Судове рішення 910/12037/13 від 14.08.2013

Судове рішення #31501732

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12037/13 07.08.13

За позовом Дочірнього підприємства «Товариство шанувальників природи Козелецького району»

До Чернігівської обласної державної адміністрації

Треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

1. Гриб Юрій Васильович

2. Бобровицька районна державна адміністрація

3. відділ Держземагенства у Бобровицькому районі Головного управління Держземагенства

у Чернігівській області

4. Державне підприємство «Ніжинське лісове господарство»

Про визнання частково недійсним рішення Чернігівської обласної державної адміністрації, скасування державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, зобов'язання вчинити дії

Суддя Станік С.Р.

Представники:

від позивача Прокопенко В.О., Пастушок Л.М. - представники за довіреностями;

від відповідача: Стасюк В.М. - представник за довіреністю;

від третьої особи-1: Гриб А.Ю. - представник за довіреністю;

від третьої особи-2: Бушмич І.І. - представник за довіреністю;

від третьої особи-3: не з'явися;

від третьої особи-4: Стовбун Р.О. - представник за довіреністю.

В судовому засіданні 07.08.2013 судом у відповідності до статті 85 Господарського процесуального кодексу України було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство "Товариство шанувальників природи Козелецького району" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Чернігівської обласної державної адміністрації,в якому просило:

- визнати частково недійсним розпорядження Чернігівської обласної державної адміністрації № 43 від 16.02.2011 «Про затвердження технічної документації із землеустрою» в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо виготовлення правовстановлюючих документів, що посвідчують право постійного користування земельними ділянками державному підприємству «Ніжинське лісове господарство» для ведення лісового господарства загальною площею 6479,3747 га в межах території Кобижчанської сільської ради Бобровицького району;

- скасувати Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 376769 із кадастровим номером земельної ділянки № 7420684000:07:000:3259, виданий Державному підприємству «Ніжинське лісове господарство» 11.10.2011 та зареєстрований за № 742068403000005;

- визнати відсутність у Державного підприємства «Ніжинське лісове господарство» права користування земельними ділянками площею 3,3506 га, кадастровий номер 7420684000:10:001:0001, площею 0,2806 га, кадастровий номер 7420684000:10:001:0002, площею 0,0013 га, кадастровий номер 7420684000:10:001:0003;

- вилучити земельні ділянки площею 3,3506 га, кадастровий номер 7420684000:10:001:0001, площею 0,2806 га, кадастровий номер 7420684000:10:001:0002, площею 0,0013 га, кадастровий номер 7420684000:10:001:0003 із незаконного користування Державного підприємства «Ніжинське лісове господарство».

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.06.2013 р. порушено провадження у справі № 910/12037/13, залучено до участі в справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача: Гриба Юрія Васильовича, Бобровицьку районну державну адміністрацію Чернігівської області, Відділ Держземагенства у Бобровицькому районі Головного управління Держземагенства у Чернігівській області, Державне підприємство "Ніжинське лісове господарство", судове засідання призначено на 17.07.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2013 розгляд справи відкладено на 07.08.2013.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 07.08.2013 справу № 910/12037/13 за позовом Дочірнього підприємства "Товариство шанувальників природи Козелецького району" до Чернігівської обласної державної адміністрації, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача: Гриба Юрія Васильовича, Бобровицької районної державної адміністрації, Відділу Держземагенства у Бобровицькому районі Головного управління Держземагенства у Чернігівській області, Державного підприємства "Ніжинське лісове господарство", про визнання частково недійсним рішення Чернігівської обласної державної адміністрації, скасування акта на право постійного користування земельною ділянкою, зобов'язання вчинити дії, передано для розгляду судді Станіку С.Р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.08.2013 суддя Станік С.Р. прийняв справу № 910/12037/13 за позовом Дочірнього підприємства "Товариство шанувальників природи Козелецького району" до Чернігівської обласної державної адміністрації, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача: Гриба Юрія Васильовича, Бобровицької районної державної адміністрації, Відділу Держземагенства у Бобровицькому районі Головного управління Держземагенства у Чернігівській області, Державного підприємства "Ніжинське лісове господарство", про визнання частково недійсним рішення Чернігівської обласної державної адміністрації, скасування акта на право постійного користування земельною ділянкою, зобов'язання вчинити дії до свого провадження, розпочав розгляд справи заново та вирішив здійснити розгляд справи судовому засіданні, призначеному до розгляду на 07.08.2013.

07.08.2013 позивачем через канцелярію Господарського суду міста Києва подано заяву про зміну предмету позову в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій зокрема просив суд:

Також, у поданій заяві позивач просив суд покласти судові витрати по справі на нього.

В судовому засіданні 07.08.2013 судом розглянуто подану позивачем заяву про зміну предмету позову в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України та щодо якої суд зазначає наступне.

Згідно пункту 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК.

Заяви про зміну предмета або підстави позову, які відповідають вимогам статей 54 і 57 ГПК, проте подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи).

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що подана позивачем заява про зміну предмету позову в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України зводиться фактично до того, що позивач просить покласти на нього понесені ним судові витрати по справі, а саме судовий збір, не змінюючи предмету або підсав позову в частині заявлених у позові вимог. Проте, враховуючи те, що судовий збір не входить до складу предмету позову, оскільки не є матеріально-правовою вимогою позивача до відповідача, адже розподіл судових витрат здійснює саме суд за результатами розгляду відповідних заявлених позивачем позовних вимог, а отже заява позивача не приймається судом до розгляду як заява про зміну предмету позову.

У зв'язку з наведеним, суд здійснює розгляд позовних вимог позивача в межах, викладених у прохальній частині позову.

В судовому засіданні 07.08.2013 представники позивача заявлені вимоги підтримали у повному обсязі, просили суд позов задовольнити. Вимоги позивача мотивовані тим, що розпорядженням Бобровицької районної державної адміністрації № 418 від 21.11.2006 ДП «ТШП Козелецького району» передано в оренду строком на 49 років земельні ділянки загальною площею 3,63 га для сільськогосподарського використання - обслуговування існуючої рибо-мисливської бази в урочищі «Курятник». На виконання наведеного розпорядження між ДП «ТШП Козелецького району» та Бобровицькою районною державною адміністрацією 21.05.2007 укладено договори оренди землі а саме: площею 3,35га - кадастровий номер 7420684000:10:001:0001 зареєстрований у Бобровицькому відділі ЧРФ «Центру державного земельного кадастру» за № 040785500197, площею 0,0013 га - кадастровий номер 7420684000:10:001:0003 зареєстрований у Бобровицькому відділі ЧРФ «Центру державного земельного кадастру» за № 040785500198, площею 0,2806 га - кадастровий номер 7420684000:10:001:0002 зареєстрований у Бобровицькому відділі ЧРФ «Центру державного земельного кадастру» за № 040785500196. Позивач дізнався, що розпорядженням Чернігівської обласної державної адміністрації № 43 від 16.02.2011 Державному підприємству «Ніжинське лісове господарство» у постійне користування надано земельну ділянку площею 5637,5879 га для ведення лісового господарства, і на виконання якого видано Державний акт про право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 376769 від 11.10.2011. Проте, до складу переданих в постійне користування Державному підприємству «Ніжинське лісове господарство» земель входили і орендовані позивачем земельні ділянки площею 3,35га - кадастровий номер 7420684000:10:001:0001, площею 0,2806 га - кадастровий номер 7420684000:10:001:0002 та площею 0,0013 га - кадастровий номер 7420684000:10:001:0003, згоду на припинення землекористування якими позивач у встановленому законом порядку - не надавав, в технічній документації щодо надання земельної ділянки Державному підприємству «Ніжинське лісове господарство» відсутня згода позивача, як землекористувача, про добровільну відмову від користування спірними земельними ділянками, обов'язковість надання якої встановлена ст.ст. 120, 123, 142 Земельного кодексу України. Таким чином, позивач вважає, що розпорядження Чернігівської обласної державної адміністрації № 43 від 16.02.2011 в частині надання Державному підприємству «Ніжинське лісове господарство» у постійне користування земельної ділянки площею 5637,5879 га для ведення лісового господарства, прийнято з порушенням ст. 120, 123, 141 Земельного кодексу України, і є недійсним у наведеній частині.

