Справа № 22-Ц-6062 2006р. Головуючий 1 інстанції
Макаренко Я.М.
Категорія: земельні
Доповідач: Ізмайлова Г.Н.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2006р. судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - Ситнік О.М.
суддів - Івах А.П., Ізмайлової Г.Н.
при секретарі - Андрійко О.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 10 жовтня 2006р. по справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Вільхівської сільської ради Харківського району Харківської області, ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення Вільхівської сільської ради Харківського району Харківської області про встановлення меж між суміжними земельними ділянками недійсним, поновлення порушеного права користування земельною ділянкою по фактичному користуванню, відшкодування моральної шкоди, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Вільхівської сільської ради Харківського району Харківської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про поновлення порушеного права, визнання рішення Вільхівської сільської ради незаконним, зобов'язання Вільхівської сільської ради закріпити межі земельних ділянок, зобов'язання відповідачів не чинити перешкод в користуванні земельною ділянкою, -
встановила:
В серпні 2003р. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись до суду зі вказаним позовом.
Зазначили, що їм на праві власності належить жилий будинокАДРЕСА_1 Харківського району Харківської області, за яким за даними поземельної книги до 1995р. було закріплено земельну ділянку площею 0,25 га та яка межувала з земельною ділянкою, закріпленою за будинком АДРЕСА_2, власником якого є відповідач ОСОБА_1
Незважаючи на те, що з часу виділення колгоспом земельних ділянок під забудову межі між ними не змінювались та були визначені парканом, 1 червня 2003р. за їх відсутності земельною комісією було самовільно, без їхньої згоди наведено нову межу, знесено паркан та зменшено земельну ділянку з боку городу на 5 м.
Після звернення до Вільхівської сільської ради рішенням від 4 липня 2003р. було встановлено іншу межу, яка також не відповідала фактичному користуванню та значно зменшувала земельну ділянку.
Виходячи з наведеного просили поновити їх порушене право користування земельною ділянкою, визнавши незаконним рішення Вільхівської сільської ради від 4 липня 2003р. про встановлення межі землекористування та стягнути з відповідачів завдану їм моральну шкоду незаконними діями в сумі 5000 грн.
Відповідачі позов не визнали.
ОСОБА_1 звернувся з зустрічним позовом про поновлення порушеного права володіння земельною ділянкою, просив також визнати незаконними рішення Вільхівської сільської ради від 4 липня 2003р. та зобов'язати її закріпити межі земельної ділянки на підставі акту земельної комісії від 1 червня 2003р.
Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 10 жовтня 2006р. позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а також ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано незаконним рішення VII сесії XXIV скликання Вільхівської сільської ради Харківського району Харківської області від 4 липня 2003р. "Про встановлення межі між земельними ділянками АДРЕСА_2 і АДРЕСА_1".
Вказаним рішенням зобов'язано Вільховську сільську раду Харківського району визначити межу землекористування між земельними ділянками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 у відповідності до будівельних, санітарних, пожежних норм з урахуванням фактичного землекористування та побудованого на земельній ділянці АДРЕСА_2 будинку літ "А-2" при умові знесення будинку літ "А-1".
В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, задовльнивши його позовні вимоги та відмовивщи ОСОБА_3 і ОСОБА_4 в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.
Апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного:
Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 належить будинок АДРЕСА_1, а ОСОБА_1 - будинок АДРЕСА_2 Харківського району Харківської області і земельні ділянки, на яких знаходяться вказані будинки межують між собою.
ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вказаний будинок належить на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Одинадцятою Харківською державною нотаріальною конторою 23 червня 1994р., а ОСОБА_1 - на підставі договору купівлі-продажу будинку, посвідченого приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу 24 березня 2003р.
В свідоцтві про право на спадщину за заповітом зазначено, що спадковий будинок АДРЕСА_1, який знаходиться на земельній ділянці площею 2500 м2 переходить у власність ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за заповітом ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.
У відповідності до ст.30 ЗК України (в редакції 1991р.), що діяла на момент видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об"єктами переходить у розмірах, передбачених ст. 67 ЗК Україниі право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення.
Виходячи з наведеного суд дійшов до правильного висновку, що з отриманням свідоцтва про право на спадщину до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 перейшло право користування земельною ділянкою від спадкодавця, за яким за даними погосподарської книги 1947 - 1949р.р. було закріплено 0,31 га.
В той же час за вказаним договором купівлі-продажу будинку АДРЕСА_2 від його попередього власника ОСОБА_6 до ОСОБА_1 право користування земельною ділянкою не переходило, оскільки на час укладення договору 24 березня 2003р. діяв Земельній Кодекс України в редакції 2001р., ст. 120 якого виключає автоматичний перехід прав на землю при переході права власності на будівлі та споруди.
Статтею З ЗК України передбачено, що земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, Земельним кодексом, також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Отже, ст.377 ЦК України, яка встановлює перехід права на землю при переході прав на будівлі та споруди не відповідає вимогам Земельного Кодексу України, за яким Конституцією України закріплено пріоритет і в тій сфері, в якій ЦК України не відповідає ЗК України, регулювати земельні правовідносини він не може.
ОСОБА_1 не надано суду першої інстанції будь-яких доказів, що йому надавалась земельна ділянка сільською радою у власність або користування і тому його право на земельну ділянку, про захист якого він звернувся до суду, не виникло, що і зазначив суд у своєму рішенні.
Крім того, суд правильно вказав, що при вирішенні питання про встановлення межі землекористування між земельними ділянками АДРЕСА_1 АДРЕСА_2, Вільховською сільською радою не прийнято до уваги, що буд. літ. "А-1", належний ОСОБА_1 за рішенням виконкому Вільхівської сільської ради від 18 травня 2004р. НОМЕР_1 підлягає знесенню, що є підставою для встановлення межі землекористування за фактичним користуванням між попередніми власниками, встановленої парканом.
Вказані обставини не було прийнято до уваги Вільховською сільською радою при постановленні рішення VII сесії XXIV скликання від 4 липня 2003р. про встановлення межі між земельними ділянками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, в зв'язку з чим суд і визнав його недійсним як таке, що не відповідає вимогам земельного закнодавства.
З огляду на викладене, судова колегія доходить до висновку, що судом першої інстанції ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без зміни.
Керуючись ст.ст.209, 218, 317, 313, 308, п.1 ч.1 ст.314, 315, 319 ЦПК України, судова колегія,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Харківського районного суду Харківської області від 10 жовтня 2006 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили від дня її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України на протязі двох місяців від дня набрання ухвалою законної сили.