ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

УХВАЛА

12 серпня 2013 року справа № 5020-375/2012

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Харченко І.А., розглянувши матеріали скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «СГС Плюс» про визнання незаконними дій Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України (вул. Артема, 73, м. Київ, 04053), визнання недійсною постанови та зняття арешту у справі

за позовом Першого заступника прокурора міста Севастополя

(вул. Павліченко, 1, м. Севастополь, 99011)

в інтересах

держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України

(вул. Хрещатик, 30, м. Київ, 01601)

в особі Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної

компанії «Нафтогаз України»

(вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «СГС Плюс»

(вул. Ангарська, 10, м. Севастополь, 99704)

(пр. Перемоги, 39, кв. 3 м. Севастополь, 99046)

про стягнення 17 352535,44 грн,

за участю представників:

боржника (ТОВ «СГС Плюс») - Іванової Анжеліки Вікторівни - представник, довіреність №8 від 17.01.2013 (дійсна до 31.12.2013);

орган виконання судових рішень (Державна виконавча служба України) - Шевченко Валентини Григорівни - головний спеціаліст відділу організації та контролю за виконанням рішень, довіреність №2.7-4.4/4.4/1776 від 17.12.2012 (дійсна до 31.12.2013);

прокурор (Прокуратура міста Севастополя) - Джавлаха Сергія Миколайовича - старший прокурор відділу, посвідчення №015173 від 12.02.2013 (дійсне до 12.02.2018);

стягувач (Міністерство енергетики та вугільної промисловості України) - явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечив;

стягувач (ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України») - явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив.

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник прокурора міста Севастополя звернувся до господарського суду міста Севастополя в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України в особі Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СГС Плюс» про стягнення 17 352 535,44 грн.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 05.06.2012 позов задоволено повністю, з Товариства з обмеженою відповідальністю «СГС Плюс» на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» стягнуто заборгованість за договором поставки природного газу № 06/11-97 від 28.01.2011 у розмірі 17352535,44 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

22.06.2012 в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України по справі були видані відповідні накази.

01.07.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю «СГС Плюс» звернулося до суду зі скаргою на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України (далі - Відділ), просить визнати незаконними дії Відділу щодо винесення постанови №34226704 від 12.06.2013 про арешт коштів Товариства з обмеженою відповідальністю «СГС Плюс» (далі - Постанова), визнати зазначену постанову недійсною та зняти накладений за нею арешт на кошти, що належать боржнику.

На думку скаржника, Постанову винесено в порушення вимог Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» та Закону України «Про виконавче провадження», оскільки боржник входить до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у погашенні заборгованості, а тому відповідно до вимог статей 37, 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження повинно бути зупинено до закінчення строку дії процедури погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначеного Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу». Також скаржник посилається на те, що за Постановою накладений арешт також на грошові кошти, що знаходяться на поточних рахунках із спеціальним режимом використання - для проведення розрахунків за використаний природний газ та для зарахування страхових коштів, які не можуть бути використані для погашення заборгованості за виконавчими документами, тому вважає, що зазначена постанова про арешт коштів боржника підлягає визнанню її недійсною, оскільки прийнята з порушенням порядку її прийняття.

Ухвалою суду від 02.07.2013 (суддя Єфременко О.О.), розгляд скарги в судовому засіданні призначений на 11.07.2013, ухвалою суду від 11.07.2013 розгляд скарги відкладено на 22.07.2013.

У зв'язку з перебуванням судді Єфременко О.О. у відпустці відповідно до розпорядження керівника апарату господарського суду міста Севастополя № 240 від 15.07.2013 був призначений повторний автоматичний розподіл справи, суддею для розгляду скарги визначено Сімоходську Д.О.

Ухвалою суду від 15.07.2013 справу прийняв то до свого провадження суддею Сімоходською Д.О.

У зв'язку з перебуванням судді Сімоходської Д.О. у відпустці відповідно до розпорядження керівника апарату господарського суду міста Севастополя № 268 від 05.08.2013 був призначений повторний автоматичний розподіл справи, за результатами якого суддею для розгляду скарги визначено Харченка І.А.

Ухвалою суду від 06.08.2013 скаргу прийнято до свого провадження суддею Харченком І.А., розгляд скарги у судовому засіданні призначено на 12.08.2013.

У судовому засіданні представник скаржника надав пояснення, аналогічні викладеним у карзі, просив її задовольнити у повному обсязі.

Прокурор у судовому засіданні висловив позицію, що на момент винесення Постанови Відділом Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення стабільної роботи стратегічних підприємств енергетичної галузі» від 15 травня 2013 року N 238-VII, яким було внесено зміни в статтю 3 Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» та продовжено строк дії процедури погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу до 1 січня 2014 року, не набрав чинності, а тому немає підстав визнати дії Відділу щодо винесення постанови від 12.06.2013 про арешт коштів божника незаконними.

Представник Відділу у судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним у запереченні на скаргу (том 3, арк. с 5-8), вважає, що зазначена Постанова була винесена правомірно, а тому підстави для визнання дій Відділу протиправними та скасування Постанови відсутні.

Стягувачі- Міністерство енергетики та вугільної промисловості України та ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечили, про час та дату розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином. До початку судового засідання від ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» надійшла до суду телеграма із проханням розглядати справу за відсутністю його представника (вх.№8955/13 від 12.08.13).

Відповідно до статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

За таких обставин суд вирішив здійснити розгляд скарги у відсутністю представників стягувачів.

Розглянувши матеріали скарги, дослідивши подані докази, заслухавши пояснення представників боржника, органу Державної виконавчої служби та прокурора, суд вважає скаргу такою, що підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

На примусовому виконанні у Відділі знаходиться наказ Господарського суду м. Севастополя по справі №5020-375/2012, виданий 22.06.2012, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «СГС ПЛЮС» на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» заборгованості за договором поставки природного газу № 06/11-97 від 28.01.2011 у розмірі 17 352 535,44 грн.

11 вересня 2012 року відкрито виконавче провадження ВП № 34226704.

Відповідно до пункту 6 частини З статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Статті 52,57 Закону України «Про виконавче провадження» встановлюють, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

Арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

12.06.2013 Відділом винесено постанову про арешт коштів боржника (том 2, арк. с 94-95).

Заявник посилається на те, що зазначеною постановою накладено арешт також на кошти, що знаходяться на спеціальних рахунках боржника, а саме рахунок зі спеціальним режимом використання №26036300352164 МФО 324805 в філії Кримського республіканського управління АТ «Ощадбанк України», що підтверджується довідкою установи банку (том 4, арк. с 3) та на рахунок №26044704112602 МФО 380805, відкритий у АТ «Райффайзен Банк Авіоль» для соціальних виплат, що підтверджується довідкою установи банку (том 3, арк. с 4).

Згідно пункту 3.9 статті З Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» для проведення розрахунків з використанням механізмів погашення заборгованості, визначених цим Законом, учасники розрахунків відкривають поточні рахунки для погашення заборгованості.

Відповідно ж до пункту 1.9 статті 1 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» поточні рахунки із спеціальним режимом використання для погашення заборгованості - поточні рахунки із спеціальним режимом використання учасників розрахунків, відкриті в установах уповноваженого банку та призначені виключно для проведення грошових розрахунків для погашення заборгованості при застосуванні механізмів взаєморозрахунків та реструктуризації, на умовах, визначених цим Законом, операції на яких не можуть бути призупинені та на кошти на яких не може бути звернено стягнення відповідно до Закону Україну «Про виконавче провадження «.

Підпунктом 9 пункту 11 розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено внесення змін до статті 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням». Частиною другою вищеназваної статті Закону у новій редакції, зокрема, передбачено, що:

- страхувальник-роботодавець відкриває у банку окремий поточний рахунок для зарахування страхових коштів (далі - окремий рахунок) у порядку, встановленому Національним банком України;

- страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок, можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам;

- страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону;

- у разі порушення провадження у справі про банкрутство страхувальника-роботодавця страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, повертаються до районної, міжрайонної, міської виконавчої дирекції відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, яка в подальшому забезпечує надання матеріального забезпечення застрахованим особам.

На підставі викладеного, суд погоджується з доводами скаржника на безпідставність накладення арешту на кошти боржника, що знаходяться на рахунках із спеціальним режимом використання, що передбачений тільки для проведення розрахунків за використаний природний газ та для зарахування страхових коштів та не можуть бути використані для погашення заборгованості за виконавчими документами. Проте, зазначене не може бути підставою для визнання повністю недійсною постанови про арешт коштів з підстав того, що інші рахунки, на яки накладено арешт, є діючими та відомостей про їх спеціальне призначення немає.

Також суд звертає увагу на те, що довідки, що свідчать про спеціальний режим використання рахунків датировані 15.07.2013 (том 4, арк. с .3,4), тобто на момент винесення Постанови державний виконавець не мав відомостей щодо спеціального призначення рахунків.

Щодо посилань скаржника на те, що винесена постанова є такою, що порушує права боржника, та винесена всупереч статті 3 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» та ст.37, п.2 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» суд зазначає наступне.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення стабільної роботи стратегічних підприємств енергетичної галузі» від 15 травня 2013 року N 238-VII що набрав чинності з 16.06.2013 (том 4, арк. с. 40), було внесено зміни в статтю 3 Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» та продовжено строк дії процедури погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу до 1 січня 2014 року.

Згідно пункту 3.7 статті З Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» на строк участі підприємства паливно-енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо цього підприємства із стягнення заборгованості, яка виникла до 1 січня 2013 року, що підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв'язку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, стягнення аліментів, та рішень про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, яка виникла до 1 січня 2011 року, і заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України.

Відповідно до пункту 3.2.6 статті 3 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» документом, що підтверджує участь підприємства паливно-енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості, є виписка з Реєстру.

Згідно з наданої до матеріалів скарги виписки, боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю «СГС «Плюс» внесено до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу та бере участь у процедурі погашення заборгованості згідно Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» (том 2, арк. с 93).

Згідно пункту 15 частини 1 статті 37, пункту 2 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу». Виконавче провадження зупиняється до закінчення строку дії процедури погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначеного Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».

Таким чином з 16 червня 2013 року виконавче провадження № 34226704 з примусового виконання наказу Господарського суду м. Севастополя по справі №50020-375/2012, виданого 22.06.2012, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «СГС ПЛЮС» на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» заборгованості за договором поставки природного газу № 06/11-97 від 28.01.2011 у розмірі 17 352 535,44 грн., повинне було підлягати зупиненню.

Відповідно до статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» протягом строку, на який виконавче провадження зупинено, виконавчі дії не провадяться.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання незаконними дій Відділу по винесенню Постанови про арешт коштів боржника, оскільки на день винесення Відділом Постанови (12.06.2013) вимоги статті 3 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» та Закону України «Про виконавче провадження» щодо обов'язкового зупинення виконавчого провадження до закінчення строку дії процедури погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу порушені не були, а Постанову було винесено на підставі прав, наданих державному виконавцю Законом.

Але на день розгляду скарги судом постанова про арешт коштів боржника ВП№34226704 від 12.06.2013 є такою, що порушує права боржника, та суперечить нормам Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», метою якого саме й є сприяння поліпшенню фінансового становища підприємств паливно-енергетичного комплексу, запобіганню їх банкрутству та підвищенню рівня інвестиційної привабливості.

Статтею 55 Конституції України гарантовано право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Зазначена норма зобов'язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності спеціального положення про судовий захист. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв чи скарг, які відповідають встановленим законом вимогам, є порушенням права на судовий захист, яке відповідно до статті 64 Конституції України не може бути обмежене. Так витлумачено Конституцію України Рішенням Конституційного Суду України №9-зп від 25.12.1997 року. Згідно з частиною 3 статті 8 Конституції України, норми Конституції України є нормами прямої дії.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про необхідність захисту порушеного права заявника, оскільки, хоча Відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України на час винесення постанови не було порушено вимог діючого законодавства, на час розгляду скарги судом право заявника залишається порушеним.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги про визнання недійсною постанови про арешт коштів боржника від 12.06.2013 ВП №34226704 підлягає задоволенню.

Щодо вимоги скаржника зняти арешт з коштів, що належать боржнику, накладений за Постановою, суд зазначає, що пунктом 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» роз'яснено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення вимоги скаржника про зняття арешту з коштів боржника, накладений за постановою Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 12.06.2013 ВП №34226704.

На підставі викладеного, керуючись статтями 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СГС Плюс» на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України щодо винесення постанови від 12.06.2013 ВП №34226704 про арешт коштів боржника - задовольнити частково.

2. Визнати недійсною постанову Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 12.06.2013 ВП №34226704 про арешт коштів боржника.

3. В задоволенні іншої частини скарги відмовити.

Суддя /підпис/ І.А. Харченко

Розсилка рекомендованою поштовою кореспонденцією з повідомленням:

прокурор міста Севастополя

(вул. Павліченко, 1, м. Севастополь, 99011)

Міністерство енергетики та вугільної промисловості України

(вул. Хрещатик, 30, м. Київ, 01601)

Дочірнья компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

(вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116)

ТОВ "СГС Плюс"

(вул. Ангарська, 10, м. Севастополь, 99704)

(пр. Перемоги, 39, кв. 3 м. Севастополь, 99046)

Відділ примусового виконання рішень ДВС України

(вул. Артема,73, м.Київ, 04053)