Справа 2-3321 2008 р.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2008 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі
головуючого судді Кошель Б.І.
при секретарі судового засідання Боженко Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Білоцерківського міськрайонного суду в м. Білій Церкві по вул. Турчанінова 7, в залі судового засідання №1 цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Білоцерківська міська рада, третя особа: Білоцерківський міський відділ земельних ресурсів, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,
В С Т А Н О В И В :
Позивачі звернулись до суду з вказаним позовом, мотивуючи тим, що вони є співвласниками домоволодіння АДРЕСА_1, а відповідач є власником сусіднього домоволодіння №93 по цій же вулиці. Оскільки останній самовільно, без належно оформлених документів добудував до свого будинку прибудову, знищив існуючу між їхніми домоволодіннями межу, заволодівши частиною виділеної їм земельної ділянки, чим порушив їхні права, як власників будинку та користувачів земельної ділянки, просили суд зобов'язати відповідача усунути перешкоди в користуванні будинком та земельною ділянкою шляхом відновлення меж між їхніми домоволодіннями по архівним матеріалам 1953 року, знести незаконно зведену прибудову та стягнути з відповідача на їхню користь завдану моральну шкоду по 1000 грн. кожному.
Відповідно до ухвали суду від 18 червня 2008 року на виконання ухвали Апеляційного суду Київської області від 31.03.2008 року до участі в розгляді справи в якості співвідповідача було притягнуто Білоцерківську міську раду.
В судовому засіданні позивачі уточнили свої позовні вимоги та просили суд зобов'язати Білоцерківську міську раду вирішити питання про знесення самовільної прибудови до будинку АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_3. і прийняти рішення про відновлення межі між домоволодіннями АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1згідно з квартальною зйомкою, затвердженою рішенням Білоцерківського міськвиконкому №393/6 від 30.12.1953 року, зобов'язати ОСОБА_3 знести існуючий паркан між домоволодіннями АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1та не чинити перешкоди позивачам у встановлені нового паркану і перенести самовільно побудований каналізаційний колодязь, розмістивши його відповідно до наявних у відповідача технічних умов.
Відповідач ОСОБА_3 та його представник проти позову заперечували та пояснили, що відповідач користується тією земельною ділянкою, яка була виділена йому в користування, межі між земельними ділянками домоволодінь АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 компетентним органом не встановлювались, що і було зазначено в ухвалі Апеляційного суду Київської області від 31.03.2008 року, а розмір земельної ділянки, закріпленої за домоволодінням АДРЕСА_1 зменшився за рахунок самовільного збільшення позивачами площі належного їм будинку, які побудували задню стіну свого будинку по умовній межі домоволодіння.
Представник відповідача Білоцерківської міської ради проти позову заперечував та пояснив, що відповідно до ст. 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Згідно ст. 14 ЦК України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї. ст. 3 ЦПК України зазначає, що звернення з позовною заявою до суду є виключно правом особи, а не її обов'язок. Отже, в даному випадку тільки Білоцерківська міська рада лише з власної ініціативи може звертатись до суду з підібним позовом щодо знесення самочинного будівництва.
Представник Білоцерківського міського відділу земельних ресурсів при вирішенні питання щодо позовних вимог послався на розсуд суду.
Суд, вислухавши пояснення сторін, представника третьої особи, прийшов до висновку, що позов до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що власниками домоволодіння АДРЕСА_1 є позивачі по справі: ОСОБА_2- 1\2 частини згідно свідоцтва про право власності на будинок від 23.04.1968 р., ОСОБА_1.- 1\2 частини на підставі договору обміну від 28.10.1999. За даним будинком зареєстрована земельна ділянка розміром 910 кв.м., лишки 630 кв.м. - в тимчасовому користуванні, згідно рішення виконкому № 393 від 30.12.1953 р.
