апеляційний суд вінницької області

Справа  № 22 - 2568 / 2006                                        оскаржувана ухвала постановлена під

Категорія 13                                                            головуванням   Навроцького А.П.

Доповідач    Чуприна В.О.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

29 листопада   2006 року                       Колегія суддів судової палати з

цивільних справ апеляційного суду Вінницької області у складі :

Головуючого : Чуприни В.О.

Суддів : Іванюка М.В., Камзалова В.В.

При секретарі : Руденко О.М.

За участю : представника ОСОБА_1- ОСОБА_2, адвоката ОСОБА_3, представника Вінницького обласного управління юстиції Вінницької Т.О., представника Козятинської держнотконтори Михальчук Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Вінницької області апеляційну скаргу ОСОБА_1на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 12 вересня 2006 року та апеляційної скарги Вінницького обласного управління юстиції на окрему ухвалу Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 12 вересня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_4про визнання недійсним договору дарування 3/25 частини житлового будинку, -

ВСТАНОВИЛА:

21 липня 2006 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що при укладенні договору дарування від 9 квітня 2005 року помилялась щодо юридичної природи прав та обов'язків сторін, а саме не мала наміру позбавляти себе безоплатно належної їй частини АДРЕСА_1

Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 12 вересня 2006 року в задоволенні позову відмовлено.

Виявивши під час розгляду справи порушення закону, Козятинський міськрайонний суд Вінницької області окремою ухвалою від 12 вересня 2006 року для вжиття відповідних заходів з метою недопущення подібних випадків в майбутньому довів до відома Міністра юстиції України факт безпідставної відмови    завідуючої    Козятинського    державною    нотаріальною    конторою Михальчук Т.В. в реєстрації обтяження об'єкта нерухомого майна (арешту), накладеного ухвалою Козятннського міськрайонного суду від 24.07.2006 року, та факт невжиття Вінницьким обласним управлінням юстиції в особі в.о. начальника Лукіянчиної М.М. заходів до виконання Козятинською державною нотаріальною конторою своїх службових обов'язків.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на те, що суд не дослідив підстави позову - помилки у вчиненні правочину, не врахував важливі для справи обставини, а саме похилий вік позивачки, тяжкий стан здоров'я та відсутність наміру дарувати частину будинку сторонній особі та не усунув суперечності в показах відповідачки щодо надання позивачці близько 700 грн., з яких 400 грн. в день укладення договору як матеріальну допомогу та пояснення позивачки з цього приводу. Внаслідок невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і п]роцесуального права, ОСОБА_1 просила скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити її позовні вимоги.

В апеляційній скарзі Вінницьке обласне управління юстиції в особі в.о. начальника Лукіянчиної М.М. просило скасувати окрему ухвалу, зазначаючи на порушення судом норм матеріального і процесуального права, зокрема, що підстава відмови завідуючої Козятинської державної нотаріальної контори у внесенні до Єдиного реєстру заборон відчуження спірної частини житлового будинку належного ОСОБА_4 за ухвалою Козятинського міськрайонного суду від 24.07.2006 року є цілком законною, а відтак підстав для вжиття заходів до завідуючої Козятинської державної нотаріальної контори з боку Вінницького обласного управління юстиції не було.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення та окремої ухвали суду першої інстанції, вислухавши учасників процесу, дослідивши докази у справі, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги належать до задоволення з таких підстав.  .

Відмовляючи у позові, суд виходив з того, що посилання позивачки на помилку в юридичній природі договору дарування є безпідставними, оскільки спростовуються рішенням Козятинського міськрайонного суду від 12 травня 2006 року у справі за аналогічним позовом між цими ж сторонами про визнання недійсності договору з підстав введення в оману щодо істотних обставин угоди.

Проте з таким висновком не можна погодитись так як суд дійшов його без повного і всебічного з'ясування суті угоди, дійсного волевиявлення її учасників, у чому полягає неправомірність їх дій, а також інших обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Частиною 1 статті 229 ЦК України визначено, що правочини, вчинені під впливом помилки, що має істотне значення, є недійсними, оскільки не відповідають загальним підставам дійсності правочинів, зокрема частині 3 ст.203 ЦК України, оскільки внутрішня воля учасника правочину не відповідає її зовнішньому прояву - волевиявленню учасника, яке сформоване під впливом помилки.

Юридичне значення має не будь-яка помилка, а тільки та, яка має істотне значення і має стосуватись правочину. При цьому не має значення помилялась чи ні особа щодо того, які правові наслідки виникнуть за правочином. Не має значення також і помилка щодо мотивів правочину, за винятком випадків встановлених законом.

Відмова у позові з посиланням суду на рішення між цими ж сторонами, але з іншого предмету спору є не правильною.

Згідно з п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 28.04.1978 р.( із змінами, внесеними Постановами Пленума Верховного Суду України №13 від 25.12.92 та №15 від 25.05.98) «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» під помилкою у даному випадку слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною суб'єкта, предмета чи інших істотних умов угоди, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого за обставинами справи можна вважати, що угода не була б укладена.

Установлено, що 9 квітня 2005 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_4 на користь останньої був  укладений нотаріально посвідчений договір дарування 3/25 частини житлового будинку, який з огляду на вимоги ст.717 ЦК України, є за юридичними ознаками безоплатний, реальний та односторонній.

 Позивачка ОСОБА_1 ствердила суду, що не мала наміру позбавляти себе майна безоплатно, оскільки є матеріально нужденною особою і її дійсне волевиявлення було направлене на отримання коштів від продажу майна, що відповідає реаліям її життя. Підтвердженням таких доводів є те, що позивачка похилого віку, пенсіонерка з важким станом здоров'я та потребою постійного лікування з приводу серцево-судинних та інших хвороб.

З огляду на вищевказане, слід визнати, що діючи необережно щодо вчинення договору дарування, ОСОБА_1 знаходилась під впливом помилки у своїй внутрішній волі, а відтак правочин слід визнати недійсним з наслідком повернення від другої сторони одержаного нею майна в натурі.

Внаслідок невідповідності висновків суду обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права рішення суду першої інстанції належить скасуванню з ухваленням судом апеляційної інстанції нового рішення про задоволення позову.

Скасування судового рішення відповідно, як наслідок, тягне і скасування постановленої у справі окремої ухвали.

Розподіляючи на користь позивачки судові витрати, колегія суддів виходить з вимог ст.ст. 84,88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 307.309,313,316 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 12 вересня 2006 року та апеляційної скарги Вінницького обласного управління юстиції на окрему ухвалу Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 12 вересня 2006 року задовольнити.

Рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 12 вересня 2006 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовом ОСОБА_1до ОСОБА_4про визнання недійсним договору дарування 3/25 частини житлового будинку задовольнити.

Визнати недійсним договір дарування 3/25 частини житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1, укладений 09 квітня 2005 року між ОСОБА_1і ОСОБА_4та зареєстрований 09 квітня 2005 року приватним нотаріусом Козятинського районного нотаріального округу ОСОБА_5 за №ОСОБА_5.

Зобов'язати ОСОБА_4повернути ОСОБА_1в натурі 3/25 частини житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1

Стягнути з ОСОБА_4на користь ОСОБА_176,50 гривен витрат по сплаті державного мита, 60 гривен витрат на інформаційно-технічне забезпечення та 200 гривен витрат на правову допомогу, а всього 336 гривен 50 копійок.

Окрему ухвалу Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 12 вересня 2006 року скасувати.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двох місяців до Верховного Суду України.