АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2006 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого: Ружило О.А.
суддів: Міцнея В.Ф., Галичанського А.Д.
секретаря: Михайлюк Т.Д.
за участю представників управління Пенсійного фонду України у
Першотравневому районі м.Чернівці - Стрільчук М.Г., Чорней Т.В.,
позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Першотравневому районі м.Чернівці про визнання неправомірним рішення комісії цього управління щодо відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та зобов'язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах, за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України у Першотравневому районі м.Чернівці на постанову Першотравневого районного суду м.Чернівці від 10 жовтня 2006 року, -
ВСТАНОВИЛА:
У травні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України у Першотравневому районі м.Чернівці про визнання неправомірним рішення комісії цього управління від 10 січня 2006 року щодо відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та зобов'язання призначити таку пенсію. В позові посилається на те, що 19 грудня 2005 року він звернувся до вказаного управління із письмовою заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України „Про пенсійне забезпечення". Рішенням комісії по розгляду питань, пов'язаних з призначенням та виплатою пенсій, зазначеного управління від 10 січня 2006 року йому відмовлено в призначенні такої пенсії з посиланням на те, що він немає для цього необхідного пільгового стажу роботи. Вважає, що дане рішення є незаконним, оскільки він більше 12,5 років працював на роботах зі
Справа 22а - 232 Головуючий у 1 -й інстанції
категорія 14/21 Іщенко І.В.
Доповідач Міцней В.Ф.
шкідливими і важкими умовами праці, які дають право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 виробництв, цехів, професій і посад, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року № 1173. Просив визнати зазначене рішення неправомірним та зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Першотравневому районі м.Чернівці призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах з 19 грудня 2005 року.
Постановою Першотравневого районного суду м.Чернівці від 10 жовтня 2006 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано неправомірним рішення комісії по розгляду питань, пов'язаних з призначенням та виплатою пенсій, управління Пенсійного фонду України у Першотравневому районі м.Чернівці від 10 січня 2006 року щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язано управління Пенсійного фонду України у Першотравневому районі м.Чернівці призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах з 19 грудня 2005 року відповідно до Закону України „Про пенсійне забезпечення".
В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України у Першотравневому районі м.Чернівці просить скасувати дану постанову суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.
Апелянт вважає, що позивач працював муляром у різних організаціях до 31 грудня 1991 року. Ця професія не була передбачена чинним на період його роботи Списком № 2 виробництв, цехів, професій і посад, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року № 1173, а тому період роботи за цією професією не можна зарахувати до спеціального стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Окрім того, на думку апелянта, період роботи позивача на посаді майстра з квітня 1974 року до серпня 1987 року також не можна зарахувати до спеціального стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, оскільки в архівній довідці НОМЕР_1 не містяться відомості про те, що позивач був зайнятий повний робочий день на цій роботі.
Апелянт вважає, що до спеціального стажу можна зарахувати період роботи на посаді майстра будівельних і монтажних робіт Колійної машинної станції Львівської залізниці з 4 серпня 1987 року по 21 серпня 1992 року, тобто до набрання чинності Порядком проведення атестації робочих місць. Період роботи на цій посаді з 22 серпня 1992 року по 11 липня 1997 року не можна зарахувати до спеціального стажу, оскільки дана посада не була атестована.
В судовому засіданні представники відповідача підтримали вимоги апеляційної скарги.
Позивач та його представник апеляційну скаргу не визнали, вважають, що постанова суду є законною і підстав для її скасування немає.
Колегія судів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції вірно виходив з того, що він досяг 55-річного віку та має необхідний трудовий стаж, який дає право на призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п."б" ст. 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення".
З ксерокопії трудової книжки позивача видно, що він працював 9 років 1 місяць і 2 дні на посаді майстра військової частини 11844 та Чернівецького обласного ремонтно-будівельного тресту (а.с.7-9).
Дана обставина підтверджується також архівною довідкою НОМЕР_1 та довідками ТзОВ ВКФ "Будівельник" від 24 листопада 2005 року(а.с.12-14, 16-18).
Доводи апелянта про те, що вказаний період роботи не можна зарахувати до спеціального стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, оскільки в архівній довідці НОМЕР_1 не містяться відомості про зайнятість позивача протягом повного робочого дня на зазначеній посаді, є необгрунтованими.
Відповідно до ст.62 Закону України „Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Записи, які є в трудовій книжці позивача, підтверджують наявність у нього трудового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Окрім того, відповідно до 4.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Проте відповідачем не надано суду доказів про те, що позивач не був зайнятий протягом повного робочого дня на вказаній посаді.
Як вбачається з ксерокопії трудової книжки, позивач також працював 9 років 11 місяців і 8 днів на посаді майстра будівельних і монтажних робіт Колійної машинної станції Львівської залізниці, з яких 5 років та 18 днів до набрання чинності Порядком проведення атестації робочих місць.
Наведені докази свідчать про те, що позивач більше 12,5 років працював на посаді майстра, яка відповідно до п."б" ст. 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення" дає йому право на отримання пенсії за віком на пільгових умовах.
З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку, що підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення немає.
Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Першотравневому районі м.Чернівці залишити без задоволення.
Постанову Першотравневого районного суду м.Чернівці від 10 жовтня 2006 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання нею законної сили.
Головуючий: