Головуючий суду 1 інстанції - Чиргиної Л.Г.

Доповідач - Масенко Д.Є.

Справа № 2/407/8/13

Провадження № 22ц/782/2761/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі :

головуючого - судді Масенко Д.Є.,

суддів - Коротких О.Г., Дмитрієвої Л.Д.,

при секретарі - Гайворонській Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луганську справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 21.03.2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства „Українська страхова компанія „Гарант-Авто" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної злочином, -

встановила:

У серпні 2011 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства „Українська страхова компанія „Гарант-Авто", який у подальшому уточнив та просив: стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь у рахунок відшкодування моральної шкоди - 15000грн., у рахунок відшкодування витрат на правову допомогу - 3000грн., у рахунок відшкодування витрат на проведення експертизи - 600грн., у рахунок відшкодування франшизи - 510 грн., всього 19110грн. та стягнути з відповідача ПАТ „Українська страхова компанія „Гарант-Авто" на його користь у рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 1096грн., у рахунок відшкодування моральної шкоди - 2550грн., всього 3646 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на ті обставини, що 16.09.2007р. відбулася дорожньо-транспортна пригода (далі ДТП) за його участю та участю відповідача ОСОБА_2 В результаті ДТП було пошкоджено його мотоцикл марки «ЯВА-350/634», державний номерний знак НОМЕР_2 та він зазнав тілесних ушкоджень, а саме: відкритий оскольчатий перелом лівої пяточної кості зі зміщенням, закритий перелом-вивих ладєвідної кістки лівої стопи, закритий вивих кубовидної кістки лівої стопи, закритий перелом основаній першої п'ясної кості лівої кісті зі зміщення. Вироком Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 17.05.2011 року була встановлена вина відповідача ОСОБА_2 у порушенні правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту особою, яка керувала транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні пошкодження.

Також, позивач зазначив, що внаслідок ДТП він зазнав й моральної шкоди, яка полягає у фізичному болі і стражданнях, у зв'язку з отриманими тілесними ушкодженнями, порушенні психічного стану здоров'я, порушенні його звичайних життєвих зв'язків, необхідність витрачати час для вирішення питання про відшкодування шкоди, відсутність можливості користуватись транспортним засобом.

Крім того, у зв'язку з відмовою відповідача добровільно відшкодовувати заподіяну шкоду позивач звертався до юристів, до суду за захистом своїх прав, що також забрало у нього багато часу і потребувало значних фізичних і моральних зусиль.

За клопотанням позивача ухвалою суду від 10.12.2012р. до участі у справі у якості співвідповідача було залучено Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія Гарант-Авто».

Рішенням Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 21.03.2013 року позов було задоволено частково. Суд стягнув на користь позивача з ОСОБА_2 суми у відшкодування: суми франшизи у розмірі 510 гр.; витрат на проведення експертного дослідження у розмірі 600 гр.; витрат на правову допомогу у розмірі 3000 гр.; моральної шкоди у розмірі 12 000 гр., а всього у сумі 16 110 гр. ( шістнадцять тисяч сто десять гр..), в решті вимог - відмовив за необґрунтованістю. Стягнув з Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант- Авто» на користь позивача суми у відшкодування: матеріальної шкоди у розмірі 1096 гр.; моральної шкоди у розмірі 2550 гр., а всього в сумі 3 646 гр. (три тисячі шістсот сорок шість гр.). Стягнув з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 57 гр. 80 коп. (п'ятдесят сім гр. 80 коп.) та витрати на на інформаціно- технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 гр. (сто двадцять грн.)

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою та посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права просив змінити рішення, скасувавши його в частині стягнення витрат на проведення експертного дослідження у розмірі 600грн., витрат на правову допомогу у сумі 3000грн., відшкодування моральної шкоди у сумі 12000грн. і ухвалити нове рішення.

Згідно зі ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом, обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, під час ухвалення рішення суд у числі інших вирішує також питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, однак, наведені вимоги закону судом виконані у повному обсязі не були.

На підставі ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Виходячи з положень наведеної норми права апеляційному перегляду підлягає лише рішення суду в частині стягнення витрат на проведення експертного дослідження у розмірі 600грн., витрат на правову допомогу у сумі 3000грн., відшкодування моральної шкоди у сумі 12000грн., оскільки в іншій частині рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржується.

Судом першої інстанції було встановлено, що 16 вересня 2007 року приблизно о 9 годині 50 хв. на вул. Заводська м. Антрацит, біля шляхопроводу сталося ДТП за участю ОСОБА_2 керуючого автомобілем НОМЕР_1, належним на праві власності ОСОБА_4 і ОСОБА_3 керуючого мотоциклом «Ява-350/634 державний номер НОМЕР_2 належним останньому на праві власності. В наслідок ДТП транспортній засіб позивача було пошкоджено та він отримав тілесні ушкодження. За фактом даної ДТП у відношенні ОСОБА_2 було порушено кримінальну справу за ознаками ст.286 ч.1 КК України.

