Справа № 1-70

2008 р                                          

                                                 В И Р О К

                                    І М ЕНЕМ     У К Р А Ї Н И

18 березня 2008 року                         Миколаївський районний суд Львівської області          

                    в складі головуючого - судді Запотічного І.І.

                    при секретарі Гнатів О.Л.

                    з участю  прокурора Кравця С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Миколаєві кримінальну справу про обвинувачення

                            ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,

                            уродженця м. Вітебськ, Білорусія,

                            громадянина України, українця, із середньою освітою,

                            безпартійного, розлученого, не працюючого,                      

                            жителя АДРЕСА_1, 

                            раніше не судимого,-

      за ч. 1 ст. 164 КК України

                                                               в с т а н о в и в  :

             Підсудний ОСОБА_1 згідно постанови Миколаївського районного суду Львівської області від 17.09.2002 року повинен сплачувати щомісячно, починаючи з 29.08.2002 року в користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей ОСОБА_3,            ІНФОРМАЦІЯ_2 р.н., ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 р.н. та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4 р.н. в розмірі 1/2 частини із всіх видів заробітку. Працюючи монтером та бригадиром на колії до осені 2004 року з ОСОБА_1 стягували аліменти на утримання неповнолітніх дітей. З листопада 2004 року по лютий 2006 року ОСОБА_1 перебував на обліку як безробітній в Миколаївському районному центрі зайнятості та за період з лютого по листопад 2005 року з нього було стягнено 1961,38 грн. аліментів. Однак, знаючи про постанову суду, після розлучення із дружиною, підсудний не сплачував аліменти на утримання дітей, злісно ухилявся від свого обов'язку, що виразилось в тому, що, будучи попереджений державним виконавцем про кримінальну відповідальність у разі несплати аліментів на користь стягувача, продовжував злісно ухилятись від їх сплати і станом на 01.01.2008 року його заборгованість по аліментах становить 11169,35 грн.

             В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину в пред'явленому йому обвинуваченні визнав повністю і показав, що  під час перебування у шлюбі з ОСОБА_2 в них народилася троє дітей - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 р.н., ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 р.н. та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4 р.н.  В 2000 році шлюб між ними було розірвано, а в 2002 році суд зобов'язав його сплачувати аліменти колишній дружині на утримання трьох неповнолітніх дітей. На той час він працював монтером та бригадиром колії, аліменти сплачував регулярно до 2004 року, доки не звільнився з цієї роботи. З листопада 2004 року по лютий 2006 року перебував на обліку як безробітній в Миколаївському районному центрі зайнятості. Згодом ОСОБА_1 до осені 2007 року працював у ТзОВ «АПП Львівське», що в с. Глинна Наварія Пустомитівського району на посаді різника металу. З лютого 2006 року і по даний час аліменти на утримання дітей не сплачував, хоча на ТзОВ «АПП Львівське» отримував щомісяця зарплату в сумі 600 грн. Про несплату аліментів до нього зверталась колишня теща ОСОБА_6, а також його викликали в державну виконавчу службу, де роз'яснювали обов'язок сплачувати аліменти.

             Розкаюється у скоєному та просить його суворо не карати. Зазначив, що зібрані слідством матеріали справи відповідають дійсності і він немає заперечень щодо повноти пред'явленого йому обвинувачення та кваліфікації його дій, а тому вважає недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які він не оспорює.

            Оцінюючи покази підсудного та зібрані слідством докази по справі, суд вважає, що дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковано за ч. 1 ст. 164 КК України, оскільки такий злісно ухилявся від сплати, встановлених постановою Миколаївського районного суду Львівської області, аліментів на утримання дітей та його заборгованість по аліментах становить 11169,35 грн.

            Обставин, що обтяжують покарання підсудному судом не встановлено.

            Обставиною, що пом'якшує покарання підсудному суд визнає щире каяття підсудного у вчиненому злочині.

     Обираючи міру покарання підсудному ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, що повністю визнав свою вину і розкаюється у вчиненому та вважає необхідним обрати йому покарання, пов'язане із обмеженням волі, але, враховуючи вищенаведені обставини, застосувати до нього ст.75 КК України і звільнити його від відбування покарання з випробуванням, оскільки його виправлення можливе без реального відбування покарання.

                                                      Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України , суд -        

                                                                            з  а  с  у  д  и  в   :

             ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого              ч. 1  ст. 164  КК України  та обрати йому покарання у виді  1 (одного) року обмеження волі та на підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням протягом іспитового строку тривалістю  1 (один)  рік.

             На підставі ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_1 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання або роботи.

             Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 - підписку про невиїзд - до вступу вироку в законну силу залишити без змін.

              На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Львівської області протягом 15 діб через Миколаївський районний суд Львівської області з часу проголошення такого.

                         Суддя                                                              Запотічний І.І.