УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №: 22-ц/191/975/13Головуючий суду першої інстанції:Мурзенко М.В.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Кустова І. В.

"31" липня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м.Феодосія у складі:

Головуючого суддіКустової І.В.,

СуддівПритуленко О.В., Ломанової Л.О.,

При секретаріМартиненко М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання недійсними заяви про відмову від спадщини, свідоцтв про право на спадщину, свідоцтва про право власності на будинок; визнання права власності в порядку спадкування, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 10 червня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2012 року ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_7, уточнивши який просив визнати недійсними: заяву про відмову від спадщини від 22 січня 2002 року; свідоцтво про право на спадщину за законом на домоволодіння АДРЕСА_1 видане на ім'я відповідача 02 лютого 2002 року; свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 0,0330 га., розташовану за вказаною адресою, видане на ім'я відповідача 11 червня 2004 року; свідоцтво про право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 видане на ім'я відповідача 27 липня 2004 року; визнати за позивачем право власності в порядку спадкування за заповітом на вказані домоволодіння та земельну ділянку; визнати право власності за позивачем на 1860 акцій ВАТ «Старокримський».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22 січня 2002 року внаслідок обману з боку відповідача, яка обіцяла під час оформлення спадщини у будь-який час провести відчуження спадкового майна на його користь, помилки позивача щодо можливості у подальшому переоформити спадщину на нього, а також у зв'язку зі збігом тяжких життєвих обставин, які привели до важкого психологічного стану, позивач відмовився від спадщини за заповітом, що відкрилася після смерті матері ОСОБА_8, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 10 червня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове - про задоволення позову.

На думку апелянта, суд не звернув увагу на те, що тяжкі обставини (розірвання шлюбу, банкрутство ТОВ ТПК «Камчатмрепродукт» у зв'язку з чим відносно позивача було порушено кримінальну справу, смерть матері, тяжка хвороба) мають безпосередній зв'язок з волевиявленням позивача щодо відмови від спадщини. Апелянт вказує,що вплив вказаних обставин на волевиявлення позивача та його тяжкий стан здоров'я підтверджені поясненнями свідків та висновком судово - психологічної експертизи, але ці докази залишилися поза увагою суду першої інстанції. Апелянт ввважає доведеним те, що відповідач обманом схилила спадкоємця до відмови від спадщини на невигідних для нього умовах.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши сторони та їх представників, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, позов про визнання правочину недійсним заявлено на підставі статей 56 та 57 Цивільного кодексу України (у редакції 1963 року).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності відмови позивача від спадщини під впливом помилки, внаслідок обману або збігу тяжких обставин та неможливості застосування правових наслідків такої відмови, а також дійшов висновку про відсутність доказів порушення прав позивача внаслідок отримання відповідачем свідоцтва про право власності на спірне домоволодіння.

В частині відмови у позові з підстав недоведеності вчинення правочину під впливом помилки (стаття 56 Цивільного кодексу України (у редакції 1963 року) рішення суду не оскаржується.

Згідно зі статтею 57 Цивільного кодексу України (у редакції 1963 року) угода, яку особа була вимушена укласти на вкрай невигідних для себе умовах внаслідок збігу тяжких обставин, може бути визнана недійсною за позовом потерпілого.

У пункті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 року №3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" роз'яснено, що при вирішенні позовів про визнання угоди недійсною на підставі статті 57 ЦК України вимоги можуть бути задоволені при доведеності збігу тяжких для сторони обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням сторони укласти угоду на вкрай невигідних для неї умовах. Збігом тяжких обставин слід вважати такий матеріальний стан або особистий стан громадянина чи його близьких, які примусили укласти угоду на невигідних для нього умовах.

В обґрунтування наявності тяжких обставин життя, які склалися на час відмови від спадщини, позивач послався на смерть матері, розірвання шлюбу, порушення відносно нього кримінальної справи у зв'язку з фіктивним банкрутством очолюваного ним підприємства та тяжку хворобу.

З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла мати позивача ОСОБА_8, яка за життя заповіла йому усе своє майно де б воно не знаходилося у чому б воно не складалося, у тому числі належний їй жилий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 6, 24). 22 січня 2002 року позивач звернувся до нотаріальної контори з заявою про відмову від належної йому частки на спадщину за законом та за заповітом, яке залишилося після смерті матері (а.с. 25).

Відповідач ОСОБА_7 прийняла спадщину після смерті матері, зокрема будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0330 га. розташовану за цією адресою, та прості іменні акції ВАТ «Старокримський» у кількості 1860 штук (а.с. 26-30).

27 липня 2004 року відповідач отримала свідоцтво про право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 (а.с.204).

На підтвердження збігу тяжких обставин позивач надав свідоцтво про розірвання шлюбу (а.с. 92), постанову про припинення кримінального провадження від 16 жовтня 2003 року (а.с. 45 - 47), лист медичного обстеження від 03 вересня 2001 року (а.с.94).

З метою з'ясування індивідуально-психологічних особливостей особистості позивача у справі проведено судово - психологічну експертизу № 2372 від 29 квітня 2013 року, за висновком якої життєві ситуації: втрата бізнесу, порушення кримінальної справи, розлучення з дружиною, смерть матері привели ОСОБА_6 до сенсоутворювальних, ціннісних та екзистенційних переживань, внаслідок чого підекспертний можливо знаходився у фрустраційному стані під час подання заяви від 22 січня 2002 року про відмову від спадщини. ОСОБА_6 з урахуванням визначених обставин, можливо не був здатним повною мірою усвідомлено приймати рішення щодо відмови від спадщини після смерті своєї матері ОСОБА_8, реалізувати його своїми діями та повною мірою прогнозувати наслідки власних дій (а.с. 193-198).

Сукупності обставин, на які посилається позивач в обґрунтування вимоги про недійсність заяви про відмову від спадщини внаслідок збігу тяжких обставин, суд першої інстанції надав належної оцінки відповідно до вимог частини 3 статті 212 ЦПК України, внаслідок чого дійшов висновку про відсутність безпосереднього зв'язку цих обставин з волевиявленням спадкоємця, спрямованим на відмову від спадщини.

Доводи апеляційної скарги висновків міського суду не спростовують.

У матеріалах справи відсутні докази того, що обставини життя позивача у їх сукупності на час відмови від спадщини обумовили такий психологічний стан, який примусив його саме таким чином розпорядитися правом на спадкування.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що окремо сама по собі кожна із вказаних позивачем обставин в окремі періоди його життя мала для нього певні негативні наслідки, проте позивачем не доведений таких збіг обставин, який дає підстави для визнання заяви про відмову від спадщини недійсною. При цьому судом враховані фактичні обставини справи.

Заява про відмову від прийняття спадщини подана позивачем після спливу п'яти місяців 29 днів після смерті спадкодавця, а не безпосередньо після цієї траурної події; при цьому особисто подавши заяву про відмову від спадщині у нотаріальну контору м. Феодосії, позивач повернувся до місця проживання у Російській Федерації, а розірвання шлюбу позивача відбулося ще до смерті матері (рішення суду м. Вілючинська Камчатської області Росії від 28 лютого 2001 року).

Посилання позивача на неврахування судом факту порушення стосовно позивача кримінальної справи, як обставини, що негативно позначилася на його психологічному здоров'ї, також обґрунтовано не прийнято судом першої інстанції до уваги.

З матеріалів справи вбачається, що з часу порушення кримінальної справи стосовно керівництва ТОВ ТПК «Камчатмрепродукт» у зв'язку з незаконним банкрутством цього підприємства (29 червня 2001 року) до дати відмові від спадщини (22 січня 2002 року) пройшло майже сім місяців, тому відсутні підстави вважати, що існування кримінального провадження знаходиться у безпосередньому зв'язку з діями позивача по укладенню спірного правочину.

Твердження позивача про бажання уникнути можливої конфіскації майна на підставі вірогідного вироку суду не можливо визнати обставиною для визнання правочину недійсним.

Не можна визнати безспірним доказом недійсності спірного правочину й посилання позивача на обставини, що викладені у листі поліклініки ММУ «Центральної міської лікарні» м. Вілючинська Камчатської області Росії від 03 вересня 2001 року щодо наявності у позивача закритої черепно - мозкової травми, забій головного мозку у 1996-1997 роках, безконтрольне, запійне вживання неякісних спиртовмісних продуктів, оскільки ці обставини стосуються подій, які відбулися за 4 місяці 19 днів до часу подання вказаної заяви.