Судом також встановлено, що відповідач ОСОБА_3 є власником домоволодіння АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 03.10.1997 р. та договору дарування від 07.02.2000 р. Згідно рішення Білоцерківського міськвиконкому № 393 від 30.12.1953 р. за вказаним домоволодінням була закріплена земельна ділянка розміром 600 кв.м, лишки 110 кв.м - передані в тимчасове користування.
По справі також було встановлено, що за рішенням виконкому Білоцерківської міської ради від 04.07.2000 р. № 214 земельна ділянка розміром 600 кв.м була передана відповідачу ОСОБА_3. у власність. 05.12.2002 р. виконком Білоцерківської міської ради рішенням № 401 вніс зміни у попереднє рішення та передав відповідачу ОСОБА_3 у приватну власність земельну ділянку площею 654 кв.м , при цьому була змінена конфігурація земельної ділянки. Підставою для внесення змін у рішення виконкому від 04.07.2000 року стало те, що при проведенні квартальної зйомки і складанні земельно-кадастрової документації на земельні ділянки домоволодінь АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 було виявлено, що у власників домоволодінь існує спір про фактичне користування їх суміжними ділянками, конфігурація та площі цих земельних ділянок не відповідає тим даним, що вказані в технічному паспорті МБТІ.
Встановлено, що ОСОБА_3 оскаржив до суду рішення виконкому від 05.12.2002 р. і рішенням Білоцерківського міського суду від 11.11.2003 р. позов ОСОБА_3 було задоволено, рішення виконкому № 401 від 05.12.2002 р. в частині внесення змін та доповнень до рішення виконкому від 04.07.2000 р. № 214 про передачу у приватну власність ОСОБА_3. земельної ділянки площею 654 кв.м та про передачу у приватну власність ОСОБА_1., ОСОБА_2 земельної ділянки площею 966 кв.м було визнано недійсним. Вищевказане рішення суду вступило в законну силу 12.02.2004 р.
Обґрунтовуючи свої вимоги про усунення перешкод в користуванні будинком та земельною ділянкою, позивачі посилалися на те, що відповідач порушив межі між суміжними земельними ділянками, а основою для їх відновлення є архівні документи, які знаходяться в Білоцерківському МБТІ, а саме, поквартальна зйомка за 1953 рік.
Однак, суд не може погодитися з таким твердженням позивачів, виходячи з наступного.
Згідно ст. 107 ЗК України основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж, їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної земельної ділянки.
А згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
В судовому засіданні було встановлено, що контури обох земельних ділянок змінилися відносно даних поквартальної зйомки за 1953 рік, яка була оглянута в судовому засіданні.
Суд вважає, що контури земельних ділянок, закріплених за домоволодіннями АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1, відновити у первісному стані за даними поквартальної зйомки 1953 року на даний час неможливо без порушення прав власників інших домоволодінь по вул. Водопійній. Так, і представник Білоцерківського міського відділу земельних ресурсів ОСОБА_4 і головний інженер Білоцерківського МБТІ ОСОБА_5., яка була допитана судом в якості свідка, ствердили, що в архівних документах мається лише поквартальна зйомка вул. Водопійної за 1953 рік, з якої вбачається, що межі між домоволодіннями встановлювалися, однак, на даний час фактичні контури земельних ділянок власників домоволодінь по вул. Водопійній у порівнянні з поквартальною зйомкою 1953 року зміщені, відновлення меж між землекористувачами домоволодінь по матеріалам 1953 року автоматично призведе до порушення прав інших землекористувачів по вул. Водопійній та необхідності масового скасування правовстановлюючих документів на земельні ділянки.
Крім того, дані поквартальної зйомки за 1953 рік не можуть бути основою для відновлення первісних меж між земельними ділянками домоволодінь АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1, оскільки будинок № 95 був заново відбудований у 1961 році і за формою та розмірами не відповідає даним поквартальної зйомки.
Рішенням Білоцерківського міського суду від 11.11.2003 р., яке набрало законної сили, встановлено, що посилання ОСОБА_1. та ОСОБА_2 на той факт, що ОСОБА_3 розширив свою земельну ділянку, самовільно захопивши частину їхньої земельної ділянки, є безпідставними.
Цим же рішенням суду було встановлено, що ширина земельної ділянки відповідача по червоній лінії повинна бути 12,6 м, у фактичному його користуванні перебуває ділянка шириною 12.42 м по червоній ліній, щодо її збільшення до первісних меж відповідач не наполягає. \ з генерального плану земельної ділянки домоволодіння АДРЕСА_2за 1953 рік та поквартальної зйомки за 1953 рік\. Відповідно до зведеного плану земельних ділянок у фактичному користуванні співвласників домоволодіння № 95 знаходиться земельна ділянка шириною по червоній лінії 13,27 м, а згідно поквартальної зйомки за 1953 рік ця ширина становить 13,0 м. Загалом, у фактичному користуванні позивачів перебуває земельна ділянка площею 951 кв.м, відповідача - 643 кв.м.
Судом також було встановлено, що між відповідачем та попередніми власниками домоволодіння АДРЕСА_1 спору про суміжне землекористування не було, межа була визначена добровільно і не оспорювалась. Межа між вказаними домоволодіннями дійсно проходить по стіні будинку № 95, що допускається нормами земельного законодавства України і згідно ст. 106 ЗК України означає встановлення твердих меж.
Крім того, як встановлено в судовому засіданні межі земельних ділянок між домоволодіннями АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 компетентним органом не визначені, що передбачено ст. 158 ЗК України, відповідно до якої питання щодо встановлення меж земельних ділянок віднесено до компетенції органів місцевого самоврядування. Рішенням постійної комісії Білоцерківської міськради з питань ефективного використання земель, проектування та забудови міста від 6 березня 2007 року лише рекомендовано заявникам звернутись до землевпорядної організації та встановити межу по архівним матеріалам БТІ. На даний факт, також було звернено увагу суду ухвалою Апеляційного суду Київської області від 31.03.2008 року.
Таким чином, поскільки судом було встановлено, що первісні межі між вказаними вище домоволодіннями за архівними документами 1953 року в судовому порядку практично неможливо відновити, самі межі компетентним органом не визначені, той факт, що відповідач самовільно захопив частину земельної ділянки, виділеної позивачам не знайшов свого підтвердження в суді, суд вважає за необхідне відмовити позивачам в задоволенні позовних вимог щодо усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом відновлення меж по матеріалам поквартальної зйомки 1953 року та знесення існуючого паркану між домоволодіннями АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 .
Щодо позовних вимог про зобов'язання Білоцерківської міської ради вирішити питання про знесення самовільної прибудови до будинку АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_3. і прийняти рішення про відновлення межі між домоволодіннями АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1згідно з квартальною зйомкою, затвердженою рішенням Білоцерківського міськвиконкому №393/6 від 30.12.1953 року, і перенести самовільно побудований каналізаційний колодязь, розмістивши його відповідно до наявних у відповідача технічних умов, то судом встановлено наступне.
Відповідно до ст. 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Згідно ст. 14 ЦК України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
ст. 3 ЦПК України вказує, що звернення з позовною заявою до суду є виключно правом особи, а не її обов'язок.
Отже, в даному випадку тільки Білоцерківська міська рада може звертатись до суду з підібним позовом щодо знесення самочинного будівництва, відповідно до вимог ст. 376 ЦК України, а тому суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог позивачів в цій частині за безпідставністтю.
Суд також вважає за необхідне звільнити відповідача від сплати судового збору на користь держави як потерпілого від аварії на ЧАЕС 4 категорії.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 106, 107, 158 ЗК України, ст.ст. 14, 376, 386, 391 ЦК України, ст.ст. 3, 10, 11, 60, 61, 209, 213-215, 294, 296 ЦПК України, суд,
В И Р І Ш И В :
В задоволенні позову відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня ухвалення рішення суду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів.
Суддя КОШЕЛЬ Б.І.