АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

м. Чернівці « 21  »    листопада  2006 р. колегія суддів судової

палати у кримінальних справах

Апеляційного суду Чернівецької області у

складі:

головуючого ТарбинськогоВ.Г.

суддів Ковтюк Є.І., Станковської Г.А.

за участю прокурора Слюсарюк Р.Л.

та адвоката (тів)

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Кіцманського районного суду Чернівецької області від 11 липня 2006р.

Цим вироком                               ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

мешканецьм. АДРЕСА_1,

раніше двічи судимий,

засуджений: за ст. 190 ч. 1 КК України на два роки обмеження волі; за ст. 309 ч. 2 КК України на один рік шість місяців позбавлення волі, за ст. 121 ч. 1КК України на п"ять років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 призначено покарання у вигляді п"яти років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 ч. 1 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Залізничного районного суду м. Львова від 23 червня 2004 року і остаточно ОСОБА_1 призначено покарання у вигляді 5 років 6 місяців позбавлення волі.

Строк відбування покарання засудженому враховано з 8 серпня 2005 року і зараховано строк затримання з 5 по 8 серпня 2005 року.

Вирішена доля речових доказів та судових витрат.

Згідно вироку суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те,

Справа № 11-424/2006р.                      Головуючий у 1 інстанції Литвинюк І.М.

Категорія ст. ст. 309 ч. 2,190 ч.І,                                Доповідач: Тарбинський В.Г.

121 чЛ КК України

2

що він 14 лютого 2005 року в м. Новий Розділ Львівської області шляхом

шахрайства заволодів мобільним телефоном вартістю 520 грн. потерпілого ОСОБА_2

22 травня 2005 року. О 10 годині, в АДРЕСА_2, на грунті неприязних стосунків, ОСОБА_1 умисно наніс удар ножем у живіт ОСОБА_3 і заподіяв потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, які є небезпечними для життя в момент їх спричинення.

03 серпня 2005 року ОСОБА_1 у АДРЕСА_3незаконно придбав без мети збуту, зберігав психотропну речовину - амфетамін масою 1,1 030 грм.

В апеляції засуджений, не оспорюючи вирок в частині засудження його за ст. 190, 309 КК України, вважає, що органи досудового слідства і суд не повно і не всебічно дослідили обставини при яких були заподіяні потерпілому ОСОБА_3 тілесні ушкодження, не дана оцінка всім зібраним по справі доказам, а тому суд невірно кваліфікував дії засудженого за ст. 121 ч. 1 КК України. З врахуванням всіх обставин справи апелянт рахує, що в зв"язку з невірної поведінкою потерпілого ОСОБА_3 він наніс удар потерпілому при перевищенні меж необхідної оборони. Крім того засуджений просить в цій частині вирок відмінити і справу направити на додаткове розслідування для проведення всебічного, повного і об"єктивного розслідування.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, яка просила вирок суду залишити без змін, а апеляцію - без задоволення, розглянувши справу, обговоривши доводи апеляції засудженого, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляція ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Як органи досудового слідства так і районний суд повно, всебічно і об"єктивно дослідивши обставини справи і з врахуванням встановленого районний суд прийшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчинеяні злочинів вказаних у вироку суду.

Посилання засудженого в апеляції на те, що він, при заподіянні потерпілому ОСОБА_3 , ножем, тяжких тілесних ушкоджень перевищив межі необхідної оборони є необгрунтованим і спростовується зібраними і перевіреними судом доказами.

Так, показаннями свідка ОСОБА_4 як на досудовому слідстві ( а. с. 56-57 ) та в суді ( а. с. 314 ) підтверджено те, що 22 травня 2005 року,, біля 10 годин, він разом із засудженим приїхали на таксі до будинку потерпілого ОСОБА_3, викликали потерпілого. З потерпілим розмовляв засуджений і ніякої бійки між ними не було. Через короткий проміжок часу засуджений сів в машину і сказав їхати таксісту. В подальшому ОСОБА_1 йому повідомив, що він підрізав потерпілого і йому треба виїхати з Чернівців.

Напередодні ОСОБА_1 вчинив конфлікт в барі потерпілого, намагався вдарити дружину потерпілого. ОСОБА_3 декілька разів вдарив засудженого.

з

Свідок ОСОБА_5 підтвердив в суді, що коли він привіз засудженого до потерпілого то між ними ніякої бійки не було. ОСОБА_3 не робив різких рухів. Потім чомусь потерпілий побіг вперед по дорозі, а засуджений сів в машину і вони поїхали в Чернівці (а. с. 316 ).

Потерпілий ОСОБА_3 показав, що 22 травня 2005 року біля 10 години до нього додому приїхав засуджений і на вулиці біля машини став з"ясовувати, що він напередодні вчинив у барі.

Коли потерпілий розповів що сталось в барі, то засуджений запропонував йому сісти в машину чи піти в кінець вулиці. Він відмовився і в цей час відчув різкий біль у лівій стороні живота та побачив, що засуджений витягнув ніж з живота.

В цей час з засудженим не бився і ніяких різких рухів не робив. ( а. с. 313-314).

Сам засуджений, як в ході досудового слідства так і в суді, не заперечував того, що вночі 21 травня 2005 року, в барі потерпілого в АДРЕСА_4він мав конфлікт з потерпілим і той його вдарив і вигнав з бару. На слідуючий ранок він з ОСОБА_4 на таксі поїхали до ОСОБА_3 додому і коли він став з"ясовувати у ОСОБА_3, що сталось в барі, той став висловлюватись на його адресу нецензурно, вдарив його. Тоді він вийняв ніж і вдарив потерпілого в живіт. Ніж носив з собою для страховки ( а. с. 316 ).

Висновком судово-медичного експерта ( а. с. 35 ) підтверджується те, що ОСОБА_3 22 травня 2005р. було заподіяно ножове поранення і тілесні ушкодженші від цього відносяться до розряду тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент їх спричинення.

Таким чином суд, перевіривши і оцінивши зібранні по справі докази, прийшов до вірного висновку, що ОСОБА_1 22 травня 2005 року умисно заподіяв ножем, при обставинах наведених у вироку, потерпілому ОСОБА_3 тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння і дії засудженого по цьому обвинуваченню правильно кваліфікованні за ст. 121 ч. 1 КК України, а тому підстав для задоволення апеляції засудженого в цій частині не має. Даних про те, що засуджений діяв відносно ОСОБА_3 при перевищенні меж необхідної оборони по справі не встановлено.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України районний суд, з врахуванням ступіні тяжкості вчинених засудженим злочинів, даних про його особу та обставин, що пом"якшують та обтяжують покарання, призначив ОСОБА_1 необхідне й достатнє покарання для його виправлення та попередження нових злочинів.

В решті цей вирок суду засудженим не оскаржувався.

З врахуванням наведеного та керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія судд;ів, -

УХВАЛИЛА:

4

Вирок Кіцманського районного суду Чернівецької області від 11 липня 2006р. щодо ОСОБА_1залишити без змін, а апеляцію ОСОБА_1- без задоволення.

Головуючий                                                                              Тарбинський В.Г.

Судді                                                                                         Ковтюк Є.І.

Станковська Г.А.