Представник відповідача в судовому засідання 07.08.2013 проти заявлених вимог заперечував, просив суд у задоволенні відмовити. У письмовому відзиві на позов вказував, що підстави для визнання недійсним розпорядження Чернігівської обласної державної адміністрації № 43 від 16.02.2011 в частині надання у постійне користування Державному підприємству «Ніжинське лісове господарство» земельної ділянки площею 5637,5879 га для ведення лісового господарства - відсутні, наведене розпорядження прийнято в межах визначеної законом компетенції органу та згідно наданих законом повноважень. Також, відповідач в обгрунтування заперечень посилався на те, що розпорядженням голови Бобровицької районної державної адміністрації від 18.12.2012 № 482 «Про розірвання договору оренди земельної ділянки на території Кобижчанської сільської ради» відповідно до клопотання директора ДП «Товариство шанувальників природи» дію догорів оренди № 040785500197 від 21.05.2013 (кадастровий номер земельної ділянки 7420684000:10:001:0001), № 040785500196 від 21.05.2013 (кадастровий номер земельної ділянки 7420684000:10:001:0002), № 040785500198 від 21.05.2013 (кадастровий номер земельної ділянки 7420684000:10:001:0003) було припинено, а тому на момент звернення до суду позивач вже не користувався спірними земельними ділянками, а отже його права та інтереси - не порушені.

Третя особа-1 в судовому засіданні 07.08.2013 надала пояснення по суті спору, в яких вважає, що оскаржуване розпорядження Чернігівської обласної державної адміністрації № 43 від 16.02.2011 прийнято із порушенням вимог законодавства, оскільки одні і ті ж самі земельні ділянки були одночасно передані у користування різним юридичним особам.

Третя особа-2 - Бобровицька районна державна адміністрація - через канцелярію суду подала письмові пояснення по суті спору, а також направила представника в судове засідання, який надав пояснення по суті спору. Зокрема, у письмових поясненнях третя особа зазначає, що відповідно до розпорядження голови Бобровицької районної державної адміністрації від 21.11.2006 № 418а позивач одержав в оренду терміном на 49 років земельну ділянку площею 3,6325 га із земель державної власності, що знаходяться на території, підвідомчій Кобижчанській сільській раді Бобровицького району Київської області, для обслугованні існуючої мисливсько-риболовної бази. Зазначене розпорядження було розроблено на підставі технічної документації з оформлення договору оренди, яка в установленому порядку була погоджена позивачем.

Третя особа - 3 - відділ Держземагенства у Бобровицькому районі ГУ Держземагенства у Чернігівській області - в судове засідання 07.08.2013 представників не направила, проте через канцелярію суду подала заяву про можливість розгляду справи без участі її представника.

Третя особа - 4 - Державне підприємство «Ніжинське лісове господарство» - через канцелярію суду надало письмові пояснення по суті спору, а також направило представника в судове засідання, який підтримав подані пояснення. Зокрема, у письмових поясненнях по суті спору, Державне підприємство «Ніжинське лісове господарство» зазначало про те, що відповідно до плану меж земельних ділянок Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 376769 із кадастровим номером земельної ділянки № 7420684000:07:000:3259, виданий Державному підприємству «Ніжинське лісове господарство» 11.10.2011 та зареєстрований за № 742068403000005, земельні ділянки, які орендував позивач, знаходяться на території земельної ділянки з кадастровим номером № 7420684000:07:000:3259 площею 5637,5879 га, а загалом ці земельні ділянки охоплюються територією ботанічного заказника місцевого значення, на якій забороняється будь-яка господарська діяльність, зокрема будь-яка забудова.

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані матеріали справи, заслухавши присутніх представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як зазначав позивач у позові, і що не заперечувалось сторонами, 18.01.2005 за результатами аукціону по продажу нежитлових будівель між Дочірнім підприємством «Товариство шанувальників природи Козелецького району» та Чернігівським державним лісогосподарським об'єднанням «Чернігівліс» був укладений Договір купівлі-продажу комплексу нежитлових будівель, за умовами якого ДП «ТШП Козелецького району» набуло у власність комплекс нежитлових будівель, що знаходяться в с. Кобижча по вул. Червонопартизанській, 57 Чернігівської області, а отже і право користування тією частиною земельної ділянки, на якій розміщений комплекс нежитлових будівель, та тією частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Розпорядженням Бобровицької районної державної адміністрації № 418а від 21.11.2006 «Про передачу в оренду земельної ділянки», затверджено технічну документацію з оформлення договору оренди земельної ділянки для обслуговування існуючої риболовно - мисливської бази в урочищі «Курятник», а також надано на умовах оренди Товариству шанувальників природи Козелецького району на території Кобижчанської сільської ради земельні ділянки площею 3,6325 га, у т.ч. під землями змішаного використання - 3,6325 га, із земель державної власності Кобижчанської сільської ради для обслуговування існуючої риболовно-мисливської бази в урочищі «Курятник» терміном на 49 років.

На виконання вищевказаного розпорядження Бобровицької районної державної адміністрації № 418а від 21.11.2006 «Про передачу в оренду земельної ділянки», між Бобровицькою районною державною адміністрацією, як орендодавцем, та ДП «Товариство шанувальників природи Козелецького району», як орендарем укладено Договори оренди землі, а саме:

- договір оренди земельної ділянки, зареєстрований 21.05.2007 у Бобровицькому відділі ЧРФ «Центру державного земельного кадастру» за № 040785500197, згідно умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування на 49 років земельну ділянку для обслуговування існуючої риболовно - мисливської бази в урочищі «Курятник» площею 3,35га, кадастровий номер 7420684000:10:001:0001;

- договір оренди земельної ділянки, зареєстрований 21.05.2007 у Бобровицькому відділі ЧРФ «Центру державного земельного кадастру» за № 040785500198 , згідно умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування на 49 років земельну ділянку для обслуговування існуючої риболовно - мисливської бази в урочищі «Курятник» площею 0,0013 га, кадастровий номер 7420684000:10:001:0003;

- договір оренди земельної ділянки, зареєстрований 21.05.2007 у Бобровицькому відділі ЧРФ «Центру державного земельного кадастру» за № 040785500196, згідно умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування на 49 років земельну ділянку для обслуговування існуючої риболовно - мисливської бази в урочищі «Курятник» площею 0,2806 га, кадастровий номер 7420684000:10:001:0002.

На виконання наведеного розпорядження Бобровицької районної державної адміністрації № 418а від 21.11.2006 «Про передачу в оренду земельної ділянки», між Бобровицькою районною державною адміністрацією, як орендодавцем, та ДП «Товариство шанувальників природи Козелецького району», як орендарем, складено та підписано відповідні акти встановлення меж земельних ділянок в натурі та акти приймання - передавання земельних ділянок площами 3,35га, 0,0013 га, 0,2806 га.

13.09.2010 Чернігівською обласною державною адміністрацією прийнято розпорядження № 303 «Про надання дозволу на розроблення технічної документації», згідно якого Державному підприємству «Ніжинське лісове господарство» надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право постійного користування земельними ділянками орієнтовною площею 12900 га в межах території Бобровицького району Чернігівської області.

Також, відповідачем для долучення до матеріалів справи надано належним чином засвідчену копію Технічної документації із землеустрою щодо виготовлення правовстановлюючих документів, що посвідчують право постійного користування земельними ділянками орієнтовною площею 6479,3747 га ДП «Ніжинське лісове господарство» для ведення лісового господарства на території Кобижчанської сільської ради, Бобровицького району Чернігівської області.

16.02.2011 Чернігівською обласною державною адміністрацією прийнято розпорядження № 43 «Про затвердження технічної документації із землеустрою», згідно якого затверджено технічну документацію із землеустрою щодо виготовлення правовстановлюючих документів, що посвідчують право постійного користування земельними ділянками Державному підприємству «Ніжинське лісове господарство» для ведення лісового господарства, зокрема щодо земельної ділянки загальною площею 6479,3747 га в межах території Кобижчанської сільської ради Бобровицького району (пункт 1), а також зобов'язано Бобровицьку районну державну адміністрацію забезпечити видачу державних актів на право постійного користування земельними ділянками Державному підприємству «Ніжинське лісове господарство» (пункт 2).

Згідно Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 376769 від 11.10.2011, виданого на виконання розпорядження Чернігівської обласної державної адміністрації № 43 від 16.02.2011, Державне підприємство «Ніжинське лісове господарство» є постійним користувачем земельної ділянки площею 5637,5879 га в адміністративних межах Кобижчанської сільської ради Бобровицького району Чернігівської області для ведення лісового господарства, кадастровий номер земельної ділянки № 7420684000:07:000:3259.

