АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22 - 2485 / 2006р. Оскаржуване рішення ухвалено
Категорія 40 під головуванням Воронюк В.А.
Доповідач Іванюк М.В.
РІШЕННЯ
Іменем України
01 листопада 2006р. колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області у складі: головуючого - судді Іванюка М.В, суддів Колодійчука В.М. та Камзалова В.В, при секретарі Руденко О.М, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області справу за позовом ОСОБА_1 до Державного територіально-галузевого об'єднання « Південно-Західна залізниця» з притягненням в якості третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог начальника вокзалу станції Козятин Чабана Анатолія Івановича
про скасування наказів про звільнення з роботи і про скасування раніше накладених дисциплінарних стягнень, про поновлення на роботі, стягнення заробітку за час затримки розрахунку і за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди
з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Козятинського міськрайонного суду від 11.07.2006р, -
ВСТАНОВИЛА:
У своєму позові ОСОБА_1 зазначив, що працював на станції Козятин Державного територіально-галузевого об'єднання « Південно-Західна залізниця» черговим помічником начальника вокзалу.
Наказом начальника вокзалу ст. Козятин НОМЕР_1 позивачу було оголошено догану у зв'язку з порушенням правил носіння форменного одягу.
Наказом начальника вокзалу ст. Козятин НОМЕР_2 ОСОБА_1 було оголошено догану у зв'язку з неналежним веденням журналу роботи посадочних бригад.
Наказом начальника вокзалу ст. Козятин НОМЕР_3 ОСОБА_1 було оголошено догану у зв'язку з тим, що в приміщенні вокзалу не проводилося генеральне прибирання та у зв'язку з засміченням і забур'яненням залізничних колій.
Вказані накази позивач вчасно не оскаржив у зв'язку з небажанням псувати стосунки з адміністрацією вокзалу.
Наказом начальника вокзалу ст. Козятин НОМЕР_4 ОСОБА_1 було звільнено з роботи на підставі п.2 ст. 40 КЗпП України, однак цей наказ було скасовано наказом НОМЕР_5 у зв'язку з тим, що підставу звільнення вказано помилково і наказом НОМЕР_6 ОСОБА_1 було звільнено по п.З ст. 40 КЗпП України у зв'язку з систематичним невиконанням ним своїх посадових обов'язків.
Своє звільнення з роботи позивач вважав незаконним. Зазначив, що його було звільнено з порушенням існуючої процедури, так як згоду на звільнення давала профспілкова організація, членом якої він вже не був, так як вступив до іншої профспілки.
З врахуванням уточнень до позовних вимог він просив суд скасувати як неправомірні накази НОМЕР_1 і НОМЕР_2 про оголошення йому доган. Вказані накази він своєчасно не оскаржив у зв'язку з небажанням псувати стосунки з адміністрацією вокзалу. Тому просив поновити строк звернення до суду з цими вимогами.
Також просив скасувати наказ НОМЕР_6 про розірвання з ним трудового договору, поновити його на роботі на посаді чергового помічника начальника вокзалу. При цьому просив стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу і середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30.07.2005р. по день фактичного розрахунку, який було проведено 19.09.2005р.
Також просив стягнути з відповідача на свою користь 5000 грн. у відшкодування моральної шкоди, яка, як він вважав, йому була заподіяна у зв'язку з незаконним звільненням (а.с. 181 ).
Рішенням Козятинського міськрайонного суду від 11.07.2006р. ОСОБА_1 було відмовлено в задоволенні зазначених позовних вимог. Суд вважав безпідставними його вимоги про скасування наказів про накладення стягнень за порушення трудової дисципліни. Також суд виходив з того, що за наведених вище обставин відповідач мав законні підстави для звільнення ОСОБА_1 у зв'язку з систематичним невиконанням посадових обов'язків.
ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права, і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
В ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 і його представник ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримали з наведених у ній підстав.
Представник відповідача Шкільнюк Т.В. і притягнутий до участі у справі в якості третьої особи начальник вокзалу станції Козятин Чабан А.І. вважають апеляційну скаргу безпідставною і просять її відхилити.
Вислухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню.
