 року за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ладижинської міської ради про виплату недосплачених сум разової допомоги інваліду війни другої групи, -
ВСТАНОВИЛА: В липні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що як інвалід війни другої групи у відповідності з Законом України Дро статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на щорічну грошову допомогу у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком. Однак відповідач - Управління праці та соціального захисту населення за 2004 рік відповідно до Закону України «Про державний бюджет на 2004 рік» виплатили допомогу в сумі 160 грн. замість 739,60 грн. ( у розрахунку мінімальної пенсії 92,45 грн. х 8 = 739,60 грн. ). За 2005 рік виплачено 330 грн. замість 2656,00 грн. ( у розрахунку мінімальної пенсії 332,00 грн. х8 = 2656,00 грн.), а в 2006 році 330 грн. замість 2800 грн. ( 350,00 грн. х 8 = 2800,00 грн. ). Посилаючись на норми Конституції України щодо незаконності звуження змісту та обсягу права громадянина шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів та на рішення Конституційного суду України від 01.12.2004 року № 20-рн про визнання неконституційною ст.44 Закону України „Про Державний бюджет на 2004 рік" просив зобов'язати відповідача виплатити йому суму недоданої разової грошової допомоги за 2004,2005,2006 у розмірі 5375,60 гривен.
Постановою Ладижинського міського суду Вінницької області від 07 серпня 2006 року позов ОСОБА_1 задоволений повністю.
Не погодившись з постановою Управління праці та соціального захисту населення Ладижинської міської ради, подало апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, зокрема неврахування положень статей 95 та 153 Конституції України, просило апеляційний суд постанову скасувати і ухвалити нове рішення.
В запереченні ОСОБА_1 просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову буз зміни.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні скарги з таких підстав.
Визнаючи неконституційним положення ст.44 Закону України „Про державний бюджет на 2004 рік". Конституційний Суд України в своєму рішенні від 01.12.2004 року № 20-рп не вказав на преюдиціальність рішення у правовідносинах, що виникли у часі до його прийняття.
Однак, у вказаному рішенні Конституційний Суд України чітко визначено, що звуження змісту та обсягу існуючих прав шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції не допускається.
Зменшення розмірів щорічної разової допомоги ветеранам війни суперечить вимогам ст.2 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", згідно з якою права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлеш раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни (частина друга); нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними (частина третя).
Виходячи з наведеного, слід визнати, що виплатою позивачу щорічної грошової допомоги як в 2004 році, так і в 2005,2006 роках в зменшеному розмірі, ніж це передбачено Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (який був чинний на протязі 2004 року і є чинним в даний час) восьми мінімальних розмірів пенсії порушено його, як громадянина і ветерана війни, конституційні права і свободи.
З огляду на вищенаведене та відповідно до правової позиції Конституційного Суду України про недопущення звуження змісту та обсягу права громадян України, шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів, викладену ще в попередньому рішенні від 20.03.2002 року №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій , апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про захист та поновлення права позивача на отримання грошової допомоги.
Оскільки жодна із сторін не наполягала на відмові у позові з причини пропущення річного строку звернення до адміністративного суду, дана обставина відповідно до частини 1 статті 100 КАС України не тягне наслідку відмови у задоволенні адміністративного позову повністю або частково.
Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права
Керуючись ст.ст. 196,198,200,205,206 КАС України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ладижинської міської ради відхилити а постанову Ладижинського міського суду Вінницької області від 07 серпня 2006 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і протягом одного місяця з дня проголошення може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного Суду України.
ГОЛОВУЮЧИЙ: