У Х В А Л А

Іменем України

01 серпня 2013 року м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі:

Головуючого - судді Фазикош Г. В.

суддів - Дроботі В. В., Ігнатюка Б. Ю.

при секретарі - Козаковій М. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду від 24 квітня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу, -

в с т а н о в и л а :

Заочним рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 24 квітня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_3 на її користь 8240 грн. боргу. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить це рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі. Апелянтка стверджує, що відповідачка ОСОБА_3 визнала свій борг перед нею в розмірі 4500 грн., про що є згадка в матеріалах закритого кримінального провадження.

Дослідивши зібрані у справі матеріали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч 1 ст. 1049 ЦК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачка ОСОБА_3 позичила у ОСОБА_2 8000 грн., про що дала розписку (а.с.7) та зобов'язалася повернути вказані гроші в строк до 1 червня 2011 року. Однак, взятих на себе зобов'язань відповідачка не виконала, борг не повернула, а тому суд першої інстанції правильно задовольнив позов у цій частині. Крім того, суд обґрунтовано стягнув з відповідачки на користь ОСОБА_2 240 грн., що складають 3 % річних від вказаної суми боргу. В цій частині рішення не оскаржено.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про повернення 4500 грн. та 3 % річних від цієї суми, то їх обґрунтованість належними доказами не підтверджена.

У відповідності до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

В даному випадку письмового договору позики між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено не було, хоча сума в 4500 грн. більш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Немає у позивачки ОСОБА_4 і розписки або іншого документа, який посвідчував б передачу нею грошей відповідачці в якості позики.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що в своїх поясненнях, даних в рамках закритого кримінального провадження, відповідачка визнала борг, до уваги не приймається.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.4 ст. 60 ЦПК України).

Наявна у справі копія постанови про закриття кримінального провадженням від 30 листопада 2012 року у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 КК України, не є преюдиційною в значенні п. 4 ст. 61 ЦПК України (а.с.8). Інших належних доказів позивачка суду не надала.

Таким чином, відмовляючи в задоволенні цих позовних вимог, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, та зробив висновки, які відповідають цим обставинам.

При таких обставинах рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування немає, а доводи апеляційної скарги, на думку колегії суддів, не є істотними.

Керуючись статтею 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду від 24 квітня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий ____________

Судді ____________

____________