Також не можливо погодитися з посиланням апелянта на необґрунтоване неврахування судом висновку судово- психологічної експертизи щодо індивідуально - психологічних особливостей позивача, які перешкоджали йому усвідомлено прийняти рішення про відмову від спадщини, а також про особисту значимість для нього обставин, за яких було подано спірну заяву нотаріусу, оскільки з висновку експертизи не вбачається, що життєві ситуації, на які посилається позивач, беззаперечно вплинули на його рішення відмовитися від спадщини.

Свідки ОСОБА_9., ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14, на неврахування показань яких при ухваленні оскаржуваного судового рішення посилається апелянт, пояснили, що позивач знаходився у емоційно збудженому стані, його турбували обставини життя, а саме: смерть матері, розлучення з дружиною, втрата бізнесу у Россії, у зв'язку з чим він надмірно вживав алкоголь та восени 2001 року проходив курс лікування від пригніченого психоемоційного стану; у період з 2001 року по 2003 рік позивач періодично знаходився у м. Феодосії, приймав участь у будівництві жилого будинку на території земельної ділянки, яка залишилася після смерті матері, а у 2008 році з метою постійного проживання повернувся до м. Феодосії, де проживав за спірною адресою до 13 серпня 2012 року, тобто до часу погіршення стосунків з відповідачем.

З урахуванням наданих доказів, зокрема й пояснень цих свідків, суд прийшов до обґрунтованого висновку про недоведеність вимог про визнання недійсним свідоцтва про право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 отриманого відповідачем 27 липня 2004 року після перебудови спадкового майна та прийняття його до експлуатації у іншому вигляді.

З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції також відмовлено у задоволенні вимог про визнання заяви про відмову від спадщини недійсною у зв'язку з обманом.

Між тим, з матеріалів справи вбачається, що рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 26 грудня 2011 року, яке набрало чинності 14 серпня 2012 року, відмовлено у задоволенні вимог ОСОБА_6 про визнання недійсною заяви про відмову від спадщини від 22 січня 2002 року у зв'язку з обманом з боку ОСОБА_7

Пунктом 2 частини 1 статті 205 ЦПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрало законної сили рішення суду ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Враховуючи, що спір про той самий предмет (недійсність правочину - відмови від спадщини), між тими самими сторонами (ОСОБА_6 з одного боку, ОСОБА_7. з іншого боку), з тих самих підстав (визнання недійсною заяви про відмову від спадщини у зв'язку з обманом) вирішений судовим рішенням від 26 грудня 2011 року, оскаржуване рішення в частині вимог про визнання заяви про відмову від спадщини недійсною у зв'язку з обманом підлягає скасуванню, а провадження у справі у цій частині вимог підлягає закриттю.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 10 червня 2013 року у частині вимог про визнання заяви про відмову від спадщини недійсною у зв'язку з обманом підлягає скасуванню з закриттям провадження у справі (частина 1 статті 310 ЦПК України); в решті вимог (в межах доводів апеляційної скарги) оскаржуване рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини 1 статті 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення суду без змін.

На підставі наведеного і керуючись, статтею 303, пунктами 1, 4 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, частиною 1 статті 310, статтями 314, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у місті Феодосії

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 10 червня 2013 року в частині відмови у задоволенні вимог ОСОБА_6 про визнання недійсними: заяви про відмову від спадщини у зв'язку зі збігом тяжких обставин; свідоцтва про право на спадщину за законом на будинок АДРЕСА_1 виданого на ім'я ОСОБА_7, посвідченого державним нотаріусом Першої Феодосійської нотаріальної контори 02 лютого 2002 року, № 266; свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 0,0330 га., розташовану у АДРЕСА_1, виданого на ім'я ОСОБА_7, посвідченого державним нотаріусом Першої Феодосійської нотаріальної контори 11 червня 2004 року, № 1656; свідоцтва про право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 видане 27 липня 2004 року на ім'я ОСОБА_7; визнання за позивачем права власності на будинок АДРЕСА_1 на земельну ділянку площею 0,0330 га., розташовану за цією адресою та на акцій ВАТ «Старокримський» у кількості 1860 штук - залишити без змін.

Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 10 червня 2013 року в частині відмови у задоволенні вимог ОСОБА_6 про визнання заяви про відмову від спадщини недійсною у зв'язку з обманом скасувати, провадження у справі у цій частині закрити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді

І.В. Кустова О.В. Притуленко Л.О. Ломанова