Відповідно до листа Державного підприємства «Ніжинське лісове господарство» № 109 від 27.02.13, останнє зазначало про те, що земельні ділянки площею 3,35га - кадастровий номер 7420684000:10:001:0001, площею 0,2806 га - кадастровий номер 7420684000:10:001:0002 та площею 0,0013 га - кадастровий номер 7420684000:10:001:0003, що розташовані на території Кобижчанської сільської ради Бобровицького району Чернігівської області, включені до складу єдиної земельної ділянки із кадастровим номером № 7420684000:07:000:3259 та перебувають постійному користуванні Державного підприємства «Ніжинське лісове господарство», що підтверджується Державним актом про право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 376769 від 11.10.2011.

Згідно листа відділу Держземагенства у Бобровицькому районі Головного управління Держземагенства у Чернігівській області № 01-10/234 від 20.06.2013, відділ повідомив про те, що при перевірці координат земельних ділянок з кадастровими номерами 7420684000:10:001:0001, 7420684000:10:001:0002, 7420684000:10:001:0003 було виявлено. що на дані земельні ділянки виготовлено та зареєстровано від 11.10.2011 Державний акт на постійне користування серія ЯЯ № 376769 від 11.10.2011.Допущена помилка підлягає виправленню шляхом скасування відповідного акту на постійне користування у судовому порядку.

Відповідно до ст.13 Конституції України земля є об"єктом власності Українського народу, від імені якого права власності здійснюють органи державної влади та органи державної влади і місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 84 Земельного кодексу України в державній власності перебувають усі землі України, за винятком комунальної та приватної власності.

Право державної власності на землю набувається та реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради Міністрів АРК, Київської та Севастопольської міської Ради, районних державних адміністрацій у відповідності до закону.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Статтею 17 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить: а) розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом; б) участь у розробленні та забезпеченні виконання загальнодержавних і регіональних (республіканських) програм з питань використання та охорони земель; в) координація здійснення землеустрою та державного контролю за використанням та охороною земель; г) підготовка висновків щодо надання або вилучення (викупу) земельних ділянок; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб у межах, визначених законом; д) підготовка висновків щодо встановлення та зміни меж сіл, селищ, районів, районів у містах та міст; е) здійснення контролю за використанням коштів, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, пов'язаних із вилученням (викупом) земельних ділянок; є) координація діяльності державних органів земельних ресурсів; ж) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України юридичні громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Статтею 41 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» визначено, що голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно із законодавством.

Згідно статті 5 Земельного кодексу України, земельне законодавство базується на таких принципах: а) поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; б) забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; в) невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом; г) забезпечення раціонального використання та охорони земель; ґ) забезпечення гарантій прав на землю; д) пріоритету вимог екологічної безпеки.

Згідно із статтею 93 Земельного кодексу України та статтею 1 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі право на строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

П.п. 1,2 статті 123 Земельного кодексу України (в редакції, чинній станом на момент прийняття оскаржуваного розпорядження Чернігівською обласною державною адміністрацією № 43 від 16.02.2011) встановлювали, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).

Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).

Відповідно до частини 1 статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

За змістом статті 16 Закону України "Про оренду землі" сторони укладають договір оренди землі лише у разі згоди орендодавця передати земельну ділянку в оренду.

Згідно п. 1 статті 116 Земельного кодексу України (в редакції, чинній станом на момент прийняття оскаржуваного розпорядження Чернігівською обласною державною адміністрацією № 43 від 16.02.2011), громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

П. 2 статті 116 Земельного кодексу України (в редакції, чинній станом на момент прийняття оскаржуваного розпорядження Чернігівською обласною державною адміністрацією № 43 від 16.02.2011) визначає, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до пункту 5 статті 116 Земельного кодексу України (в редакції, чинній станом на момент прийняття оскаржуваного розпорядження Чернігівською обласною державною адміністрацією № 43 від 16.02.2011), надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

П. 1 статті 124 Земельного кодексу України (в редакції, чинній станом на момент прийняття оскаржуваного розпорядження Чернігівською обласною державною адміністрацією № 43 від 16.02.2011), передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно статті 24 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній станом на момент прийняття оскаржуваного розпорядження Чернігівською обласною державною адміністрацією № 43 від 16.02.2011), орендодавець зобов'язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

Статтею 27 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній станом на момент прийняття оскаржуваного розпорядження Чернігівською обласною державною адміністрацією № 43 від 16.02.2011) визначено, що орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами, у тому числі міжнародними об'єднаннями та організаціями.

Згідно статті 31 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній станом на момент прийняття оскаржуваного розпорядження Чернігівською обласною державною адміністрацією № 43 від 16.02.2011), визначено, що договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи - орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи - орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства). Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Згідно статті 141 Земельного кодексу України (в редакції, чинній станом на момент прийняття оскаржуваного розпорядження Чернігівською обласною державною адміністрацією № 43 від 16.02.2011), підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до пункту 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" від 23.03.2012 № 6, господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до пункту 2 Розяснення Президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 р. N 02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів», підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до Рішення Конституційного рішення суду України від 01.12.2004 року N 18-рп/2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" що вживається в законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Враховуючи наведене, судом встановлено, що розпорядженням Бобровицької районної державної адміністрації № 418 від 21.11.2006 позивачу - ДП «ТШП Козелецького району» передано в оренду строком на 49 років земельні ділянки загальною площею 3,63 га для сільськогосподарського використання - обслуговування існуючої рибо-мисливської бази в урочищі «Курятник». На виконання наведеного розпорядження між ДП «ТШП Козелецького району» та Бобровицькою районною державною адміністрацією укладено договори оренди земельних ділянок: площею 3,35га - кадастровий номер 7420684000:10:001:0001 зареєстрований у Бобровицькому відділі ЧРФ «Центру державного земельного кадастру» за № 040785500197, площею 0,0013 га - кадастровий номер 7420684000:10:001:0003 зареєстрований у Бобровицькому відділі ЧРФ «Центру державного земельного кадастру» за № 040785500198, площею 0,2806 га - кадастровий номер 7420684000:10:001:0002 зареєстрований у Бобровицькому відділі ЧРФ «Центру державного земельного кадастру» за № 040785500196.

Також, судом встановлено, і не заперечувалось сторонами, що позивач дізнався про те, що розпорядженням Чернігівської обласної державної адміністрації № 43 від 16.02.2011 Державному підприємству «Ніжинське лісове господарство» у постійне користування надано земельну ділянку площею 5637,5879 га для ведення лісового господарства, і на виконання якого видано Державний акт про право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 376769 від 11.10.2011. Проте, до складу переданих в постійне користування Державному підприємству «Ніжинське лісове господарство» земель входили і орендовані позивачем земельні ділянки площею 3,35га - кадастровий номер 7420684000:10:001:0001, площею 0,2806 га - кадастровий номер 7420684000:10:001:0002 та площею 0,0013 га - кадастровий номер 7420684000:10:001:0003, згоду на припинення землекористування якими позивач у встановленому законом порядку - не надавав, в технічній документації щодо надання земельної ділянки Державному підприємству «Ніжинське лісове господарство» відсутня згода позивача, як землекористувача, про добровільну відмову від користування спірними земельними ділянками, обов'язковість надання якої встановлена ст. 141 (п. а)) Земельного кодексу України. Доказів протилежного суду станом на момент вирішення спору не надано. Також, не надано суду станом на момент вирішення спору і доказів припинення на момент прийняття оскаржуваного розпорядження Чернігівською обласною державною адміністрацією № 43 від 16.02.2011 в установленому порядку, передбаченому статтею 31 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній станом на момент прийняття оскаржуваного розпорядження Чернігівською обласною державною адміністрацією № 43 від 16.02.2011), договорів оренди земельних ділянок площею 3,35га - кадастровий номер 7420684000:10:001:0001, площею 0,2806 га - кадастровий номер 7420684000:10:001:0002 та площею 0,0013 га - кадастровий номер 7420684000:10:001:0003.

До того ж, суд враховує і пояснення третьої особи-3, в яких остання зокрема зазначає про те, що відповідно до плану меж земельних ділянок Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 376769 із кадастровим номером земельної ділянки № 7420684000:07:000:3259, виданий Державному підприємству «Ніжинське лісове господарство» 11.10.2011 та зареєстрований за № 742068403000005, земельні ділянки, які орендував позивач, знаходяться на території земельної ділянки з кадастровим номером № 7420684000:07:000:3259 площею 5637,5879 га.

