Справа № 122/16174/13-ц
Провадження по справі 2/122/1494/13
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 липня 2013 року Залізничний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді - Домнікової М.В.,
при секретарі - Шерет Ф.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики,-
ВСТАНОВИВ:
У травні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики, мотивуючи тим, що 08.02.2013 року між сторонами по справі був укладений договір позики у письмовій формі на суму 9900,00 доларів США, на споживчі цілі строком до 08.04.2013 року. Факт отримання грошей був зафіксований розпискою позичальника, яка є невід'ємним додатком договору позики, написана власноруч на зворотному боці договору. Відповідно до пункту 3 договору позики, оплата за користування коштами в розмірі 5,0% (п'ять відсотків) в місяць від суми позики, яку відповідач зобов'язався виплачувати щомісяця не пізніше восьмого числа кожного наступного місяця з дня підписання договору позики, що еквівалентно 495,00 доларам США, до повного повернення позики. Також, пунктом 8 цього ж договору позики було визначено місце виконання: АДРЕСА_1. 22.02.2013 року відповідачкою було сплачено 1230,00 доларів США (в еквіваленті). Вказана сума була зарахована в рахунок оплати процентів за користування коштами за період з 08.02.2013 року по 08.04.2013 року в сумі 990,00 доларів США, а залишок суми в розмірі 240,00 доларів США зараховано в рахунок погашення відсотків по 24.04.2013 року. Оскільки відповідачка допустила прострочення по поверненню грошової позики, її борг склав 9900,00 доларів США, що еквівалентно 79130,70 грн. Також пунктом 9 договору позики, укладеного між сторонами по справі, передбачено, що за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання позичальник зобов'язується сплатити пеню в розмірі 3,0% від несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочки виконання. Таким чином, за період з 08.04.2013 року по 23.05.2013 року прострочка виконання зобов'язання складає 106826,44 грн. Загальна сума заборгованості складає 185976,14 грн. З урахуванням наведеного та з посиланням на статті 11, 258, 509, 525, 526, 533, 536, 549-551, 599, 629, 638, 1046-1050 ЦК України, позивач просив суд: стягнути з ОСОБА_2 на його користь за договором позики від 08.02.2013 року суму боргу 185976,14 грн.
До суду від представника позивача надійшла письмова заява по розгляд справи за його відсутністю, просив позовні вимоги задовольнити та у разі неявки належно повідомленого відповідача провести заочний розгляд справи.
Відповідачка у судове засідання не з'явилася, повідомлена належним чином, відповідно до вимог діючого законодавства, заяв про відкладення судового засідання або розгляд справи у її відсутність не надавала, причин неявки суду не повідомила.
Цивільна справа розглядається судом у порядку частини 2 статті 197 ЦПК України.
З урахуванням письмової згоди представника позивача, суд, ухвалив провести заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст. ст. 169, 224 ЦПК України.
Вивчивши усі наявні по справі докази та матеріали цивільної справи у їх сукупності, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1, виходячи з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 11 ЦПК України, якою встановлений принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 вищевказаної норми цивільного процесуального закону, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Частиною 1 статті 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Предметом договору позики є грошові кошти у національній або іноземній валюті або інші речі, визначені родовими ознаками.
Судом встановлено, що 08.02.2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у простій письмовій формі був укладений договір позики, за умовами якого ОСОБА_1, як займодавець передав позичальникові - відповідачці ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 9900,00 доларів США, на споживчі цілі зі строком остаточного повернення боргу не пізніше 08.04.2013 року.
Факт передачі коштів за зазначеним договором, підтверджується письмовою розпискою, написаною власноруч позичальником ОСОБА_2 на зворотній сторінці оригіналу договору позики від 08.02.2013 року.
Пунктом 4 цього договору передбачений порядок повернення позики, який визначений наступним чином: не пізніш 08.04.2013 року позичальник зобов'язується повернути грошову позику 9900,00 доларів США у місяць.
Оригінал вищезазначеного договору був досліджений судом у судовому засіданні та доданий до матеріалів цивільної справи.
Суд, з урахуванням положень частини 1 статті 1047 ЦК України, приймає вищевказані документи як докази існування між сторонами по справі боргових зобов'язань.
