РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

__________________________________________________________________

Справа №: 22-ц/191/959/13Головуючий суду першої інстанції:Біленко Л.В.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Ломанова Л. О.

"07" серпня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосія у складі:

Головуючого суддіЛоманової Л.О.,

СуддівПритуленко О.В., Кустової І.В.

При секретаріМартиненко М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримтеплопостачання» до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 - ОСОБА_8 на рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 05 червня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кримтеплопостачання» (далі - ТОВ «Кримтеплопостачання») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання, інфляційних втрат та трьох відсотків річних за порушення зобов'язань.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачі є споживачами послуг з теплопостачання, які надаються позивачем, проте не в повному обсязі сплачують вартість цих послуг, унаслідок чого утворилася заборгованість за період з 01 липня 2009 року до 01 травня 2012 року у розмірі 3623, 48 грн.; інфляційні втрати складають 2722, 68 грн.; три відсотків річних за порушення зобов'язань - 288, 63 грн.

Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 05 червня 2013 року позов ТОВ «Кримтеплопостачання» задоволений - стягнено солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за послуги з теплопостачання в розмірі 6634, 79 грн. з урахуванням інфляційних втрат та 3 % річних; вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_6, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати зазначене рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у позові ТОВ «Кримтеплопостачання» відмовити.

Так у скарзі йдеться про відсутність правових підстав для задоволення позову у зв'язку з недійсністю договору про надання послуг з теплопостачання, укладеного між сторонами; відсутністю доказів надання належних послуг з теплопостачання у квартиру відповідачів; порушенням встановленого ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» порядку розрахунків за надані комунальні послуги; не врахована відсутність приладів опалення у квартирі відповідачів у зв'язку з аварійною ситуацією, а також та обставина, що ТОВ «Кримтеплопостачання» не є виконавцем послуг; розмір заборгованості належно не підтверджений.

У запереченнях на апеляційну скаргу ТОВ «Кримтеплопостачання» зазначає, що при визначенні заборгованості відповідачів засновані узгоджені у встановленому порядку розміри тарифів, проте у зв'язку з програмною помилкою невірно визначені розміри інфляційних втрат та трьох відсотків річних за порушення зобов'язань, інші доводи апеляційної скарги позивач вважає неспроможними.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду - зміні.

Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позов ТОВ «Кримтеплопостачання» про стягнення з відповідача заборгованості за послуги з теплопостачання, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості заявлених вимог.

З таким висновком погоджується колегія суддів, виходячи з такого.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є власниками квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 10 лютого 2004 року, зареєстровані та проживають в ній (а.с. 3, 10-11, 90-91). Будинок обслуговується Комунальним підприємством «Жилавтосервіс-Керч» ( далі - КП «Жилавтосервіс-Керч»).

За договором № 03/42/п-08 на надання послуг від 01 листопада 2008 року, укладеного між ТОВ «Кримтеплопостачання» та КП «Жилавтосервіс-Керч», позивач зобов'язаний надавати послуги з постачання теплової енергії необхідної кількості для подальшого розподілення по внутрішньо-будинкових мережах споживача.

Пунктом 7.1. цього Договору передбачено, що розрахунки споживачів виконавця з енергопостачальною організацією (позивачем) за теплову енергією здійснюються по тарифам та в строки, відповідно з умовами окремого договору, що укладається між енергопостачальною організацією (позивачем) та споживачем (а.с. 65-67).

01 листопада 2009 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_6 укладений договір про постачання теплової енергії через внутрішньо-будинкові мережі у зазначену квартиру (а.с. 61).

З матеріалів справи вбачається також, що за період з 1липня 2009 року по 1 травня 2012 року у відповідачів виникла заборгованість зі сплати послуг з теплопостачання у розмірі 3621 грн.48 коп. При цьому до травня 2011 року оплата проводилась не у повному обсязі, а з травня 2011 року не проводилася взагалі (а.с. 141).

За заявою позивача Керченським міським судом АР Крим 13 липня 2012 року виданий судовий наказ про стягнення з боржників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь позивача заборгованості за послуги з теплопостачання за період з 01 липня 2009 року до 01 червня 2012 року, який за заявою боржників скасований ухвалою суду від 27 серпня 2012 року у зв'язку з наявністю між сторонами спору про право (а.с. 6).