Щодо посилань у поясненнях третьої особи-3 на те, що загалом наведені вище земельні ділянки охоплюються територією ботанічного заказника місцевого значення, на якій забороняється будь-яка господарська діяльність, зокрема будь-яка забудова, то суд зазначає про те, що згідно умов укладених між позивачем та відповідачем договорів оренди, позивачу в оренду земельні ділянки були передані саме для обслуговування вже існуючих споруд, які були розташовані на земельних ділянках, про що вказано у відповідних договорах оренди.

Таким чином, суд дійшов висновку, що розпорядження Чернігівської обласної державної адміністрації № 43 від 16.02.2011 в частині надання Державному підприємству «Ніжинське лісове господарство» у постійне користування земельної ділянки площею 5637,5879 га для ведення лісового господарства, прийнято з порушенням ст.ст. 116, ст. 123 п.п. 1, 2, ст. 141 п.п. а) Земельного кодексу України, а отже є недійсним в цій частині, а тому вимога позивача в цій частині є законною, обгрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, а отже підлягає задоволенню.

Посилання відповідача у відзиві на те, що розпорядженням голови Бобровицької районної державної адміністрації від 18.12.2012 № 482 «Про розірвання договору оренди земельної ділянки на території Кобижчанської сільської ради» відповідно до клопотання директора ДП «Товариство шанувальників природи» дію догорів оренди № 040785500197 від 21.05.2013 (кадастровий номер земельної ділянки 7420684000:10:001:0001), № 040785500196 від 21.05.2013 (кадастровий номер земельної ділянки 7420684000:10:001:0002), № 040785500198 від 21.05.2013 (кадастровий номер земельної ділянки 7420684000:10:001:0003) було припинено, а тому на момент звернення до суду позивач вже не користувався спірними земельними ділянками, а отже його права та інтереси - не порушені - судом відхиляється як безпідставне та необґрунтоване, оскільки на момент прийняття відповідачем оскаржуваного розпорядження (тобто станом на 16.02.2011) позивач був орендарем земельних ділянок, і відповідно до вимог Закону України «Про оренду землі» та Земельного кодексу України мав відповідні права орендаря, а відповідач, як орендодавець зобов'язаний був їх не порушувати, а отже станом на момент прийняття оскаржуваного розпорядження були порушені права та охоронювані законом інтереси позивача, як орендаря земельних ділянок, які були передані в користування іншій особі без його згоди на припинення відповідниах орендних правовідносин, а право позивача на орендовані земельні ділянки згідно ст. 27 Закону України «Про оренду землі» забезпечується нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону, і відповідні акти органів державної влади, які стосуються відповідних прав позивача оцінюються судом саме на момент виникнення відповідного порушення прав позивача, як орендаря.

Також, суд, розглянувши вимоги позивача про скасування Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 376769 із кадастровим номером земельної ділянки № 7420684000:07:000:3259, виданий Державному підприємству «Ніжинське лісове господарство» 11.10.2011 та зареєстрований за № 742068403000005, визнання відсутнім у Державного підприємства «Ніжинське лісове господарство» права користування земельними ділянками площею 3,3506 га, кадастровий номер 7420684000:10:001:0001, площею 0,2806 га, кадастровий номер 7420684000:10:001:0002, площею 0,0013 га, кадастровий номер 7420684000:10:001:0003, вилучення земельних ділянок площею 3,3506 га, кадастровий номер 7420684000:10:001:0001, площею 0,2806 га, кадастровий номер 7420684000:10:001:0002, площею 0,0013 га, кадастровий номер 7420684000:10:001:0003 із незаконного користування Державного підприємства «Ніжинське лісове господарство», дійшов наступних висновків.

Згідно статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України визначено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються зокрема шляхом визнання наявності або відсутності прав.

Відповідно до пункту 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» № 6 від 17.05.2011 (зі змінами і доповненнями), державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій. У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.

За змістом статей 13, 14 Конституції України, статті 11 ЦК України, статей 123, 124, 127, 128 ЗК України рішенням органу місцевого самоврядування або державної адміністрації про надання земельної ділянки господарюючому суб'єкту у власність або в користування здійснюється волевиявлення власника землі і реалізуються відповідні права у цивільних правовідносинах з урахуванням вимог ЗК України, спрямованих на раціональне використання землі як об'єкта нерухомості (власності).

Індивідуальні акти органів держави або місцевого самоврядування, якими реалізовуються волевиявлення держави або територіальної громади як учасника цивільно-правових відносин і з яких виникають, змінюються, припиняються цивільні права і обов'язки, не належать до правових актів управління, а спори щодо їх оскарження мають приватноправовий характер, тобто справи у них підвідомчі господарським судам (п. 1.2.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» № 6 від 17.05.2011 (зі змінами і доповненнями)).

