УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №: 22-ц/191/1057/13Головуючий суду першої інстанції:Бойко З.О.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Ломанова Л. О.

"07" серпня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м.Феодосія у складі:

Головуючого суддіЛоманової Л.О.,

СуддівПритуленко О.В., Кустової І.В.

При секретаріМартиненко М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до військової частини А-0156 про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 02 липня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2013 року ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом до військової частини А-0156 про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

Вимоги позову мотивовані тим, що судовим рішенням від 29 липня 2007 року на його користь з військової частини А-0156 стягнуто 38 634, 26 грн. грошової компенсації за неотримане продовольче забезпечення. Вказане рішення виконано частково 24 листопада 2010 року - виплачено 17 255, 47 грн., а 17 квітня 2013 року проведений розрахунок остаточно та виплачено 21 378, 79 грн.

Посилаючись на вищевикладене, позивач на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України просив суд стягнути з відповідача на його користь інфляційні втрати у розмірі 48 127, 52 грн. та 3% річних у розмірі 4973, 59 грн., а всього 53 101, 11 грн.

Рішенням Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 02 липня 2013 року у позові ОСОБА_6 відмовлено.

У апеляційній скарзі позивач просить суд скасувати зазначене рішення та ухвалити нове - по суті позовних вимог.

Так, апелянт посилається на невідповідність висновку суду щодо відсутності правових підстав для задоволення позову обставинам справи та вимогам закону.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 27 липня 2007 року з військової частини А-0156 на користь ОСОБА_6 стягнуто грошову компенсацію за неотримане продовольче забезпечення у сумі 28 631, 88 грн., а також компенсацію за затримку виплати з урахуванням коефіцієнту приросту споживчих цін у сумі 10 002, 38 грн., а всього 38 634, 26 грн. (а.с. 7). Дане рішення виконано частково лише 24 листопада 2010 року - виплачено 17 255, 47 грн., а 17 квітня 2013 року остаточно проведений розрахунок та виплачено 21 378, 79 грн. (а.с. 8, 10).

Зазначені обставини не заперечуються сторонами.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для задоволення позову ОСОБА_6, оскільки дія ч. 2 ст. 625 ЦК України не поширюється на правовідносини, що виникли між сторонами з приводу компенсаційних виплат за неотримане військовослужбовцем продовольчого забезпечення, стосовно виплати яких прийнято судове рішення.

Такі висновки колегія суддів визнає обґрунтованими виходячи з такого.

Так, відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається, у тому числі, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

З урахуванням викладеного положення стаття 625 ЦК регулюють зобов'язальні правовідносини, тобто поширюються на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду.

При цьому частина третя статті 11 ЦК, в якій йдеться про те, що цивільні права та обов'язки у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, можуть виникати з рішення суду, не дає підстав для застосування положень статті 625 ЦК у разі наявності між сторонами недоговірних зобов'язань. Крім того, із рішення суду зобов'язальні правовідносини не виникають, так як вони виникають з актів цивільного законодавства, про що й зазначено в статті 11 ЦК, адже рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить в них ясність та визначеність.

Компенсація за неотримане продовольче забезпечення та компенсація за затримку її виплати (стосовно виплати яких 27 липня 2007 року постановлено судове рішення) - це відповідальність, а не боргове (грошове) зобов'язання, на ці компенсації не повинні нараховуватись проценти за користування чужими грошовими коштами, що теж є відповідальністю. Отже, нарахування процентів на суму шкоди є фактично подвійною мірою відповідальності.

Таким чином, дія частини другої статті 625 ЦК про обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, не поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із компенсаційними виплатами за неотримане продовольче забезпечення та затримкою виконання цих виплат.

Отже, висновок суду про відсутність правових підстав для задоволення позову слід визнати таким, що відповідає обставинам справи та вимогам закону.

На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, пунктом 1 частини 1 статті 314 та статтею 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 02 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді

Л.О. Ломанова О.В. Притуленко І.В. Кустова