Суд першої інстанції правильно виходив з того, що зазначені вище стягнення у вигляді доган були застосовані до ОСОБА_1 саме за невиконання ним його посадових обов'язків, з дотриманням встановленої процедури і в межах компетенції начальника вокзалу. При цьому позивач пропустив визначений ст.233 КЗпП України тримісячний строк накладення на нього цих стягнень, хоча відповідні накази були доведені до його відома своєчасно і належним чином. Його небажання псувати стосунки з адміністрацією вокзалу не можна вважати вагомою підставою для того, щоб цей строк було поновлено. Тому в цій частині оскаржуване рішення скасованим бути не може.
Разом з тим колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції щодо законності звільнення ОСОБА_1 з роботи по п.З ст. 40 КЗпП України у зв'язку з систематичним невиконанням ним своїх посадових обов'язків. При цьому колегія суддів виходить з наступного :
За змістом ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення :
1) догана;
2) звільнення.
Таким чином, за три порушення трудової дисципліни до нього застосовано три стягнення у вигляді догани і за ці ж порушення до нього вже не може додатково застосовуватись ще й четверте стягнення, яким у даному випадку є звільнення з роботи. З наказу про звільнення НОМЕР_6 не вбачається, яке ж ще порушення трудової дисципліни (крім наведених вище) стало підставою для його винесення. Як пояснив суду апеляційної інстанції начальник вокзалу станції Козятин Чабан А.І, він вважав можливим застосувати до позивача звільнення з роботи за систематичне невиконання посадових обов'язків саме у зв'язку з наявністю раніше допущених порушень трудової дисципліни, за які він вже притягався до дисциплінарної відповідальності.
Вказану обставину суд першої інстанції до уваги не взяв і допустив помилку в застосуванні положень трудового законодавства стосовно звільнення позивача.
Тому колегія суддів вважає, що наказ НОМЕР_6 про звільнення з роботи ОСОБА_1 має бути скасовано. Скасуванню підлягають і п.п. 2, 3 наказу НОМЕР_5, оскільки цей наказ у вказаній частині також стосується звільнення ОСОБА_1 ( а.с. 9 ). Відповідно до положень ч.1 ст.235 КЗпП України позивач повинен бути поновлений на роботі.
Вимоги ОСОБА_1 про виплату йому середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу мають бути задоволені, оскільки відповідно до правил ст.235 ч.2 КЗпП України колегія суддів не вбачає його вини у затягуванні розгляду даної справи на строк більше одного року.
Вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задоволенню не підлягають, так як наказ про звільнення ОСОБА_1 скасовується і підстава для здійснення вказаної виплати відпала.
Не підлягають задоволенню і вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди. Факт її заподіяння колегія суддів не вважає доведеним. При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що замість винесення наказу НОМЕР_3 про оголошення позивачу догани відповідач мав усі формальні підстави винести наказ про його звільнення з роботи по п. З ст. 40 КЗпП України у зв'язку з систематичним невиконанням посадових обов'язків, однак цього не зробив.
Таким чином у зазначеній вище частині оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
На підставі наведеного і керуючись ст.ст.147ч.1, 233 ч. 1, 235 ч.ч. 1, 2, 5 КЗпП України, ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.2, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Козятинського міськрайонного суду від 11.07.2006р. у даній справі скасувати в частині відмови позивачу у скасуванні наказу про звільнення з роботи, поновленні на роботі і стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Скасувати наказ начальника вокзалу станції Козятин НОМЕР_6 про звільнення ОСОБА_1 з роботи по ст.40 п.З КЗпП України у зв'язку з систематичним невиконанням посадових обов'язків.
Скасувати п.п.2, 3 наказу НОМЕР_5, які стосуються звільнення ОСОБА_1
Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді чергового помічника вокзалу станції Козятин.
Зобов'язати Державне територіально-галузеве об'єднання « Південно-Західна залізниця» виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29. 07.2005р. по день поновлення на роботі, тобто по 01.11.2006р.
Стягнути з Державного територіально-галузевого об'єднання « Південно-Західна залізниця 51 грн. державного мита на користь держави у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції і 25 грн. 50 коп. державного мита на користь держави у зв'язку з розглядом справи в апеляційному суді Вінницької області.
В іншій частині рішення Козятинського міськрайонного суду від 11.07.2006р. у даній справі залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.
Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного суду України
ПРОТЯГОМ ДВОХ МІСЯЦІВ.