Як зазначив позивач у позовній заяві, на виконання умов договору позики, відповідачка ОСОБА_2 суму позики не повернула, тобто основний борг складає 9900,00 доларів США.
Відповідно до пункту 3 договору позики, оплата за користування коштами в розмірі 5,0% (п'ять відсотків) в місяць від суми позики, яку відповідач зобов'язався виплачувати щомісяця не пізніше восьмого числа кожного наступного місяця з дня підписання договору позики, що еквівалентно 495,00 доларам США, до повного повернення позики.
Згідно з частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
22.02.2013 року відповідачкою ОСОБА_2 ОСОБА_1 було сплачено 1230,00 доларів США. Вказана сума останнім була зарахована в рахунок оплати процентів за користування коштами за період з 08.02.2013 року по 08.04.2013 року в сумі 990,00 доларів США, а залишок суми в розмірі 240,00 доларів США зараховано в рахунок погашення відсотків по 24.04.2013 року.
Однак, у визначений в договорі позики, відповідачка ОСОБА_2 борг не повернула, що не спростовувалося встановленими судом обставинами по справі та матеріалами цивільної справи.
На думку суду, знаходження у позичальника - позивача по справі ОСОБА_1 оригіналу договору позики від 08.02.2013 року, також свідчить про невиконання ОСОБА_2 своїх боргових зобов'язань за цим договором.
У свою чергу, відповідачкою не надано суду жодних доказів у підтвердження виконання належним чином умов договору позики, укладеного між сторонами по справі 08.02.2013 року.
Підстав, передбачених статтею 617 ЦК України для звільнення відповідачки від відповідальності за порушення зобов'язання судом не встановлено.
Таким чином, сума неповернутої позики складає 79130,70 грн., що, виходячи із офіційного курсу долару США, встановленого Національним банком України станом на 15 липня 2013 року (часу ухвалення судового рішення) становить 9900,00 доларів США.
Також, пунктом 9 договору позики від 08.02.2013 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, передбачено, що за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання позичальник зобов'язується сплатити пеню в розмірі 3,0% від несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочки виконання.
У відповідності зі статтями 526, 527 ЦК України зобов'язання підлягають виконанню належним чином і належними сторонами. Належним чином зобов'язання за договором позики відповідачем в обумовлений у договорі позики термін не виконані, що свідчить про порушення договору позичальником й наявність підстав для застосування передбачених ст. 1050 ЦК України наслідків.
Згідно з частиною 1 статті 1050 ЦК України позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Сума, передбаченої договором позики пені за період прострочки виконання зобов'язання, а саме з 09.04.2013 року по 23.05.2013 року (час звернення позивача до суду із позовом) складає 106826,44 грн. (3% (розмір пені за кожен день прострочки відповідно умов договору позики) х 45 (кількість днів прострочки) х 79130,70 грн. (сума неповернутої позики) : 100%).
З урахуванням наведеного, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики від 08.02.2013 року в розмірі 79130,70 грн., що, виходячи із офіційного курсу долару США, встановленого Національним банком України станом на 15 липня 2013 року становить 9900,00 доларів США, а також пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за цим договором за період з 09.04.2013 року по 23.05.2013 року, а всього 185957,14 грн.
Відповідно до положень статті 214 ЦПК України, під час ухвалення рішення суду, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
З відповідачки ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 також підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати, понесені позивачем при зверненні до суду із позовною заявою, з урахуванням часткового задоволення позову, а саме судовий збір в розмірі 1859,57 грн.
На підставі статей 509, 526, 527, 536, 1046, 1047, 1048, 1050 Цивільного кодексу України, керуючись статтями 10, 11, 60, 61, 197, 209, 212-215, 218, 224-226, 294 Цивільного процесуального кодексу, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м. Маріуполь, Донецька область, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт НОМЕР_3, виданий Желєзнодорожним РВ Сімферопольського МУГУ МВС України в АР Крим, 14.09.2004р.) на користь ОСОБА_1, і.п.н. НОМЕР_2, суму заборгованості за договором позики від 08.02.2013 року у розмірі 185957 гривень 14 копійок, а також судовий збір в розмірі 1859 гривень 57 копійок, а всього стягнути 187816 (сто вісімдесят сім тисяч вісімсот шістнадцять) гривень 71 копійка.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Залізничний районний суд м. Сімферополя АР Крим шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Суддя Домнікова М.В.