Справа № 122/16151/13-ц
Провадження по справі 2/122/1493/13
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 липня 2013 року Залізничний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді - Домнікової М.В.,
при секретарі - Шерет Ф.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу, -
В С Т А Н О В И В:
У травні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу, мотивуючи вимоги тим, що 24.08.2012 року між відповідачем та ним укладений договір займу, за умовами якого ОСОБА_2 взяв в борг у нього 10000 гривень до 28.08.2012 року. Проте, до теперішнього часу відповідач повернув лише частину суми боргу, а саме - 3000 грн. Таким чином, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, просив стягнути з ОСОБА_2 суму боргу в розмірі 7000 грн., 3% річних від простроченої суми боргу, а саме - 153,26 грн., а всього 7153,26 грн. Також просив вирішити питання про судові витрати.
У судове засідання 16.07.2013 року сторони не з'явились, від позивача надійшла письмова заява, в який просив розглянути справу за його відсутності.
Відповідач у судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до положень статті 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до положень частини 5 статті 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень та протиправних посягань.
Відповідно до положень частини 1 статті 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно з положеннями частини 1 статті 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Частиною 3 статті 10, статтею 60 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Сторони мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.
Згідно з положеннями частини 2 статті 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Стаття 213 ЦПК України вимагає від суду повно та всебічно з'ясувати обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідити всі докази в їх сукупності.
Судом встановлено, що 24.08.2012 року що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір займу, за умовами якого останній взяв в борг у позивача 10000 грн. до 28.08.2012 року. Договір укладений у письмовій формі (а.с.15).
Відповідно до положень статті 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно з умовами договору, а одностороння відмова від зобов'язання та одностороння зміна умов зобов'язання згідно з положеннями статті 525 ЦК України не допускається.
Відповідно до положень статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до положень статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку же суму грошових коштів(суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визнаних родовими ознаками.
З положень статті 1048 ЦК України слідує, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до вимог статті 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Зі змісту розписки вбачається, що відповідач взяв у позивача 10000 грн. 24.08.2012 року. Проте, зобов'язання у повному обсязі не виконав, у зв'язку з чим підлягає стягненню сума невиплаченого боргу та у відповідності до положень частини 2 статті 625 - 3% річних від простроченої суми.
Згідно з положеннями статті 533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Виходячи з аналізу зазначених норм з ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 заборгованість в сумі 7153,26 грн., яка складається з основного боргу в сумі 7000 грн. та 153,26 грн. - 3% річних.
Відповідно до вимог частини 3 статті 88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача документально підтверджена (а.с.1) сума судового збору в розмірі 229,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 10-11, 60, 88, 197, 213, 215, 218, 294, 296 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 525-526, 533, 625, 627, 1046-1048 Цивільного кодексу України, суд -
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу задовольнити.
Стягнути ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, іпн НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, і.п.н. НОМЕР_2, суму заборгованості за договором позики в розмірі 7153 (сім тисяч сто п'ятдесят три) грн. 26 коп.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, іпн НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, і.п.н. НОМЕР_2, суму сплаченого судового збору в розмірі 229 (двісті двадцять дев'ять) грн. 40 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду АР Крим через Залізничний районний суд м. Сімферополя АР Крим.
Суддя Домнікова М.В.