Відповідно до Висновку судової автотехнічної експертизи №2909/18 від 27.12.2010 року в даній дорожньо-транспортній ситуації дії водія ОСОБА_3 не відповідали вимогам пунктів 10.1;10.4 Правил дорожнього руху, а його дії, які не відповідали вимогам пункту 10.1 Правил дорожнього руху з технічної точки зору знаходилися в причинному зв'язку з настанням події; дії водія ОСОБА_2 не відповідали вимогам пунктів 12.3, 12.4, 12.9 «б» Правил дорожнього руху, а його дії, які не відповідали вимогам пункту 12.3 Правил дорожнього руху с технічної точки зору були умовою створення аварійної обстановки і знаходилися в причинному зв'язку з настанням події.

Цивільно-правову відповідальність власник автомобіля НОМЕР_1 ОСОБА_4 відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року застрахував за Договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу з ПАТ УСК «Гарант-авто», про що свідчить досліджений в судовому засіданні Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВА/1871554, який діяв з 12.01.2007 року по 11.01.2008 року.

Вироком Антрацитівського міськрайнного суду від 17.05.2011 року ОСОБА_2 було визнано винним за ст.286 ч.1 КК України та призначено покарання у вигляді 2 років обмеження волі, на підставі ст. 49 ч. 1 п. 2 КК України звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.

Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 22.07.2011 року вказаний вирок був залишений без змін, а в частині залишення без розгляду цивільного позову ОСОБА_3 був скасований та в цій частині справа направлена на новий розгляд в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження від 11 лютого 2010 року, розмір матеріальної шкоди, нанесеної ОСОБА_3 в результаті пошкодження належного йому мотоцикла при цій дорожньо-транспортній пригоді від 16.09.2007 року становить суму - 1606 грн., франшиза із цієї суми складає 510 грн., за проведення автотоварознавчого дослідження ОСОБА_3 сплатив експерту суму - 600 грн.

Задовольняючи позов в частині відшкодування витрат на проведення експертного дослідження у розмірі 600 грн. суд першої інстанції виходив з положень ч.1 ст. 1166, ЦК України, Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», положень договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 01.07.2004 року.

Доводи апелянта стосовно відсутності у суду правових підстав щодо стягнення з нього витрат за проведення експертного дослідження на увагу не заслуговують, оскільки вказані витрати позивачем були понесені для відновлення свого порушеного права, відповідно до положень ч. 2 ст. 22 ЦК України, Законом України „Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відшкодування потерпілим витрат, пов'язаних зі сплатою вартості експертиз не передбачено.

Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив виникли між сторонами правовідносини, застосував відповідні правові норми та обґрунтовано дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в цій частині позовних вимог.

Частково задовольняючи позов щодо відшкодування моральної шкоди на користь позивача з ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з положень ст. ст. 23,1167 ЦК України та того, що діями ОСОБА_2 позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає у фізичній болі, тривалому лікуванні, порушення звичайних для нього умов життя, необхідності докладати зусилля для відновлення порушеного права та пошкодження його майна і врахувавши принципи розумності та справедливості визначив його у розмірі 12000грн., проте судова колегія з цим не погоджується та вважає, що розмір суми, стягнутої на користь позивача, у відшкодування моральної шкоди, не відповідає обсягу моральних страждань позивача та є завеликим.

З урахуванням обсягу заподіяних позивачу моральних страждань та розміру матеріальної шкоди, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача в розмірі 6000грн.

Задовольняючи позов в частині відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 3000 грн. суд першої інстанції виходив з положень ст. ст. 79, 88 ЦПК України та наданої на підтвердження понесення позивачем витрат на правову допомогу довідки ПП «Авто - юрист» ОСОБА_6 від 09.02.2011 року на суму 1500 гр., а також розрахунків: суми гонорару за надання правової допомоги ПП « Авто - юрист» ОСОБА_6 від 23.01.2011 року на суму 1500 гр., працівником якого є адвокат ОСОБА_5 а.с.41,59,60,151); суми гонорару за надання правової допомоги адвоката ОСОБА_5 на суму 1500 гр. (а.с. 152)., проте з таким висновком суду першої інстанції судова колегія погодитись не може.

Згідно ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать: витрати на правову допомогу; витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи; витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.

Відповідно до ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом. Згідно із ч. 1 ст. 56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги. Вона допускається до участі в розгляді справи ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі.

З матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів позивача адвокат ОСОБА_5 здійснює за договором, ухвалою суду він до участі у справі в якості особи, що надає правову допомогу не допускався, а відтак як представник позивача, тому в задоволенні вимог щодо стягнення витрат на правову допомогу надану адвокатом ОСОБА_5 в розмірі 1500грн. слід відмовити.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає за необхідне змінити рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача витрат на правову допомогу, зменшивши розмір витрат на правову допомогу до 1500 грн.

Згідно ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право:

1) постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін;

2) скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних

вимог;

3) змінити рішення;

4) постановити ухвалу про скасування рішення суду першої інстанції і закриття

провадження у справі або залишення заяви без розгляду.

З огляду на викладене рішення суду підлягає зміні.

Керуючись ст. ст. 307,309 ЦПК України, судова колегія, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 21 березня 2013 року - змінити, зменшивши розмір витрат на правову допомогу до 1500 (одна тисяча п'ятсот) гривень та суму у відшкодування моральної шкоди до 6000 (шість тисяч) гривень.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі протягом 20 днів касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді :