УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №: 22-ц/191/967/13Головуючий суду першої інстанції:Біленко Л.В.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Редько Г. В.

"12" серпня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосія у складі:

Головуючого суддіРедько Г.В.,

СуддівМоісеєнко Т.І., Романової Л.В.,

При секретаріКувшиновій А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про стягнення заборгованості з теплопостачання, за апеляційною скаргою представника відповідачів ОСОБА_6, ОСОБА_7 ОСОБА_11 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 06 червня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2013 року ОП «Кримтеплокомуненерго» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про стягнення заборгованості з оплати послуг теплопостачання за період з 01.09.2011 року по 01.10.20112 року у розмірі 2880 грн. 02 коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачі є споживачами послуг теплопостачання, які надаються ОП «Кримтеплокомуненерго» на адресу АДРЕСА_2. Проте свої зобов'язання щодо оплати вказаних послуг відповідачі належним чином не виконують, у зв'язку з чим виникла вищезазначена заборгованість.

Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 06 червня 2013 року позов задоволено: стягнуто солідарно з відповідачів на користь ОП «Кримтеплокомуненерго» заборгованість з оплати послуг теплопостачання за період з 01 вересня 2011 року по 01 жовтня 2012 року у розмірі 2880 грн. 02 коп. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з таким рішенням суду представник відповідачів ОСОБА_6, ОСОБА_7 ОСОБА_11 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Апелянт зазначає, що судом першої інстанції були неправильно застосовані положення ст.ст. 526, 510 ЦК України, оскільки при вирішенні спору суд повинен був керуватися нормами спеціального законодавства та типовим договором.

На думку апелянта, оскільки виконавцем вказаної послуги за рішенням виконавчого комітету Керченської міської ради АР Крим визначено КП «Войковець», то і плату за вказану послугу має право вимагати КП, а не позивач, який є Виробником вказаної послуги і повинен вимагати її сплати від КП «Войковець».

Апелянт вважає, що судом першої інстанції не було враховано відсутність у квартирі відповідачів опалювальних радіаторів, які були демонтовані у зв'язку з аварією попереднім власником. А відтак, відповідачі не відмовлялися від послуг, а були позбавлені в її отриманні, що є підставою для відмови у позові.

Також в апеляційній скарзі йдеться про те, що суд ухвалив рішення про задоволення позову не дивлячись на відсутність між сторонами договору та доказів того, що послуга надавалася належним чином та надав неналежної оцінки доказам, зокрема актам поставки теплової енергії до будинку, оскільки вказані акти не містять змісту щодо Виконавця вказаної послуги, а тому факт поставки теплової енергії до будинку не підтверджений.

Крім того, апелянт зазначає, що позивач не надав доказів правильності здійснений ним нарахувань та правомірність відкриття особового рахунку, оскільки підставою для його відкриття є договір, а витяг з особового рахунку не є фінансовим документом, оформленим належним чином.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що позивач фактично є виконавцем послуги по забезпеченню теплопостачання будинку АДРЕСА_1, в якій проживають відповідачі і є споживачами послуг, які надає ОП «Кримтеплокомуненерго», однак останні надані послуги з вересня 2011 року не сплачують. У зв'язку з чим за період з 01.09.2011 року до 01.10.2012 року утворилася заборгованість в розмірі 2880,02 грн., яка підлягає стягненню з відповідачів на користь ОП «Кримтеплокомуненерго».

З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки він відповідає фактичним обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.

Як вбачається з матеріалів справи, між Орендним підприємством «Кримтеплокомуненерго» та КП «Войковець» на балансі якого перебуває будинок, в якому розташована квартира АДРЕСА_1, укладений договір на поставку теплової енергії. Згідно умов договору «Споживач» уступає «Поставщику» збір та прийом оплати від населення за теплову енергію, оскільки населення є фактичним споживачем послуги з централізованого теплопостачання.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідачі є споживачами послуг з постачання теплової енергії, які надаються Орендним підприємством «Кримтеплокомуненерго» до квартири АДРЕСА_1.

З витягу особового рахунку споживачів убачається, що заборгованість станом на 01 вересня 2009 року по наданим послугам з теплопостачання становить 2880,02 грн. (а.с. 6).

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначаються ЗУ «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Такі ж вимоги передбачені в п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року №45.

Обов'язок споживача теплової енергії щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію визначений ст.19 Закону України «Про теплопостачання».

Послуги з водо-, теплопостачання та водовідведення надаються споживачеві згідно з Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабміну України від 21.07.2005 N 630.

Пункт 30 вищезазначеної постанови також встановлює обов'язок споживача оплачувати послуги з централізованого опалення.

Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», установлено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Згідно вимогам ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 3 ст. 510 ЦК України якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Відповідно до частини 1 ст. 623 цього Кодексу, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Судом першої інстанції з урахуванням приписів законодавства, зокрема, статті 162 Житлового кодексу України, Закону України « Про теплопостачання» , Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної води і водовідведення, затвердженими Постановою Кабінетом міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року, зроблено правильний висновок про те, що між сторонами існували і існують правовідносини по наданню послуг з теплопостачання і користування такими послугами, які не повністю оплачуються споживачами.

Факт демонтування у квартирі відповідачів приладів опалення був предметом дослідження судом першої інстанції і йому дана належна правова оцінка, зокрема не дотримання відповідачами встановленого порядку відключення споживачів від мереж централізованого опалення, затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 р. N 4.

Відповідно до актів від 23.07.2011 року, 25.07.2011 року у квартирі відповідачів прибори опалення відсутні по причині аварійної ситуації (а.с.30,31)

Посилання апелянта на те, що відповідачі не відмовлялися від послуг з теплопостачання, а були її позбавлені у зв'язку з аварійною ситуацією внутрішньо будинкової системи не можна визнати обґрунтованими, оскільки вказані недоліки повинні були усунуті шляхом їх негайного поновлення у встановлені строки, вказаний акт був складений майже за 2 місяці до опалювального сезону, що надавало можливість вирішити вказане питання у встановленому порядку.

Відключення приладів опалення у квартирі без дотримання встановленого порядку не є підставою для зменшення розміру плати або звільнення від оплати фактично наданих, але не використаних послуг з теплопостачання, що підтверджується актами, складеними позивачем, яким судом першої інстанції дана належна правова оцінка.

Оскільки відповідачі самовільно відключились від мереж, у той час коли позивач послуг з теплопостачання не припинив, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про неправомірність несплати таких послуг.

Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 і зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 9 грудня 2005 року за № 1478/11758, установлено, що таке відключення відбувається на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади та тільки після затвердження відповідного акта про відключення власник має право на припинення йому нарахувань за послуги теплопостачання з підстав його неотримання.

Також не є підставою для звільнення від сплати заборгованості відсутність між відповідачем та позивачем укладеного договору.

Дійсно, згідно із Законом України «Про житлово-комунальні послуги» (ст. 19) відносини у сфері житлово-комунальних послуг регулюються виключно на договірних засадах. Це означає, що кожна із сторін має право вимагати укладення такого договору.

Судова колегія зазначає, що відсутність такого договору не є безумовною підставою для відмови виконавцю житлово-комунальних послуг у стягненні заборгованості за такі послуги, зокрема теплопостачання, оскільки згідно з ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, які породжують ці права та обов'язки, і такою дією є реальне надання послуг та їх отримання відповідачем.

Таким чином, суд першої інстанції правильно виходив з того, що відсутність відповідного договору між споживачем житлово-комунальних послуг та їх виконавцем не є підставою для нестягнення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг.

За таких обставин при вирішенні спору суд першої інстанції обґрунтовано застосував до спірних правовідносин положення ст.526 ЦК України, доводи апеляційної скарги в цій частині не заслуговують на увагу.

Доводи апелянта про те, що позивач не надав доказів правильності розміру проведених нарахувань за особовим рахунком, витяг з якого не є належним доказом розміру заборгованості послуг з теплопостачання, оскільки не свідчить про надані відповідачу послуги, а підтверджує лише факт проведених позивачем нарахувань, були предметом дослідження суду першої інстанції та їм дана належна правова оцінка.

Доводи апелянта про те, що позивач є лише Виробником послуги, а тому не має право на стягненні її вартості від відповідача, не можна визнати обґрунтованими, оскільки відповідно до договору на поставку теплової енергії, укладеного між Орендним підприємством «Кримтеплокомуненерго» та КП «Войковець», на балансі якого перебуває будинок, в якому розташована квартира відповідачів, сторони погодили уступку права вимоги позивача на делегування йому функції нарахування розмірів сум, що підлягають до оплати мешканцями квартир за отримані послуги з централізованого опалення та їх отримання.

Крім того, доводи апеляційної скарги, мотивовані також іншими підставами, викладеними в апеляційній скарзі, які не мають суттєвого значення для розгляду справи і не дають підстав для висновку, що суд першої інстанції допустив порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами, фактичні обставини, належно оцінив докази, надані сторонами та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення без змін рішення суду.

На підставі наведеного і керуючись, статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, статтями 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника відповідачів ОСОБА_6, ОСОБА_7- ОСОБА_11 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 06 червня 2013 року відхилити.

Рішення Керченського міського суду АР Крим від 06 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до касаційної інстанції шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів.

Судді:

Г.В.Редько Т.І. Моісеєнко Л.В. Романова