З огляду на викладене, враховуючи те, що розпорядження Чернігівської обласної державної адміністрації № 43 від 16.02.2011 в частині надання Державному підприємству «Ніжинське лісове господарство» у постійне користування земельної ділянки площею 5637,5879 га для ведення лісового господарства, прийнято з порушенням ст.ст. 116, ст. 123 п.п. 1, 2, ст. 141 п.п. а) Земельного кодексу України, а отже є недійсним в цій частині, а тому виданий на його підставі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 376769 із кадастровим номером земельної ділянки № 7420684000:07:000:3259, виданий Державному підприємству «Ніжинське лісове господарство» 11.10.2011 та зареєстрований за № 742068403000005, - підлягає скасуванню, у зв'язку з чим, у Державного підприємства «Ніжинське лісове господарство» відсутнє право користування земельними ділянками площею 3,3506 га, кадастровий номер 7420684000:10:001:0001, площею 0,2806 га, кадастровий номер 7420684000:10:001:0002, площею 0,0013 га, кадастровий номер 7420684000:10:001:0003, і які підлягають вилученню із користування Державного підприємства «Ніжинське лісове господарство».

З огляду на викладене вимоги позивача про визнання недійсним розпорядження Чернігівської обласної державної адміністрації № 43 від 16.02.2011 в частині надання Державному підприємству «Ніжинське лісове господарство» у постійне користування земельної ділянки площею 5637,5879 га для ведення лісового господарства, скасування Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 376769 із кадастровим номером земельної ділянки № 7420684000:07:000:3259, виданий Державному підприємству «Ніжинське лісове господарство» 11.10.2011 та зареєстрований за № 742068403000005, визнання відсутнім у Державного підприємства «Ніжинське лісове господарство» права користування земельними ділянками площею 3,3506 га, кадастровий номер 7420684000:10:001:0001, площею 0,2806 га, кадастровий номер 7420684000:10:001:0002, площею 0,0013 га, кадастровий номер 7420684000:10:001:0003, вилучення земельних ділянок площею 3,3506 га, кадастровий номер 7420684000:10:001:0001, площею 0,2806 га, кадастровий номер 7420684000:10:001:0002, площею 0,0013 га, кадастровий номер 7420684000:10:001:0003, що розташовані в межах території Кобижчанської сільської ради Бобровицького району Чернігівської області, із незаконного користування Державного підприємства «Ніжинське лісове господарство» - є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судовий збір відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладється на позивача за його заявою, поданою суду.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати частково недійсним розпорядження Чернігівської обласної державної адміністрації № 43 від 16.02.2011 «Про затвердження технічної документації із землеустрою» в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо виготовлення правовстановлюючих документів, що посвідчують право постійного користування земельними ділянками державному підприємству «Ніжинське лісове господарство» для ведення лісового господарства загальною площею 6479,3747 га в межах території Кобижчанської сільської ради Бобровицького району Чернігівської області.

3. Скасувати Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 376769 із кадастровим номером земельної ділянки № 7420684000:07:000:3259, виданий Державному підприємству «Ніжинське лісове господарство» 11.10.2011 та зареєстрований за № 742068403000005.

4. Визнати відсутність у Державного підприємства «Ніжинське лісове господарство» права користування земельними ділянками площею 3,3506 га, кадастровий номер 7420684000:10:001:0001, площею 0,2806 га, кадастровий номер 7420684000:10:001:0002, площею 0,0013 га, кадастровий номер 7420684000:10:001:0003, що розташовані в межах території Кобижчанської сільської ради Бобровицького району Чернігівської області.

5. Вилучити земельні ділянки площею 3,3506 га, кадастровий номер 7420684000:10:001:0001, площею 0,2806 га, кадастровий номер 7420684000:10:001:0002, площею 0,0013 га, кадастровий номер 7420684000:10:001:0003, що розташовані в межах території Кобижчанської сільської ради Бобровицького району Чернігівської області, із користування Державного підприємства «Ніжинське лісове господарство».

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення- 09.08.2013

Суддя С.Р. Станік

Показати/Приховати судові провадження

Коментарі

Коментарі відсутні

Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація