ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2013 року Справа № 5/130-09

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоЗаріцької А.О.,

суддівПанової І.Ю., Поліщука В.Ю.

розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк"

на постанову та ухвалуРівненського апеляційного господарського суду від 24 квітня 2013 року господарського суду Вінницької області від 5 лютого 2013 року

у справі господарського суду№ 5/130-09 Вінницької області

за заявоютовариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Віалан"

провизнання банкрутом

ліквідаторГецко К.С.,

за участю представників:

ПАТ КБ "ПриватБанк" Роя В.Л.,

ліквідатора ТОВ "Віалан" Гецка К.С. Мілованова А.В.,

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 5 лютого 2013 року (суддя: Бенівський В.І.) відмовлено ПАТ КБ "ПриватБанк" (далі - Банк) в задоволенні скарги на неправомірні дії арбітражного керуючого Мілованова А.В. та клопотанні про звернення до правоохоронних органів за захистом інтересів установи банку.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 24 квітня 2013 року (колегія суддів: Демидюк О.О. - головуючий, Огороднік К.М., Бригинець Л.М.) ухвалу господарського суду Вінницької області від 5 лютого 2013 року залишено без змін.

ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Вінницької області від 5 лютого 2013 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24 квітня 2013 року, скаргу Банку на дії арбітражного керуючого Мілованова А.В., вчинені ним під час провадження у справі про банкрутство ТОВ "Віалан", на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних судових рішень норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 1, 5, 24, 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон), ст.ст. 1, 7, 13, 33 Закону України "Про іпотеку", ст. 1 Закону України "Про заставу", ч. 1 ст. 575 ЦК України, а також норм процесуального права.

Перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає скарги на дії учасників ліквідаційної процедури, здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Статтею 25 Закону визначено, що ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

Відповідно до ч. 6 ст. 31 Закону при реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти сумлінно та розумно з врахуванням інтересів боржника та його кредиторів.

Пунктом 9 ст. ст. 31 Закону передбачено, що невиконання або неналежне виконання обов'язків, покладених на арбітражного керуючого згідно з цим Законом, за відсутності наслідків, передбачених цією статтею, може бути підставою для усунення арбітражного керуючого від виконання ним своїх обов'язків, про що господарський суд виносить ухвалу.

У разі, якщо господарський суд дійшов висновку, що ліквідатор не виявив або не реалізував усі наявні майнові активи ліквідаційної маси, необхідні для повного задоволення вимог кредиторів, він виносить ухвалу про призначення нового ліквідатора (ч. 4 ст. 32 Закону).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ухвалою господарського суду Вінницької області від 25 червня 2009 року порушено провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Віалан" (далі - ТОВ ВКФ "Віалан") у порядку ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою господарського суду Вінницької області від 20 січня 2011 року боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Мілованова А.В.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 31 липня 2012 року припинено повноваження ліквідатора ТОВ ВКФ "Віалан" Мілованова А.В. та призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Гецка К.С.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 26 листопада 2012 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулося до місцевого господарського суду зі скаргою на дії ліквідатора боржника Мілованова А.В.

В обґрунтування скарги Банк послався на те, що 6 травня 2008 року між ПАТ "ПриватБанк" та СТОВ "Комаргородське" було укладено кредитний договір № 05/08-018 про надання кредиту у вигляді поновлювальної кредитної лінії з загальним лімітом 1 550 000, 00 грн. Того ж дня, в забезпечення виконання зобов'язань за вказаним вище кредитним договором було укладено договір іпотеки, відповідно до якого, ТОВ ВКФ "Віалан" (іпотекодавець) за виконання СТОВ "Комаргородське" (позичальник) зобов'язань за кредитним договором № 05/08-018, поручилося шляхом передачі у заставу нерухомого майна.

Крім того, Банк у скарзі зазначив, що 30 червня 2010 року арбітражного керуючого Мілованова А.В. було призначено розпорядником майна боржника у справі № 5/314-09 про банкрутство СТОВ "Комаргородське", відтак, йому було відомо, що вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" за кредитним договором № 05/08-018 від 6 травня 2008 року, визнані судом і включені до реєстру вимог кредиторів СТОВ "Комаргородське" в розмірі 845 864,18 грн. Зобов'язання СТОВ "Комаргородське" за вказаним вище кредитним договором забезпечене іпотекою нерухомого майна, що належить майновому поручителю ТОВ ВКФ "Віалан". Мілованов А.В. реалізував майно, що є предметом іпотеки, не повідомивши про це іпотекодержателя, а кошти від реалізації не направив на погашення кредиторських вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" у справі № 5/314-09 про банкрутство СТОВ "Комаргородське", тим самим завдав шкоди ПАТ КБ "ПриватБанк" в розмірі вартості реалізованого предмету іпотеки - 314 630 грн. Крім того, в діях Мілованова А.В. вбачаються ознаки злочину, передбаченого ст. 221 КК України, оскільки ним, як службовою особою (ліквідатором) ТОВ ВКФ "Віалан", здійснене відчуження майна підприємства, що є предметом іпотеки, в період провадження у справі про банкрутство, чим завдано Банку значної матеріальної шкоди.

Місцевий господарський суд, відмовляючи ПАТ КБ "ПриватБанк" в задоволенні скарги на неправомірні дії арбітражного керуючого Мілованова А.В. та клопотанні про звернення до правоохоронних органів за захистом інтересів установи банку, виходив з того, що 31 липня 2012 року повноваження ліквідатора ТОВ ВКФ "Віалан" Мілованова А.В. припинено, а ліквідатором призначено арбітражного керуючого Гецка К.С., тому Мілованов А.В. не є учасником провадження у даній справі і судом у чьому провадженні не може бути вжито жодних заходів, щодо його дій чи бездіяльності.

Апеляційний господарський суд погодився з висновками суду першої інстанції і обґрунтовано зазначив, що 18 листопада 2010 року затверджено реєстр вимог кредиторів до якого також увійшли вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" в сумі 204 480 грн. штрафних санкцій (шоста черга). Штрафні санкції увійшли до реєстру вимог кредиторів внаслідок поруки боржника - ТОВ ВКФ "Віалан" за СТОВ "Комаргородське", яке одержувало в ПАТ КБ "ПриватБанк" кредит.

При цьому, апеляційний господарський суд зауважив, що основний борг ТОВ ВКФ "Віалан" перед Банком відсутній.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що місцевим господарським судом правомірно відмовлено ПАТ КБ "ПриватБанк" в задоволенні скарги на неправомірні дії арбітражного керуючого Мілованова А.В. та клопотання про звернення до правоохоронних органів за захистом інтересів установи банку.

Враховуючи наведене колегія касаційної інстанції вважає, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано погодився з висновками місцевого господарського суду, щодо відсутності передбачених Законом підстав для задоволення скарги на неправомірні дії арбітражного керуючого Мілованова А.В. і свої висновки належно обґрунтував.

Відповідно ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги ПАТ КБ "ПриватБанк" висновків судів попередніх інстанцій не спростовують і по суті своїй зводяться до вимог, що суперечать приписам ст. 1117 ГПК України, якою регулюються межі перегляду справи в касаційній інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Оскільки постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 24 квітня 2013 року та ухвалу господарського суду Вінницької області від 5 лютого 2013 року прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права підстав для їх скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24 квітня 2013 року та ухвалу господарського суду Вінницької області від 5 лютого 2013 року у справі № 5/130-09 залишити без змін.

Головуючий А. Заріцька

Судді І. Панова

В. Поліщук