Згідно ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Відповідно до пункту 2 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановю Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005, № 630 (далі - Правила), централізованим опаленням визначена послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири, яка надається виконавцем з використанням внутрішньо будинкових систем теплопостачання.

Пунктом 5 частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та частиною 6 статті 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом, зокрема й щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку (частина 2 статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством (частина 3 статті 20 Закону України «Про теплопостачання» у редакції від 09 липня 2010 року).

Тариф на теплову енергію для споживача визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, до відання виконавчих органів міських рад, відноситься встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво; при встановленні тарифів на послуги, які виробляються суб'єктами природних монополій, діяльність яких регулюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, відповідно до законодавства, повноваження органів місцевого самоврядування поширюються виключно на тариф (складову тарифу), який (яка) не підлягає встановленню цими національними комісіями (частина 4 статті 20 Закону України «Про теплопостачання», підпункт 2 пункту «а» частини 1 статті 28 закону України «Про місцеве самоврядування», пункт 2 частини 1 статті 7 та частина 3 статті 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Обов'язок особи з належного виконання зобов'язань відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства встановлено статтею 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Відповідно до частини 3 статті 510 ЦК України, якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Отже, враховуючи викладені обставини справи та положення закону, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідач належним чином не виконує свої зобов'язання щодо оплати отриманих послуг, а тому позивач, який виконав зобов'язання по наданню послуг, має право на судовий захист шляхом стягнення з відповідача оплати за надані послуги, виходячи з розміру встановлених тарифів.

Доводи апеляційної скарги фактично відтворюють заперечення проти позову у суді першої інстанції.

В обґрунтування причин виникнення спірної заборгованості відповідачі надали: акти від 05 травня 2012 року та 05 серпня 2012 року про відсутність радіаторів централізованого опалення у квартирі; реєстр жильців, які не використовують теплову енергію та у яких опалювані прилади відсутні у зв'язку з аварійним станом та їх незадоволеним функціонуванням, складені працівниками Житлово-експлуатаційної дільниці № 3 КП «Жилавтосервіс-Керч» 10 січня 2011 року, 26 рудня 2011 року, 5 березня 2012 року та 12 червня 2012 року; акт КП«Жилавтосервіс-Керч» від 5 травня 2011 року про відключення квартири у зв'язку з аварійною ситуацією (а.с. 44 -49).

Наданим доказам судом першої інстанції дана належна оцінка відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України.

Суд дійшов обґрунтованого висновку, що сам по собі факт демонтування в даній квартирі радіаторів опалення не може бути підставою для звільнення відповідачів від обов'язку оплачувати послуги з теплопостачання, що надаються позивачем у будинок, в якому розташована квартира.

Довід відповідачів про те що радіатори у квартирі демонтовані балансоутримувачем, як необхідний захід для ліквідації аварії, матеріалами справи не підтверджений.

Надані відповідачами документи не можна визнати належним доказом аварійної ситуації у квартирі відповідачів, оскільки не надано акту про аварію та не підтверджено, що відповідачі своєчасно інформували КП «Жилавтосервіс-Керч» про виявлення несправностей в інженерних мережах, конструктивних елементах належної їм квартири, а також те, що комунальне підприємство приймало заходи для своєчасного виконання обов'язку з усунення аварії, тобто не надано доказів виконання вказаними особами вимог підпункту 2 пункту 11, підпункту 2 пункту 10, підпункту 3 пункту 13 Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року №529; підпункту 5 пункту 16, підпункту 12 пункту 19 Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2009 року № 933); підпункту 12 пункту 32 вищевказаних Правил; додатку 4 до пункту 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 17 травня 2005 року № 76.

Чинним законодавством не передбачена можливість звільнення споживача від оплати комунальних послуг у зв'язку з неналежним станом обладнання або з виходом його з ладу. Навпаки, частиною 2 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача на укладення договорів на профілактику, заміну, ремонт, тощо пошкоджених санітарно-технічних приладів, пристроїв, обладнання, засобів обліку. Докази щодо намагання привести в належний стан систему централізованого опалення квартири відповідачами не надані.

Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 151 ЖК України громадяни, які мають в приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов'язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт.

Власник житла безпосередньо зобов'язаний утримувати майно, що розташоване в межах житлового будинку (квартири), що їм належить.

Питання відключення від мереж централізованого опалення регулюється Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила № 630).

Самовільне відключення від мереж централізованого опалення забороняється.

Доказів дотримання вимог законодавства при відключенні приладів опалення у квартирі відповідача від мережі централізованого опалення матеріали справи не містять.

За таких обставин доводи про відсутність підстав для стягнення з відповідачів заборгованості за послуги з теплопостачання у зв'язку з відсутністю приладів опалення у належній їм квартирі не заслуговують на увагу.

Заборгованість за послуги з теплопостачання визначена за спірний період з урахуванням площі цієї квартири, тарифів на теплову енергію, затверджених у порядку, передбаченому ст. 31 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» (а.с. 68-77).

Надані позивачем акти (а.с. 125-135) свідчать про подачу теплової енергії за спірний період до будинку, де мешкають відповідачі, облік теплової енергії здійснюється за лічильником (а.с. 145).

Доводи апеляційної скарги щодо недоведеності позивачем розміру заборгованості з теплопостачання, порушення встановленого ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» порядку розрахунків за надані комунальні послуги не підтверджені матеріалами справи, а тому не приймаються до уваги.

Враховуючи, що Законом України «Про теплопостачання» передбачена можливість прямих відносин між виробником та споживачем, договором від 01 листопада 2009 року передбачені прямі розрахунки відповідачів з позивачем за послуги з теплопостачання (п. 3.3.), а матеріалами справи підтверджено, що ОП «Кримтеплокомуненерго» є постачальником теплової енергії у будинок відповідачів у обсягах відповідно до показань лічильника, що підтверджується актами виконаних робіт, укладеними між виробником та виконавцем, довід апелянта про те, що за відсутністю рішення виконкому про визнання позивача виконавцем послуг з теплопостачання він не має права на таку послугу, а тому й не має права звертатися до суду з позовом про стягнення заборгованості, не заслуговує на увагу.

Довід апелянта про невідповідність розрахунку, як фінансового документу, вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не може бути прийнятий до уваги, оскільки розрахунок заборгованості стосується ціни позову, він є доказом обставин, на які посилається позивач, цей документ не стосується бухгалтерського обліку та фінансової звітності, поняття яких та мета ведення визначені у статтях 1 та 3 Закону, на який посилається апелянт.

Довід апелянта про недійсність договору на теплопостачання, укладеного 01 листопада 2009 року між позивачем та ОСОБА_6, не підтверджений матеріалами справи, вимог про визнання його недійсним не заявлялось.

З урахуванням пояснень позивача про те, що у зв'язку зі збоєм програми допущені помилки у розрахунках, зокрема штрафних санкцій, колегія суддів приходить до висновку про необхідність зміни рішення суду в частині визначення розміру заборгованості, інфляційних втрат та трьох відсотків річних, зазначивши, що заборгованість за послуги з теплопостачання складає 3621, 48 грн., інфляційні втрати - 188, 05 грн., 3 % річних - 85, 61 грн., які і підлягають стягненню з відповідачів на користь позивачів.

На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 3 частини 1 статті 307, пункту 1 частини 1 статтею 309, частиною 2 статті 314 та статтею 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_8 задовольнити частково.

Рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 05 червня 2013 року в частині визначення розміру заборгованості за послуги з теплопостачання, інфляційних втрат та трьох відсотків річних, що підлягають солідарному стягненню з ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримтеплопостачання», змінити, зменшивши розмір цієї заборгованості до 3621, 48 грн., інфляційних втрат до 188, 05 грн., три відсотка річних до 85, 61 грн.

Визначити, що загальний розмір заборгованості за послуги з теплопостачання за період з 01 липня 2009 року по 01 травня 2012 року, інфляційних втрат та трьох відсотків річних, що підлягає солідарному стягненню з ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримтеплопостачання», складає 3895, 14 грн.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді:

Л.О. Ломанова О.В. Притуленко І.В. Кустова